Mind Over Media: зняти маски з пропаганди

Скрін-шот mediaeducationlab.com

У яких формах може існувати сучасна пропаганда? Як навчитися розпізнавати прийоми, до яких вона вдається? Для українців ці питання стали вкрай актуальними через російську інформаційну агресію. Однак більшість пропагандистських повідомлень у світі не є такими очевидними, як ті, що транслюють російські медіа. Вони можуть бути вдало замасковані не лише в новинах, а й у рекламі, вірусному маркетингу, мультфільмах.

Ба більше, пропаганда не обов’язково є шкідливою. Вміння помічати її — одна з базових навичок медіаграмотності. Щоб розвинути це вміння в аудиторії, в тому числі в дітей, американська організація Media Education Lab у березні запустила новий онлайн-проект Mind Over Media: Analyzing Contemporary Propaganda. Це освітній сайт, на якому користувачі можуть обговорювати й аналізувати зразки пропаганди, знайдені в новинах, рекламі, повідомленнях влади, розважальних проектах.

Користувач може завантажити побачені приклади пропаганди та оцінити їх за шкалою від «шкідливого» до «корисного», а також дописати коментар щодо інтерпретації меседжу й тих маніпулятивних технологій, які там застосовуються.

 На сайті можна побачити відео та фото на різні теми: сюжет про буцімто жахливе життя в Америці, вироблений у Північній Кореї; відео від Республіканської партії про роль жінок; соціальну кампанію проти абортів; сюжети Russia Today та Sputnik.

 «Більшість людей мають дуже вузьке уявлення про пропаганду, — пояснює професорка Рене Хобс, засновниця й директорка Media Education Lab. — Коли люди чують цей термін, то думають про XX століття та фашистів у Німеччині, розглядаючи це як історичний феномен. Але пропаганда — важлива частина нашого життя сьогодні. Як форму стратегічної комунікації, її застосовують для формування певного ставлення, вірувань, поведінки. Пропаганда може бути як шкідливою, так і корисною, залежно від цілі автора, контексту, ситуації».

Рене Хоббс здійснила низку досліджень у сфері медіаграмотності та розпізнавання пропаганди. Вона стала консультантом Американського музею Голокосту — в 2009 році там відкрилась виставка «Режим брехні: Сила фашистської пропаганди».

«Контент від користувачів — це потужний ресурс, щоб допомогти вчителям та учням вивчати всю складність пропаганди, — вважає Девід Клеван, фахівець освітнього відділу у музеї, який працює із вчителями, студентами та відвідувачами. — Оскільки пропаганда може бути схожою на новини чи рекламу, її часто важко помітити. Але люди можуть навчитись виявляти пропаганду та опиратись її впливу».

 Рене Хобс пише, що форми сучасної пропаганди — це мікс із розваг, інформації й переконань, через цю розмитість меседжі легко стають вірусними в соціальних мережах — важливому каналі поширення пропаганди сьогодні: «В соцмережах люди прагнуть знайти відгук чи пояснення від своїх знайомих щодо складних і двозначних меседжів».

 На сайті наведено визначення пропаганди від різних авторів. Наприклад: «Пропаганда байдужа до правди та правдивості, знання та розуміння, це форма стратегічної комунікації, яка використовує всі засоби для досягнення цілей» (Волтер Канінгем). Або: «Пропаганда — це навмисно спроектована комунікація, яка спонукає реагувати емоційно, негайно та у безальтернативний спосіб» (Нейл Постман).

 Завантажуючи зразок пропагандистського повідомлення, користувач має визначити, яку (чи які) з чотирьох технологій там використано.

 Викликати сильні емоції. Пропаганда — це гра, яка використовує людські страхи та упередження. Успішні пропагандисти знають, як сконструювати меседж так, щоб він викликав у людини відчуття захоплення чи збудження, яке би пригнічувало критичне мислення. Найважливіші емоції для пропагандиста — страх, жаль, злість, співчуття, ненависть, відчуття образи — їх навмисне підсилюють для досягнення своїх цілей.

Зображення дитини викликає жаль у аудиторії. Користувач, який завантажив це фото на сайт, пише, що знайшов його у соціальних мережах - від групи, яка чітко не ідентифікує себе. Автори створюють небезпечну кореляцію між голодом серед дітей та капіталізмом.

Відповідати на потреби й цінності аудиторії. Ефективна пропаганда містить меседжі, теми й мову, спрямовані на конкретні групи людей. Пропагандисти можуть апелювати до вас як до члена сім’ї, до вашої расової чи етнічної ідентичності, навіть до ваших захоплень, улюблених знаменитостей, ваших вірувань та цінностей, надій на майбутнє. Іноді пропаганда використовує найбільш універсальні потреби — бути коханим, відчувати приналежність до певної спільноти. Таким чином пропагандистські меседжі стають персоналізованими і більш дієвими.

Соціальна реклама пов'язує розкидання сміття із особистістю людини: якщо ти кидаєш сміття на вулиці, це багато говорить про твою індивідуальність.

Спрощення ідей та інформації. Пропаганда може використовувати точну й правдиву інформацію, так само як напівправду, брехню та фейки. Успішна пропаганда розповідає прості історії, які є близькими аудиторії, вони легко викликають довіру. Часто використовуються метафори, образи та повтори. Спрощення ефективне тоді, коли помітні й легко запам'ятовувані короткі фрази замінюють собою критичне мислення. Спрощення не веде до нових знань, але оскільки люди за своєю природою схильні зменшувати складність явищ, ця технологія ефективна.

 На малюнку зображений прийом новобранців ISIS. Це приклад контрпропаганди  з боку уряду  США -  60 тисяч листівок із цим малюнком були поширені у Сирії – як частина анти-ISIS пропаганди.

Атака на опонентів. Оскільки людей традиційно приваблює конфлікт, пропагандист може стратегічно використовувати контроверсійні теми, щоби здобути увагу. Атака на опонентів також призводить до мислення за схемами «або — або», «ми — вони». Цю технологію застосовують для псування репутації, виключення певних груп, розпалювання ненависті, культивування відмінностей.

Зображення прирівнює іслам до терористичного акту 11 вересня та намагається переконати людей, що всі мусульмани є потенційними терористами.

Автори сайту зазначають, що в більшості випадків пропаганда використовує загалом достовірні факти, однак повідомляє неповну інформацію, яка часто надходить із джерела, що виглядає авторитетним, але яке насправді контролюється іншими «замаскованими» джерелами. «Ці маскування можуть втілюватися в різних формах. Наприклад, бізнес-структури фінансують дослідників, які створюють або передають інформацію, що повністю відповідає цілям бізнесу, — йдеться на сайті. — У 2014 році влада Норвегії заплатила 5 мільйонів неурядовій організації, аби та створювала інформацію для впливу на високопосадовців у Білому домі».

Щоб оцінити вплив пропаганди (який може бути і корисним, і шкідливим), розробники сайту пропонують розглядати такі фактори: повідомлення (природа інформації та виражені ідеї), технології (використання символів та риторичних стратегій, які привертають увагу й викликають емоції), контекст (де, коли і як люди стикаються з цим повідомленням), засоби комунікації та формат (як повідомлення надходить до аудиторії та в якій формі), сприйнятливість аудиторії (що люди відчувають у зв'язку з повідомленням, наскільки вони вільні прийняти чи відхилити його).

Серед сфер, у яких можна віднайти пропаганду, названо основні: журналістика й піар, реклама, державні органи/ влада, освіта, розваги, адвокаційна діяльність.

Засновники ресурсу Mind Over Media зауважують, що їхня мета — «створити можливості для онлайн-аналізу, який би забезпечив цифрову грамотності та активував критичне мислення». На сайті є окремий розділ для медіапедагогів. У ньому пояснюється, як найкраще донести до учнів інформацію, а також викладено  курс, що містить плани із шести уроків для учнів старше 13 років та студентів, і переліки завдань для них (теми уроків - «Визначення пропаганди», «Технології пропаганди», «Пропаганда в контексті», «Розуміння вірусних медіа», «Спонсорський контент як пропаганда», «Етика пропаганди»).

comments powered by Disqus