Форум видавців у Львові: десять новинок для журналістів

Фото: cardboardsafari.com

Цього місяця наш традиційний огляд замінив перелік різнопланових новинок, які неодмінно будуть корисні медійникам, а презентовані — на Форумі видавців у Львові.

Фестиваль триватиме з 15 по 18 вересня й має тему «Межі кордонів». Серед гостей заходу — людина-оркестр Фредерик Беґбедер, про збірку інтерв’ю якого ми вже писали, польський журналіст Вітольд Шабловський, австрійський — Карл-Маркус Ґаус, американський — Девід Саттер, журналістка й популяризаторка науки з Росії Ася Казанцева та інші.

На 23-му Форумі видавців презентують величезну кількість новинок як художньої, так і нехудожньої літератури. Це й перші переклади українською творів світового значення, й збірки есеїстики українських інтелектуалів, романи про Майдан та війну, кілька цікавих антологій сучасних українських письменників, артбуки, десятки видань якісної бізнес-літератури.

Пропонуємо нашу добірку з десяти найцікавіших книжкових новинок, вибрати які, повірте, було дуже непросто. Деякі з них уже вдалося погортати вживу чи принаймні в pdf-форматі, а щось ми, як і звичайні читачі, побачимо лише на Форумі. Проте до найцікавішого обіцяємо повернутися в подальших оглядах.

«Зникомі європейці», Карл-Маркус Ґаус («Темпора», 2016)

Видавництво вперше в Україні публікує книжку відомого австрійського письменника, журналіста й головного редактора видання «Література і критика» Карла-Маркуса Ґауса. Це збірка з п'яти репортажів про національні меншини Європи, що наразі перебувають на межі зникнення й забуття. Це сефарди Сараєва, ґотшейські німці, арбереші, лужичани й арумуни. Автор описує їхній побут, індивідуальні звички окремих представників, крізь які розповідає історію громади й народу. Карл-Маркус Ґаус насамперед відомий своїми текстами про етнічні меншини, а також життя й культуру народів Центральної та Південно-Східної Європи.

Есе автора відзначені європейськими нагородами, а критики пояснюють успіх книжок Карла Маркуса Ґауса його унікальною манера письма. Зокрема, в газеті Die Zeit зазначали: «В текстах Ґаус поєднує політичний аналіз, історичні екскурси, культурні та філософські роздуми, репортаж, інтерв’ю і подорожі, створюючи свій власний жанр із найвищою літературною якістю й читабельністю». Автор стане одним зі спеціальних гостей 23-го Форуму видавців у Львові.

«Змінюється все», Наомі Кляйн («Наш Формат», 2016)

Ще один бестселер, авторкою якого є канадська журналістка й соціологиня Наомі Кляйн, — одне з облич руху альтерглобалізму. Його прихильники підтримують альтернативні шляхи глобалізації, за умови яких значення демократії, економічного правосуддя, екологічного захисту й прав людини стоятимуть попереду економічних інтересів.

У цій книзі авторка аналізує, як великі корпорації та ідеологія вільного ринку блокують будь-які спроби боротися з кліматичними змінами. Наомі Кляйн викриває не лише бізнеси й постаті багатіїв, а й деякі великі організації «зелених», які вона пов'язує з нафтовими компаніями. Виклавши різні думки про проблему, наукові дослідження та провівши своє розслідування, пані Кляйн пропонує власну стратегію попередження кліматичних змін. За книжкою вже знято однойменний фільм. Це перша книжка журналістки, видана українською.

«Менше знаєш, краще спиш», Девід Саттер («Дух і літера», 2016)

Автор — колишній кореспондент The Wall Street Journal та Financial Times у Москві, а нині експерт із питань Росії та СРСР. Нині Девіду Саттеру заборонено в’їзд у Російську Федерацію, бо він є відомим критиком її політики. Журналіст стане спеціальним гостем Форуму й представить перший український переклад однієї зі своїх книжок. У «Менше знаєш, краще спиш» автор викриває злочини єльцинського та путінського режимів, а також намагається пояснити дух та психологію країни, в якій Девід Саттер жив тривалий час. Це книга пам'яті жертв театру на Дубровці, масового вбивства у школі в Беслані та інших численних терактів. Окремий розділ у книзі присвячено Україні. Видання ініціював телеканал «Еспресо».

 

«Я — Малала», Малала Юсафзай, Крістіна Лемб («Наш Формат», 2016)

Вихід книжки відомої на весь світ юної пакинстанки українською — це подія. Разом зі співавторкою — відомою британською журналісткою Малала Юсафзай розповіла свою історію. Світ дізнався про Малалу в 2009 році, тоді вона почала вести блог для BBC — у ньому розповідала про життя в країні, владу в якій захопив «Талібан», і ділилася власними погляди на права жінок, наполягала на важливості отримання освіти пакистанськими дівчатами. Через три роки бойовики здійснили на Малалу замах, і її життя ледь вдалося врятувати.

Згодом Малала Юсафзай стала наймолодшою лауреаткою Нобелівської премії миру (в 17 років, розділивши премію з індійським правозахисником Кайлашем Сат'ярті), а також отримала премію Сахарова. Живо й просто написана, ця книжка без преамбул вводить читача в зовсім інакший світ — життя дівчини-підлітка в мусульманській країні в наш час. І проймає сильніше, ніж десятки журналістських статей на цю тему. Критики навіть порівнювали книгу Малали Юсафзай та Крістіни Лемб зі «Щоденником Анни Франк». У 52 тис. навчальних закладах у Пакистані мемуари були заборонені.

«І знов я влізаю в танк…», Оксана Забужко («Комора», 2016) 

У першому ж рядку передмови українська письменниця попереджає, що це книжка про війну. За словами авторки, війна була видимою з 2012 року. До видання увійшла вибрана публіцистика (38 текстів) української письменниці 2012–2016 років — це статті, есе, колонки («Радіо Свобода», «Корреспондент», «Deutsche Welle Україна»), інтерв’ю українським та іноземним виданням та спогади. Дещо друкувалося в зарубіжних ЗМІ, а тепер — уперше українською. Видавництво зазначає, що це тексти для тих, хто переймається викликами, які стоять нині перед Україною в умовах гібридної війни. Крім того, в книзі йдеться про знакові, на думку авторки, історичні постаті й тексти. В анотації книжку називають «ексклюзивним репортажем із гарячих точок інформаційного фронту, де триває боротьба з забуттям і байдужістю, які мало не коштували нам держави». Що ж, якщо це так, то ця книга — must read. Як для медійників, так і в цілому для українського інтелектуального кола.

«Шляхи під сонцем. Репортаж 20-х років» («Темпора», 2016)

«Шляхи під сонцем» — це п’ять подорожніх репортажів шести українських письменників 1920-х років. Книжку впорядкувала дослідниця літератури часів Розстріляного Відродження Ярина Цимбал. Дмитро Бузько й Гео Шкурупій написали твір про подорож Дніпром, а Олександр Мар’ямов — до Ірану та Іраку. Збірка вміщує також репортаж відомого письменника Миколи Трублаїні, який помандрував у полярні води до далекого острова Врангеля, дорогою завітавши в тропіки. Інший автор, Валер’ян Поліщук, написав про Норвегію, Швецію й Фінляндію, а Сава Голованівський — фашистську Італію. Всім любителям текстів про подорожі й тим, кому цікаво, які ж репортажі писалися й друкували в 1920-ті роки в Україні, варто прочитати цю книжку. За словами Ярини Цимбал, жоден із цих текстів після 1932 року не передруковувався, тож це ще й унікальний матеріал. Зокрема й для дослідників української журналістики. Крім самих репортажів до книжок увійшли біографії та фото авторів.

«theUKRAINIANS II. Історії успіху» («ВСЛ», 2016)

Друга збірка фірмових інтерв’ю «theUKRAINIANS II. Історії успіху» виконана в тому ж форматі, як і перша. Тут є передмова трьох засновників видання, два десятки переважно глибоких і дуже мотивуючих розмов із молодими й старшими, більш та менш відомими українцями, кожна з яких — чимось важлива. Зокрема, тут представлені Юрій Андрухович, Святослав Вакарчук, Мирослав Попович, Джамала, Мирослав Маринович, Олександра Лоскутова, Оксана Караванська, Владислав Троїцький, Андрій Куликов та іншими. Та на відміну від першої книжки, тут не в усіх інтерв’ю герої відповідали на перелік питань про бекґраунд, цінності й розуміння успіху, яким оперує The Ukrainians. У цій частині є й розмови, зумовлені інформаційними приводами. Ця книжка — хороше чтиво для тих, хто не встигає за всіма цікавими текстами онлайн, добрий товариш у мандрівку чи «на журнальний столик». Аби часом заглядати й почитувати одну-дві розмови, насолоджуючись гарним оформленням і фотопортретами.

«Бачити, щоб бути побаченим: реаліті-шоу, реаліті-роман та революція онлайн», Олександр Михед (Фонд культурних ініціатив ArtHuss, 2016)

Письменник, літературознавець та журналіст Олександр Михед запропонував дослідження реального телебачення — з моменту появи наприкінці 1940-х років і донині. У книзі він обіцяє дати відповіді на чимало запитань: від того, з чого починалося шоу «Прихована камера», до того, як дівчата завойовують чергового «Холостяка», а телебачення — мільйони глядацьких сердець, магію в «Битві екстрасенсів» та як реаліті-шоу впливають на суспільство й мистецтво. Автор розглядає десятки кейсів, розповідає історії учасників шоу. У другій частині книжки йдеться про феномен реаліті-роману — явище, що сформувалося під впливом реаліті-шоу. А третю склали інтерв’ю зі стрімерами Майдану, яких автор запитував, чим для них був стрім і чи відчували вони себе ведучими реаліті-передачі для мільйонів глядачів.

«Подорожі філософа під кепом», Майк Йогансен («Темпора», 2016)

У рамках серії «Наші 20-ті» видавництво підготувало ще одну збірку художніх репортажів — авторства українського письменника, перекладача й журналіста Майка Йогансена, якого вважають одним із найцікавіших представників Розстріляного Відродження. До книжки увійшли тексти про п’ять подорожей: до єврейських поселень, у болгарський національний район, у Дагестан, до Дніпро-Бузького лиману та на нафтові родовища в Казахстані. Виглядає так, що це хороший привід познайомитися з прозою автора, більше знаного як поета.

 

«Перехожі», Богдан Логвиненко («ВСЛ», 2016) 

До книжки українського журналіста, який нещодавно запустив видання про подорожі Україною Ukraїner, увійшли короткі історії людей, яких він зустрів у подорожах Таїландом, Лаосом, В’єтнамом, Малайзією та Сінгапуром. Ці тексти писалися для інтернет-проекту Богдана Логвиненка «Перехожі», однак видавництво запропонувало видати їх книжкою — ось іще один приклад фейсбук-літератури.

Історії, записані Богданом, — завжди спонтанні й переважно яскраві портрети як місцевих, так і «емігрантів» до Південно-Східної Азії. Щоби здобути такі історії, потрібно бути досвідченим мандрівником, приємною людиною, а щоб записати — спостережливим репортером. Автор, який навесні випустив іншу книжку, «Saint Porno», зазначав, що всі фотографії для «Перехожих» були зроблені на смартфон, за його допомогою написані й майже всі тексти. Радше за все, ця книжка спонукатиме читача взяти квиток і вирушити в подорож — причому не обов’язково далеко й не обов’язково на схід.

comments powered by Disqus