Таблетки для психозу? Їх цілком замінять наші ЗМІ!

«Останнім часом фільми жахів сильно програють випускам новин. Невідомий автор». Такий епіграф узяли студенти-магістранти кафедри журналістики і філології Сумського державного університету до свого матеріалу з назвою не менш красномовною, ніж епіграф: «Дивишся новини? А козенятком не станеш?».

Виконуючи навесні цю роботу в межах курсу журналістських досліджень, студенти розподілили між собою телеканали і протягом двох тижнів дивилися новинні програми та оцінювали вагу негативних сюжетів. Підсумок невтішний: психіка людини не може не реагувати на вал негативу, що звалюють на неї медіа.

Негативи бувають різними

Читаючи регіональні ЗМІ під час моніторингу за проектом Інституту демократії імені Пилипа Орлика, іноді теж відчуваєш, що можеш стати козенятком. Це не стосується друкованих видань — там баланс позитиву-нейтралу-негативу переважно виважений. Мова про інтернет-видання. Схоже, що деякі з них просто звалюють на свої стрічки все, що можна, не замислюючись особливо, як це сприймається споживачем і як впливає на нього.

Читаєш і перебираєш варіанти причин такого явища. По-перше, на сайті немає людей із відповідною освітою й тому матеріали ставляться «звідки попало та як попало» без попереднього перегляду й оцінювання — аби «забити» місце на стрічці. По-друге, адміністратор сайту (чи його засновник) має власні психологічні (психічні) проблеми і таким чином реалізує ті чи інші внутрішні комплекси. По-третє, і це найімовірніше, працівники ресурсу керуються відомими стереотипом про те, що споживач хоче читати негативне; при цьому про дозування не йдеться.

Так, заведено вважати: хто з журналістів не любить «перчику» в матеріалах; хто з читачів / глядачів / слухачів не смакує тим «перчиком» із задоволенням? Тож питання «чим годувати» споживача інформації ніби й не є складним: даваймо побільше негативу!

Негатив, звісно, буває різним. І за нашого життя від нього нікуди не подітися. У межах згаданої вже роботи зі студентами ми спробували класифікувати негатив і поділили його на «неминучі» негативні новини та «чорнуху». Ось як це сформулювала магістрантка Анна Черенкова: «Потрібно розрізняти просто негативні новини та “чорнуху”. Негативні новини мусять говорити про ті чи інші негативні події нашого життя... “Чорнуха”, на нашу думку, більш шкідлива. Це ніби така ж сама негативна інформація, пов’язана із смертю, злочинами, стражданням, жорстокістю; яка засмучує своїм змістом, пригнічує, та при цьому — зауважте! — реально не є суспільно значущою!»

Цей підхід доцільний і для характеристики публікацій в інтернет-виданнях.

Передозування не лякає?

Спочатку — про дозування. Для прикладу візьмімо сайт «Трибун» із Луганщини. Упродовж тижневого травневого моніторингу тут дослідили 98 матеріалів. 38 із них мали негативне забарвлення.

Одразу зауважмо: моніторинг аналізує не якість роботи журналіста, а той загальний масив інформації, що звалюється на споживача й тим чи іншим чином може на нього впливати. Відповідно, до негативних відносяться публікації, що можуть бути написані автором у цілком нейтральному стилі, але несуть споживачеві негативні емоції. Як, скажімо, не може залишити позитивні емоції таке повідомлення:

Отже, на сайті «Трибун» майже 40 % матеріалів несли читачеві негативне послання.

Зрозуміло, частина з них є неминучою. На сході України йде війна, Луганщина саме в цьому полі, тож драматичних чи й трагічних повідомлень не уникнути, як-от: «Оккупанты продолжают заниматься мародерством на Донбассе»; «На Донбассе погиб боец из Полтавы»; «ОБСЕ: Боевики применили "Град " под Луганском» та подібне. Є, зрозуміло, й побутовий негатив, теж невід᾽ємний від нашого буття, наприклад: «В Макеевке школьник сорвался с пятого этажа».

Та, як можемо пересвідчитися, читаючи стрічку сайту, «домашніх» проблем на Луганщині для працівників цього інтернет-видання замало. Сумські експерти зауважили: серед повідомлень чимало «чужих», які навряд чи близькі місцевому читачеві. Так, на «Трибуні» із 38 зазначених нами матеріалів зі знаком «мінус» вісімнадцять — немісцевих. Очевидно, вважаючи, що норма негативу недовиконана, трибунівці ставлять цілу низку повідомлень із інших областей:

Заголовки повідомлень говорять самі за себе.

Стривайте, скаже читач-аналітик, може, сайт так само активно дає «чужі» позитивні новини й автор цих рядків пересмикує факти? Спеціально для допитливих рахуємо кількість «чужих» позитивних повідомлень на ті 98 досліджуваних матеріалів. Вони є! Їх аж чотири:

Причому дві останні можна назвати «умовно позитивними». Бо невідомо, чи приємною є таємниця того чудовиська з Індонезії, та й рейтинг країн із найбагатшою природою навряд чи надто порадує, оскільки, як бачимо, Україна в ньому посідає 115-те місце.

 Тож мусимо дійти висновку, що негативна інформація добирається усвідомлено. Якщо її буде мало, можна навіть придумати! Це практикує, наприклад, сайт «Сумські дебати».

Немає? Вигадай!

На початку липня Сумський прес-клуб організував прес-тур відпочинковими таборами різного формату. У наметовому таборі виразно патріотичного спрямування поряд із лісовим лекторієм гості побачили досить неглибоку (десь до пояса людині середнього зросту) яму, закриту «решіткою» з гілок. Так би мовити, «для пізнавального показу».

Юні учасники жодним чином не поскаржилися, що яму використовують як засіб покарання, до того ж, виходячи з параметрів, зробити це було б непросто — встав на ноги й вибрався!

Та й нащо карати таким чином? У таборі нам неприховано розповіли про систему покарань, пов'язану із забороною алкоголю й куріння. Наприклад, якщо когось впіймають із сигаретою, винний повинен викопати чималу ямку; учасники табору влаштовують масову «траурну церемонію», в результаті якої курець має поховати недопалок, — таке собі покарання-гра. Зусилля з поховання надто клопіткі, аби впійматися з недопалком знову.

Журналіст місцевої газети, учасники прес-туру, сфотографував яму з гілками й розмістив на своїй особистій сторінці у Фейсбуку із запитанням на кшталт: «Угадайте, що це?». Чи був це жарт, чи провокація, чи ще щось — не запитували. Але «Сумські дебати» використали фото зі своєю метою:

Знущання з дітей подано як доконаний факт. Наведено коментар екс-керівника «Правого сектору», який запевняє, що так карають «буйних алкашей». Про те, що екс-керівник жодного відношення до організації табору, який існує вже понад десять років, не має, — ні слова. Про «сухий закон» у таборі — теж ані слова. Коментарів керівників чи учасників табору немає. Зате є «коменти» людей, які лише побачили «жартівливе» фото. І ще — знімок «зіндану», де тримали чеченських полонених. Зауважмо: яма там разів у десять глибша й вибратися з неї справді неможливо.

Та що зробиш, якщо хочеться когось «облити», особливо український патріотичний табір?

Утім, це вже більше — до теми фейків. Повернемося до «просто негативів».

Негатив, без якого не прожити

Може, все ж є критерії, за якими негативні матеріали, що подаються, є обов᾽язковими, цікавими, важливими та корисними для читача?

Згідно з відомими правилами наближення інтересів, людей цікавить те, що відбувається поруч із нами, зараз, зачіпає нас або наших близьких.

У «негативному» списку з травневого тижня «Трибуну» чи не третина інформацій — про ДТП в Києві та ще десь. Ми знаємо, що ДТП в Україні (як і в світі) відбувається багато. Мабуть, гріх так казати, але «банально багато». Тож для висвітлення події з цього ряду має бути щось поза рамками буденних ДТП і, головне, відбутися у вашому місті чи принаймні неподалік.

А як, скажіть, київські ДТП стосуються мешканців Луганщини?!

При цьому не забуваймо: крім сайту «Трибун» про ДТП та інші «приємності» повідомляють ще й інші сайти. Так, тамтешній CityNews протягом моніторингового тижня в серпні двічі повідомляє про аварію автобуса в Росії (?). А ще про те, що «В исправительной колонии Запорожской области умер осужденный»; «В Киеве от лептоспироза умер мужчина»;

«У киевлянина изъяли наркотиков на 3 млн грн, оружие и боеприпасы»...

До речі, зі ста відібраних для серпневого моніторингу публікацій СityNews 45 матеріалів віднесено до негативних за тональністю.

На Луганщині є й інші сайти… Втім, чому лише там? Почитаймо харківський сайт «Статус кво». У серпні для тижневого моніторингу тут відібрано максимальну за методологією дослідження норму — сто інформацій. Серед них такі:

Це далеко не повний список. І поясніть, будь ласка, для чого всьому місту-мільйоннику дізнаватися про ті численні аварії, про «битовуху» пограбувань, про психічні збочення окремих громадян, які душать своїх матерів?.. Чому це є значущим для всіх тих харків'ян, які мають купу власних проблем? У якійсь аварії є постраждалі й про це рідні постраждалих дізнаються саме з сайту? Аж ніяк, — їм зателефонують із лікарні чи поліції. То для чого?!

До речі, ми не внесли до наведеного списку публікацій «Статус кво» тонально-негативні, що стоять поза рядом «чорнухи», приміром:

А якщо всі ці «неминучі» та «чорнушні» підсумувати, ото вже хороший настрій отримаємо!

Так, громадяни мають право на інформацію. Але на збалансовану, зокрема й за тональністю. На соціально значущу, а не копію зведень патрульних служб. На цікаву, важливу й корисну. Тим часом невпинно ллється хвиля невмотивованого негативу. Здається, деякі інтернет-, теле- й газетні журналісти-блогери-редактори просто-таки схвильовані: а раптом хтось вирішить, що не все в житті так погано?!

Кулі не свистять, але…

А може, споживач справді хоче негативу? Можна дискутувати, заглиблюватися в теорію катарсису, що тягнеться до Аристотеля, чи в соціально-когнітивну теорію особистості Альберта Бандури. Зважувати, чи психічну розрядку відчуває отримувач негативної інформації, чи знімає кальку з чужої негативної поведінки для себе. Обґрунтовувати: таки хоче споживач інформації негативу! Швидше реагує на нього, відповідно, більше кліків отримують саме негативні повідомлення. Тож дамо, ще дамо йому цього негативу!

Та чи все, чого прагне досі не вивчена до кінця психіка людини, справді потрібне цій людині?

Дитина хоче погратися сірниками. Чому ж ми пишемо нагадування «сірники дітям — не іграшка» і не даємо тих сірників? Чому застерігаємо від зловживання алкоголем, який комусь теж дає психічну розрядку? Чому боремося з наркоманією? Тому що тут є виразна шкода, яку можна спостерегти: спалена хата, психічно хворі алкоголік чи наркоман, які винесли все з дому задля своєї пристрасті?.. Але ж вони хочуть!

Хіба негативна інформація — не з цього розряду? Так, ніби непомітно, якої шкоди вона завдає. Це як радіація. Виселили людей із Чорнобильської зони, а хтось — не поїхав, а хтось — повернувся. Пригадую, побувавши там за кілька років після аварії, ми спілкувалися з тими «сталкерами», звичайними бабусями й дідусями, які казали: «Та воно що ж… Яка тут шкода?». А голова сільради резюмував: «Та ясно, яка ж шкода!.. От якби кулі свистіли, вони б розуміли яка».

Радіація не стріляє кулями. Інформація, знаємо, — теж. Проте й психіатри, й педагоги, й соціологи вже не раз попереджали: стріляє.

«Особливе занепокоєння викликає факт спрямованого (на жаль, переважно негативного) впливу сучасних ЗМІ на зростаюче покоління, зокрема підлітків. Хвиля насильства, що поглинула соціум, зростання немотивованої агресії, руйнування традиційних загальнолюдських цінностей, відсутність визначених моральних орієнтирів та духовних лідерів, зниження порогу емоційної чутливості (так званий “емоційний дебілізм”) — усе це зумовлено, не в останню чергу, й сучасним змістом матеріалів, які навязливо подаються у засобах масової інформації» (Д. А. Крат. Вплив засобів масової інформації на розвиток особистості у підлітковому віці // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки. Випуск 4/49).

Цитувати можна багато, — аби ж науковців читали ті, хто створює стрічки новин деяких наших медій! То, може, варто прислухатися хоча б до того споживача, який буцімто хоче?

Другим етапом роботи сумських студентів-магістрантів, яких ми цитували на початку статті, стало опитування звичайних телеглядачів:

«Загалом нами було опитано 105 потенційних споживачів новин різних віку, статі та виду діяльності, — підсумовував магістрант Іван Бондаренко. — Наймолодшому реципієнту на час проведення опитування було 13 років, найстаршому — 75 Ми просили опитуваних назвати телеканал, на якому вони переважно дивляться новини; сказати, що влаштовує та не влаштовує їх як глядачів і споживачів інформації; висловити своє ставлення до негативу у новинах.

Щодо другого запитання, то …одним із основних мінусів сучасних новин більшість опитуваних називала надмір негативу в повідомленнях, навіть ще не знаючи про третє запитання, яке б і мало висвітлити цей аспект.

… За відповідями на третє запитання всіх опитаних можна умовно поділити на дві групи: ті, хто погоджується з твердженням про популярність негативних новин, і ті, хто полюбляє дивитися винятково хороші новини. Загалом більшість учасників опитування розуміють, що без негативних новин не обійтися, та все ж вони теж скаржаться на надмір негативу чи його надто прискіпливе і детальне смакування” у телевізійних випусках новин.

“Мене не влаштовує постійний кримінал, вбивства та все інше, що пов’язано з насильством” (Роман, 28 років, приватний підприємець).

“Щодо негативних новин, то деякі можна дивитися, щоб просто бути проінформованим, але інколи журналісти перебільшують з негативом і 'чорнухою' у новинах” (Олександр, 43 років, будівельник).

“Я не люблю 'зраду' і 'всьопропало', а тим більше різноманітний контент щодо жорстоких злочинів. Тож уникаю високої концентрації негативних новин” (Анна, 30 років, дизайнер прикрас).

Про негатив також треба говорити, але ж не показувати його крупним планом” (Любов, 47 років, лікар)».

То чи ж справді споживачі так хочуть?...

comments powered by Disqus