Тиждень був незвичним хоча б через те, що у фокус підсумкових потрапила історія із блокуванням ex.ua – тема, абсолютно не зрозуміла двом третинам українців, які не користуються інтернетом, та водночас важлива й обов’язкова для висвітлення. Тож завдяки ex.ua наш медіахутір торкнувся однієї з найважливіших глобальних дискусій нашого часу – про піратство та шляхи переосмислення принципів інтелектуальної власності. Тему розкрили, звісно ж, у міру власного розуміння. Комусь у ній приверзлися зловмисні західні хакери, комусь – повторення Помаранчевої революції у віртуальному світі.

 

Велика політика протягом тижня давала небагато інформаційних приводів: у справах Тимошенко та Луценка великих змін не відбулося, переслідування Арсена Авакова, який утік за кордон, сенсацією так і не стало. З важливого – призначення Ігоря Калініна головою Служби безпеки України, чергові агресивні заяви з боку «Газпрому» щодо надмірного відбору газу з української труби. А головним ньюзмейкером стала сама природа: морози, снігопади, транспортний колапс, вимушений карантин у школах, понад сто померлих від переохолодження… А далі – залежно від «партійності» каналів – або зворушлива турбота влади про тих, хто замерзає, або її неспроможність виконати свої елементарні функції, або простий лайф. Хоча дехто спромігся навіть цю тему, що набила оскомину в щоденних новинах, подати цікаво й динамічно.

 

 

«Україна», «Події тижня»

 

Програма Андрія Данилевича рухається геть від формату «підсумкового випуску новин тижня» в бік видовищного шоу. Цього разу ведучий прегарно дефілював перед великим студійним екраном, стукав по зображенню дерева, щоб не наврочити, і здивував, розпочавши випуск свіжою новиною – пожежею судна у скутому кригою Азовському морі, а не як завжди – багатослівною домашньою заготовкою.

 

Далі – про погоду. Попри затягнуту театральну підводку Данилевича, яка не несла жодної потрібної глядачеві інформації, висвітлення цієї теми в «Подіях тижня» виявилося досить небанальним. Андрій Кузаков показав своїм глядачам тих, хто в останні дні фігурує у зведеннях про кількість жертв морозу: бездомних, або ж, як тепер усі кажуть, «безхатченків». Матеріал вийшов видовищний і подекуди дуже зворушливий, без звичної для вітчизняних новинарів чорнухи і лише з легким реверансом у бік влади. Зокрема, показали «випадковий» візит віце-прем’єра Сергія Тігіпка до пункту обігріву в Броварах, де враз знайшлися солодощі й навіть кока-кола для бездомних. Одначе успіхи чи невдачі влади в сюжеті – другорядне, а основне – колоритні герої.

 

Від бідних людей, що гріються на трубах – до бідолашного «іміджу транзитної країни», по якому, як вирішив Андрій Данилевич, ударила заява Росії: «На трубах теперь греется вся страна. Из-за сильных морозов резко увеличилось потребление газа. Если обычно в сутки сжигалось до 120 миллионов кубометров, то в пик мороза – все 160 и выше. То есть если холода не отпустят Украину, то годовая потребность в российском газе значительно вырастет и никак не будет на уровне 27 миллиардов кубометров. Напомню: еще две недели назад именно столько “Нафтогаз” был намерен купить у “Газпрома” в этом году. И вот еще интересное обвинение прозвучало от российских партнеров в эти дни, мол, из-за Украины, которая увеличила отбор из трубы, свой газ недополучила Италия. Через несколько дней в “Газпроме” признали, что это по их вине объем поставок был снижен до 20%. Причину не пояснили. Какова бы ни была причина, по имиджу Украины как транзитной страны она слегка ударила». Інформація важлива, але висновок... Що таке цей «імідж», хто його вимірює?

 

Далі, повідомляючи при призначення Ігоря Калініна головою Служби безпеки України, Данилевич стверджує, що новопризначений «равноудален от всех орбит влияния на Президента, но близок с семьей самого Виктора Януковича, а также был наставником его бодигардов. Мы желаем Игорю Калинину успехов на новой службе». Теза про рівновіддаленість – це думка самого ведучого? Неназваних експертів? Інсайдерська інформація? Чи Андрій вичитав це десь в інтернеті? Навіщо бажати Калініну успіхів? Усе-таки, попри всі позитивні сторони тижневика каналу «Україна», йому відчайдушно бракує суворого редактора з червоною ручкою.

 

Складна й неоднозначна тема, якої вирішили не торкатись інші тижневики, але підняла команда «Подій тижня», – ксенофобський скандал навколо «Нової тернопільської газети». Є думка, що ця історія псує імідж України. Її поділяє й Андрій Данилевич – принаймні, це випливає із його слововиливу перед сюжетом Сергія Кудімова: «Хотя на этой неделе репутация нашей страны так была подпорчена, что и France24, и CNN об этом всему миру поведали. Вы знаете, даже суть не хочется пересказывать. Но в итоге получилось так, что украинцы чуть ли не первые расисты в Европе, и это накануне проведения Евро-2012. Представляете, чем это может для страны обернуться? И что больше всего удивляет: откуда вообще такой дурной тон взялся у тернопольских газетчиков, чей край никогда не отличался подобным неуважением к людям. Да и в принципе, национальный вопрос никогда, по сути, не был проблемным в нашей стране». Що ж, на противагу нарцисичній підводці, матеріал доволі змістовний і переконливий, хоча ваш автор залишається при своїй думці, що скандал висмоктаний із пальця. Та Сергій Кудімов зробив чималу роботу: знайшов постраждалих африканських студентів, поспілкувався з українським чорношкірим, який хоче емігрувати через нетолерантність; зняв навіть редактора «Нової тернопільської газети», який, утім, спілкуватися не захотів. Залучив до коментування юристів і правозахисників. Вичерпної відповіді на питання, наскільки расистським є український расизм, а також кому й чим він загрожує, сюжет не дає, але проблему артикулює. А також розвіює як надміру рожеві, так і надміру похмурі уявлення про стан речей.

 

Завершили випуск темою ex.ua. Позиція Данилевича і компанії виявилася чи не найкатегоричнішою – і, напевно, надмірно категоричною навіть для авторської програми, як позиціонують «Події тижня».

 

«Заходишь на сайт и копируешь себе, либо смотришь онлайн. В общем, с точки зрения культурного развития и эстетического воспитания Минкультуры должно быть в восторге. Да и миллионы Украинцев к такой роскоши за несколько лет привыкли. Многие даже в кино не ходили и телевизор не покупали, все смотрели там, в сети. Все бы ничего, но авторские права нарушались таким образом. Собственники продукции ничего не получали – и это преступление. И по украинским законам, и по международным. МВД сайт попыталось закрыть, но это вызвало такой общественный резонанс, едва ли не самый большой в Европе. Неужели Украина так и останется страной неисправимых компьютерных пиратов?» – йдеться у підводці. Приблизно в такому ж тоні витримано й сюжет: «…митинг у входа в Министерство внутренних дел, первая в Украине акция протеста с требованием, по сути, вернуть возможность скачивать краденые фильмы и программы с крупнейшего в стране файлообменника, то есть воровать». Загалом матеріал більше не про «що сталося», а «хто винен», і крайнім «Україна» вочевидь призначила користувача, який звик качати, дивитись і слухати безкоштовно. Так безапеляційно прирівнювати обмін файлами в інтернеті до крадіжки означає або не знати, або ігнорувати принципи та філософію всесвітньої мережі.

 

До того ж, деякі твердження просто хибні. Наприклад, «у них отобрали кино, мультики и любимые компьютерные игры. Маленький нюанс: все отобранное было пиратским». На серверах ex.ua була маса «копілефтного» контенту, а також власних і абсолютно законних файлів користувачів. До того ж, перш ніж розповідати про кровожерних піратів, слід було визначитися, кого називаємо цим словом. «Компьютерное пиратство – нелегальный бизнес. По прибыльности сравним разве что с подпольной торговлей наркотиками и оружием. Это только на первый взгляд кажется, что пираты – этакие Робин Гуды – у корпорации отбирают, бедным юзерам раздают. Пираты Робин Гуды – сами люди совсем не бедные», – з цього пасажу розуміємо, що під «піратами» автори мають на увазі якихось організованих бізнесменів-зловмисників, які викрадають ліцензійний контент і викладають його для безкоштовного скачування, заробляючи на цьому (чим? за рахунок чого?) чорні мільярди. Якщо йдеться про файлообмінники на кшталт ex.ua, картина цілковито неадекватна. «Піратами» тут виступають рядові користувачі, які вирішують поділитися наявним у них контентом та викладають його на відкритому сервері. Що ж до адміністрації, то ще рік тому ex.ua проголосив курс на легальний і платний контент. Словом, від спрощення та підміни понять картина стає геть неадекватною. Зате прикінцева репліка Данилевича, хоч і не відповідає змісту сюжету, дає хоча б якийсь інший погляд на ситуацію: «В общем, платить бы рады, но переплачивать не хочется».

 

 

«1+1», «ТСН. Тиждень»

 

Якщо «Україна» історією з ex.ua завершила випуск, то для команди Алли Мазур конфлікт навколо файлообмінника, навпаки, виявився найважливішою подією тижня. Перед цією темою екстрено вклинилася лише пожежа на судні в Азовському морі.

 

Висвітлення теми ex.ua на «Плюсах» почали з детальної буквально погодинної хроніки конфлікту. Далі – спроба проаналізувати проблему. Григорію Жигалову це вдалося непогано: він зробив кілька різнопланових висновків, не намагався знайти однозначно винних чи однозначно постраждалих, а головне – вказав на те, що так зване піратство та користування неліцензійним ПЗ є щоденними реаліями практично кожного українця, який користується комп’ютером. Показовим є приклад актора Богдана Бенюка, який «качає, але вважає, що треба припиняти».

 

На жаль, «1+1» піддався на вдалу маніпуляцію влади, якою та набивала собі ціну й намагалася замаскувати відсталість та безпорадність спецслужб: «Мережеві атаки на державні ресурси організували кілька сотень хакерів, втім, Anonymous попереджає владу: спробуйте покарати учасників, і відповідь буде жорсткою». «Народний DdoS», організований стихійно українськими користувачами інтернету, не має нічого спільного з хакерськими атаками, а причетність міжнародної групи Anonymous – схоже, або вигадка, або піар. У всякому разі, її роль у тому, що відбулося, Григорій сильно перебільшив. Владі, звісно, вигідніше стверджувати, що вона постраждала від хакерів із-за кордону, а не від власних громадян.

 

До розмови про авторські права Алла Мазур запросила шефа «Українського медіахолдингу» Бориса Ложкіна. Що ж, чом би й не Ложкін, – послухати розумну людину завжди корисно. До того ж, на такому популярному телемайданчику як «ТСН» ця тема ще не обговорювалася.

 

А ось заяву Януковича, зроблену під час зустрічі з держсекретарем США Гілларі Клінтон, «ТСН. Тиждень» недооцінив, присвятивши їй лише кільканадцять секунд: «Юлію Тимошенко можуть лікувати і за межами колонії. Навіть якщо для цього доведеться змінити закони. Але тільки в Україні, з участю будь-яких зарубіжних лікарів. Таку позицію влади президент Янукович озвучив на зустрічі із державним секретарем США Хілларі Клінтон у Мюнхені». На слова про готовність влади міняти закон спеціально для того, щоб лікувати Тимошенко, мало хто взагалі звернув увагу – не лише тому, що новина з’явилась у вікенд, але й, певно, через звичку – вже нікого не дивує, що закон переписують із будь-якої нагоди.

 

Також серед політичних новин, про які сповістили стисло, у вигляді дайджесту – призначення Ігоря Калініна, позов Юрія Луценка до американського суду та оголошення Арсена Авакова в міжнародний розшук. Зазначимо: якщо б українські журналісти справді не вимушені були себе самоцензурувати, то навряд чи такі ласі для аналітичного тижневика теми подавалися б «одним рядком». Тим більше, що позов Луценка та переслідування Авакова є вже не лише резонансними, але й  соціально та політично важливими подіями тепер уже міжнародного значення.

 

До «погодної» теми «ТСН. Тиждень» підійшов креативно, оголосивши акцію «Разом тепліше». І, звісно ж, який випуск без газу? Цього разу теесенівці власних висновків не робили, а розпитали про поточний стан переговорів із Росією в Юрія Бойка, який дав досить ґрунтовну відповідь на запитання щодо свіжих російських претензій і переговорів із Європою та Росією. Щоправда, ТСН, як і більшість тижневиків інших каналів, обмежуються твердженням українського міністра про ведення переговорів щодо тристороннього консорціуму, не запитавши ані в Європи, ані в Росії про їхню думку щодо цього, тобто тотально порушуючи стандарт балансу думок на користь чинної влади.

 

 

«Інтер», «Подробиці тижня»

 

Олег Панюта розпочав свою програму відразу двома екстреними новинами – про затримання в Одесі двох чеченців, яких підозрюють у вбивстві й тероризмі, та про пожежу судна в Азовському морі. Розлого й динамічно про погоду – Руслан Ярмолюк зумів знайти кілька цікавих аспектів цієї теми. Коротко й сухо – про заяву Росії щодо надмірної кількості газу: «“Газпром” обвинил Украину в отборе большего количества газа, нежели положено по контракту. Дескать, с Киевом заключён годовой договор на поставку 27 миллиардов кубометров топлива. Но, якобы из-за сильных морозов украинцы стали потреблять больше. Однако в Киеве утверждают: сверх положенного не отбирали. Более того, готовы помочь России выполнять свои обязательства перед Западом. “Нефтегаз” начал выкачивать топливо из отечественных хранилищ, уменьшив потребление российского газа, чтобы Европа получала его в достаточном количестве. Напомню, на этой неделе несколько стран ЕС заявили, что недополучают российское топливо».

 

Можливо, це й збіг, але відразу після цього повідомлення – два не дуже втішних для Росії матеріали: «паркет» про зустріч Януковича з Генрі Кіссинджером та Гілларі Клінтон у Мюнхені – заяву про готовність лікувати Тимошенко за межами колонії не висвітлили, натомість дали синхрон про необхідність тристороннього консорціуму з Росією і Європою, – а також про посилення протестних настроїв у Росії. Навряд чи подібні матеріали сподобаються міноритарним акціонерам «Інтера» в Москві.

 

Приємно здивував матеріал на непопсову тему – наслідки ухвалення закону про захист персональних даних. У цій проблемі телевізійники навіть не намагались розібратися раніше, вважаючи її цікавою хіба що для журналістів. Артем Альошин наочно продемонстрував, що насправді закон стосується набагато ширшого кола людей. Ще одна незвична для телетижневиків тема – цифрове телебачення; та тут, імовірно, творці «Подробиць тижня» переслідували суто корпоративний інтерес, повідомляючи таке: «Украинское телевидение станет качественно другим уже в течение трёх лет. Согласно международным договорённостям, перейти на цифровой формат вещания мы должны в 2015-м году. Но уже сейчас можно с уверенностью сказать, что цифровое телевидение в Украине состоялось. По всей стране установлено более шестисот мощных передатчиков. Последний этап – принять картинку в каждом доме, на каждом телевизоре. Для этого необходим декодер. В нынешнем году их бесплатно получат 700 тысяч малоимущих семей». Різні сумнівні «дрібниці» на кшталт обставин розподілу частот та походження монополії «Зеонбуду» до повідомлення не включили. Забули, напевно.

 

Ex.ua на «Інтері», як і на «Україні», залишили на десерт. І тут творці «Подробиць тижня» ще раз приємно здивували вашого автора: замість звести, як цього можна було чекати, всю історію до «незаконних дій купки екстремістів», подали її у світовому контексті. Розпочали з історії боротьби за копірайт і поступово перейшли до українських реалій. У матеріалі багато цікавого фактажу, хоча версія про хакерів тут також наявна: «Интернет-пользователей поначалу охватила паника. Но уже на следующий день хакеры ответили контратакой. Парализовав сайты Президента страны и МВД. Уже к концу недели Ex.ua частично возобновил работу. В МВД уверяют, что к ответственности не будут привлекать пользователей пиратской продукции. В то же время чиновники недоумевают: почему закрытие этих сайтов вызвало такой резонанс в интернет-сообществе. Ведь активную войну с нелегальным бизнесом силовики ведут ещё с 2001-го. Тогда Соединённые Штаты занесли Украину в чёрный список стран, где процветает интеллектуальное пиратство». Проте, підтримуючи версію влади щодо хакерських атак, «Інтер» не стає однозначно на бік «копірастів» і намагається шукати виходу: «Судьбы “ворованных пирожков” музыка, фильмы и программное обеспечение – могут избежать. Для этого они должны подешеветь».

 

Що це було: щире бажання розповісти про АСТА, боротьбу з копірайтом та інші процеси й тенденції, про які за інших обставин цільова аудиторія «Інтера» навряд чи довідалася б? Чи намагання применшити значення українського скандалу, зобразивши його складовою загальносвітового полювання на піратів, акцентуючи роль США? Або ж насправді, як пліткують в інтернеті, «піратський» контент «кришують» в Україні певні персони та структури, саме цим пояснюючи і поступливість силовиків у питанні Ex.ua, і не тільки широке, а й досить об’єктивне висвітлення теми не тільки «Інтером», а й його «державним братом», Першим національним. У всякому разі, саме по собі не-замовчування цієї історії вже корисне для суспільства. Хоча цього й не досить.

 

 

Перший національний, «Підсумки тижня»

 

Після короткого вступу «про погоду» – відразу до Ex.ua. Хоча, либонь, саме Першому можна було б вибачити відмову від висвітлення цієї теми як жорсткого неформату для цільової аудиторії. Цікаво, що на рівні термінології ситуацію описано значно нейтральніше й адекватніше, аніж у версіях «Інтера» та «України»: «Правоохоронці закрили один із найвідоміших файлообмінників Ex.ua, залишивши мільйони людей без онлайн-розваг. Натомість інтернет-користувачі вийшли на мітинг, а ще почали справжню війну в мережі, атакувавши портали органів влади. Кілька днів ті майже не працювали. Зрештою Ex.ua таки відновив роботу. Ситуація з ресурсом довела: українці готові відстоювати свої інтереси. Атака ж на держпортали, крім іншого, показала дірки у їх захисті, які особливо перед виборами непогано було б залатати. Однак найголовніше, історія демонструє, що у найзапекліших дискусіях можна знаходити компроміс». Останнє твердження викликає подив: що мається на увазі під «компромісом» – зняття блокади Ex.ua начебто під тиском громадськості? Але в матеріалі Ксенії Поважної історію з Ex.ua показано з різних боків, зокрема, – дивина для провладних каналів, – із боку пересічних користувачів інтернету, які довірили Ex.ua свій цілком легальний контент і втратили його через дії міліції. Синхрони представників міліції в матеріалі збалансовано коментарями відомого інтернет-бізнесмена Олександра Ольшанського. Нарешті, контраст між висновком журналістки Першого та тими, що їх ми бачили на інших каналах, просто шокує: «Екс знову онлайн! Три дні небуття ресурсу дали зрозуміти три речі. По-перше, українцям дуже не подобається, коли їхні права порушують, і вони готові за них боротись. По-друге, сайти державних установ не надто захищені. І зрештою, завжди можна домовитись». Гаразд, не зрозуміло, хто і про що насправді домовився, але тут ані слова про порушення копірайту і любов українців до шари, від жартів про яку не втрималися навіть найліберальніші коментатори!

 

Ба більше, в підводці до наступного сюжету проведено своєрідну паралель між онлайн-протестами українців та вуличними акціями росіян (які, нагадаємо собі, протестують проти влади самого Путіна)! Матеріал про російські протести, до речі, також дивує демократичним духом. Можуть, коли треба. :) У завершальній частині сюжету, присвяченій українсько-російським відносинам після виборів у Росії, віє вже знайомим холодком легкої неприязні до «старшого брата»:

 

«Результати виборів відобразяться не лише на відносних Росії із Заходом, але й з Україною. Путін як президент чи то прем'єр-міністр завжди впливав на вироблення позиції Москви щодо Києва. Тому українські дипломати не виключають продовження тиску Кремля на Україну.

Борис Тарасюк, екс-міністр закордонних справ України: “Я не очікую того, що Путін зменшить свій тиск на Україну в питаннях вступу до Митного союзу, до участі України в так званому Єдиному економічному просторі і в майбутньому міфічному проекті Путіна – Євразійський Союз”.

Нинішня українська влада переконує, що надала перевагу участі у Зоні вільної торгівлі з Європейським Союзом, аніж участі у Митному союзі. Росія ж на це має свій важіль впливу – торговельні війни».

 

І далі повідомлення в студії: «І треба сказати, що північний сусід користується цим важелем досить регулярно. Цього тижня Кремль оголосив бойкот українським вагонам. Приводом стала аварія в Амурській області. Там зійшов з рейок потяг, який перевозив нафту. Причиною визнали неякісні вагони, які виготовляє українська “АзовелЕлектроСталь”. Є претензії в сусідів і до іншого українського виробника – Крюківського вагонобудівного заводу – чиї електропотяги курсують, до речі, Київським метрополітеном. Нині в Росії призупинили використання 25 тисяч вагонів українського виробництва». Цієї інформації, до речі, не дали інші канали.

 

На цьому з політикою в «Підсумках тижня» закінчили, традиційно не сказавши нічого ані про Луценка з Тимошенко, ані про переслідування Арсена Авакова, ані про газові справи. Хіба що під кінець випуску, в матеріалі, присвяченому номінуванню Бориса Олійника на Нобелівську премію, трохи піару Дмитра Табачника – про те, як він вірить у виняткову потужність української освіти…

 

 

5 канал, «Час: Підсумки»

 

З Ex.ua починає й Тетяна Даниленко, та акценти тут зовсім інші: багато громадянського пафосу та безпосереднього переведення стрілок на владу:

 

«Інтернет-майдан – так охрестили події, спровоковані закриттям файлообмінника Ex.ua. Міліція без рішення суду вилучила його сервери, пояснивши боротьбою із піратством. У відповідь інтернет-користувачі спочатку заполонили мережу жартами, а потім почали масштабну атаку на усі сайти влади. Варто чи ні закривати такі ресурси, як Ex.ua – дискусія, у якій за ці дні зламали не одного списа. Адже цей сайт американський Держдеп вважає найбільшим збірником піратської продукції у світі. Сполучені Штати активно воюють за авторське право і їхні сайти також атакували. Але ні там, ні в європейських країнах, правоохоронці не зізнавалися, що теж користуються неліцензійним програмним забезпеченням, як це відбулося в Україні. В Україні хакери-любителі зламали центральний сервер МВС щоби таки підтвердити – Windows там крадений. В Україні на ліцензійні комп’ютерні програми не вистачає навіть генеральських зарплат. В Україні боротьбу за авторське право декларує влада, представники якої не раз крали чужі думки і ще жодного разу за це не понесли відповідальності».

 

Кожному, хто спостерігав за реакцією українських користувачів соцмереж на закриття Ex.ua, добре знайомий цей хід думок. У сюжеті чуємо: «Купувати ліцензійну продукцію багатьом не по кишені» та синхрони людей, які виправдовують користування безкоштовними файлообмінниками тим, що грошей на ліцензійне не вистачає. Переходячи до страшної помсти за Ex.ua, тут відразу пояснюють – і не своїми словами, а коментарем експерта, – що йшлося не про хакерські технології, а про масове звертання пересічних користувачів до серверів. Але найголовніше, що є в сюжеті 5-го й чого немає в матеріалах колег – це спроба зрозуміти, що це було, кому це було вигідно й чи не стоять за закриттям Ex.ua якісь значно прозаїчніші мотиви, аніж боротьба за авторські права голлівудських мейджорів. Це не повноцінне розслідування, але, принаймні, тут є певні наслідки журналістських пошуків.

 

Кажучи про призначення Ігоря Калініна, Тетяна Даниленко робить наголос на його російському походженні: «Із Росії з любов’ю, українські спецслужби з новим головою. Президент довірив СБУ Ігорю Калініну, який раніше керував Службою держохорони. Про цю постать відомо небагато: 53 роки, родом з Підмосков’я, закінчив Московське вище командне училище дорожніх та інженерних військ, служив в Афганістані, працював у КДБ. Але з офіційної біографії не ясно, ні як він став чекістом, ні чому опинився в Україні. Регіонал Володимир Сівкович стверджує, що Калінін пройшов Новосибірську школу КДБ тоді ж, коли і він. Тривалий час Калінін викладав в Академії СБУ». Натяк зрозумілий: прислали російського агента!

 

Далі, згадавши про нечемне поводження співробітників Управління державної охорони, донедавна очолюваного Калініним, із журналістами, переходить до іншого неприязного до журналістів, вже особисто, силовика: «Відштовхування журналістів річ не даремна, якщо вірити, якщо вірити першому заступнику генпрокурора. Низька маловідомих інтернет-видань розтиражували заяву Рената Кузьміна про потужне журналістське підпілля, яке займається спецопераціями для повалення влади. Україну атакують зовнішні сили, заявив високопоставлений правоохоронець. Як він це встановив, тобто чи проводила Генпрокуратура проти журналістів слідчі дії, з інтерв’ю не зрозуміло. Неоднозначні цитати Кузьміна в мережі гуляють із середини тижня, про їх недостовірність він не заявляв». «Низка маловідомих інтернет-видань» – погане посилання, а в Кузьміна (або хоча б його прес-служби) можна і треба було запитати про автентичність цитат.

 

Далі у випуску проблемна тема, замовчана провладними каналами: підозріла заміна директорів низки київських музеїв на менеджерів, далеких від науки та музейної справи. В ситуації прискіпливо й докладно розібралась Ольга Петрів. Ще одне розслідування – щодо прагнення влади швидше відправити студентів додому й поселити в гуртожитках гостей Євро-2012. Традиційно добрі журналістські розслідування – сильна сторона «Підсумків» 5-го. Характерно, що таких «вічних» тем, як погода і газ, у програмі цього разу не торкнулись, як і улюбленої міжнародної теми тижня – американсько-іранського конфлікту, який загрожує підвищенням цін на нафту.

 

 

ТВі, «Підсумки з Віталієм Гайдукевичем»

 

Схоже, наші зауваження щодо «хуторянських» інформаційних горизонтів таки дошкулили творцям тижневика ТВі: черговий випуск Віталій Гайдукевич розпочав із переліку головних міжнародних подій тижня. Висвітлення першої теми випуску – погоди – також розпочалось із міжнародного огляду. Та невдовзі перейшли до більш звичних для програми реалій: комунальний рекет, лікарні без опалення та інші докази неспроможності української влади.

 

Далі – різко критично про проект нового кримінально-процесуального кодексу, який, за словами Гайдукевича, «може узаконити правовий безлад». У тому, чим поганий новий КПК, розібрався Олег Криштопа. Баланс у його матеріалі досить відносний: наведено коментарі розробників документа, одначе вони кажуть про доцільність ухвалення загалом. Натомість їм не дали змоги відповісти на предметні претензії до проекту, сформульовані зокрема Володимиром Стретовичем, Андрієм Федуром і Тетяною Монтян. Припущення автора сюжету, що влада поспішає з ухваленням кодексу, щоб запровадити його до парламентських виборів і використовувати для політичного тиску, підтверджене Стретовичем, залишається без коментарів представників влади. Коментувати кодекс у студії Віталій Гайдукевич запросив також критично налаштовану до документа людину – адвоката Валентину Теличенко.

 

Ще одна тема, якої не торкались інші тижневики – прийдешнє обрання нового вповноваженого Верховної Ради з прав людини (омбудсмена). Роман Недзельський розпочав свій матеріал із досить різкої критики на адресу чинної вповноваженої Ніни Карпачової. Дісталось їй і за піар, і за депутатство. Євген Захаров – протитрований просто як співголова Харківської правозахисної групи, а не як уже вдруге «народний» кандидат на посаду омбудсмена – також критикує нинішню ситуацію навколо інституту вповноваженого з прав людини. Пізніше в сюжеті таки йдеться про сумнівні шанси Захарова бути обраним (тут нарешті дають слово владі в особі регіонала Вадима Колісниченка, який пояснює претензії влади до Захарова – «занадто політизований»). А ось зауваження до Геннадія Васильєва – крім того, що він прокурор, – сформульовано не надто чітко.

 

«Підсумки» ТВі зобразили конфлікт навколо Ex.ua двобоєм, у якому правий народ переміг неправу владу. Розповідь побудовано за принципом «теза – антитеза»: влада закрила файлообмінник – народ «закрив» сайти владних інститутів і Партії регіонів (про останній, до речі, інші канали якось забули, чи то пак, «забули», не бажаючи згадувати назви політичної сили в контексті «кримінально-хакерському»); МВС звинуватило Ex.ua у піратстві – МВС саме користується неліцензійними програмами. Тезу ведучого про те, що рішення міліції розблокувати домен файлообмінника викликане атакою на сайти органів влади («Ну де логіка?» – запитує Гайдукевич), до речі, нічим не підтверджено – навпаки, міліція всіляко це заперечувала, наголошуючи, що кримінальне переслідування Ex.ua ще не завершено. А ось вибір гостя для обговорення теми в студії можна тільки вітати – Георгій Почепцов розповів про суть кіберпротистояння багато цікавого й цінного, розставивши все по поличках. Також ТВі виявився єдиним каналом, який наочно спростував легенду про «хакерські атаки» за допомогою експерта Павла Блоцького. Це те, чого забракло іншим тижневикам для відображення об’ємної картини подій навколо Ex.ua.

 

Далі у випуску – розслідування Мирослава Отковича про кадрові зміни в керівництві музеїв. Різкіше й критичніше за сюжет 5-го каналу, особливо в частині, де йдеться про міністра культури Кулиняка, але такий-сякий баланс є. Ще один цікавий матеріал – погляд на європейські корупційні скандали у зіставленні з українськими реаліями від Юлії Куценко. Позитивний, – та й незвичний, як на ТВі, – бік цього матеріалу в демонстрації непрозорості джерел фінансування не лише провладних, але й опозиційних партій.

 

 

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

 

Цього разу абсолютним чемпіоном із любові до влади став тижневик ICTV. По-перше, зі сміховинного піару Тігіпка в пункті обігріву з кока-колою на столі тут зробили повноцінну частину сюжету про погоду:

 

«Як смакує ця каша знає віце-прем’єр Сергій Тігіпко. Чиновник оглядав один з таких пунктів обігріву у Броварах. Коли зібрався їхати, надійшла пропозиція.

Працівниця пункту обігріву: “Может попробуєте каші нашої?”

Сергій Тігіпко, віце-прем’єр-міністр України України – міністр соціальної політики України: “Каші? Давайте”.

Працівниця пункту обігріву: “Будь ласка”.

Сергій Тігіпко, віце-прем’єр-міністр України України – міністр соціальної політики України: “Саш, їжте”.

Більше 3 тисяч таких наметів в Україні вже працюють. Віце-прем’єр обіцяє ще.

Сергій Тігіпко, віце-прем’єр-міністр України – міністр соціальної політики України: “Вчора я підписав листи по всім областям. 33 градуси – це багато”».

 

Далі в матеріалі Руслана Тарасова фігурує Микола Азаров із синхроном про те, які ж холодні в Україні морози. З сюжету випливає, що Україна тріщить від морозів, влада ж тримається й не забуває дбати за маленького українця, разом із яким із честю переносить це тяжке випробування. А наостанок – модні валянки від дизайнерів. Оптимізм – фірмовий знак «Фактів» – навіть там, де більше сотні людей замерзли на смерть.

 

А тепер маленька загадка: що спільного між Януковичем і вагітністю? Не вгадали! Ось що:

 

«Жінки з проблемним здоров’ям тепер можуть народжувати з меншими ризиками. На Кіровоградщині цього тижня за участі Президента країни там відкрили новий пренатальний центр. Такого закладу там чекали давно, адже область серед сумних лідерів країни за рівнем дитячої та материнської смертності. Ну, тепер лікарі матимуть усе необхідне, аби боротися за життя новонароджених, навіть тих, які важать усього 500 грамів. Відділення реанімації та інтенсивної терапії обладнані найсучаснішим устаткуванням для штучної вентиляції легенів, обігріву малюків, проведення аналізів. Центр зведений в рамках національного проекту: “Нове життя. Нова якість охорони материнства та дитинства”, ініційованого Віктором Януковичем.

Віктор Янукович, Президент України: “Це наше з вами майбутнє – діти. І якщо ми з початку, з дня народження дитини, ми візьмемо під опіку держави цю подію величезну – народження людини, я переконаний в тому, що у нас буде з вами майбутнє”».

 

І наступне ж повідомлення – таке саме, тільки про… вгадали? Звісно ж!

 

«Ну, і вже цього місяця такі ж сучасні клініки відкриють у Києві, Донецьку та Харкові. А за 2 роки вони мають з’явитися по всі країні. За для цього держава обіцяє знайти понад 300 мільйонів гривень. 100 мільйонів зобов’язався виділити Фонд Віктора Пінчука. Ставши партнером національного проекту фонд задекларував свої наміри щодо оснащення відділень інтенсивної терапії новонароджених. Так, як це зроблено в Кіровограді. Президент Янукович назвав це гарним прикладом соціальної відповідальності великого бізнесу, співпраці держави та меценатів.

Віктор Пінчук, бізнесмен, меценат: “Я действительно уверен, что союз усилий государства и бизнеса может решить любые экономические, технологические и социальные вопросы”». Хочеться додати до слів Віктора Михайловича: і медійні також.

 

І навіть цього не досить: продовження теми про Велику Реформу Охорони Здоров’я, ініційовану мудрою владою – в сюжеті Максима Крапивного. Тут, звісно, все гладко, коментарі регіоналки Тетяни Бахтєєвої, заступника глави Адміністрації президента Ірини Акімової, міністра охорони здоров’я. Єдиний недолік реформи – те, що її втілять не так швидко, як хотілося б. У такому ж бравурному тоні сповіщають про те, що нарешті Служба безпеки України має голову. Зауважмо, що голови Службі бракувало аж два тижні – його функції виконував перший заступник. Звісно ж, ніяких «нестатутних» натяків на московське походження і близькість до родини Януковича тут немає: «Тепер в зоні відповідальності Калініна – безпека усієї держави».

 

Матеріал «Фактів тижня» про Ex.ua – дуже стриманий. Він також старанно збалансований – як дві сторони, необхідні для балансу, обрано «міліцію» й «інтернет». На початку двічі лунає твердження, що міліція «не чекала такого резонансу», закриваючи Ex.ua. У ролі коментатора «від інтернету» – Олексій Шевченко, представник Інтернет-партії України. Він висловлює гіпотези щодо можливих причин наїзду на Ex.ua. Про міжнародний контекст і глобальну боротьбу з піратством у матеріалі не йдеться. Одначе на тлі попередніх матеріалів – панегіриків владі – сюжет Володимира Соколова можна вважати навіть досить професійним. Ще більше контрастує з вихвалянням влади динамічний матеріал Мирослава Ганущака про боротьбу зі свавіллям ДАІ та рух «Україна без холопів» (минулого тижня цю тему непогано висвітлив 5 канал). А на кінець випуску, звісно ж, cюжет із PinchukArtCentre.

 

Аргументи на захист ICTV очевидні. Інформаційно забезпечуючи дружбу свого інвестора з владою, вони справді намагаються шукати позитив, а не вигадують на порожньому місці. І, напевно, навіть самі вірять у нього. Вони не називають чорне білим, просто вишукують на чорному тлі білі плямки й беруть кожну з них великим планом. Не про ганебний стан пологових будинків, у яких в умовах антисанітарії і хамства персоналу вмудряються народжувати українські жінки, – а про один чи два центри, де завдяки Пінчуку та патронату Януковича можна буде народити комфортно. Не про нужденність української медицини, а про те, яку класну реформу придумали регіонали (тільки, зазначу, гроші чомусь ідуть переважно на «Феофанію»). Такий вибірковий погляд крізь рожеві окуляри з обов’язковою інкрустацією Пінчук-арту важко назвати брехнею – це занадто грубо й безцеремонно. Цілеспрямоване створення ілюзії змін на краще. Але ж на виборах цю ілюзію буде конвертовано в конкретні відсотки за тих, кого ICTV показує глядачам крізь рожеві скельця.

 

 

Верстка телевізійних тижневиків 5 лютого 2012 року

 

 

«1+1», «ТСН. Тиждень»

 

SOS

Зачистка в мережі

Корсари інтернету

Піратський рай?

Тиждень за одну хвилину

Убиті холодом

Льодовиковий період

Втома металу

З перших уст

Точка кипіння

Відкладені справи

Разом тепліше

 

 

«Інтер», «Подробиці тижня»

 

Спецоперація в Одесі

В Азовському морі сьогодні горіло судно «Капітан Іван Вікулов»

Зима надолужує втрачене

«Газпром» звинуватив Україну у відбирання більшої кількості газу, ніж зазначено в контракті

Україна домагатиметься перегляду ціни на російський газ

У Росії посилюються протестні настрої виборців

Персональні дані українців занесено в бази даних

Українське ТБ має перейти на цифрове мовлення в 2015 році

В Жовтих Водах рятівник МНС побив дівчину

Країни ЄС і США посилює боротьбу з піратською продукцією

 

 

Перший національний, «Підсумки тижня»

 

Цього тижня зима показала українцям, на що здатна

Закриття файлообмінника Ex.ua спричинило справжню кібервійну в українському інтернет-просторі

Ситуація в Росії за місяць до президентських виборів

Росія оголосила бойкот українським вагонам

Чому людей тягне взяти чуже?

Що приховують допінг-скандали у великому спорті?

Як нині виховують молоде покоління в українських сім'ях?

Як і за що стають нобелівськими лауреатами?

 

 

5 канал, «Час. Підсумки»

 

Інтернет-майдан – так охрестили події, спровоковані закриттям файлообмінника Ex.ua

Із Росії з любов’ю, українські спецслужби з новим головою

Відштовхування журналістів річ не даремна, якщо вірити, якщо вірити першому заступнику генпрокурора

Без гучних заяв гучні відставки відбулися у найбільш туристично-привабливих українських музеях

Руку на пульсі Євро-2012 тримає Міносвіти

 

 

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

 

Морозні випробування

Одні не бояться літати на 9-му місяці, а інші змушені місяцями лежати на збереженні і не можуть зайвий раз піднятися сходами

Вже цього місяця такі ж сучасні клініки відкриють у Києві, Донецьку та Харкові

Відкриття сучасних центрів, де українські жінки зможуть безпечно народжувати, має стати складовою великої медичної реформи

Служба безпеки України нарешті отримала нового керівника

Інше силове міністерство цього тижня спровокувало в країні величезний скандал

В інтернеті давно триває своє життя

Трагічні і щасливі миттєвості життя

Смак перемоги цього тижня відчули і наші дівчата біатлоністки

 

 

«Україна», «Події тижня»

Почнімо з надзвичайної пригоди в Азовському морі

Хотіли справжньої зими? От вам історичні морози

На трубах гріється тепер уся країна

Репутацію нашої країни було попсовано

Історичний момент

Цієї п’ятниці стало відомо, хто забезпечуватиме безпеку України

І ще одна резонансна історія цього тижня

 

 

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.