Чим приваблює преса Івана-Франківська?

Фото: typical.if.ua

Наприкінці весни цього року в рамках проекту «Мости до міста» з групою активних кропивничан ваша авторка побувала з мережевим візитом в Івано-Франківську. Знайомилися з діяльністю громадських об’єднань міста, обмінювалися досвідом, збагачувалися інструментами якісних змін урбаністичної інфраструктури малих міст. У Франківську була вперше і здивувалася схожістю його з Кропивницьким. Звісно, впали в око переваги малого міста з потужним середнім бізнесом: численні новобудови, сучасні пам’ятники, цікаві креативні майданчики для неформальної комунікації. Але найголовніше враження — люди та їхнє бажання зробити своє місто кращим і комфортнішим як для мешканців, так і для туристів.

Як медіакритик я просто не могла оминути увагою пресу Івано-Франківська. По-перше, цікаво подивитися на газети схожого на твоє міста й порівняти якість преси. По-друге, приваблює можливість перевірити, наскільки збігається медіареальність, яку пропонують друковані ЗМІ, з особистими враженнями від міста та людей. По-третє, пресовий дискурс міста дозволяє поглянути на нього з іншого боку й помітити щось таке, чого не завважила раніше.

У пресовому кіоску (в центрі міста їх достатньо) 25 травня 2017 року було придбано чотири місцеві газети (продавчиня переконувала, що це найкращі). Покупка обійшлася в суму до 10 гривень, тобто економічна доступність преси досить висока. Коротко опишу кожне з газетних видань за хронологією початку їх виходу у світ.

«Галичина»

Вихідні відомості.Громадсько-політична газета Івано-Франківської області. Видається з травня 1990 року. Засновники: Івано-Франківська обласна рада і трудовий колектив редакції газети «Галичина». Головний редактор — Петро Парипа. Обсяг — 20 сторінок. Наклад — 16 548 прим. Періодичність: два номери на тиждень — у вівторок і четвер.

Аналіз першої шпальти. Перша шпальта далека від параметрів сучасного газетного дизайну. Миготіння кольорів рекламних блоків, брак «повітря», дрібний шрифт, неякісна верстка головного матеріалу номера — усе це не залишає місця так званій точці входу першої шпальти. Читацькому оку немає за що зачепитися. Все зливається в єдину масу. Навіть великий заголовок (точніше؟ одне слово) топового матеріалу, «загнаний» верстальником на лівий берег шпальти, не спрацьовує належним чином.

«Західний кур’єр»

Вихідні відомості.Івано-Франківська тижнева газета. Видається з 3 серпня 1990 року. Виходить щочетверга. Засновник і видавець — Івано-Франківська міська рада. Головний редактор — Руслан Угринчук. Наклад — 19 150 прим. Обсяг — 20 стор.

Аналіз першої шпальти. Перша шпальта «Західного кур'єра» приємно вражає грамотним поєднанням топового матеріалу номера, анонсу й рекламного блоку — вони один одному не заважають, у кольоровій палітрі спостерігається здоровий мінімалізм. «Точкою входу» слугує велике фото в. о. міського голови Івано-Франківська, інтерв’ю з якою виступає головним матеріалом номера.

«Репортер»

Вихідні відомості.Івано-Франківський обласний тижневик. Засновник: ТзОВ «Редакція газети “Репортер”». Головний редактор — Андрій Філіппський. Обсяг — 24 стор. Наклад — 18 100 прим.

Аналіз першої шпальти. Найслабша перша шпальта серед усіх аналізованих газет. Такою її робить велетенська (80 %) рекламна площа. Топовий матеріал номера просто губиться серед кольорового розмаїття рекламних блоків. Не рятує ситуації навіть величезний червоний заголовок, адже поряд розміщується рекламний блок на червоній плашці.

«Галицький кореспондент»

Вихідні відомості.Суспільно-політичний тижневик. Видається з 28 липня 2005 року. Засновник: ТзОВ «Медіа-Альянс». Головний редактор — Тетяна Соболик. Наклад — 18 300 прим. Обсяг — 16 стор.

Аналіз першої шпальти. «Галицький кореспондент» виграє в конкурентів рідкісним нині форматом А2, який дозволяє легко відправляти в підвал шпальти численні рекламні блоки. При згинанні газети для ока покупця залишається виграшна верхня частина з великим фото і заголовком. Щоправда, заголовок дещо банальний, а фото малоінформативне, але, як кажуть, на колір і смак товариш не всяк.

Зміст газет

На перший погляд, преса Івано-Франківська нічим не відрізняється від преси Кропивницького. Щоб розібратися глибше в контенті франківської преси, проаналізуймо тематику журналістських матеріалів й дізнаємося, які теми найбільше хвилюють франківських газетярів.

Для «Галичини» (судячи з першої шпальти) пріоритетними є комунальні проблеми, зокрема питання субсидії. Окрему шпальту відведено під новини Франківська. Взагалі подання матеріалів позбавлене тематичної стрункості. Так, третя шпальта демонструє «вінегретний синдром» регіональної преси, коли поряд можуть бути матеріали про відвідини концтабору-музею Президентом країни і про зміни податкового законодавства. Четверту шпальту присвячено освіті. Після цього традиційно розташовується блок телепрограми з тематичним додатком «Галицька родина» (життєві історії, дитяча й кулінарна сторінки, успішне ґаздування). На 15-й шпальті знову з’являються журналістські матеріли під рубрикою «Зона конфлікту». Розслідування суспільних проблем подано під неординарними заголовками, як-от «В Івано-Франківську міні-маркет “викурює” дитячий майданчик як не мангалами, то сороміцькими пиволюбами». Культурна тематика виявляє себе в інтерв’ю з письменниками й висвітленням подій у культурному просторі міста. Фінальною крапкою стають матеріали з історії краю та остання сторінка з рекламою та оголошеннями.

Видання «Галичина» в тематичному розрізі позиціонує себе як стандартна регіональна газета зі стандартним набором тем. Шрифти, заголовки, ілюстративний матеріал вказують на те, що газеті не завадив би апгрейд. Навіть при її спрямованості на цільову аудиторію 50+.

Перша шпальта «Західного кур’єра» робить пріоритетною тему міської влади і проблем міста. Наступні шпальти (друга і третя) так само присвячені цим темам. Цілий розворот на четвертій і п’ятій шпальтах присвячений головному матеріалу номера про міських очільників. Шосту шпальту відведено під суспільні події міста. І аж до 12-ї шпальти маємо улюблений газетярський хіт — телепрограму. Далі всі матеріали йдуть великими розворотами: 12-та й 13-та шпальти присвячені історії міста, 14-та й 15-та — спортивним подіям, 16–18-та — офіційним матеріалам (рішення Івано-Франківської міської ради), останні сторінки традиційно присвячені розважальній інформації.

Родзинка видання — акцентування на проблемах міської влади й подіях, так чи інакше пов’язаних із її діяльністю. Сучасна верстка робить газету читабельною і, судячи з накладу, популярною серед мешканців міста.

Газета «Репортер» ховає за неоковирною першою шпальтою оригінальну концепцію. Це видання популяризує неординарних, захоплених, активних мешканців Івано-Франківська. Тому пріоритетними темами тут є культура й освіта. Майже на кожній шпальті розміщено матеріали або про громадських лідерів, або про осередки освіти й культури міста, або про людей, захоплених своєю справою, або про цікаві молодіжні проекти. Тільки восьма і 20-та шпальти присвячені історії міста. Є дитяча сторінка «Репортерчик» і розважальна «До кави».

За абстрактною назвою й непримітною першою шпальтою відкрилося видання нішевого спрямування. Адже нині рідко трапляються газети, які не пишуть про політику, зірок, скандали, щоб догодити смакам невибагливої аудиторії. Правду кажучи, теми культури й освіти — неформат для сучасної преси. З кожної сторінки «Репортера» промовляють звичайні люди, які люблять своє місто і щодня створюють його унікальну атмосферу.

«Галицький кореспондент» фокусується на комунально-соціальних проблемах міста й бласті. На другій шпальті зібрано головні новини міста за тиждень, які вплетено в оригінальний ансамбль «Літопису Галицького», матеріал із ознаками джинси про місцеві новобудови і претензійною рубрикою «Світ про нас» із логотипами світових газетних видань. Третя шпальта щедро віддана цікавим подіям на кшталт «Свята неба» і знахідки бідона з архівними документами УПА. Четверта шпальта — суцільний неформат для регіональної преси: думки письменників і митців про цей незатишний світ. Такий собі журнальний формат на газетних сторінках. На п’ятій шпальті маємо щось на зразок журналістського розслідування про галицький мототрек і статтю про наболілий безвіз. На шостій шпальті розміщено анонсований матеріал номера про облаштування франківської інфраструктури. Далі — телепрограма (куди ж без неї). 11-та шпальта присвячена історичним подіям, 12-та — здоров’ю, 13-та — простим людям із непростою долею, 14-та — подорожам та їжі, 15-та — культурі, 16-та — рекламі.

Формат газети (А2) дозволяє бути щедрим у всьому: великих заголовках і фото, розлогих матеріалах, авторських колонках. Газета виглядає сучасно й розрахована на підготовленого читача, який любить без поспіху читати великі й ґрунтовні журналістські матеріали.

***

Преса Івано-Франківська, на перший погляд, виявилася близькою до кропивницької й за зовнішнім виглядом, і за основними тематичними напрямками. Утім, мушу визнати конкурентну перевагу франківських газет: практично відсутні дайджестові матеріали «ні про що», позичені з інтернету. Імпонує постійна увага журналістів до історії міста, розвитку культури й освіти. Причому такі матеріали пишуться не для збереження формальності й коли випаде нагода, а зі смаком, від душі й постійно. Героями журналістських публікацій стають не тільки високопоставлені чиновники, політики, видатні особистості міста та регіону, а й прості люди, зокрема багато молоді, яка й робить своє місто таким привабливим.

Порівняння медіареальності, створеної міськими газетами, і власних вражень від реального міського життя відбувалося дещо спонтанно й суб’єктивно. Потрібно довше прожити в цьому місті, щоби знати зсередини його проблеми. Але навіть позірне порівняння демонструє позитивну відповідність. Кожна газета має своє обличчя, а всі разом вони створюють той калейдоскоп міського життя, який відчула і я зі своїми туристичними рефлексіями. Івано-Франківськ та його мешканці за кілька днів продемонстрували ту саму еклектику пострадянських рудиментів, «блиску і вбогості» вивісок та рекламних щитів, старовинного шарму центральної частини міста, потужної роботи різноманітних громадських об’єднань, яку досить об’єктивно відбивають на шпальтах своїх видань франківські журналісти.

comments powered by Disqus