Чи змінювалися меседжі Трампа щодо України — думка експертів

Дональд Трамп, Коммерсантъ

Восьмого листопада у США відбудуться президентські вибори. Дональд Трамп — досить несподіваний кандидат у президенти США. Газеті The New York Times знадобилося дві сторінки, щоби надрукувати повний список людей, яких Дональд Трамп образив у Twitter. Через зухвалі заяви американські медіа говорили про Трампа на диво багато. За даними дослідження компанії SMG Delta, Трамп заробив близько $ 2 млрд завдяки увазі ЗМІ. Притому що сам мільярдер ненавидить медіа та журналістів. 

Центр дослідження медіа та політики при Гарварді вважає, що метою передвиборчої кампанії Дональда Трампа в першу чергу були журналісти, а не електорат. «На початку президентської гонки популярність Дональда Трампа серед журналістів була вищою, ніж популярність серед електорату. В період так званих невидимих праймеріз він уже був присутній в медіа як один із центральних претендентів на посаду глави країни. Але так високо він піднявся за рахунок безпрецедентного висвітлення в ЗМІ», — пояснюється у звіті. 

Втім, чим менше часу залишалося до виборів, тим більш тверезо медіа оцінювали Дональда Трампа. Напередодні перших президентських дебатів The New York Times, Politico, The Washington Post та The Los Angeles Times опублікували власні дослідження правдивості передвиборчих заяв обох кандидатів: результати свідчили не на користь республіканця. Видання Mashable та The Verge упіймали Дональда Трампа на брехні власне під час перших дебатів. Американське National Public Radio запустило повноцінний проект із перевіркою фактів перших президентських дебатів в онлайні — його переглянули шість мільйонів користувачів у перший день. 

Чому постать Трампа на посаді президента США багато хто в Україні вважає невигідною для нас? Республіканський кандидат виявляє більше інтересу до проблеми ISIS у зовнішній політиці, тому конфлікт між Україною та Росією, мовляв, залишить на вирішення Європі. Також Трамп виявляв готовність зустрітися з Володимиром Путіним та домовитися про нормалізацію стосунків між США та Росією. Команду Трампа звинувачують у виключенні пункту про надання Україні летальної зброї з програми Республіканської партії. Тим не менш, чіткої позиції щодо того, яку політику провадитиме Дональд Трамп щодо України, в кандидата немає — про це заявив його радник Валід Фарес в інтерв’ю.

За результатами трьох передвиборчих дебатів, які зазвичай багато важать для передвиборчої боротьби в США, лідирує кандидатка від Демократичної партії Гілларі Клінтон. У перших дебатах, за даними CNN, 62 % глядачів проголосували за неї. У других дебатах — 57 % телеглядачів, а у третіх — 52 %.

MediaSapiens поспілкувався з експертами про суперечливі заяви республіканського кандидата, їхній вплив на спільноту і про те, як Україні стати помітнішою в іноземних медіа не лише через воєнні дії на сході країни. 

Адріан Кармазин, спеціальний радник зі стратегічних комунікацій та розвитку Фонду «США — Україна», екс-керівник Української служби «Голосу Америки»: 

— Чи змінювалися меседжі Дональда Трампа щодо України та конфлікту між Росією та Україною впродовж виборчої кампанії?

— Я не побачив змін у його заявах щодо України чи Росії. Мені здається, що він тримає одну лінію. Незрозуміло лише, чому він висловлює підтримку Росії. Звучали версії, що він має бізнес-інтереси, пов’язані з Росією, оскільки володіє активами на російському ринку нерухомості. Це також може бути однією з причин, чому Дональд Трамп не оприлюднює своїх податкових звітів, на відміну від усіх інших кандидатів за останні сорок років. 

З іншого боку, він казав, що поважає Путіна як сильного лідера. Були заяви і щодо НАТО: чи повинні США підтримувати країни, які не виконують своїх фінансових зобов'язань перед організацією? І щодо визнання анексії Криму — це низка таких меседжів, які окреслюють його погляд на зовнішню політику.

Коли з українських джерел надійшла інформація про причетність Пола Манафорта до коштів із «чорної» бухгалтерії Партії регіонів, це мало досить великий розголос. Він був змушений піти у відставку. Це створювало певні проблеми для Трампа, але він не робив заяв про справжню причину цієї відставки. Це той кейс, коли Трамп уникнув висловлювань про вимушене усунення Манафорта з посади.

— Як на заяви Дональда Трампа реагувала американська спільнота, зокрема на його висловлювання щодо України?

— Ці вибори дуже нетипові: партійне керівництво республіканців не підтримує власного кандидата. Група з 50 державних службовців вищого рівня написали великого листа, виступаючи проти кандидатури Трампа, вказуючи на його некомпетентність. В американській історії дуже мало таких випадків, коли людина з подібною авторитарною риторикою так далеко зайшла в політиці.

Балотування Трампа виявилося цікавим для багатьох журналістів, про нього багато писали в медіа. Про це цікаво говорив кореспондент The New York Times Девід Хершенхон (David Herszenhorn) на медіафорумі у Львові: ми самі, журналісти, не знаємо, як це сталося, що така людина з такими дискримінаційними заявами проти меншин тощо, отримала таке широке висвітлення, так просунулася.

— Уявімо на хвилинку, що у президентських перегонах переміг Дональд Трамп. Якою, на вашу думку, буде його остаточна стратегія щодо зовнішньої політики? 

— Якщо Трамп виграє вибори, вам доведеться підказати мені, як податися на політичний притулок до України (сміється. — MS). Вважається, що багато позицій щодо зовнішньої політики озвучується ще під час президентської кампанії. Але кампанія — це одна річ, а коли ти приходиш до влади — мусиш діяти. На мою думку, чи до влади прийде республіканець, чи демократ, політика Америки щодо України принципово не зміниться. 

Проблема в тому, що було багато листів і заяв від республіканських лідерів, фахівців зовнішньої політики, що вони не підтримують Трампа. Звідки він буде брати експертів, радників?

— Що мали би робити наші дипломати, журналісти, щоби привертати увагу до України та забезпечити достовірне висвітлення українських подій в іноземних ЗМІ? 

— Зі свого досвіду роботи в «Голосі Америки» можу розповісти: ми вважали, що наша місія — бути таким собі вашингтонським бюро українського медіаринку. Тому що українські ЗМІ не мали можливості бути значно присутніми в Америці. Можливо, багато західних англомовних видань не мають фінансів, аби мати свої представництва в Україні. Українські ЗМІ та журналісти могли би розбудувати хороші зв’язки, стати достовірним джерелом, свого роду київським бюро для іноземних ЗМІ.

Микола Бєлєсков, аналітик Інституту світової політики: 

— Чи змінювалися меседжі Дональда Трампа щодо України та конфлікту між Росією та Україною впродовж виборчої кампанії?

— Аналізуючи ті заяви, які робив Дональд Трамп під час виборчої кампанії, можна помітити, що його позиція щодо України змінювалася. На жаль, не в кращий бік. 

Наприклад, рік тому Дональд Трамп виступав на конференції YES у Києві, і його відгуки про Україну були позитивними. Наступні його заяви вже звучали в контексті президентських перегонів. Він висловлював своє бачення зовнішньополітичної стратегії в разі обрання його президентом. Щодо України звучав важливий меседж: США роблять для врегулювання військового конфлікту в Україні значно більше, ніж інші європейські партнери. Буквально через місяць у його заявах відбулася певна еволюція.

Перша промова, яку давав Дональд Трамп стосовно міжнародних відносин, відбулася наприкінці квітня 2016 року для Центру національних інтересів (Center for the National Interest), який відстоює більш реалістичні підходи до міжнародних відносин.

Під час виступу він узагалі нічого не сказав про Україну. Це вже насторожувало. Ба більше, коли він говорив про Росію, він казав про певну можливість великої угоди. Він визнавав, що є певні суперечності з Росією, але й не відкидав можливості порозумітися. Формально тут немає нічого поганого для України, але розуміючи практику російсько-американських взаємин, першою умовою нормалізації є визнання з боку Сполучених Штатів того, що Україна є частиною сфери впливу Росії. Будь-які розмови про велику угоду з Росією і зменшення суперечностей апріорі означає, що Україні від цього нічого хорошого не доводиться очікувати. Але ці виступи можна лише інтерпретувати.

Більш загрозливі дзвіночки з чіткішими висловлюваннями з’явилися в липні — серпні 2016 року. Спочатку, перед з’їздом Республіканської партії, з’ясувалося, що з програми партії було усунуто тезу про надання летальної зброї Україні в разі обрання Дональда Трампа президентом. Значною мірою це відбулося внаслідок того, що в розробці документу брали участь представники Дональда Трампа. Історично представники Республіканської партії більш сприятливо дивляться на допомогу Україні. Тут же — навпаки. Хоча я би не драматизував ситуації з тим, що цей пункт не було включено. Зрештою, платформа Республіканської партії стверджувала, що не стане знімати санкції з Росії, поки Україна не поверне контролю над Кримом і не завершиться конфлікт на сході.

Загалом платформа все ж була більше проукраїнською. Але після завершення з’їзду республіканців, коли Дональд Трамп отримав номінації, в серпні його заяви були найбільш радикальними: можливо, він визнає анексію Криму, а з іншого інтерв’ю випливало, що, на його думку, росіян немає на території України. Хоча потім він виправився, сказав, що коли він стане президентом, то їх не буде, а ось поки Барак Обама є президентом — то вони є. Такі суперечливі його заяви.

Втім, це людина, яка дуже часто змінює свою позицію з багатьох питань. Чи насправді у випадку гіпотетичного обрання вони будуть взяті за основу його зовнішньої політики — під питанням.

— Його заяви впливали на сприйняття ситуації в Україні і політики США щодо України серед експертної спільноти?

— Власне, його заяви і щодо України, і особливо щодо Росії фактично призвели до певного бунту всередині Республіканської партії США.

Дональд Трамп вважає, що пріоритетом у зовнішній політиці є боротьба з ISIS, що апріорі означає необхідність домовленостей із Росією, а повертаючись до тези, яку я озвучив, будь-яка спроба домовитися з Росією означає, що першою вимогою буде визнання України як частини сфери впливу. Також однією з умов буде тиск на Україну з метою імплементації Мінських домовленостей таким чином, як це бачить Російська Федерація. 

Із великою часткою ймовірності ми можемо очікувати саме такого розвитку подій, якщо гіпотетично Дональд Трамп отримає можливість реалізувати все те, що він задекларував.

Фактично нині Дональд Трамп відчуває кадровий голод. За неофіційними підрахунками, до 75 % усіх експертів та фахівців у сфері безпеки та оборони підтримують Гілларі Клінтон або, як мінімум, не підтримують Дональда Трампа. І це знову ж таки піднімає питання тих людей, які навколо нього обертаються, й тих тез, які озвучує зрештою Дональд Трамп. Одна з останніх — він готовий зустрітися із Володимиром Путіним ще до того, як відбудеться його інавгурація. Хоча шанси його перемоги наразі дуже мізерні, менше 10 %. 

Можна сказати, що був певний етап під час виборчої кампанії, коли про Україну говорили більше, ніж до цього й після цього. Це був серпень, скандал навколо Пола Манафорта, але ця активність більше використовувалася для протистояння між партіями як такими.

На мою думку, ця ситуація зробила певним чином ведмежу послугу. Тому що в Україні знову виникло гіпертрофоване уявлення про своє місце у виборчій кампанії. Так, апріорі питання України одразу з’являється, якщо міркувати над тим, як США будуть проводити політику щодо Росії. Але наскільки це місце важливе загалом у дискурсі й наскільки важлива зовнішня політика під час виборів президента? Опитування Pew Research Center фіксують, що лише близько 5 % американців вважають пріоритетом зовнішню політику.

— Що мали би робити наші дипломати, журналісти, щоби забезпечити достовірне висвітлення і взагалі привертати увагу до України?

— Тут проблема в тому що до цього Україну висвітлювали активно лише в одному випадку: якщо відбувалося якесь загострення, протистояння на сході. Такого посилення у висвітленні нам точно не треба.

Якщо дивитися, що пише про Україну та ж газета New York Times: вони не цураються писати про якісь історії успіху. Доволі цікава була в них стаття про те, як Україна використовує зону вільної торгівлі. Чим більше в України буде історій успіху, навіть на такому невеликому рівні, тим більше про нас говоритимуть, і це навіть буде краще. Висвітлення у випадку ескалації конфлікту — я такого як громадянин і як експерт не хотів би, адже за цим стоятимуть жертви серед українського населення. Україна, на жаль, повернулася в епіцентр світової політики як частина негативного порядку денного 2016 року.

Що стосується достовірного висвітлення, то тут варто порушувати питання перед провідними ЗМІ українському уряду, дипломатам щодо створення відповідного медіацентру самій Україні. Тому що підрозділи провідних світових видань і телеканалів розташовані в Москві. І зрозуміло, що вони можуть висвітлювати українську позицію через призму російських інтересів.

Нині якби можна було ставити мету й рухатися до неї, це була б навіть зміна неймінгу, того, як у медіа називають сили, які перебувають на території сходу України. Навіть ЗМІ, які мають проукраїнську позицію, їх називають повстанцями. Зрозуміло, що вони або найманці, або регулярні сили РФ. Нам потрібно конкретно поставити завдання, чого б ми хотіли від роботи з закордонними ЗМІ. Ми не можемо заборонити, щоби на шпальтах публікувалися альтернативні погляди, проросійські. Я вважаю, що одним із пріоритетів має бути те, щоб вони припинили говорити про «російських повстанців». Чітко називати їх найманцями, збройними силами Російської Федерації, які перебувають на території України. Це такий benchmark (контрольне завдання, еталонна позначка. — MS). Уряду, експертам, депутатам під час взаємодії зі своїми колегами на заході треба пояснити, що, вибачте, коли ви так кажете й пишете, то фактично підіграєте Росії і її наративу, мовляв, тут триває громадянська війна, а не інтервенція. Якщо називати ці сили повстанцями — то це конфлікт між Україною та ДНР/ЛНР. А якщо називати речі своїми іменами — то це конфлікт між Україною та Росією. 

Це ті практичні речі, на яких можна зосередитись у найближчому майбутньому всім, хто зацікавлений у просуванні України.

Микола Воробйов, директор Center for Eastern European perspective: 

— Чи змінювалися меседжі Дональда Трампа щодо України та конфлікту між Росією та Україною впродовж виборчої кампанії? 

— Так, справді, його меседжі щодо України змінюються майже щоразу. Багато хто каже, що у Трампа є спічрайтери — насправді їх у нього немає. Тому часто його меседжі є полярними й він сам собі суперечить. Крім того, він активно дописує у Twitter. Провести фактчекінг, перевірити достовірність його заяв досить легко. Тому можна переконатися в тому, що одні його заяви суперечать іншим: це стосується меседжів і щодо внутрішньої, і зовнішньої політики, економічних реформ тощо.

— Наскільки видимим у заявах Дональда Трампа був меседж надання Україні летальної зброї? Відомо, що команда Трампа втрутилася у формування політичної стратегії Республіканської партії та вилучила звідти пункт про надання летальної зброї. 

— Так, команда прибрала рядок про надання летальної зброї Україні з програми партії. З іншого боку, програма партії не є обов’язковою до виконання. Це приблизно такий же документ, як програми наших партій в Україні. Вона має більш формальний характер.

З іншого боку, якщо вони це прибрали з програми, то це вказує на важливість цього пункту.

Справді, в Дональда Трампа багато пасажів на адесу Росії, й це великою мірою продиктовано його оточенням, серед якого є люди, які залежать від російського «Газпрому» або мають інші інтереси в цій країні. Тому багато в чому на формування його меседжів впливають ці люди, існує тиск із боку його оточення. Пол Манафорт, відомий зі скандалу щодо «чорної» бухгалтерії Партії регіонів, був головою його кампанії.

— Його заяви впливали на сприйняття ситуації в Україні й політики США щодо України серед суспільства?

— Коли говорить людина такої ваги, її заяви справді мають вплив. Тому що більшість американців не дуже добре розбираються в політиці, навіть у внутрішній. Що стосується зовнішньої політики — тим паче. Це країна, яка живе на своєму острові й займається внутрішніми справами, їй не потрібно втручатися ще кудись. І коли політик такої ваги робить заяву, справді, це напряму впливає на виборців, на їхні настрої.

— Чи змінилося висвітлення подій в Україні в пресі під час виборчої кампанії?

— Ні, не змінювалося. Ті аспекти висвітлення, які були у ЗМІ, жодним чином не змінилися й не мали стосунку до передвиборчої кампанії. Тут можна казати про відносини між двома країнами — США та Україною, але не про кампанію. 

— Що мали б робити наші дипломати, журналісти, щоби забезпечити достовірне висвітлення і взагалі привертати увагу до України?

— Нам потрібно більше офіційних лобістів: дипломатів, представників від громадянського суспільства. Щоб вони були присутні у місцях прийняття рішень, на дебатах, на праймеріз, публічних виступах як республіканців, так і демократів. Важливо показувати тих же українських полонених, які були в полоні в сепаратистів «ДНР» та «ЛНР». Коли Геннадій Афанасьєв і Володимир Жемчугов виступили на засіданні ПАРЄ, це дуже вразило аудиторію. Це може бути без офіційних краваток, без політики, але подібні заходи дуже ефективні. 

Показувати тим, хто відповідає за прийняття рішень, факти російської агресії, показувати, що Володимир Путін фактично розв’язав війну, наймасштабніші бойові дії фактично з часів Другої світової. Російський президент несе загрозу не лише Україні, Європі, але й Сполученим Штатам, оскільки Росія є єдиною ядерною державою, яка може фізично знищити США.

У підсумку, діяти потрібно таким чином: відсилати своїх послів доброї волі до центрів прийняття рішень, на різноманітні заходи кандидатів. Працювати через діаспору. Є дестяки, навіть сотні методів, як можна впливати на політику в США.

— Чому ж подібні заходи мало використовують?

— Це вимагає, по-перше, креативу, а по-друге, відданості справі. Більшість політиків сфокусувалися нині на європейський проблемах. Але на мою думку, без підтримки США Європа вже давно б умила руки і в бік України навіть не дивилася би. Може, висловила б чергову збентеженість. Німеччина та Франція — країни, найбільше схильні домовлятися з Володимиром Путіним. У тому, що відбувається нині в Нормандській четвірці в рамках Мінських домовленостей, багато в чому відчувається тиск Сполучених Штатів. Тому для України підтримка Вашингтону — це 90 % успіху. Майбутній президент США визначить майбутнє України.

— Якщо президентом буде обрано Дональда Трампа, тема українського конфлікту менше висвітлюватиметься в американських медіа? 

— Президент не впливає на медіа. Це зовсім інша гілка — в них свої власники, свої медійні корпорації. Тим паче, що в США є медіа продемократичні, є прореспубліканські тощо. Усе не так просто, і вони працюють точно не як у російській моделі ЗМІ. Але справді, якщо Трамп стане президентом, його політика щодо України може змінитися. На мою думку, військової підтримки ми точно не отримаємо. Він намагатиметься перекласти цю проблему на плечі європейців або ж шукатиме якесь компромісне рішення з Росією.

comments powered by Disqus