Тимошенко, Янукович і пінгвін

2 Липня 2011
1945

Тимошенко, Янукович і пінгвін

1945
За результатами аналізу телетижневиків за 26 червня 2011, найпопулярнішими темами тижня стали: Тимошенко в суді, Янукович у Страсбурзі і пінгвін у Новій Зеландії як «дивовижа тижня».    
Тимошенко, Янукович і пінгвін

За результатами аналізу телетижневиків за 26 червня 2011, найпопулярнішими темами тижня стали: Тимошенко в суді, Янукович у Страсбурзі та пінгвін у Новій Зеландії як «дивовижа тижня». Гаряче життя не дає телевізійникам нудьгувати, хоча відпускні настрої проглядаються у появі матеріалів з ознаками замовності.

 

 

За хронологією вечора 26 червня першим глядачі побачили «Факти тижня» (ICTV). Верстка випуску мала наступний вигляд:

 

  1. Авіакатастрофа в Росії.
  2. Авіавиставка в Ле Бурже.
  3. Тимошенко в суді, Янукович у Страсбурзі.
  4. Про поновлення кримінальної справи проти М.Мельниченка.
  5. На гарячому спіймали хакерів.
  6. Земельна реформа.
  7. Таємничі круги на полях Вінничини.
  8. Секрет популярності Анталії.
  9. У Києві знімають кіно про «Матч смерті».
  10. Пінгвін приплив до Нової Зеландії.

 

Перша подія випуску мала би право на існування у тижневику, якби несла якісь нові подробиці авіакатастрофи, що сталася в ніч з понеділка на вівторок. Особливо, якби подробиці стосувалися потерпілих українців. Утім, переповідання не раз повторюваної за тиждень інформації ведучою Оксаною Соколовою виявило специфічні логічні наголоси.

 

Насамперед те, що авіакатастрофа – «чорна мітка» «в Росії» (очевидне недоречне використання сталого словосполучення, що має інше значення).

 

Потім, «зокрема» Оксана Соколова згадала і про українців.

 

І, врешті, без конкретного посилання заявила наступне: «Усі експерти зазначають, що ця катастрофа дуже схожа на ту, що сталася поблизу Смоленська, коли загинув Президент Польщі Качинський. У Петрозаводську так само був сильний туман, дощ і екіпаж теж не пішов на друге коло. За останньою інформацією, пілот "Ту-134" був трохи напідпитку». Такий, можливо, і несвідомий перелік причин, автоматично кидає тінь на пілота згадуваного польського літака.

 

 

Наступний сюжет – про авіавиставку в Ле Бурже і успіхи українських авіабудівників. Кореспондентка Тетяна Пруднікова жваво розповідала про новий екологічний літак без пального та інші новинки літакобудування. Цей сюжет міг спокійно стати «цікавинкою» наприкінці випуску, але «сіль сюжету» насправді була в його головному героєві – віце-прем’єр-міністрові Борисові Колєснікові. І в анонсі випуску, і в самому сюжеті він постає як «ефективний менеджер», котрий фактично кидає виклик конкурентам: «Мы дружим странам, а в самолетах мы конкурируем. Пока россиянам нужно очень хорошо поработать, чтобы хотя бы чемпионат СНГ выиграть. Это что касается "Сухого". Ну, давайте от кто сколько самолетов выпустит. От уже пока счет, как минимум, по итогам этого года будет 10:2 в пользу Антонова по числу летающих машин» (синх Б.Колеснікова).

 

А Тетяна Пруднікова наприкінці таємниче обіцяє: «І все ж після двох років кризи і крутого піке, авіагалузь в Україні вже потроху розправляє крила. Чи буде вдалим український взлет – вже наступного літа оцінки виставлятимуть на авіасалоні в англійському Фарнборо».

 

 

Підводку до сюжету про візит президента України В. Януковича в Страсбург ведуча Оксана Соколова почала із завищеним пафосом: «Упевнені кроки у Європі Україна демонструє і на політичній арені. Цього тижня Президент Віктор Янукович виступав у Страсбурзі на засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи. Нагадаю, з травня по листопад цього року Україна головує в комітеті міністрів Ради Європи. І це означає, що ми безпосередньо впливаємо на формування європейського законодавства. Найперше щодо захисту прав дітей, прав людини та зміцнення демократії». Таке враження, що не існує жодних міжнародних рейтингів, які вказують на кричущі порушення прав людини і демократії.

 

Про судові слухання у справі Ю. Тимошенко ведуча згадала крізь призму позиції В. Януковича, озвучену в Страсбурзі: «саме економічна причина, а не партійна приналежність – головна складова справи щодо Юлії Тимошенко».

 

Компліментарний сюжет Олександра Візгіна про поїздку українського президента був обмежений як набором лояльних тез («Із зали – мінімум гострих запитань (до президента – ред.)»), так і речників (лише Янукович і президент ПАРЄ Мевлют Чавушоглу). Жодного слова про інший бік візиту, де європейці висловлювали стурбованість тим, що відбувається в Україні. Так само не було жодного підсумку візиту, про що говорили у ЗМІ.

 

 

Тема щодо поновлення кримінальної справи проти колишнього охоронця Леоніда Кучми Миколи Мельниченка не викликає здивування. Телеканал, що належить зятеві екс-президента, очевидно задіяний у реабілітації Кучми після відкриття кримінальної справи проти нього. Оскільки гра ведеться в одні ворота, то про дотримання стандартів кореспондентом Миколою Тірільовим говорити не доводиться.

 

 

Інший сюжет випуску – «Чого хочуть селяни і яка нам потрібна земельна реформа?». Сумнівна інформаційна нагальність теми дещо прояснюється лише наприкінці сюжету Володимира Соколова. Лише з останнього речення сюжету можна здогадатися про причину появи цієї теми: «Що буде із сільгоспземлею насправді – поки не зрозуміло. Термін дії закону про мораторій на її продаж збігає до 1 січня наступного року. А урядовий законопроект "Про ринок землі" депутати планують розглянути ще до літніх канікул». Власне, сюжет відповідає рекомендаціям прем’єр-міністра М.Азарова, висловлених 22 червня під час схвалення законопроекту – «почати професійну комунікаційну кампанію з земельної реформи, провести консультації з суспільством, з власниками землі і місцевою владою».

 

Попри присутність в матеріалі різних точок зору, позиція кореспондента очевидна: «Що буде після того, як земля стане товаром – важко навіть уявити, - кажуть селяни. І бояться, що землю скуплять іноземці. У земельній спілці масову скупку землі заперечують. Законопроект передбачає продаж в одні руки не більше 2100 гектарів. А іноземцям продавати землю буде взагалі заборонено».

 

В якості поради «Фактам тижня»: для більшої сенсаційності варто було би звернути увагу на свіжі випадки крадіжок землі.

 

 

Сенсаційності не бракувало в сюжеті Мирослава Ганущака. Він оперативно з’їздив на Вінниччину за слідами НЛО. Чому свого часу у «Фактів тижня» не стало оперативності, щоби висвітлити іншу тему з Вінниччини, коли селяни відбивали атаки редерів, невідомо.

 

 

«Вінницький» сюжет став своєрідною підводкою до відвертої «джинси» про курортну Туреччину: «В чому секрет популярності Анталії? Плюси і мінуси розбирала Сатенік Агакарян» (О.Соколова):

 

  • «Турфірми вже продали половину всіх путівок на липень та серпень. Напрямок №1, як і торік, - Туреччина»
  • «…один із найпопулярніших курортів Європи – Белек – улюблене місце відпочинку не бідних німців, британців, росіян виросло, як у казці…»
  • «Турецькі чиновники і бізнесмени усіляко намагаються відновити постраждалий туристичний імідж країни, демонструючи покращений сервіс своїх курортів».
  •  

Можлива причина появи такого майже рекламного сюжету – скандальне смертельне отруєння російських туристів в Туреччині. Утім, досі невідома глядачам «Фактів тижня» журналістка Сатенік Агакарян заспокоює: «Зараз турки змінюють систему торгівлі спиртним, і карають винних. Вже заарештовано до 30 нечистих на руку ділків. Директор одного з готелів в Белеку запевняє – нічого подібного у його закладі, як і в інших солідних місцях, не може й бути. Адже для турків гарна репутація – це передусім великі прибутки. Тож пити і їсти в його закладі можна без жодних ризиків для життя».

 

 

Врешті, традиційна «фішка» «Фактів тижня» – промо  російського кінематографа, де «сам Сергій Безруков» знімається в історії «про легендарний футбольний матч між київськими футболістами та німецькими солдатами». На жаль, в сюжеті про історію, яку реанімують росіяни, не знайшлося місця справжньому журналістському розслідуванню щодо продажу легендарного стадіону «Старт».

 

 

Верстка «ТСН. Тижня»1+1») мала наступний вигляд:

 

  1. 22 червня у Львові минуло спокійно.
  2. Суд над Тимошенко – найгучніший процес.
  3. Янукович у Страсбурзі.
  4. Корупція в медицині – розслідування.
  5. Авіакатасрофа в Росії.
  6. Аплодисменти – прямий шлях у тюрму.
  7. Плаття Мерлін Монро у десятці найдорожчих.
  8. Імператорський пінгвін у Новій Зеландії.
  9. Новий спосіб шахраювання.
  10. Електричний автомобіль – фантастична машина майбутнього.

 

Заявляючи тему 70-ої річниці нападу нацистської Німеччини на СРСР 22 червня 1941, ведуча «ТСН.Тижня» Алла Мазур багатообіцяюче повідомила: «…справжню своє історію Україна ще не відкрила. І через 70 років після початку війни наш колега Омелян Ощудляк знайшов засекречені у Москві архіви».

 

Головна лінія сюжету – спроба розібратися, хто і чому розпочав війну між Німеччиною і СРСР. Однак обіцяних «засекречених архівів» в сюжеті не було – лише дані істориків. Тема могла би стати сенсаційною, якби кореспондент Омелян Ощудляк  згадав відкриття архівів служби зовнішньої розвідки, з яких випливає, що Сталін знав про напад Гітлера.

 

 

В сюжетах про судові слухання справи Тимошенко авторства Станіслава Ясинського, а також про візит президента України до Страсбурга і пізнішої його наради з інвесторами авторства Марини Макущенко, фактично, йшлося про перебіг подій. Остання тема була радше лояльною: «Тим, хто вагається вкладати в українську економіку чи зачекати, Янукович порадив інвестувати зараз. В період реформ, на його думку, вони отримають пільговий бонус».

 

 

Якісний хід «ТСН. Тижня» - журналістські розслідування Ольги Василевської і Олени Мацюцької.

 

Перший сюжет про скандальну медичну історію з корупційною складовою, що призвела до смерті дівчинки з Херсона, мав на меті дослідити, як з держбюджету виділяються гроші на порятунок важкохворих та ціною життя наживаються «посередники». Утім, не виключено, що тема матиме продовження (якщо так – то про це треба було наголосити), оскільки попри докази на руках потерпілих, позиція правоохоронців не  була представлена.

 

Олена Мацюцька дослідила тему нового виду шахрайства, коли людей за непотрібні товари роблять боржниками та похідним пресингом колекторів. Значимість сюжету очевидна, оскільки в ньому йшлося і про практичні рекомендації правоохоронців, як вберегтися від подібних зазіхань. Втім, це не врятувало кореспондентку від шахраїв, на чому наголосила Алла Мазур: «Героїня сюжету телефонувала в таку фірму із мобільника нашого кореспондента. Колектори номер зафіксували і згодом почали дзвонити вже Олені Мацюцькій і нагадувати про Наталин борг. Запевнення, що до цієї людини кореспондент не має стосунку – активних колекторів не зупинили».

 

 

Врешті, сюжет про електромобілі в Україні Сергія Швеця, закамуфльований під глобальну тему («Як авто-революціонер може докорінно змінити наш звичний світ, врятувати планету і нашу кишеню…») містить ознаки реклами:

 

  • «…в Україні стартував продаж серійного і доступного електромобіля. Невеликий кузов, простий, але зручний салон, дешева експлуатації і електричний двигун. Приблизно так виглядає автомобіль вже близького майбутнього. Вас ніколи не оштрафують за викиди з вихлопної. Її просто немає. Вас більше не турбуватиме неякісний бензин, він просто не потрібен. У вас ніколи не заб'ються форсунки, не підведе карбюратор, не зламається паливна помпа і багато інших не, включно з коробкою передач. Поділу на дорожчі автомат чи дешеву механіку більше не існує».
  • «Арсеній керує компанією, яка почала продажі електромобілів в Україні. В 4-місній машині "Єва" ми їдемо вуличками Києва. Не надто розкручена марка з Гонконгу, втім попит перевищує пропозицію. Києвом їздить ще 16 таких авто, і вже отримано замовлень на 24 нових. Українці оцінили головну перевагу електричної ходи – заправку за копійки».
  • «Заплативши за такий електромобіль 13 тисяч євро, за три роки власник зекономить ті ж таки 13 тисяч. Обмеження в 100 кілометрів пробігу звичайно мінус. Але звільнення від божевільних цінників на АЗС та забуті витрати на моторну оливу перетворюють електрокар на прекрасну машину для міста…».
  • «…вулицями Києва вже бігають беззвучні, бездимні і майже безкоштовні в обслуговуванні електромобільчики, які заскочать на будь-яку бровку, розвернуться в будь-якому вузькому місті, і керувати якими на двох педалях зможуть навіть діти. Електрокар стає ознакою цивілізованого міста. Модною і рятівної одночасно».

 

 

«Подробиці тижня» Інтер») тиждень побачили таким:

 

  1. Самая кровавая война началась 70 лет назад.
  2. "Охотники за нацистами" ищут военных преступников.
  3. "Газовое" дело Тимошенко.
  4. В Крыму Путин пообщался с Януковичем.
  5. Миллиардеры обсудили с Януковичем инвестклимат.
  6. Китай даст денег на шахты, дороги и электропоезда.
  7. Янукович в ПАСЕ: Украина будет развивать демократию.
  8. Кампания в Афганистане обошлась США в 443 миллиарда.
  9. Жертвами катастрофы Ту-134 стали 47 человек.
  10. ЕС впервые применил санкции к белорусским бизнесменам.
  11. ЕС дал для спасения Греции еще 12 миллиардов евро.
  12. Выводить доходы из тени будут контролем над бизнесом и штрафами.
  13. Для экономии в Украине до осени закрываются детсады.

 

 

«Інтер» проігнорував факт, що 22 червня у Львові, попри різні погрози, пройшло спокійно. Натомість ведучий «Подробиць тижня» Олег Панюта багатозначно наголосив: «Мы помним об этом и благодаря ветеранам, которые выстояли в схватке с врагом и до сегодняшнего дня сохранили силу духа. Годы берут свое и среди нас все меньше свидетелей тех дней. Но та война – без срока давности, пока не будет наказан последний из совершивших преступления против человечества».

 

В наступному сюжеті Андрія Цаплієнка йшлося про звинувачення в масовому вбивстві євреїв угорцем Шандором Кеппером та про справу Івана Дем’янюка. Кореспондент допустив фактологічну помилку, коли зазначив, що Дем’янюка засудили на довічне ув’язнення, тоді як рішення суду – 5 років позбавлення волі і оскарження вироку. Перераховуючи зручності, з якими Дем’янюк живе в будинку престарілих, автор подав синхрон місцевої мешканки проти такого сусідства. Альтернативної точки зору в сюжеті не було – як  щодо українця, так і щодо звинуваченого угорця.

 

 

Сюжет про судовий розгляд справи Ю.Тимошенко, як і на згадуваних вище телеканалах, суто інформаційний – про перебіг засідання суду. Щоправда, кореспондентський дует з невідомим досі прізвищами глядачам програми кореспондентів Кожирнов і Євсєєв не згадали про те, як іноземці оцінювали судову «сауну». Проте наголосили на тому, який труботливий суд, що додав наступного дня до судової зали ще один кондиціонер.

 

 

Вже традиційно «Інтер» відокремлено (усно + ВМЗ) повторює основні віхи робочого тижня президента Янукович (зустрівся з Путіним, провів зустріч з інвесторами).

 

 

Підсумки візиту в Україну лідера КНР Ху Дзіньтао «Подробиці тижня» втілили в сюжеті ще одного дуету: Максима Урлапова і Софії Гордієнко. Звісно, в сюжеті не йшлося про безпрецедентні заходи безпеки в Криму. Йшлося про райдужні перспективи  китайських інвестицій: «3,5 миллиарда долларов – такова сумма контрактов, подписанных на этой неделе представителями Украины и Китая. Об этом заявили в Администрации Президента. Сотрудничество планируется в самых разных сферах: энергетика, торговля, высокие технологии, аграрный комплекс, инфраструктура. Но главный документ, по словам Януковича – декларация о стратегических отношениях меду Киевом и Пекином».

 

Обсяг райдужних реляцій – від інвестицій в шахти до обладнання для шкіл. На кожну позицію готовий синхрон чиновника, і лише в кінці один куций критичний коментар  опозіціонера Бориса Тарасюка. Але кореспонденти, переказуючи чиновників, запевняють: «…все контракты будут выполнены – под них Украина дала госгарантии. Украина и Китай поставили перед собой цель уже в ближайший год увеличить товарооборот между странами с 6 до 10 миллиардов долларов. В Администрации Президента считают это стратегической задачей, так как уверены: через несколько лет экономика Поднебесной станет крупнейшей в мире».

 

 

А ось виступ президента перед депутатами ПАРЄ в Страсбурзі «Подробиці тижня» фактично проігнорували, обмежившись трьома реченнями ведучого.

 

 

Також традиційно «Інтер» вкотре виносить тему урядових реформ, симулюючи їх «всенародне обговорення», як це бачать в Кабміні. Втім, результат цього «обговорення» був визначений ще у підводці до сюжету Артема Альошина: «Без необходимых реформ Украина очень скоро может оказаться в ситуации, подобной греческой. Неподъемные социальные выплаты, дефицит Пенсионного фонда. Успех той же пенсионной реформы во многом зависит от того, удастся ли легализировать зарплаты. Выводить доходы из тени в правительстве намерены за счет усиления контроля над бизнесом и больших штрафов. Главная новация – введение гарантированных зарплат. Это фиксированные суммы, с которых предприятия будут платить социальные взносы, в том числе и в пенсионный фонд». Традиційно в інтерпретації «Інтера» головний рушій змін – віце-прем’єр С.Тігіпко.

 

 

ТВі вибудував загальну сюжетну лінію випуску «Сьогодні. Підсумки» набагато структурованіше своїх попередників:

 

  1. Юлію Тимошенко почали судити.
  2. Шлях газової принцеси.
  3. Як Віктор Федорович їздив до ПАРЄ.
  4. Президент запросив журналістів до Межигір’я.
  5. Через три заповідника на позашляховиках.
  6. Парламент наступного скликання.
  7. Львів 22-го червня.
  8. Інтернет - це смітник, через який розгодують Білорусь.
  9. Президент зустрівся із мільярдерами.

 

 

Перший сюжет «справи Тимошенко» загалом звівся до звичного переказу перебігу судових засідань але, на відміну від неопозиційних конкурентів, був інформаційно насиченішим. Питання, що виникли до змісту, стосуються передусім тексту ведучого: «…За оцінками наших джерел, адвокати Тимошенко намагалися таким чином продовжити судовий розгляд щонайменше на півроку. Навіщо? Єдине логічне пояснення — екс-прем’єрка сподівається обратися до Верховної Ради ще до вироку». Тут очевидне припущення без належного посилання.

 

Кореспондент Ігор Андрущенко, продовжуючи тему, повторив незавершену думку Володимира Павлюка про походження судді Родіона Кірєєва: «А до Печерського райсуду його перевели з периферії — за два місяці до розгляду справи». Однак, логічно завершити підтему – якою ж конкретно була кар’єра судді, ТВі не зміг.

 

 

Говорячи про візит В.Януковича до Страсбурга, кореспондентка Катерина Раца згадала звіт від Freedom House про недотримання прав людини в Україні. Однак про критичну позицію самих європейців (як вже згадувалося вище в частині про ICTV) щодо української влади  і в сюжеті ТВі   не йшлося.

 

 

Унікальна тема випуску – автопробіг українськими заповідниками за участі сина президента.

 

А говорячи про зустріч В. Януковича з інвесторами-мільярдерами, кореспондент Єгор Гаврилов просто зробив переказ того, що відбувалося. Хоча й зі здоровою часткою іронії та критицизму, автор розповідав про претензії іноземців до інвестклімімату в Україні, а українських олігархів питав «Чи вільні вони люди»? Сюжет не вийшов за межі зустрічі Януковича з багатіями, навіть коли Д.Фірташ гнівно називав чиновника «найбільшим бізнесменом», натякаючи на його корупційну діяльність. Тут доречним стало би нагадування про рейтинг українських мільярдерів від Кореспондента, де саме активи Д. Фірташа зросли на рекордні 540%.

 

 

Верстка «Підсумків тижня» державного Першого національного мало чим відрізнялася від загалу:

 

Перший національний. «Підсумки тижня»  (21:00)

 

  1. Справа проти Юлії Тимошенко.
  2. 22 червня - 70 років від початку війни.
  3. Україна молилася за загиблих і вшановувала ветеранів.
  4. Хто і як захищатиме Україну, якщо завтра війна?
  5. Про користь від нових рівнів пенсійного страхування.
  6. Український Президент звітував перед ПАРЄ.
  7. Обставини авіакатастрофи в Росії досі лишаються загадкою.
  8. Кожен п'ятий студент задумується про підробіток проституцією.

 

Повідомляючи вкотре повторювану за вечір інформацію про справу Тимошенко, Перший національний не був оригінальним. Якісна відмінність від попередників – тема відзначення у Львові 22 травня як зразка толерантності. Ольга Крупник дослідила, як самоорганізувалися львів’яни і нагадала про наслідки сутички 9-го травня: «Самі правоохоронці 9-те травня воліють не згадувати. Ані коментарів на камеру, ані жодної навіть усної інформації про те, які кримінальні справи порушено та хто покараний після погромів на день перемоги. Єдине, що кажуть - до 22-го червня зробили висновки з власних дій 9 травня. А от львів’яни задоволені. Як ті, хто хотів покласти квіти до солдатських могил, так і ті, хто в цей день молився за душі закатованих земляків».

 

 

Ксенія Поважна, розбираючись, хто і як захищатиме Україну в разі чого, після довгих подробиць про випробування під час Другої світової, провела експеримент, де оператор намагався відтворити норматив майже 70-літньої давнини. Продовжуючи тему вже сучасними реаліями, авторка відбулася загальними фразами та одним експертом – Валентином Бадраком і так і не відповіла на питання: «хто і як захищатиме…?».

 

 

Продовжуючи «суспільний діалог» щодо «реформ», на держаканалі  не приховують, що пенсійні зміни невідворотні попри те, що відповідний законопроект пройшов лише перше читання. Андрій Сміян: «Якщо з новими нарахуваннями і терміном виходу на пенсію все більш менш зрозуміло, то що змінить багаторівневість нової системи - для багатьох загадка. "Підсумки тижня" вирішили з'ясувати, як отримати користь від нових рівнів пенсійного страхування і коли вони можуть бути запроваджені. Відповіді на ці питання шукала Тетяна Кухоцька».

 

Набір тез і прийомів Тетяни Кухоцької банальний і примітизований –   «партія сказала треба», а життєві потреби зростають непропорційно пенсіям.

 

Тут присутній і високий компліментарний стиль: «Останні півроку Сергій Тігіпко, здається, думає лише про пенсійну реформу»; і пенсіонер, який тільки й чекає на пенсійну реформу; і апелювання до казочок про іноземців, які на пенсії «нічого не роблять, а лише подорожують і відпочивають». Економісти, експерти та політики завзято рахують прибутки від трирівневої системи, та відрахувань до недержавних пенсійних фондів. Проте, апелюючи до досвіду Польщі з її «високими пенсіями» і такої ж моделі трирівневої пенсійної системи, Тетяна Кухоцька проігнорувала реалії, коли поляки скаржаться на неефективне управління коштами на першому рівні.

 

Втім, кореспондентка чесно попередила – високі пенсії будуть не у всіх: «За два роки запровадження другого рівня пенсійного страхування дасть змогу теперішнім тридцятип'ятилітнім виходити на пенсію, не боячись, що не буде з чого купити хліба та заплатити за квартиру. А ті, хто вже зараз почне відкладати в недержавні фонди, зможуть собі дозволити і подорожі, і дорогий відпочинок».

 

А хто зможе собі дозволити додаткові відрахування та хороші пенсії, видно з межі бідності, про яку в сюжеті, звісно, не йшлося.

 

 

Як і «Інтер», Перший національний досить мало приділив уваги візиту Януковича до Страсбурга і обмежився традиційною мантрою, що «курс на Європу залишиться незмінним для України».

 

 

«Час. Підсумки» 5-ого каналу також йшов в руслі традиційно резонансних тем, однак їх розкриття було об’єктивно якіснішим:

 

  1. Газова справа Юлії Тимошенко.
  2. Поновлення справи проти Миколи Мельниченка.
  3. Дві за тиждень авіакатастрофи у Росії.
  4. У Франції відбувся авіакосмічний салон Ле Бурже.
  5. Віктор Янукович показав журналістам своє загадкове "Межигір'я".
  6. Львів без ексцесів пережив 22 червня.
  7. Селяни з Миколаївщини протестують під Адміністрацією Президента.
  8. Етнофестиваль "Країна мрій" відбувся на Співочому полі.

 

5-ий канал єдиний, хто зв’язав тижневі тісно переплетені події тижня в суді, Страсбурзі із кримінальними справами проти Луценка та Іващенка в одному сюжеті. Сюжет Ірини Герасимової, з-поміж усіх, відповідав заявленому формату  підсумкового тижневика із дотриманням балансу і об’єктивності.

 

 

Також телеканал єдиний з-поміж усіх звернув увагу на постать судді Родіона Кірєєва, коли він «засвітився на тижні ще в одному резонансному процесі. Він задовольнив позов екс-Президента Леоніда Кучми, поновивши кримінальну справу проти колишнього офіцера держохорони Миколи Мельниченка». Дотримуючись балансу думок, на відміну від ICTV, ведуча «Часу» Тетяна Даниленко процитувала заяву екс-майора Мельниченка, який заявив про підкуп судді: «Родина Кучми, як він запевнив, заплатила 25 мільйонів доларів за відновлення справи. Ні суддя, ні сторони екс-Президента цього коментувати не стали».

 

 

Унікальна тема випуску – протести селян з Миколаївщини під стінами Адміністрації Президента проти розкопування ракетних шахт. Намагаючись розібратися, хто розкопує залишки ліквідованих пускових ракетних шахт, в сюжеті не було представлено три базові позиції: думки правоохоронців, компетентного коментаря військового, який би або підтвердив, або ж спростував – чи залишилися небезпечні речовини на об’єктах. Врешті, глядач не почув позиції лікарів та санепідеміологів про причини захворювань у селах і чи має це зв’язок із розкопуванням колишнього військового об’єкту.

 

 

Врешті, на відміну від інших телеканалів, 5-ий канал розповів про цікавинку тижня українського походження – етнофестиваль Олега Скрипки «Країну мрій».  

 

 

Чого не побачив глядач?

 

За «перемогами» Януковича у Страсбурзі телеканали не побачили заяву представника Єврокомісії Ж.Тейшейри про неможливість створити зону вільної торгівлі між Україною та ЄС у вересні, що для України є тривожним сигналом.

 

На зацікавила телеканали інформація про екстрадицію члена «команди Черновецького» Олексія Євлаха, хоча навесні тема Черновецького та боротьби за київську владу була для телевізійників топ-темою.

 

Оминули увагою і заяву прем’єр-міністра України М.Азарова про відмову віддавати борги ЄЕСУ Росії та дивна відсутність коментарів МЗС Росії з цього приводу – чи прем’єр просто загравав з «електоратом»…?

 

Нецікавою для тижневиків темою виявився поворот справи Пукача, коли суд ухвалив проводити подальші засідання в закритому режимі. Напевне, телеканалам нецікаво навіть спробувати дізнатися – що ж за таємницю приховують судді?

 

Також телеканали чи то не бажають, чи то нездатні стежити за темами, які вони самі ж порушують. Наприклад, «Інтер» свого часу робив сюжет про «мажорів за кермом», де висвітлював, зокрема, вбивство дівчини сином чиновника на Кіровоградщині. Але новий поворот цієї трагедії телеканал не зацікавив.

 

Олександр ПІДДУБНИЙ, MediaSapiens

 

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
hickerphoto.com
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1945
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду