Як висвітлювати сексуальне насильство над дітьми

Фото: livescience.com

Нещодавно MediaSapiens висвітлював дискусію довкола резонансного випуску ток-шоу каналу СТБ «Один за всіх» від 30 серпня, в якому 14-річна й 10-річна сестри розповідають подробиці розбещення своїм батьком, а також довкола реакції на цей випуск Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Цей випадок — не єдиний приклад неетичного та непрофесійного висвітлення журналістами насильства над дітьми. MediaSapiens уже публікував перелік іноземних ресурсів, що містять рекомендації журналістам, як готувати матеріали на таку чутливу тему.

Сьогодні публікуємо переклад рекомендацій американського Національного центру для жертв злочинів (National Center for Victims of Crime) та австралійської організації OurWatch (неприбуткова організація, що має на меті підвищити рівень обізнаності суспільства щодо насильства проти жінок і дітей та активізувати заходи щодо запобігання насильству).

Репортаж про сексуальне насильство над дітьми

Репортаж про сексуальне насильство над дітьми ставить низку викликів. Жертви — діти до 17 років — часто травмовані цим досвідом та бояться розкритися. Сексуальне насильство над дітьми може спричинити різні емоційні та поведінкові проблеми, навіть для вже дорослих жертв важко обговорювати пережите знущання через травму, сором та горе, які асоціюються зі злочином. Репортери мають усвідомлювати це й розуміти, що спогади дітей-жертв можуть бути менш зв’язними й цілісними, ніж спогади дорослих. Незважаючи на такі виклики, перспективи подальшого життя жертв мають бути включені в розповіді про сексуальне насильство над дітьми, щоби громадськість дізналася про комплекс пов’язаних питань та вплив цих злочинів на суспільство.

Важливий контекст репортажу про сексуальне насильство над дітьми

Дитина — це жертва. Участь дитини в насильстві з боку дорослого ніколи не має розглядатися як здійснена за обопільною згодою.

Дисбаланс сили між дорослим насильником та дитиною-жертвою ставить низку труднощів при звітуванні про злочин:

  • коли жертва є єдиним свідком насильства, дорослі можуть поставити під сумнів свідчення дитини;
  • оскільки злочинці часто добре відомі жертві або його чи її родині, дитині може бути важко розкритися, а для родини болісно чути або повірити спогадам жертви про злочин;
  • жертви, які розкриють насильство, можуть зіткнутися з гнівом, незгодою та навіть відмовою всередині сім’ї та громади, що посилює відчуття їхньої вини й сорому;
  • діти — жертви сексуального насильства часто вразливі та залякані. Їхні історії можуть виявитися непослідовними та з’являтися частинами. Ця модель поведінки є звичайною для дитини, яка пережила цей тип травми й намагається пригадати її для дорослого;
  • дорослі, які пережили сексуальне насильство в дитинстві, можуть зіткнутися з нерозумінням та неправильними судженнями, коли вони нарешті вирішать розповісти про це насильство. Слухачі можуть забути, що хоча жертва наразі вже доросла, він або вона були дитиною (зі статусом та можливостями дитини) в час скоєння насильства;
  • новини з репортажем про ці події можуть спричинити повторні муки для жертви, яка прочитає або почує про справу.

Сексуальне насильство над дітьми часто згадують як «тихий злочин», тому що жертвам важко розкритися. Дорослі, які не мають стосунку до скоєння злочину, часто задіяні у приховуванні насильства, а злочинці — яким довіряє дитина та які добре відомі в громаді — можуть маніпулювати ситуацією так, щоби насильство тривало. До того ж ознаки насильства часто фізично не очевидні; переважно свідчення насильства може проявлятися в поведінкових та психологічних змінах, які можуть бути неправильно витлумачені як пригніченість та неслухняність.

Для жертв відверті розповіді про насильство вимагають великої сили та сміливості. Експерти із соціального захисту дітей погоджуються, що неправдиві звинувачення в сексуальному насильстві над дітьми трапляються рідко. Коли дитина починає розповідати про насильство, ми маємо почати з віри.

Можна

Не можна

Будьте чіткими в описі насильства

(називайте зґвалтування зґвалтуванням)

Використовувати нечітку мову та мову применшення

(наприклад, «сексуальні відносини з дитиною» або «пригода з неповнолітнім», тощо).


Візьміть думку експертів у цій справі, таких як адвокати, юристи і психологи

 


Звинувачувати жертву. Це не її або його провина. Насильник несе повну відповідальність за злочин.

 


Використовуйте терміни «жертва» та «жертва, яка пережила насильство в дитинстві»

 

 

Посилатися на жертв як на «уявних обвинувачів». Вони не «уявні».

 


Вимагайте підзвітності від установ.

 

 

Посилатися на насильство як на «пригоду» чи «секс-скандал» або будь-яким чином мати на увазі згоду.

 

Як зробити репортаж про сексуальне насильство над дітьми

(рекомендаціїOurWatch)

Сексуальне насильство над дітьми — це серйозна проблема для всього суспільства. Є способи, якими ви можете повідомити про сексуальне насильство над дітьми, й це допоможе слухачам, читачам і глядачам побачити, як ця проблема впливає на кожного і що кожен може вжити заходів у зв'язку з цим. Ви можете зробити репортаж про це в такий спосіб, що з користю інформує, навчає та сприяє суспільному діалогу.

Називайте це. Завжди використовуйте термін «сексуальне насильство над дітьми» там, де його можна застосувати. Використання термінів «пригода» або «секс» для опису випадку сексуального насильства над дитиною мінімізує та перетворює на банальність те, що є дуже травматичним і шкідливим, та ще й злочином. До того ж, якщо ваша аудиторія постійно стикатиметься з цією термінологію, вона краще зрозуміє масштаб проблеми.

Безпека понад усе. Коли ви робите репортаж про насильство над дітьми, дуже важливо не поставити під загрозу безпеку людини, яка пережила насильство. Для цього, можливо, знадобиться замовчувати певні подробиці про насильство, щоби захистити людину, яка пережила його, або анонімність родини, якщо це доречно. Це також означає, що ви можете ставити запитання, зважаючи на емоційну безпеку людей, які пережили насильство. Прохання розповісти про пережите насильство може знову травмувати людей, які пережили насильство. Дозволяйте їм дописувати письмову версію їхніх спогадів там, де це є можливим.

Сексуальне насильство над дітьми абсолютно неприпустиме. Дорослий злочинець завжди несе повну відповідальність за будь-який випадок сексуального насильства над дитиною. Ніколи не ведіть мову або не контекстуалізуйте історію в такий спосіб, що може скластися враження, начебто людина, яка пережила насильство, бодай якимось чином сама винна в тому, що з нею сталося. Діти вразливі й залежать від захисту й турботи дорослих. Немає обставин, за яких дитину слід робити відповідальною за будь-який аспект пережитого нею насильства.

Сексуальне насильство над дітьми є серйозним і дуже травматичним. Ніколи не є доречним повідомляти про сексуальне насильство над дітьми з елементами сенсаційності чи так, що насильство виглядатиме банально.

Контекстуалізуйте історію статистикою. Використовуйте місцеву, національну та (якщо доречно) міжнародну статистику із сексуального насильства над дітьми, щоб дати контекст до історії.

Уникайте акценту на «небезпеці від чужого». З одного боку, випадки сексуального насильства над дітьми, скоєні чужинцями, домінують у заголовках. Однак насправді більшість насильств над жертвами були скоєні дорослими, яких вони знали і яким довіряли, і важливо, щоб ви підсумували свій репортаж цим фактом. Якщо це правомірно,  там, де є факт зв’язку між людиною, що пережила насильство, і злочинцем, визнайте його (якщо ви здатні це зробити).

Будьте особливо чутливі, коли готуєте репортажі про людей, які пережили насильство, особливо якщо це діти. Переконайтеся, що ви зробили все можливе, аби репортаж про сексуальне насильство над дітьми підтримував право людини, яка пережила насильство, на гідність. Пам’ятайте, що, можливо, була травма, пов’язана з насильством, яке трапилося багато років тому. Дайте людям, які пережили насильство, якомога більше часу, щоби розповісти свою історію. Якщо можливо, дайте можливість людям, які пережили насильство, та / або членам їхніх родин (які не завдали шкоди), переглянути ваш репортаж до того, як його буде опубліковано або показано в ефірі. Якщо можливо, простежте після інтерв’ю, чи все з ними гаразд.

Знайте закони. Є закони про те, яку інформацію ви можете або не можете розголошувати, коли готуєте репортаж про ситуацію, де, можливо, було скоєно сексуальне насильство над дітьми або де було випущено певного роду вказівку про захист інформації.

Будьте справедливими. Сексуальне насильство над дітьми є дуже емоційним питанням. Переконайтеся, що ви робите репортаж якомога більш чутливим, доречним та збалансованим, завжди пам’ятаючи, що діти є винятково вразливими членами нашого суспільства.

Зробіть історію людяною, використовуючи доречну термінологію. Де це можливо з правового погляду та де було отримано згоду, посилайтеся на людину, яка пережила сексуальне насильство, по імені. Якщо це недоречно (наприклад, якщо ви говорите про людину, яка пережила насильство і яка все ще неповнолітня, або вам потрібно приховати їхню особу в цілях безпеки), будьте конкретними настільки, наскільки це можливо — наприклад, «дитина, яка стала жертвою сексуального насильства». Термін «людина, яка пережила насильство» також використовується для людей, які пережили сексуальне насильство в минулому.

Важливо надавати в репортажі інформацію про наявні варіанти підтримки людей, які пережили сексуальне насильство в дитинстві, а також людей, які підозрюють, що знають дитину, над якою здійснюється сексуальне насильство. Вам завжди варто включати контактні дані місцевих служб підтримки.

Зверніться до громадських експертів по коментарі. В репортажі про сексуальне насильство над дітьми не спирайтеся лише на коментарі поліції або судової влади. Громадські експерти з цього питання зможуть проаналізувати цю історію в контексті.

comments powered by Disqus