Про ейджизм і сексизм. Що медіа побачили в заступниці міністра енергетики

«Заступницею міністра енергетики призначили менеджера Нацради реформ», – приблизно так виглядає заголовок здорового новинаря (адекватної людини) про призначення на посаду заступниці міністра енергетики та вугільної промисловості з питань європейської інтеграції Наталії Бойко. Кілька видань так і написали. Однак більшість новин вийшла з-під клавіатури журналістів-сексистів. До того ж ще й ейджистів. Ну або ж вони просто прагматично уявляють свою аудиторію ейджистами й сексистами, нехтуючи якоюсь там журналістською етикою.

Що ж ми дізналися з заголовків багатьох українських медіа: Наталії Бойко 27 років, вона красива, має непогані статки, займалася карате, а її батько – «член ВРЮ». Останнє, напевно, в скороченому вигляді виглядає переконливіше за Вищу раду юстицій. Все це було би смішно, якби не так сумно. Найбільше «попрацювали» над заголовком журналісти «Обозревателя», «Риановости Украина» та «Страна.ua». Їхні перли варті нагороди «Огида журналістики», якби вона існувала: «Власти Украины пополнились новенькой молоденькой красоткой», «Нашествие ранеток. Юная замминистра энергетики и другие ценные кадры» та «А вот ещё одна юная звезда нашей евроинтеграции».

Можна пожартувати з трьох медіа і сказати, що до них не варто ставитися надто серйозно. Додати до їхнього списку «Вести», які у заголовку пишуть про «миллионершу», «Апостроф», якому кортить згадати вік Бойко та, о Боже мій, «Комсомольскую правду в Украине», яка вартує навіть однієї цитати: «Культурист Насалик взял в замы юную каратистку».  Так, забанимо їх, поглузуємо, як глузуємо над пропагандистськими російськими медіа, й забудемо про 27-річну дівчину-каратистку з впливовими батьками, яка чогось досягла. 

Уже забули? А тепер відкриваємо стрічку новин УНІАН із матеріалом «Кабмін призначив заступником міністра енергетики з євроінтеграції 27-річну Наталію Бойко». Ну добре, хоч тільки вік згадали. Читаємо далі по тексту: «Житло площею 66 квадратних метрів їй безкоштовно надає пан Андрій Оленю». А, ну це ж, звісно, багато свідчить про професійні здібності Наталії Бойко, як же ж це не згадати. А оскільки журналіст УНІАНу сам цього не перевірив – він посилається на «Страна.ua».

Після УНІАНу кортить ще щось дізнатися про професійні здібності Бойко? Тоді подивіться на сторінку новини в «ТСН», де лінуються пояснювати, що ж таке «ВРЮ», де працює батько заступниці міністра енергетики. Автора новини дуже цікавив батько Наталії Бойко, її декларація (це ж як вона в 27 років купила собі позашляховик?) та стосунки з Андрієм Оленюком, у квартирі якого вона безкоштовно мешкає. Останній цвях цинізму, сексизму, ейджизму і ще, напевно, переліку кількох -измів «ТСН» забиває бекґраундом: «Раніше багато уваги до себе привертали колеги Наталі за урядом – 24-річна заступниця міністра МВС з євроінтеграції Анастасія Дєєва та 23-річна тимчасова виконувачка обов'язків директора департаменту з питань люстрації Ганна Калинчук». Точніше було би написати так: «Раніше журналісту, який пише цю новину, не давали спокою думки про Дєєву та Калинчук».

Інколи клініка очевидна, але набір -измів точно неповний. Наприклад, 5 канал обмежився лише згадкою про вік  Наталії Бойко в заголовку, «НВ Бізнес» у лапках згадав, хто володіє квартирою, де живе заступниця міністра енергетики, а «Українська правда» акцентує на батьку, Андрієві Бойку, який є членом Вищої ради правосуддя, доктором юридичних наук і професором.

За логікою більшості медіа, ідеальний образ кандидатки на будь-яку посаду будь-де в Україні: сирота, в декларації якої вказана лише мінімальна заробітна плата, комунальна квартира, а бажано – орендована десь за межами міста; а ще щоб вона ніколи не займалася нічим, окрім навчання й роботи (ніяким карате!), ніколи не з ким не зустрічалася, була віком за 40 років та не відрізнялася модельною зовнішністю, а в соцмережах постила лише про індекс Доу-Джонса. А ще краще, якби вона була чоловіком.

Новинар, який публікує по новині щодесять–п'ятнадцять хвилин, інколи просто копіює інформацію з інших ресурсів. Весь його креатив – зробити так, щоби його новину відкрило більше, аніж на тому сайті, звідки він її скопіював. Можливо, це перетворюється на таку рутину, що журналіст забуває, що окрім лайків і шейрів, існує хоч якась відповідальність за свого читача. Замість цього в гонитві за щастям – кількістю переглядів медіа виховують в аудиторії не найкращі якості або додатково каталізують їх. Ейджизм і расизм – те, чого треба позбуватись, а не виховувати.

P.S. До відома «Комсомольської правди в Україні» – автор цієї колонки в 23 роки працює журналістом в авторитетному журналі, займається спортом, користується iPhone 6s  та постить в Instagram фото з відпочинку на Кіпрі. Скомпілюйте якийсь заголовок із цього, щоби хоч за якість ейджизму не червоніти. 

comments powered by Disqus