«Ми всі є свідками містифікації, яка має назву “громадянська журналістика”», — експерт Ради Європи

Фото: Українська Асоціація Медіа Бізнесу

«Нині легше знайти фінансову підтримку проекту громадянської журналістики, аніж проекту з простою назвою “професійна журналістика”», — вважає Ремзі Лані (Remzi Lani), експерт Ради Європи та виконавчий директор Албанського медійного інституту. Цю думку він висловив під час щорічної конференції з актуальних питань професійної журналістики «Честь професії — 2017» «Журналістика 3.0: як забезпечити якість у конкурентному медіасередовищі», яка відбулася 19 травня. Організатори конференції — Українська асоціація медіабізнесу (попередня назва — УАВПП) та Незалежна асоціація телерадіомовників.

MediaSapiens уже писав про дискусію щодо журналістської освіти, яка відбулась на цій конференції.

Окремо обговорювалися й питання журналістської етики та стандартів — у ній взяли участь Діана Дуцик, виконавча директорка ГО «Детектор медіа», Роман Головенко, юрист Інституту масової інформації, та Ремзі Лані.

«Якби всі були журналістами, то в журналістиці

як професії не було би необхідності»

Ремзі Лані у  своєму виступі розповів про світові та регіональні (притаманні балканським країнам, зокрема й Албанії) проблеми журналістики.

«Ми всі є свідками свого роду містифікації, що називається “громадянська журналістика”, — сказав Ремзі Лані. — На нинішньому етапі легше знайти фінансову підтримку цьому проекту, аніж проекту з простою назвою “професійна журналістика”. Отже, виходить: коли ми хворіємо, ми йдемо не до лікаря-громадянина, а радше до професійного лікаря; чому тоді ми використовуємо подвійні стандарти, коли йдеться про журналістику?»

Експерт вважає, що журналістика (так само як медицина) — це професія, що має власні правила, таємниці, етику й норми. «Якби всі були журналістами, то в журналістиці як професії не було би необхідності», — зазначив пан Лані.

Виділив він також і проблему фейкових новин. Причину їх появи директор Албанського медійного інституту вбачає в неповноцінності сучасної культури комунікацій. А якщо точніше, вони є наслідком роботи бізнес-моделей великих інтернет-платформ, як-от Google, Facebook, Twitter.

Ремзі Лані (Remzi Lani), експерт Ради Європи та виконавчий директор Албанського медійного інституту

«Ці мережі поширюють інформацію у “вільному від цінностей середовищі”, не дбають про те, поширюється брехня чи правда, чи це є результатом діяльності професійної журналістики, чи мови ворожнечі, — каже пан Лані. — Ця бізнес-модель керується “вірусною інформацією”, де кліки, що запускають цифрову рекламу, мають більше значення».

Боротися ж із фейковими новинами він радить двома способами: по-перше, більше інвестувати у професійну журналістику, зокрема у перевірку фактів. Що важливо: медійники повинні перевіряти інформацію як перед публікацією матеріалу, так і після неї, шляхом відстеження заяв політиків або інших публічних діячів після того, як статтю чи сюжет створено. По-друге, як зазначив експерт, слід вкладати більше грошей у медіаграмотність (починаючи зі школи й закінчуючи телевізійними програмами).

«На Балканах — брудний союз між політикою, бізнесом і медіа»

Говорив експерт і про проблеми, властиві Албанії та балканським країнам. Здебільшого це недостатній рівень свободи слова, антиліберальні загрози та належність медіа приватним особам.

«Відповідно до звітів Європейської комісії, що вийшли 2016 року, балканські країни, які прагнуть вступити до ЄС, не досягли “жодного прогресу” в питанні свободи слова», — зазначив пан Лані.

Що ж до антиліберальних загроз, то до них належать релігійний екстремізм, кіберекстремізм, популізм та новий націоналізм. «Усі синдроми і загрози ліберальної демократії, які з’явилися в країнах, що оточують наш регіон, — починаючи від синдрому Орбана (прем’єр-міністр Угорщини. — MS) та закінчуючи синдромом Берлусконі, в тій чи іншій формі відтворилися на Балканах, завдаючи тим самим шкоди їхньому демократичному прогресу. Ці загрози дуже впливають і на свободу медіа», — вважає експерт.

Пан Лані пояснив, що в період посткомуністичного переходу політика вплинула і змоделювала медіа Албанії більше, аніж вони вплинули і змоделювали політику. А тому тепер на Балканах можна побачити, з одного боку, неправильне використання і зловживання медіа з боку політиків, а з іншого — використання медіа як додатку для бізнесу.

«Те, що ми спостерігаємо на Балканах, є брудним союзом між політикою, бізнесом і медіа, що в найгірших випадках може призвести до небезпечної форми захоплення державної влади», — наголосив Ремзі Лані.

Те, кому ж саме слугують балканські медіа, теж є досить складним питанням. І подекуди дуже важко визначити, хто є реальним власником того чи іншого засобу масової інформації.

«Хоча багато було сказано про прозорість медіа та фінансування ЗМІ, прогрес у цій сфері обмежений. Навряд чи медіа на Балканах можна вважати прозорими. Хто чим володіє? Хто власники? Хто кому платить? А хто керує власниками? На ці запитання досі немає відповідей», — зазначає пан Лані.

«Ми перестали дискутувати про справді важливі речі»

Багато з цих питань є важливими і для журналістики в Україні. Так, Діана Дуцик, виконавча директорка ГО «Детектор медіа», зазначила: «Тема прозорості фінансування медіа є надзвичайно актуальною і для України. Наша держава зробила певний крок у цьому напрямі, ухваливши закон про прозорість медіавласності. Але тепер, коли він діє вже більше року, ми бачимо, що цього недостатньо. Навіть розкриття кінцевого бенефіціара не дає розуміння того, хто ж фінансує медіа. І нині в Україні залишається низка медіа, які фінансуються в тому числі з російських джерел. І ми це нібито розуміємо, але проблема в тому, як довести це».

За її словами, низка організацій періодично порушує питання про зміни в законодавстві або про створення додаткового закону, який би забезпечив саме прозорість фінансування медіа.

Ремзі Лані, Діана Дуцик, Роман Головенко

Діана Дуцик зауважила, що нині медіа поширюються в середовищі, де є проблема з цінностями: «Ми припинили дискутувати про цінності, ідеї, ідеали, про ідеологію — ми дискутуємо про персоналії. Ми опускаємося до образ на професійному рівні. У медіа ми перестали дискутувати про справді важливі речі й відтак це також переноситься на суспільство».

Важливим є й питання відповідальності журналістів перед своєю аудиторією. «Я викладаю у Києво-Могилянській академії, і одного разу до моїх студентів приходив відомий медійник, який промовив фразу, яку ми потім ще півроку обговорювали, — розповіла пані Дуцик. — Він сказав, що журналіст, мовляв, не несе відповідальності за те, що він колись опублікував або зняв, за наслідки своїх слів. Але сьогодні в умовах гібридної війни й постійних маніпуляцій журналіст не може не думати про наслідки того, як потім буде відгукуватися кожне слово, яке він несе суспільству».

На її думку, прикладом професійної відповідальності є те, як французькі журналісти провідних видань відмовилися публікувати матеріали зі зламаних серверів кандидата в президенти Емануеля Макрона протягом останніх виборів у Франції. «Поведінка французьких журналістів є дуже показовою. Мені хотілося б, щоб інколи наші журналісти також замислювалися над тим, що вони оприлюднюють. Часто ця інформація має сумнівні джерела, й коли ми починаємо глибше копати, то з’ясовуємо, що це сумнівне джерело або що воно навмисно “злило” інформацію конкретному журналісту саме в цей момент», — зазначила експертка.

Згадала пані Дуцик і про порушення журналістських стандартів — вони не завжди дотримуються, через що українськими медіа іноді шириться російська пропаганда: «Як свідчать моніторинги ГО “Детектор медіа”, російська пропаганда й маніпуляції поширюються через українські ж медіа. “Інтер”, наприклад, є основним провідником російської пропаганди в українському медіапросторі. 17 квітня у випуску новин “Інтер” дає таку новину: “ФСБ России сегодня сообщило что перекрыло, крупный канал контрабанды оружия, взрывчатки из Евросоюза и Украины”. Тобто канал цитує ФСБ Росії і при цьому не дає жодного коментаря української сторони».

«Буде частина аудиторії, яка шукатиме якісні збалансовані матеріали»

За словами Романа Головенка, юриста Інституту масової інформації, в Україні існує багато проблем, про які говорив Ремзі Лані. Це й перенасиченість ринку кількістю медіа, й залежність медіа від власників, і спроба забезпечити прозорість корпоративної власності.

На думку пана Головенка, антигромадянське суспільство, яке, за словами пана Лані, складається внаслідок ксенофобії, теорії змови, популізму, було завжди, просто воно не знаходило для себе медіа, які би задовольняли його потреби. До останнього часу ЗМІ мусили дотримуватися певних стандартів, і вони не опускалися до нинішнього рівня популізму, гонитви за кліками і трафіком, щоби здобути рекламу.

Експерт наголошує на тому, що тепер доведеться жити в світі, в половина аудиторії, чи навіть більше, буде вдовольнятися неякісними журналістськими матеріалами. Бо більшості людей важливіше не те, чи дотримано стандарти журналістики, а чи відповідають меседжі ЗМІ їхнім особистим поглядам.

«Як свідчать дослідження, часто шукають не об’єктивну інформацію, а ту, що відповідає їхнім поглядам, — зазначив Роман Головенко. — Вони більш схильні їй вірити. А до тої, яка не відповідає їхнім поглядам, вони вже критично ставляться і відкидають ті ЗМІ, які подають таку інформацію».

Та все ж залишається частина аудиторії, яка шукатиме якісні збалансовані матеріали, — цей сегмент аудиторій і буде тими, хто в майбутньому платитиме за якісний контент, на думку пана Головенка. І радше за все, саме ця аудиторія буде вигіднішою рекламодавцям, і таким чином забезпечить монетизацію ЗМІ.

Конференцію «Журналістика 3.0: як забезпечити якість у конкурентному медіа середовищі» підтримує Проект рамкової програми співробітництва Ради Європи та Європейського Союзу «Свобода медіа в Україні».

Яна Собецька, стажерка сайтів «Детектор медіа» та MediaSapiens

comments powered by Disqus