Євген Федченко: Нова книга Пітера Померанцева – це документалістика, покладена на текст

Презентація відбулася в рамках ІІ Міжнародного Студентського Медіасимпозіуму’2015: «Переосмислення медій як протидія пропаганді». Вона проходила у форматі інтерв’ю, вів яке директор Могилянської школи журналістики Євген Федченко.

Розповідаючи про мету написання книги, автор зазначив, що прагнув, аби і через 20 років було цікаво читачу, навіть байдужому до Росії, до пропаганди і війни. «Я хотів, щоби вона читалася як роман, як зібрання оповідань. (…) Це не книга про Росію», - сказав Пітер Померанцев.

Відзначивши особливий стиль, в якому написана книга, Євген Федченко звернув увагу на кілька рецензій. Він процитував одну із критиків, Наталю Антонову, яка каже про роман британського публіциста як про «прекрасний зразок монтажу, перенесеного в літературу». В цьому контексті пан Федченко нагадав аудиторії про документалістське минуле Пітера Померанцева і зазначив: «Новели, з яких складається книга – це документалістика, покладена на текст».

У відповідь автор погодився, що справді працює не як журналіст. Пише книгу як сценарій, розбиває текст на кадри, обирає головні теми, героїв. «Я роблю так, тому що не знаю іншої практики, іншої методології», - зазначив він.

Інколи, розповідає Померанцев, є чудові історії, про які нереально зняти фільм, але можливо – записати їх у вигляді тексту.

Відповідаючи на запитання, з яким саме напрямом документалістики можна порівняти цю книгу, автор сказав, що описаний ним світ – це мок-реалізм, реаліті-шоу. А форма, за його словами, - cinéma vérité. «Камера йде і бачить, йде і бачить. Я навмисно викинув звідти весь політологічний аналіз», - зазначив Померанцев. Зауважив також, що для нього важливо було зафіксувати те, що побачив, а вже читачі мають шукати у цьому сенс.

Британський журналіст розповів про персонажів своєї книги, виокремив улюблені епізоди.

«Я дуже ретельно підбирав героїв, які відображають певний період розвитку Росії. Свідомо починаю із проституток і бандитів, оскільки це найбільші стереотипи. Є дуже тонка грань між стереотипом та архетипом. Мені треба було взяти героя дев’яностих і показати, як вони рухаються у ХХІ століття. Наприкінці героями є вже байкери, жертви сект».

Улюбленим персонажем автор книги називає Віталія Дьомочку, який у дев’яності та вісімдесяті був бандитом, вперше сів у тюрму в 16 років. Поки сидів, Дьомочка переглядав серіали про бандитів і думав «Що за маячня?» й вирішив зняти фільм сам.  2000 року, коли закінчувалася епоха бандитів, Віталій Дьомочка зібрав свою команду, почав зйомки фільму, зіграв сам себе у головній ролі.

Під час презентації Пітер Померанцев з Євгеном Федченком обговорювали проблеми сучасної Росії. За словами автора книги, росіяни дуже по-особливому сприймають ситуацію із вигаданою реальністю: вони вірять і не вірять у неї одночасно. Якщо запитати чи довіряєш телебаченню, людина скаже «так». Якщо ж поцікавитися, чи вірить людина в те, що російських солдат в Україні немає, вона скаже, що не вірить, вважає Померанцев. Він називає цей феномен «російською шизофренією»: «Люди повні циніки, і в той же час знають, що потрібно гнути партійну лінію і краще не сперечатися. В цьому плані це дуже дивне суспільство».

Публіцист також звертає увагу на те, чим відрізняється нинішня ідеологія в Росії від попередніх: ніхто не приховує, що довкола – симулякри. Як приклад, згадує вибори у РФ: усі знають, що це ілюзія. Весь задум влади – показати людям могутність, не дати їм можливості сперечатися, довести, що влада може фальсифікувати вибори і змусити грати у цю гру тих, хто хоче і собі «маленького шматочка від корупції», вважає британський журналіст.  

Нагадаємо, сьогодні Пітер Померанцев виступив під час відкриття ІІ Міжнародного студентського медіасимпозіуму «Переосмислення медій як протидія пропаганді» в Українському католицькому університеті.

comments powered by Disqus