«Варшава — Москва — Київ» — новий вкид на вентилятор інформаційної війни

Нам постійно розповідають про пропаганду та інформаційну війну. Ми чуємо слова «вкид», «маніпуляція». Тож пропоную розглянути приклад того, як посередній інформпривід може стати потужною сиреною або навіть бомбою.

У провінційному польському Любліні з’являється організація, що хоче допомагати громадянам Польщі повертати майно, яким вони раніше володіли на Західній Україні, або ж отримати компенсації за нього. Звичайна громадська ініціатива, про яку не пишуть жодні польські газети. Однак проблема в тому, що польський уряд законом від 8 липня 2005 року розпочав повернення коштів (20% від вартості) за майно, втрачене після того, як Сталін змінив кордон і поляки мусили тікати зі Львова та Рівного, бо туди прийшли визволителі. До 31 грудня 2008 року всі охочі надавали документи про своє майно, нині кожна справа розглядається окремо. Відповідно, офіційна Варшава вирішала питання втраченого майна і не висувала претензій до Києва.

15 квітня власкору ТАСС у Варшаві лідер партії «Змяна» Матеуш Піскорський заявляє, що новостворена організація «Реституція Кресів» буде домагатися повернення або компенсації майна, що було втрачено на колишніх Кресах (територія сучасних Західної Білорусі, Віленського краю в Литві та українських Галичини й Волині). В Україні Піскорський відомий як координатор міжнародних спостерігачів під час псевдреферендуму в Криму, він також їздив спостерігати за «волевиявленням» жителів Донбасу під час виборів до парламенту «ДНР».

ТАСС конструює новину в дуже цікавий спосіб — у лід виноситься: «Около 100 тысяч поляков могут доказать, что являются наследниками или правопреемниками владевших имуществом на Украине», — а далі ми дізнаємося, що створюється база, є юристи, а сама організація налічує лише декілька сотень осіб. Тобто 100 тисяч поляків — це оцінка. Хто оцінював? Де він це зробив? — Невідомо.

Далі цю «новину» про польське бажання забрати Західну Україну вроздріб тиражують усі російські видання, заголовки від смішних і цинічних до провокаційних і брехливих, — але в цьому полягає інтернет-дійсність, провокувати та збирати лайки. Якщо на сайті ТАСС задати в пошук «Матеуш Піскорський», то ми виявимо, що розрив між повідомленнями, де фігурує лідер польської «Змяни», понад 6 місяців. Цікаво, чому така поважна інформагенція вирішила зробити новину із особою, що місяць тому створила партію, а останній раз з’являлась у новинній стрічці ТАСС 15 вересня 2014 року?

Уже 16 квітня з’являються менш або більш розгорнуті коментарі політологів щодо перспективи повернення майна. «Деловая газета Взгляд» дізнається, що за організацією «Реституція Кресів» стоїть Конрад Ренкас, який озвучує суму компенсації в 5 млрд доларів. Виявляється, що саме Ренкас створив організацію та нарахував уже 100–150 тис. спадкоємців.

18 квітня лідер ГО «Український вибір» публікує допис у блог, у якому стверджує, що Польща розпочинає виселення українців зі Львова. Медведчук правдивіший за російські ЗМІ. Він пише, що Піскорський не є впливовим політиком, але у своїх діях він, мовляв, правий: «Соглашение об ассоциации между Украиной и ЕС создает правовые основания для проведения реституции. Причем под последней, как показывает опыт стран Восточной Европы, понимается не только компенсация потерь, но и возврат имущества прежним владельцам или их наследникам. В частности — недвижимости. В том числе и жилой. Типичный пример — выселение знаменитой актрисы Вии Артмане из квартиры в центре Риги». А далі нагадує, що елітний центр Львова був заселений українцями після того, як розпочалася радянська окупація Західної України. Оперативність Віктора Медведчука вражає, він добре орієнтується в польській політиці й коментує заяву політика сусідньої країни із антологічним рейтингом довіри.

Цікаво, що Конрад Ренкас в інтерв’ю для портала «Спутнік» (радіо- й інтернет-портал, утворений 10 листопада 2014 року на основі РІА «Новости» і радіо «Голос Росії») каже про 120–150 тис. осіб, які можуть надати документи щодо свого майна між Бугом та Збручем. 17 квітня на телеканали «Росія24» виходить сюжет, у якому розповідають про українські проблеми євроінтеграції.

З 18 по 19 квітня український інтернет масово пише, що Медведчук виявив польську підступність. Тобто, вся ідея польської підтримки української євроінтеграції полягає в тому, щоб заманити Україну в ЄС, а там її реституювати частинами, тим самим поляки зможуть реалізувати свою одвічну мрію забрати свій Львів.

Russia Today уночі 19 квітня ставить новину під неймовірним заголовком «Виктор Медведчук: Ради ассоциации с ЕС жителям Львова придётся вернуть имущество полякам». Гадаю, не треба пояснювати, чому RT Медведчука виносить у заголовок, ніби це заява чинного українського політика, а не маргінального політика, що є кумом відомого кадебіста.

Пік інформаційної розкрутки припадає на 20 квітня, коли на Першому російському каналі виходить сюжет про те, як у Польщі готують судові позови, щоб почати відбирати своє довоєнне майно. Діють професійно, знаходять українського політолога Олексія Якубіна, який заявляє, що справді Польща перед самітом у Ризі вирішила тиснути на Київ із вимогою розпочати реституцію.

Тільки після сюжету на найбільшому російському телеканалі про польську громадську ініціативу починають писати в Польщі. Спочатку просто перекладають російський сюжет, а потім починають цікавитись ініціаторами роздрібного входження Західної України у склад Польщі. 21 квітня одна з найбільших польський газет Rzeczpospolita друкує статтю із заголовком «У Польщі заявились антипольські кресовяки» (в польському менталітеті кресовяк — особа, що походить із територій міжвоєнної Польщі — є уособленням усього польського. Заголовок за свою суттю є оксюмороном). 22 квітня польським інтернетом розходиться новина тижневої давнини із польського міста Люблін.

Цікаво, що єдиною редакцією, яка взяла коментар не в політологів-усезнайок, а в реального експерта, який вів переговори щодо тексту договору України про Асоціацію, була редакція «Німецької Хвилі» (дата публікації 15.07.2014). Тож інформаційний привід щодо можливої реституції з’являється в Польщі 15 квітня, але повідомляє про нього російський ТАСС (у Польщі про ідею реституції нічого не пишуть, бо заява — від штатного провокатора). Відповідно, про польську ініціативу пишуть тільки російськомовні сайти (Росія та Україна (проросійські сайти)). Резонанс новини підсилюється блогом Медведчука, який з’являється 18 квітня, українські сайти (без чіткої прив’язки до політичної орієнтації) знову пишуть про польську заяву, але посилаються на блог Медведчука. З 15 по 20 квітня інформпривід активно тиражується в Україні та Росії. В Польщі про ініціативу не пишуть. Пік інформприводу припадає на 20 квітня, коли в ефір виходить сюжет на Першому каналі російського телебачення (сюжет поширюється в соціальних мережах як доказ загарбницьких настроїв Польщі), після цього заяву нішевого польського політика помічають та обговорюють мейнстрімові польські видання — коло замикається.

Та якщо бути дуже уважним, можна відкопати новину річної давнини, коли російські ЗМІ вже лякали тим, що Львів стане навіть не польським, а австрійським Лембергом.

Варто нагадати, що подібну ситуацію про можливе повернення майна пережила Польща перед вступом в ЄС у 2004 році. Поляки боялися, що німці масово будуть судитися за своє майно у Вроцлаві, однак цивільні судові рішення щодо можливості повернення майна завершувалися на користь польської сторони з обґрунтуванням, що з 1945 року поляки дбали про житло, тож тільки в разі відшкодування їхніх витрат на утримання житла його може бути повернуто попереднім власникам. Варто нагадати, що кордони нинішньої України були сформовані керівництвом СРСР, отож Львів до України приєднав Сталін, а не Бандера чи нинішня влада, тому скаржитися треба на правонаступницю СРСР. Все це має пояснювати Міністерство інформполітики або інші поважні організації та особи. Однак деякі українські політики справді думають про реституцію. Нагадаю, що мер Львова розповідає, що до нього ходять люди й показують документи на будинки в центрі міста й він не знає, що їм казати.

Зрозуміло, що переважну більшість людей не цікавлять правові особливості європейського та українського законодавства, але переважна більшість із них поширюватиме короткі і зрозумілі відеосюжети про те, як Польща забиратиме свої землі через Європейський суд. Ба більше, Польща «забиратиме» не просто свої, а те, що нам «подарував Сталін» після війни.

Останнім часом на Західній Україні почали з’являтися написи, що ображають пам'ять воїнів УПА або закликають повернути ці території Польщі. Джерела стверджують, що хуліганські написи про польський Львів залишають представники «Українського вибору». Однак мудра українська влада протиставила цій інформаційній хвилі контраверсійні закони про УПА в день приїзду польського президента та боротьбу із «Правим сектором».

comments powered by Disqus