Ігор Балинський: Новини в онлайн-виданні – це пекельна робота

Західноукраїнська аудиторія не довіряє місцевим новинним сайтам як джерелам інформації. Першою проблемою для засновників нового онлайн-видання, які прагнуть досягти конкурентоспроможності та великої відвідуваності, є незнання своєї аудиторії. Про проблеми, які виникають у новостворених регіональних інтернет-видань, на конференції «Церква в інформаційному суспільстві» розповів Ігор Балинський, керівник магістерської програми з журналістики Українського католицького університету, у минулому головний редактор львівських Інтернет-видань ЗІК і Zaxid.net.

Головна проблема – визначення майбутньої аудиторії. «Ми не розуміємо до кінця, з якою аудиторією працюємо. Мусимо побачити її ядро, дізнатись і зрозуміти, хто є нашими читачами», – розповідає Ігор Балинський.

У Львові та області до інтернету підключені понад 700 тис. користувачів, тоді як українську аудиторію інтернету оцінюють у понад 20 млн. сookies. Показники проникнення є високими, одначе відвідуваність новинних веб-ресурсів невтішна.

За словами Ігоря Балинського, майже половина новинних львівських інтернет-видань (усього їх зареєстровано понад 100) не функціонує, якщо під функціонуванням розуміти аудиторію понад 100 хостів на день. Схожа ситуація склалась і в інших регіонах: у західній Україні зареєстровано близько 300 новинних інтернет-видань, реально ж функціонує менше половини із них.

«Інтернет-аудиторія Західної України не вважає місцеві новинні Інтернет-ресурси такими, що заслуговують на її довіру», – коментує Ігор Балинський. Винятком є Закарпаття та частково Буковина. Серед інших регіонів на перших місцях «Українська правда», ТСН, «Лівий берег», «Сегодня.ua», «Цензор.нет», УНІАН, «Газета.ua» та інші.

У Львові першість серед місцевих онлайн-видань має ЗІК, щоденна відвідуваність якого з регіону сягає 5-6 тис. хостів. Тим часом, наприклад, «Українська правда» щодня отримує зі Львова та Львівської області 8-10 тис. хостів. Ці 10 тис. можна вважати ядром новинної аудиторії, на яке слід орієнтуватись, створюючи місцевий новинний ресурс.

Ще одна проблема – відносини з власником видання. Посилаючись на свій досвід роботи у Львові, Ігор Балинський каже, що, виділивши кошти на проект, власник розглядає його як інструмент лобіювання власних політичних чи економічних інтересів, а не профільний медіабізнес.

Відтак, бюджет видання складається з дотацій власника плюс ситуативної реклами, себто такої, що здебільшого не збігається з ядром аудиторії. Із львівських інтернет-видань системно із рекламними агентствами співпрацюють лише ЗІК і Zaxid.net, які є частинами великих регіональних медіахолдингів.

Дотації та ситуативна реклама забезпечують левову частку бюджету. Решту коштів отримують, розміщуючи замовні матеріали, тобто джинсу.

Це – найдієвіший економічний інструмент для регіональних видань, особливо під час місцевої чи загальноукраїнської виборчої кампанії. Ще одне джерело доходів – інформаційний супровід клієнта: на сайті з певною періодичністю виходять публікації про місцевого політика, бізнесмена або місцевих «зірок» шоу-бізнесу (інтерв’ю,  прес-релізи, відео- або аудіоматеріали).

Ставлення власника до інтернет-видання не як до повноцінного бізнес-проекту породжує проблему фрагментарності управлінського менеджменту. В інтернет-виданнях зазвичай немає комерційного директора, рекламного відділу, менеджера з просування сайту, веб-майстра. А позаяк у не сформованому та фрагментованому українському інтернет-просторі не завжди можна застосувати універсальні моделі створення онлайн-видання, основою ефективності проекту стає творчий менеджмент.

Проблема творчого менеджменту – кадри. Формуючи штат нового видання, спершу шукають журналіста з досвідом роботи. У регіонах це можуть бути журналісти, в яких не склалася кар’єра в столиці, й вони повертаються додому. Друга категорія – кореспонденти загальноукраїнських інформаційних агентств, які мають найбільший досвід роботи з новинами. Третіми можуть бути журналісти інформаційних служб радіостанцій; якщо з ними не виходить, тоді слід звертатись до газетних, і в останню чергу – до телевізійних журналістів, адже вони звикли до зовсім іншого стилю підготовки новин. Найкраще ж – виховати журналіста самому.

Коли штат редакції набраний, потрібно змусити людей працювати за моделлю універсального журналіста, спроможного зробити аудіо, відео, фото, а потім написати текст. Іще однією проблемою молодих інтернет-видань є відсутність фахових випускових редакторів – людей, які вміють обробити прес-релізи, надиктовані по телефону журналістами новини, стилістично переформатувати матеріал, знайти у новинному потоці реальні інформаційні приводи. Цієї надзвичайно важливої роботи не вчать у жодному виші України. Випусковий редактор має вміти організувати роботу, тож його вчать безпосередньо в редакції. Що ж до головного редактора, то він повинен бути лідером, задавати темп роботи, брати на себе відповідальність і працювати більше за інших.

Ще однією проблемою, з якою стикаються регіональні інтернет-видання, є якість новин. Матеріалів, зроблених на основі прес-релізів, коментарів і анонсів не досить. Потрібно багато й системно працювати з джерелами. Регіональні журналісти не достатньо працюють із резонансними темами, а власне на таких матеріалах можна збільшити аудиторію.

Інші проблеми якості – робота на трафік (переважно за рахунок використання чужого контенту), домінування скандальних, політичних і кримінальних новин,  штучні інформаційні приводи, інформаційне сміття, спекулятивні заголовки, псевдоексклюзивність новин, неякісний текст та довільна інтерпретація фактів.

А ще – завелика кількість новин: на деяких регіональних сайтах щодня виходить півтораста матеріалів, тим часом як нормою є 40-50 – кількість, достатня для того, щоб утримати аудиторію й відтворити інформаційну панораму дня.

Новинарство в онлайн-виданні – це пекельна робота, каже Ігор Балинський. Ненормований робочий графік, рутинність і великий обсяг роботи, фізична втома і анонімність публікованих матеріалів знесилюють журналіста. Новинний журналіст може працювати ефективно близько трьох років. Після цього він повинен змінити свою функцію в межах редакції, адже неможливо так довго зберігати мотивацію і кваліфікацію, залишаючись у нормі й тонусі.

Наталія Критович, магістерська програма з журналістики УКУ

comments powered by Disqus