Щоб покращити якість журналістської освіти в Україні, потрібні альтернативні моделі навчання - Ігор Балинський

Світлана Єременко, Ігор Балинський / Фото: Надія Федорова

Про це пан Балинський сказав сьогодні під час конференції «Журналістська освіта в Україні: що маємо і куди рухаємось?», яку організувала ГО «Детектор медіа» за підтримки Міністерства закордонних прав Чехії. 

Під час заходу відбулося обговорення дослідження «Стан журналістської освіти на факультетах журналістики в Україні», результати якого нещодавно були оприлюднені «Детектором медіа». Дослідження складалось із трьох компонентів:

  • рейтингове оцінювання факультетів та кафедр журналістики (відповіді на інформаційні запити дали 19 факульетрів з 39)
  • фокус-групи з випускниками
  • онлайн-анкетування представників медіаіндустрії (39 редакцій у 5 областях)

 «Основною ціллю дослідження був не рейтинг, а привернення уваги до системи журналістської  освіти, виокремлення основних проблем і тенденцій, - зазначила виконавча директорка ГО «Детектор медіа» Діана Дуцик. – Бо зараз ми підійшли до межі, коли зберігати статус-кво в освіті не можна, ми сподіваємось що дослідження стане поштовхом змін».

Виконавча директорка ГО «Детектор медіа» Діана Дуцик

Серед проблем, які виявило дослідження:

- навчальні плани часто перенасичені філологічними дисциплінами. Фокус-групи з випускниками журналістських факультетів виявили, що отриманих практичних навичок випускникам було недостатньо;

- у значній кількості випадків практичний журналістський досвід викладачів є доволі скромним. Учасники фокус-групи засвідчили, що студенти часто незадоволені якістю викладання та компетентністю викладачів;

- факультети журналістики технічно оснащені дуже нерівномірно. Лише декілька ВНЗ мають добре обладнані студії, ньюзруми та мультимедійні аудиторії.

- вишам бракує зв'язку з медіаіндустрією. Взаємодія факультетів журналістики з медіа обмежується проведенням майстер-класів та гостьових лекцій. Натомість спільних медіапродуктів, літніх шкіл, тощо, практично немає;

-  із 39 факультетів та кафедр, які готують майбутніх журналістів, лише 20 мають окремий сайт. З цих 20 сайтів тільки 2 містять повну інформацію про викладачів, курси, діяльність кафедри, тощо.

Дарія Орлова, координаторка дослідницької групи, зазначила, що методологія  рейтингу викликала критику й дискусії, однак треба розуміти, що питання методології подібних освітніх рейтингів дискусійне і на міжнародному рівні – перед тим як приступати до дослідження, його автори вивчили іноземний досвід, і побачили що можуть існувати дуже різні підходи до визначення тих показників, за якими здійснюється оцінка якості освіти.

Координаторка дослідницької групи Дарія Орлова

«У нас були обмеження методології: ми аналізували відповіді факультетів, а не їх діяльність – тобто всі оцінки грунтувались саме на основі інформації, наданої у відповідях на наші інформаційні запити», - сказала пані Орлова. Інші обмеження – неможливість перевірити інформацію, адже перевірка безпосередньо самих вишів потребувала б великої кількості ресурсів і часу. «Відповіді  були часто недеталізовані, подавались у різному форматі, що ускладнювало оцінку. Тому отримані дані ми в першу чергу розглядаємо як інструмент, щоб подивитись на ситуацію загалом».

Євген Федченко, директор Могилянської школи журналістики, зауважив, що здійснене дослідження «є першим в Україні self-assessment факультетів», така самооцінка поширена на Заході, але є новацією для українських вишів.

«Наша система журналістської  освіти потребує прискіпливої уваги, у нас немає переконаності в міністерстві, що журналістська освіта якісна в усіх навчальних закладах», - сказав Олег Шаров, директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України.

Він зазначив, що зараз багато йде мови про те, що немає сенсу навчатись журналістиці чотири роки: «Я не експерт у цій сфері, тож не можу сказати, чи більш вдалим є підхід, коли основна спеціальність – не журналістська, і що достатньо лише магістерки з журналістики. Однак однозначно, що концепцію бакалаврської програми треба змінити, в сторону збільшення практики».

«Способом почати вирішувати проблеми журналістської освіти є її альтернативність, - сказав Ігор Балинський. - Я не прихильник тієї думки, що треба ліквідувати всі бакалаврські програми. Але я вважаю, що важливо, аби існували різні типи журналістської освіти, як це і буває в інших країнах. Треба щоб абітурієнт мав вибір, яку систему обрати, це позитивно вплине на ринок. Головне позбутися домінуючого пострадянського підходу: коли одна можливість – бакалаврат чотири роки і потім магістерка, на сьогодні, наш виш і Могилянка є єдиними винятками».

MediaSapiens вже писав про проблеми журналістської освіти в Україні. Одна з них полягає в тому, що реальної імплементації Болонського процесу в Україні не відбулося. Натомість, за невеликим винятком, відбулися лише поверхові та бюрократичні зміни у вищій освіті. Також про віднайдення шляхів вирішення цих проблем MediaSapiens поспілкувався і з екс-міністром освіти Сергієм Квітом. 

Окрему дискусію про підготовку журналістів викликало інтерв'ю з директором Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка Володимиром Різуном. У ньому він окрім іншого, заявив, що «медіаіндустрія не робить запиту освіті щодо того, яких фахівців вона потребує». Тож, за його словами, єдине, що лишається Інституту журналістики в такій ситуації - орієнтуватися на західні стандарти та спиратися на традицію, сформовану за часів СРСР. 

Такі заяви викликали хвилю обурення у журналістів та, зокрема, медіахолдингу «1+1 медіа». У відповідь на його висловлювання медіахолдинг опублікував свою позицію, зазначивши, що освітяни і не намагаються спілкуватися із журналістами-практиками, аби зрозуміти запит від медіаіндустрії. «Однозначно можемо сказати: він не диктуватиме медійникам, що і як потрібно робити», - йдеться у повідомленні на сторінці «1+1 медіа» у Facebook. Медіахолдинг також ініціюював на сайтах соцмереж флешмоб #за_якісну_освіту.

Фото Надії Федорової

comments powered by Disqus