«Кишенькові», «диванні», «весільні» й «телевізійні» експерти. А де ж шукати якісних?

Фото Павла Шевчука

За підсумками обговорення Незалежна медійна рада складе рекомендації щодо принципів запрошення гостей і титрування експертів у медіа й надасть їх на розгляд Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Ті самі обличчя

Учасники дискусії проблемою вбачають те, що ЗМІ залучають часто одних і тих же спікерів, недостатньо перевіряють їхній бекґраунд і не приділяють достатньої уваги підготовці спілкування з ними.

«Яким чином телеканали мають знаходити своїх фахівців? Дуже багато тем могли б коментувати науковці, якби в нас була якісна й фахова наука як така», — зазначив секретар Незалежної медійної ради та юрист Інституту медіа права в Центрі демократії та верховенства права Ігор Розкладай. «Інша проблема — це банальна лінь. Дуже зручно сформувати просту базу контактів і постійно користуватися нею. Якщо записаний юрист — ну й добре, він сьогодні прокоментує щось із цивільного права, завтра — з корпоративного й так далі. У юристів є такий жарт навіть — #тижюрист, маєш усе знати», — додав пан Ігор. На його думку, такі бази експертів мають у першу чергу формуватися належним чином, бекґраунд екпертів верифікуватися, а інформація — з часом оновлюватися.

 Окрім того, журналісти мають готуватися й перевіряти експерта, якого вони планують залучити до підготовки того чи іншого матеріалу: проглянути його попередні коментарі за темою, перевірити, чи працює експерт за фахом та чи не виходили раніше замовні матеріали за його участі. Олена Голуб, членкиня Незалежної медійної ради та експертка Інституту масової інформації, наводить як приклад економічного «експерта» Олександра Охріменка, з коментарями якого вийшло чимало замовних матеріалів, особливо за часу президентства Віктора Януковича. «Він і в газеті “Вести”, й у “Сегодня”, й у “Комсомольській правді”, й на телебаченні. Таке враження, що більше немає економічних експертів. Було чітко зрозуміло з його коментарів, що ця людина на зарплаті в команді Януковича», — розповіла вона.

 

Олена Голуб, членкиня Незалежної медійної ради та експертка Інституту масової інформації.

 Голова Незалежної медійної ради та голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова вказує, що вибір експертів часто визначається ще й політичною заангажованістю тих чи інших телеканалів і видань. «Ми розуміємо, що Вадима Рабіновича чи Сергія Капліна запрошують коментувати будь-що, тому що їм можна написати наперед те, що вимагається сказати з будь-якого питання», — вважає пані Наталія. Тому, на її думку, тут певну роль має відігравати й медіаграмотність аудиторії, яка має розуміти, який експерт коментує тему й чого варта його думка.

Голова Незалежної медійної ради та голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова,

Інша проблема, яку Наталія Лигачова помітила, що з вибором гостей та спікерів, — журналісти прагнуть залучати людей із гучними іменами. «Це вже стало окремою професією — “телевізійний експерт”, який може прокоментувати на камеру або у студії будь-що», — жартує вона. І нагадала заяву експертів за ініціативою Сергія Дацюка, які виступили проти нав'язування телеканалами, перш за все інформаційними, порядку денного для експертів, коли, наприклад, політологу пропонують коментувати навіть погодні умови. Пані Наталія зазначила, що найцікавішою в цьому випадку була реакція багатьох інших експертів, які не підтримали позиції Сергія Дацюка, мотивуючи це тим, що, мовляв, експерт на телебаченні має вміти працювати в жанрі інформаційного реаліті, бути здатним прокоментувати будь-що. Тобто експерти починають бути певним чином шоументами, «телевізійними» експертами.

На думку ж Наталії Лигачової, тут слід уже самим експертам частіше відмовлятися коментувати те, в чому вони насправді не є компетентними, скеровувати медійників до колег, які можуть дати якісний коментар, але при цьому є менш відомими та впізнаваними у ЗМІ.

Експерт чи зірка?

Якщо для друкованих чи інтернет-видань не важливо, як експерти розмовляють та чи вміють вони давати коментарі на камеру, то для телевізійників це є важливим критерієм. «Іноді замість того, аби зрозуміти тему, ти ще більше в ній заплутуєшся, прослухавши чийсь коментар», — звернула увагу Олена Голуб.

 

Членкиня Незалежної медійної ради Діана Дуцик.

 Наталія Лигачова висловила думку, що, можливо, є сенс створювати своєрідні курси для експертів, на яких вони навчалися б мистецтва ораторства, вміння висловлювати власну позицію коротко й максимально переконливо саме для телеаудиторії.

Членкиня Незалежної медійної ради Діана Дуцик навела приклад британської компанії BBC, яка проводила навчання для експертів і вчила їх, як ефективно спілкуватися з медіа. «Мені здається, треба дивитися на проблему в ширшому контексті — контексті змін у системі освіти. Виходом може бути запровадження у вишах курсів, які би навчали майбутніх науковців, як спілкуватися з журналістами», — запропонувала вона. Вміння простими словами пояснювати складні явища та висловлювати свою думку іноді буває навіть важливішим, аніж уміння працювати на камеру.

При цьому в підготовці експертів до роботи з журналістами варто взяти участь як самим медіа, так і громадським організаціям, — підсумовуючи, вирішили учасники дискусії.

Давня традиція титрування

З 1993 по 2011 рік в Україні існував податок на рекламу. Як пояснив Ігор Розкладай, критерії того, що вважати рекламою, а що — ні, були дуже розмитими, тож у титрах медіа не вказували конкретних назв компаній, щоб не платити за це гроші. «Але це історія давно минулих літ, цього податку давно не існує, й тим не менше, традиція залишилася», — додав він.

 Ліворуч — голова Незалежної медійної ради та голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова, праворуч — секретар Незалежної медійної ради та юрист Інституту медіа права в Центрі демократії та верховенства права Ігор Розкладай.

Проблеми з титрами полягають не тільки в їх розпливчатому формулюванні, але ще й у неточності, коли одного й того ж гостя по-різному титрують у різних виданнях і телеканалах, а також у недостатній кількості титрів у великих форматах (наприклад, ток-шоу).

Член Незалежної медійної ради та директор із правових питань Міжнародної громадської організації «Інтерньюз-Україна» Павло Моісеєв звернув увагу на те, що нав’язувати певне титрування телеканалам неможливо, адже це вони несуть ризики як репутаційні, так і фінансові.

«Певне титрування може з’явитися за гроші. Якщо ви заплатите гроші, канал напише в титрах, що ви працівник банку Х», — зазначив він. Але окрім думки телеканалів, є ще й думка регулятора, в цьому випадку — Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

 

Павло Моісеєв, член Незалежної медійної ради, директор із правових питань Міжнародної громадської організації «Інтерньюз-Україна».

«З одного боку, і ринок не дуже бажає сприймати те, що потрібно чітко позначати спікерів, і, з іншого боку, регулятор теж пасує. Якщо регулятор дасть інформацію телеканалам про те, що точне й достовірне титрування експертів є виконанням інших статей відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" — це буде першим поштовхом до змін», — переконаний Павло Моісеєв.

Учасники дискусії також зійшлися на думці, що це спільна відповідальність журналістів та самих експертів — простежити за правильністю титрування.

Онлайн-бази експертів

Журналісти, які вирішили таки відірватися від записника з контактами одних і тих самих спікерів і спробувати запросити когось нового, можуть звернутися до онлайн-баз експертів, наприклад expert4.media чи HelpSMI.

Як розповіла медіаекспертка Інституту масової інформації Ірина Земляна, збираючи базу експертів для expert4.media, вона помітила загальну проблему як із видимістю кваліфікованих спікерів, так і з їх браком у регіонах. Вона виділила умовні категорії, на які можна розподілити коментаторів.

Медіаекспертка Інституту масової інформації Ірина Земляна.

 «Є “кишенькові” експерти, які представляють чиїсь політичні інтереси, є “диванні” експерти — блогери чи популярні користувачі в соцмережах, “весільні” експерти — які коментують усе, куди б їх не запросили. Є політики, які виступають у ролі експертів», — розповіла вона. При цьому в тіні часто залишаються ті, хто міг би внести якісну думку в матеріали журналістів. За словами Ірини, складаючи базу для expert4.media, в ІМІ проводили верифікацію всіх людей, які в неї потрапили. І важливо, щоби верифікацію здійснювали й інші подібні платформи для медійників.

Як зазначила Діана Дуцик, на платформі HelpSMI як експерт може зареєструватися будь-хто, без верифікації. Тому однією з рекомендацій буде запровадження перевірки на онлайн-платформах, які пропонують допомогу журналістам у пошуках експерта.

Які рекомендації?

За підсумками дискусії Рада сформувала низку рекомендацій, які надасть на розгляд Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Серед них:

  • перевірка кваліфікованості експертів, яких запрошують коментувати в ЗМІ;
  • забезпечення належного обсягу титрів під час тривалих виступів експертів;
  • підготовка експертів до роботи з медіа (як із боку громадських організацій, так і самих медіа);
  • навчання для гостьових редакторів телеканалів, як знаходити і працювати з експертами;
  • створення не лише баз потенційних експертів, але й баз організацій, де можна знайти якісних спікерів;
  • створення курсів для експертів щодо майстерності коментування зусиллями самих медіа та громадських організацій;
  • посилення медіаграмотності аудиторії, щоби та була здатною розрізнити справжнього експерта від псевдо- або заангажованого.

Дискусію було організовано за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні, наданої Центру Верховенства права та демократії. Погляди учасників заходу не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США. Організатор дискусії — Центр демократії та верховенства права.

Фото Павла Шевчука

comments powered by Disqus