Репортери без прописки

Фото: journalistsresource.org

На початку серпня прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, незадоволений послабленням уваги світових медіа до подій в Україні, висловився за відкриття постійних представництв ключових іноземних ЗМІ, «щоб вони не з Москви чи Варшави їхали, а щоб інформували звідси». Ось тільки зарубіжні кореспонденти, попри те що Україна залишається гарячою точкою, мають поважні причини не затримуватись у нашій країні надовго. Система реєстрації іноземних журналістів для постійної роботи в Україні доволі незручна й бюрократизована. Міністерство інформаційної політики підготувало законопроект, відповідно до якого перебирає на себе повноваження, які наразі виконує Держкомтелерадіо. Кабінет міністрів підтримав цей проект 19 серпня, незабаром він буде зареєстрований у парламенті.

Полегшення, від якого не полегшало

Акредитація від прес-служби Міністерства закордонних справ, яка раніше була умовою легальної роботи іноземного журналіста в Україні, скасовали в 2011 році змінами до Закону «Про інформацію». Це спричинило певні труднощі, тож іноземні журналісти навіть звернулися до прес-секретаря тогочасного президента Віктора Януковича Дарки Чепак із проханням повернути все як було.

За словами фотокореспондента однієї з міжнародних агенцій, який волів залишитись неназваним, зі скасуванням акредитації проблеми в журналістів, що приїжджають в Україну ненадовго, справді зникли. «Можна працювати, й ніхто не має до тебе жодних претензій, – розповідає він. – Потрібні акредитації на окремі події, в окремих організаціях та інституціях, але це стосується всіх, зокрема й українських ЗМІ».

Натомість, якщо хочеш працювати в Україні півроку або довше, готуйся до труднощів. «Раніше акредитація МЗС замінювала інші дозвільні документи, й міністерство саме реєструвало журналістів, – говорить фотокор. – Тепер процедура та сама, що і для співробітників міжнародних компаній, наприклад, будівельників. Вона забирає багато зусиль і часу»

Згідно з законом, будь-який іноземець має право перебувати в Україні до дев’яноста днів. Після цього він повинен або отримати посвідку на проживання (фактично те саме, що державна реєстрація), або виїхати й повернутись щонайменше за три місяці.

Раніше картка акредитації МЗС, яку необхідно було поновлювати раз на рік або раз на два роки, фактично замінювала посвідку на проживання й була зручним для журналістів офіційним документом. Тепер, щоб отримати посвідку, журналіст повинен знайти людину, яка схоче зареєструвати його у своїй квартирі, й надати договір оренди. Готель для цього не підходить. Дехто звертається до компаній, які за гроші допомагають оформити посвідку на проживання (її доведеться поновити за рік).

Відновити акредитацію, як пропонували іноземні журналісти, вже неможливо, адже Міністерство закордонних справ більше не має необхідних для цього повноважень. До того ж спеціальна процедура, яка полегшує перебування іноземних журналістів у державі, є дискримінаційною з погляду умов європейської інтеграції.

Іноземні журналісти пропонували залишити шпаринку в законі, дописавши до переліку виняткових умов, що дозволяють негромадянину перебувати в Україні без посвідки на проживання, «та інше». Цим «іншим» могло би вважатись редакційне завдання чи інший документ, який підтверджує, що людина виконує в нашій країні журналістську роботу.

Усе як у Європі?

Міністерство інформаційної політики намагається вирішити цю проблему, вносячи зміни до законодавчої бази. Перший крок уже зроблено: 12 серпня ухвалено постанову Кабінету міністрів, що додала до переліку підстав тимчасового перебування іноземців в Україні пункт «у зв’язку зі здійсненням професійної діяльності представником іноземного засобу масової інформації».

Дотепер журналістові для отримання посвідки на проживання, крім заяви, полісу медичного страхування та звернення медіаорганізації-роботодавця, було необхідне погодження Державного комітету телебачення і радіомовлення. Зміни до закону «Про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо підстав для видачі посвідки на тимчасове проживання представникам іноземних засобів масової інформації» – другий крок, спрямований на полегшення життя іноземних кореспондентів, – передадуть ці повноваження «головному органу у системі державних органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України». А це – Міністерство інформаційної політики.

«Держтелерадіо не проти віддати й ці повноваження Мінінформполітики», – сказав «Телекритиці» голова комітету Олег Наливайко. Проект закону був погоджений Держтелерадіо без зауважень, як і Міністерством фінансів, Службою безпеки України, Мінекономіки, МВС і Державною міграційною службою тощо.

Комітет і раніше хотів спростити процедуру оформлення посвідок на постійне проживання іноземним журналістам. Але тоді проти виключення Держтелерадіо з цього процесу виступало Міністерство закордонних справ. Свої заперечення мала й Державна міграційна служба: мовляв, траплялося, що іноземний журналіст приїжджав в Україну як приватна особа, а за два місяці просив продовжити термін перебування, бо він буцімто займається журналістикою. У міграційній службі кажуть, що вимагати від іноземних журналістів легальний документ про оренду помешкання – нормальна для Європи практика, як і отримання посвідки на проживання для перебування протягом понад трьох місяців. І не бачать, чому журналістам потрібно створювати особливі умови.

«Якщо іноземний засіб масової інформації скеровує в Україну журналіста, йому оплачують оренду житла. – пояснює позицію свого відомства керівник прес-служби Державної міграційної служби Сергій Гунько. – Договору оренди достатньо – в нас немає постійної чи тимчасової реєстрації, в нас є місце проживання понад шість місяців на рік і місце перебування до шести місяців на рік». За словами Гунька, нарікань на проблеми з отриманням реєстрації від іноземних журналістів він не чув: «Якщо посвідка видається на рік, однозначно йдеться про реєстрацію місця проживання на підставі договору оренди. Не треба для цього залучати якісь ліві контори й реєструватись десь у підворотнях. Треба реєструватись за фактичним місцем проживання у паспортному столі. Жодних майнових прав це за собою не тягне, тож власникам житла нема чого боятись».

Міністерство закордонних справ також влаштовує чинний порядок легалізації іноземних журналістів. Тут посилаються на досвід країн-членів Європейського Союзу та План дій щодо лібералізації візового режиму. Процедури акредитації в МЗС європейська практика не передбачає. До того ж, кажуть у міністерстві, ця процедура була недемократичною й успадкованою від Радянського Союзу, адже свою згоду на акредитацію повинна була дати Служба безпеки України, вивчивши досьє іноземного кореспондента. Контроль СБУ часто спричиняв затримки, через які зарубіжним журналістам не вдавалося вчасно в’їхати в Україну, щоб виконати редакційне завдання.

Зрештою, МЗС, згідно з Віденською конвенцією, несе відповідальність лише за іноземних дипломатів, решта ж іноземців на загальних засадах реєструються в Державній міграційній службі. І взагалі, 99 відсотків іноземців в’їжджають в Україну менш ніж на 90 днів, а мешканці 50 країн не потребують для цього віз. Чи варто міняти законодавство задля зручності кількох десятків іноземців?

Шпигуне, вийди геть!

За сім місяців 2015 року до Держтелерадіо надійшло 68 звернень від іноземних засобів масової інформації, 53 з них – щодо видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні, 15 – щодо оформлення довгострокової візи для в’їзду в Україну. Найбільше – по десять – звернень було зі Сполучених Штатів Америки та Польщі, вісім – із Білорусі, шість – із Франції, п'ять – із Великої Британії, по чотири – із Грузії та Німеччини, по три – з Канади, Росії та Азербайджану. Присилали свої кореспондентів надовго таджики, швейцарці, угорці, австралійці, ірландці, нідерландці, італійці, казахи й турки.

У 2012 році, коли інтерес до України був підігрітий футбольним чемпіонатом, таких звернень було 43, з них 34 – щодо посвідки на проживання. Іноземних журналістів, охочих затриматись в Україні довше ніж на три місяці, особливо побільшало під час Майдану. Вони можуть знайти всю необхідну інформацію та контакти відповідальних осіб у розділі «Для іноземних ЗМІ» на сайті комітету (щоправда, англійською доступна лише коротка інформація, більшість документів наведені в оригіналі – українською).

Були випадки, коли посвідку на тимчасове проживання в Україні скасовували. Наприклад, журналісту німецької Berliner Tageszeitung – Berliner Tageblatt Райко Опітцу, що мав посвідку, СБУ заборонила в’їзд в Україну на п’ять років на підставі інформації «щодо причетності до фінансування терористичної діяльності, а також до розвідувальної діяльності іноземних спецслужб проти України». Але в останні два роки найпильніше стежать, природно, не за німецькими, а за російськими журналістами.

Закон покладає відповідальність за контроль, аналіз і статистику, зокрема й перевірку іноземних журналістів, на Держтелерадіо. Це означає, що Комітет мав би наглядати за кореспондентами іноземних ЗМІ, хоча ні повноважень, ні ресурсів для цього він не має. Саме цих не властивих йому й обтяжливих функцій Комітет прагнув позбутись найдужче.

Тепер їх хоче перебрати на себе Міністерство інформаційної політики. Проект закону, який розглянув уряд, уповноважує міністерство вносити подання на видачу посвідки на тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства, які є представниками іноземних ЗМІ. Порядок оформлення такого подання повинен розробити та ухвалити Кабінет міністрів. 

comments powered by Disqus