Моральні міркування на теми медіаетики

Запропонована читачеві книжка, либонь, не стоятиме на поличці у красивій шафі шеф-редактора. Не припадатиме вона порохом і в бібліотеках. І студенти не забудуть її десь на останній парті після занять. Тому що вона навряд чи набридне тим, хто пов’язав своє життя зі світом медій. Додаймо – зі світом сучасних медій, де щодня народжуються нові ідеї, і втілити їх щоразу складніше: зростає конкуренція, учорашні рішення вже не працюють, бракує знань. Світом керують нові технології, модні ґаджети, мобільні додатки. Ми дедалі сильніше відчуваємо, що на наші звички, вчинки і покупки впливають медії. Натомість у професійній практиці часто забуваємо, що це ми – менеджери інформації, що саме ми відповідальні за стандарти її якості. Незалежно від посади і виду діяльності – журналіст, піарник, маркетолог, копірайтер чи редактор – кожен із нас стикається з етичними проблемами.

 Посібник «Медіяетика: практичні випадки та моральні міркування» ознайомить читачів із практичними ситуаціями, пропонуючи застосовувати знання і досвід авторів, а можливо, заручитися їхньою підтримкою і не допустити того, щоб стаття, світлина, фраза, репліка чи відеосюжет стали приводом для недовіри, для образи чиєїсь гідності або викривлення інформації. Перед вами – не лише добірка фірмових стандартів для представників комунікаційної і медійної сфери. Представлена книжка – це запросини поговорити про те, якими ми є у повсякденні медійної професії, і розглянути цікаві випадки з практики.

А практика свідчить, що кількість повторюваних від колективу до колективу (незважаючи на вид діяльності, фінансові ресурси тощо) типових помилок постійно зростає. Іноді здається, що конфлікт, який виник через публікацію рекламної фотографії, це лише наша локальна проблема і що в інших країнах таке не може трапитися, адже «там працюють закони». Насправді, «там» до аналогічних ситуацій ставляться уважніше, розуміючи, що ділова репутація важить не менше за тимчасовий імідж.

Власне, в цьому переконуєшся після ознайомлення з практичними випадками в книжці. Можна «приміряти» ситуації до нашої реальності, наприклад, міркуючи над тим, у який спосіб ви «фіксуєте» порушення недоторканості приватного у своєму житті. Або ж, увійшовши до супермаркету, протестувати його полиці – як дотримується етика поведінкового тарґетинґу. Щобільше – розповісти про це своїм друзям, колегам і порівняти побачене. Напевно, така прогулянка принесе вам чимало цінної інформації. А повертаючись додому, не проґавте рекламного білборду, на якому зображено дівчаток, «вичепурених», наче юні леді: чи не порушує ця конструкція етичних норм?

Люди не особливо замислюються над тим, що велика кількість розважальних програм на телебаченні культивує ідею візуального насилля і «профілактично» пригнічує ініціативу громадян. Що у сфері інфотейнменту діють власні правила та обмеження, які вирішуються саморегулюванням. Позаяк професіонали, які працюють у мас-медіях, не можуть про це не думати. У різні часи кодекси етики відігравали роль чи то договорів щодо взаємних зобов’язань, чи то правил, які регулювали якісні показники в роботі журналіста або рекламіста, чи то декларацій, що захищали принципи й позиції медійного каналу.

Неможливо створити ідеальної інструкції, виконуючи яку, вдасться уникнути помилок. Тому що етика – це та сфера людських взаємин, у якій ми говоримо про довіру, моральність, пошану традицій. Нарешті, ми говоримо про право кожної людини думати по-своєму, не так, як ми; не читати нашої газети, ображатися на наше ток-шоу, соромитися зображеного тіла в модному рекламному ролику, плакати через опубліковану сенсаційну фотографію…

І водночас говоримо про персональну й колективну відповідальність: розв’язуючи важливі етичні проблеми у медіях, ми допомагаємо суспільству зберігати колективні моральні цінності. Кожен практичний випадок, кейс цієї книги вселяють віру в ефективність такої роботи.

Адже ми заслуговуємо на те, щоб не лише колеги, зустрічаючись, тиснули нам руку.

Книга буде презентована в рамках міжнародного Студентського Медіасимпозіуму'2014, який пройде у Львові 21-22 березня.

Юлія Голоднікова, доцент кафедри медіакомунікацій Школи журналістики УКУ

comments powered by Disqus