«Жінка-WikiLeaks». Яким було найвидатніше розслідування загиблої журналістки з Мальти

Фото: maltatoday.com.

Мальтійська журналістка-розслідувачка Дафна Каруана Галіція (Daphne Caruana Galizia) загинула 16 жовтня: її автомобіль вибухнув невдовзі після того, як вона виїхала з дому. Про що писала Дафна, щоби хтось вирішив підкласти вибухівку в її машину? Якщо коротко, то про дивовижні речі.

У неї був свій сайт, який вона активно вела. Його особливість у тому, що журналістка робила регулярні короткі дописи. Таким чином одне розслідування не виглядало як єдиний лонгрід, натомість тема могла розвиватися тижнями або навіть місяцями, як у випадку з розслідуванням щодо корумпованості прем'єр-міністра Мальти Джозефа Муската (Joseph Muscat) та глави його адміністрації Кіта Шембрі (Keith Schembri). Крім того, вона писала для The Sunday Times of Malta та The Malta Independent. Сайт Politico назвав її «жінкою — Wiki Leaks» за її розслідування та вміння знаходити джерела інформації.

Перші публікації про Муската та Шембрі з’явилися на сайті ще в квітні минулого року. Розслідувачка викладала один за одним документи, які пов’язували політиків із офшорними рахунками. Остання публікація Дафни Каруани Галіції також була про судовий процес за участі Кіта Шембрі.

«Шахраї всюди, куди не поглянеш. Ситуація безнадійна», написала вона. У Дафни був свій стиль писати, через який вона отримувала числені судові позови: шахраїв вона називала шахраями, а банки для відмивання грошей вона називала банками для відмивання грошей. Її пости лаконічні, в них речі названі своїми іменами, навіть якщо іноді це звучить доволі грубо.

Коротка інструкція з того, як розлютити прем’єр-міністра

Про те, що два мальтійські високопосадовці володіють таємними структурами в офшорних зонах, Дафна почала згадувати ще минулого року, однак не могла верифікувати, про кого саме мова. Витік документів компанії Mossack Fonseca дав їй таку можливість.

Вся схема виглядала таким чином: у Панамі була зареєстрована компаніяEgrantInc., разом з афілійованими Hearnville Inc. та Tillgate Inc. Останні, як з’ясувалося, належали Конраду Міцці (Konrad Mizzi), міністру енергетики Мальти та Кіту Шембрі, главі адміністації прем’єр-міністра, відповідно.

Всі компанії були створені Nexia BT, мальтійським представником юридичної фірми Mossack Fonseca. Власне, з документів останньої журналістам і стало відомо про офшорні компанії та про двох їхніх власників. Згідно з ними, лідери Лейбористської партії Мальти (Malta's Labour Party) почали створювати офшорні компанії всього через п’ять днів після того, як виграли загальні вибори в 2013 році. Загадкою залишалося лише те, кому ж належить сама Egrant Inc.

Лідер опозиції Саймон Бусуттіл (Simon Busuttil) заявив, що власником Egrant Inc. є сам прем’єр-міністр Джозеф Мускат, але той усе заперечив і назвав Бусуттіла «брехуном». Тим не менше, викриття Панамського архіву спровокувало протести у країні й однією з вимог була відставка прем’єр-міністра й усіх чиновників, причетних до офшорних компаній.

Протести у Валетті з вимогою відставки Джозефа Муската.

Дафна Каруана Галіція звернула увагу на зв’язки між родиною президента Азейбарджану Ільхама Алієва та вже відомими нам компаніями Hearnville, Tillgate та Egrant.

Із рахунків фірми Al Sahra FZCO, яка належить Лейлі Алієвій, доньці президента, було переведено більше мільйона доларів у Egrant Inc. Згідно з документами, це була позика. Транзакція проводилася мальтійським банком Pilatus Bank. Як виявилося, одними з його найбільших клієнтів були діти президента Ільхама Алієва — Хейдар та Лейла. Загалом у банку лише близько сотні клієнтів, а 60 % депозитів належать політикам з Азербайджану.

Крайній зліва — Хейдар, крайня справа — Лейла, разом із батьками, Мехрібан та Ільхамом Алієвими. Джерело: Running Commentary.

Керівний партнер Nexia BT Брайан Тонна (Brian Tonna) у розпал скандалу заявив, що Egrant Inc. належить йому, але документи з Панамського архіву вказували, що він володіє лише 1 % компанії.

Дафна Каруана Галіція припустила, що фактичним власником компанії Egrant є дружина прем’єр-міністра, Мішель Мускат. На підтвердження вона виклала копії двох трастових декларацій, які зберігалася в Pilatus Bank, на її ім’я. Такий тип документів використовують для того, щоби приховати реального бенефіціара офшорної компанії. У ній номінальний акціонер визнає, що контролює певну власність на користь іншої особи, в даному випадку — Мішель Мускат. Із декларацій не зрозуміло, якою саме часткою Egrant Inc. вона володіє, але стало очевидно, що її чоловік лукавив, коли стверджував, що не має жодного відношення до офшорів. Ім’я Мішель фігурує в іще одному важливому документі — формі відкриття рахунку для Egrant Inc., отже її частка власності в компанії має бути суттєвою.

Прем’єр був змушений скликати прес-конференцію, щоби спростувати всі звинувачення. Він назвав усе розслідування відвертою брехнею й зажадав перевірки всіх заяв, зроблених журналісткою.

Але найцікавіше почалося через кілька годин після цієї прес-конференції.

Банк для відмивання грошей, дві таємничі сумки та дострокові вибори

Pilatus Bank (де зберігалися трастові декларації Мішель Мускат) грав не останню роль в усій мальтійській офшорній схемі. Він був заснований у серпні 2013 року іранцем Садром Хашемінідадом (Sadr Hasheminejad), який, тим не менше, подорожує з паспортом Федерації Сент-Кітс і Невіс, невеличкої країни на сході Карибського моря. Значну частину економічного сектора цієї країни становить туризм та офшорне банківське обслуговування.

Цікаво, що кількома місяцями раніше, ніж Pilatus Bank, були засновані й Egrant Inc., Hearnville Inc. та Tillgate Inc. Банк отримав банківську ліцензію від Управління фінансових послуг Мальти, яке протягом майже 20 років очолював Джо Банністер (Joe Bannister). На той момент Садру Хашемінідаду було 33 роки й він не був банкіром раніше.

Засновник Pilatus Bank Садра Хашемінід позує біля логотипу свого банку. Джерело: MaltaToday.

Окрім того, що основними вкладниками банку були топові азейбарджанські політики, банк мав іще одну особливість — сейф на кухні. Згідно із законом про захист даних, заборонено встановлювати системи відеоспостереження на кухнях чи інших приміщеннях, де працівники проводять час у перервах між роботою. Отже, в сейф Pilatus Bank можна було покласти будь-які документи й при цьому жодних відеодоказів про це не залишалося. В цьому ж сейфі зберігалися й трастові декларації Мішель Мускат.

Документи «злила» пресі росіянка Марія Єфімова, яка раніше працювала в банку й погодилася також дати свідчення перед судом. У відповідь Джозеф Мускат назвав її свідчення «російською змовою» та звинуватив Кремль у втручанні в політичне життя Мальти. Марія Єфімова вирішила повернутися до Росії, оскільки почувалася в небезпеці, залишаючись у Мальті. Перед від’їздом вона написала листа Джозефу Мускату, копію якого отримала Дафна Каруана Галіція. У листі Марія Єфімова звинуватила прем’єра в тому, що він найняв приватного детектива в Москві, який приходив із погрозами до її 70-річного батька. «Говоріть зі мною прямо і не вплутуйте моїх літніх родичів», — йдеться в листі.

Після того, як 20 квітня трастові декларації Мішель Мускат опинилися в мережі, прем’єр-міністр скликав прес-конференцію, на якій заперечував причетність своєї сім’ї до Egrant Inc.

Через кілька годин після прес-конференції журналісти зняли, як із чорного ходу Pilatus Bank його засновник Садр Хашемінідад та менеджерка з ризиків Антонієлла Гаучі (Antoniella Gauci) винесли дві сумки й поклали їх у багажник машини. Вони відмовилися спілкуватися з журналістами.

 

Журналісти припускають, що в сумках були документи. Також тієї ночі вони відстежили виліт приватного літака з Мальтійського міжнародного аеропорту. За даними Malta Today, літак вилетів без пасажирів чи багажу в Баку, Азейбарджан.

Невдовзі після цього банк опинився під розслідуванням Мальтійського управління фінансових послуг. Анонімне джерело в Pilatus Bank також розповіло Дафні Каруані Галіції про те, що працівників банку змусили видалити файли, які стосувалися найбільших транзакцій фінустанови, тож багато фактів були приховані від розслідувачів управління.

Першого травня Джозеф Мускат оголосив про позачергові вибори, призначені на 3 червня. За його словами, звинувачення в корумпованості його родини виходять від людей, жадібних до влади, і прем’єр не хоче, щоби внаслідок цього постраждала економіка країни. На позачергових виборах Мускат знову переміг, набравши більшість голосів. Як вказує BBC, популярність прем’єра в першу чергу пояснюється стабільним зростанням ВВП та низьким рівнем безробіття в країні. Ці заслуги приписуються уряду Муската, тож він обійшов на позастрокових виборах Націонал-демократичну партію та її лідера Саймона Бусуттіла.

«Погрози були майже щоденною рутиною»

Найстарший із трьох синів Дафни Каруани Галіції, Метью (Matthew Caruana Galizia), розповів, що його мати часто отримувала погрози. «Ми виросли з ними. Телефонні дзвінки, листи, записки, прикріплені до дверей. Тоді, коли з’явилися мобільні телефони, почали приходити есемески. І пізніше, звісно, листи електронною поштою, коментарі у блозі. Не кажучи вже про судові позови. Так багато судових позовів», — розповів він невдовзі після того, як машину розслідувачки підірвали. Метью Каруана Галіція також працює в журналістиці — аналітиком даних у Міжнародному консорціумі журналістів-розслідувачів (ICIJ).

За даними The Times of Malta, за два тижні до смерті журналістка повідомила в поліцію про погрози. «Мою матір убили, тому що вона стала між верховенством права і тими, хто прагнув його порушувати, як і багато мужніх журналістів. Але вона також стала мішенню, бо вона єдина це робила. Коли інституції держави недієздатні, останнім, хто ще бореться, часто є саме журналіст, і він же першим гине», — написав він на своїй сторінці у Facebook.

На фото: Дафна Каруана Галіція 27 квітня прибула до суду на слухання щодо її публікацій, у яких вона викривала причетність Мішель Мускат до офшорної компанії EgrantInc.

Через три дні на краудфандинговому майданчику Generosity з’явилася сторінка, на якій люди почали збирати кошти на розслідування вбивства журналістки. За перший день ініціатива зібрала більше 20 тисяч доларів.

Керівники восьми провідних світових медіа — британського мовника ВВС та газети The Guardian, а також американських газет The New York Times та Financial Times, французької Le Monde, німецької Süddeutsche Zeitung, італійської La Repubblica та іспанської El País — звернулися з листом до першого віце-президента Європейської комісії Франса Тіммерманса (Frans Timmermans) щодо вбивства мальтійської журналістки, вимагаючи розпочати незалежне розслідування. Європарламент виступив із аналогічною ініціативою, схваливши для цього відповідну резолюцію. Парламентарі наполягають на залученні Європолу до процесу розслідування.

Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір (Harlem Desir) зазначив, що насильство проти журналістів у країнах — членах організації зростає. За менш ніж чотири місяці, які Арлем Дезір обіймає цю посаду, в регіоні ОБСЄ було вбито чотирьох журналістів: Дафну Каруану Галіцію на Мальті, Кім Волл у Данії, Галу та Арубу Баракат у Туреччині. Понад 170 журналістів перебувають під вартою по всьому регіону ОБСЄ. «У багатьох відношеннях свобода ЗМІ нині під більшою загрозою, ніж будь-коли», — підсумував він.

 

comments powered by Disqus