Журналістські помилки трапляються – важливо, що ви робите далі

00:00,
11 Січня 2011
4657

Журналістські помилки трапляються – важливо, що ви робите далі

00:00,
11 Січня 2011
4657
Журналістські помилки трапляються – важливо, що ви робите далі
Американський інтернет-журналіст Роберт Ернандес розмірковує про те, якою може бути ціна помилки і як її виправити.

«У п’ятницю, 13 грудня 2002 року, я вбив людину, підлітка, - зізнається Роберт Ернандес, онлайн-журналіст із Каліфорнії, у своїй колонці для видання The Online Journalism Review. – Але лише на 15 хвилин».

 

- Я лише кілька місяців працював у The Seattle Times, опікуючись сайтом газети. Ми отримали новину про те, що поліцейський вистрелив у голову сімнадцятирічному хлопцеві під час спроби пограбування. Я мав поставити коротку інформацію на сайт.

 

Я чомусь вирішив, що постріл у голову був смертельним, і написав у заголовку, що юнак убитий. Цілком заслужено отримавши за це на горіхи від репортера, я довідався, що з таким пораненням можна вижити.

 

Більш ніж вісім років по тому, почувши в новинах передчасне повідомлення про смерть Ґейбріел Ґіффорд (члена Палати представників США, в яку стріляли 8 січня) , я не міг не згадати про ту свою помилку та урок, який із неї виніс.

 

Протягом усієї своєї кар’єри я чув, що робота в Мережі – яка нині завдяки соціальним медіа є Мережею реального часу – означає відповідальність. Заплутану Мережу етичних проблем.

 

Помилки в журналістиці трапляються завжди, переважно випадково. Неважливо, чи пікселами, чи сторінками ви оперуєте, чи передаєте інформацію через твіттер, чи факсом –можна недочути, неправильно зрозуміти, хибно інтерпретувати. Помилки траплялись до Інтернету – в газетах, радіо, телебаченні.

 

Звичайно, помилки трапляються. Важливо те, що ви робите після того, як припустилися помилки.

 

Того разу, після рясних перепрошень, я виправив заголовок і негайно написав спростування. Минуло лише 15 хвилин, і зовсім небагато читачів могли побачити хибне повідомлення, але це не важить. Я помилився.

 

Знаєте, точаться суперечки про те, хто є журналістом, а хто не є? Вони не мають сенсу. На практиці журналіст – це людина, що постачає точну інформацію, і на яку ви можете покластись, бо вона завоювала вашу довіру своєю точністю. Довіра – така тендітна річ: створюється роками, втрачається за мить. У безперервному швидкоплинному потоці інформації, який читачі споживають у реальному часі, найважливішими є не технології, не мультимедіа, а те, наскільки ви заслуговуєте на довіру.

 

Моя помилка поставила під загрозу довіру до видання, до репортера і до мене самого. Негайне спростування було маленьким кроком до її повернення.

 

Уся журналістика заснована на цих тендітних речах: надійності, вірі, довірі. Висвітлюючи тему чи подію, журналіст повинен знайти надійні джерела для отримання та перевірки інформації. Його редактор має вірити в те, що репортер не фальсифікує факти чи не краде їх у конкурентів. Цей процес проходить кілька стадій, заснованих на довірі, поки не потрапить до читача/глядача/слухача/користувача, який має вірити в те, що отримана інформація є точкою.

 

Довіряй, але перевіряй. Зважай на джерело. Навіть якщо твоя мама каже, що любить тебе – перевір!

 

Краще зробити це перш ніж твоя новина буде опублікована.

 

Як і більшість людей, я отримував інформацію про замах на Ґіффорд із багатьох джерел – радіо, інтернету, телебачення, соціальних мереж. Я чув неправдиві повідомлення про її смерть та бачив, як на них реагувала аудиторія. Я також чув неправдиві повідомлення про те, що вона швидко видужує, і бачив реакцію на них. Наполегливо рекомендую статтю з сайту http://www.regrettheerror.com/ про те, як помилкові повідомлення з цієї теми поширювались в інформаційному просторі, а також цю – про те, чи слід видаляти помилкові повідомлення у Twitter. Навколо помилок у висвітленні цієї історії розгорнулась конструктивна й корисна дискусія.

 

Помилки трапляються. Але також важливо, що відбувається після них.

 

The Online Journalism Review

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду