На якому етапі перебуває впровадження медіаосвіти в Україні? (дослідження)

Фото: zyxel.com

2016 року Інтерньюз здійснив друге дослідження стану медіаосвіти (МО)  в Україні.

Дослідження охопило 17 координаторів обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти (ОІППО), які скеровують упровадження МО у своїх областях, 133 учителів, які викладають курс МО в ЗОШ, вісім директорів/завучів шкіл, які впроваджують медіаосвітні курси. Бачення вчителів доповнено думками учнів, які вони висловили під час восьми фокус-групових дискусій.

MediaSapiens публікує основні результати дослідження, повний звіт та методологію можна завантажити тут, дослідження за 2015-й – тут.

Упровадження медіаосвіти в школах України відбувається поступово, динаміка
розвитку існує, хоча й не така помітна. Очікується, що в перспективі – за два-три роки
– вона набуде помітніших рис.

Особливістю останнього року стала успішна інтеграція медіаосвіти в різні предмети, уключення елементів курсу медіаграмотності у виховний процес, поширення медіаосвіти на різні вікові аудиторії, починаючи з молодшої й закінчуючи старшою школою.

З огляду на викладання МО протягом останнього року, 79% опитаних учителів
помітили посилення МО за трьома головними напрямками:

  • збільшення кількості викладачів МО/МГ в школі (15%),
  • інтеграція МО в суспільні предмети (10%),
  • участь та перемога учнів у конкурсах/фестивалях із МО (10%).

По 9% відповідей стосувались поширення МО на старші класи, запровадження навчання для батьків, участь учителів у міжнародних обмінах/конкурсах/навчаннях.

21% опитаних учителів не побачили суттєвих змін у викладанні медіаосвіти 2015–2016-го навчального року. Оцінюючи рівень упровадження МО в школах за десятибальною шкалою, найбільша кількість – 25 з опитаних учителів зупинилися на оцінці в 5 балів. Основне пояснення: «ще багато чого треба зробити». Усі інші вчителі поставили оцінки від 7 до 10 балів.

Медіаосвіта в загальноосвітніх школах

За минулі п’ять років медіаосвіта в Україні набула сталого розвитку. Виокремилася
група шкіл-лідерів, які розвинули власні програми й запровадили курс із медіаосвіти
завдяки поєднанню ентузіазму вчителів/адміністрацій шкіл та постійній підтримці з
боку Академії української преси, яка опікується навчанням учителів, розробкою
методичних матеріалів та підручників, забезпечує обмін набутим досвідом.

Курс медіаосвіти під різними назвами («медіакультура», «медіаграмотність»,
«медіаосвіта») і в різних форматах викладають у школах 14 областей України (за
підрахунком координаторів, таких шкіл більше як 300). У 50% шкіл, які було опитано,
медіаосвіту викладають чотири або більше як чотири роки.

Експеримент із викладання курсу медіаосвіти під назвою «Медіакультура», що започаткував Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук у 10 областях України для десятих класів, завершився 2016 року. У 30 школах з опитаних 128 шкіл МО не викладають. Головна причина, на яку вказують 59% учителів із цих шкіл, – це брак навчальних годин. 17% опитаних указали на те, що не вистачає підготовлених учителів. Успішність та ефективність упровадження медіаосвіти залежить від рівня підготовки вчителів, їхньої здатності до підвищення кваліфікації та набуття нових знань, активності й мотивації керівництва шкіл, які виділяють навчальні години на викладання медіаосвіти.

Найбільшого успіху досягають школи, що намагаються інтегрувати МО в якомога більшу кількість навчальних предметів і залучають усіх членів педагогічного колективу до навчання з медіаосвіти. За умов ефективної співпраці долаються всі перешкоди й бар’єри: для МО знаходять години в щільному графіку навчальної програми, з'являється додаткове фінансування й залучаються гроші на покращення матеріально-технічної бази, також і через переконання батьків учнів.

Школи, де працюють опитані вчителі, підключилися до експерименту на різних етапах, у зв’язку із чим вони демонструють різний рівень розвитку шкільної медіаосвіти. Умовно представлені в опитуванні школи можна розділити на кілька груп.

  • Перша долучилася до викладання медіаосвіти 2014–2015-го навчального року, перебуває на рівні адаптації навчальних програм, пошуків можливостей використання практичних завдань, відносно невеликої інтегрованості медіа- освіти в навчальні предмети. Учні цих шкіл хоча й демонструють навички критичного мислення, не виявляють значного захоплення предметом.
  • Друга має досвід викладання медіаосвіти два-чотири роки, знаходить підтримку як адміністрації шкіл, так і координаторів ОІППО. Проте через ротацію вчителів – викладачів МО ці школи потребують обміну досвідом і допомоги у впровадженні нових методів і практик, зокрема інтеграції в різні предмети.
  • Третя група шкіл має вже не менш ніж п’ятирічну історію викладання медіаосвіти, розробила власні навчальні програми, широко використовує можливості її інтеграції не тільки в навчальні предмети, а й у виховну роботу з дітьми (проведення щорічних тематичних фестивалів у Дніпропетровську) та батьками (відкриті лекції з медіагігієни для батьків у Миколаєві та Погоріловому). Такі школи в майбутньому можуть стати не лише прикладом, а й майданчиком для навчання викладачів-новачків і подальшого розвитку впровадження медіаосвіти в Україні. 

Різні рівні викладання МО в школах має бути враховано під час проведення тренінгів та майстер-класів; також рекомендовано залучати вчителів з великим практичним досвідом як тренерів.

Форми викладання 

Протягом останнього року зменшилась кількість шкіл, де медіаосвіту викладали як обов’язковий урок, – одна навчальна година на тиждень, водночас збільшилася кількість шкіл, де обов’язковий урок інтегровано в природничі та гуманітарні предмети, упроваджено факультатив на бажання учнів або функціонує гурток із МО/медіаклуб. 

Дедалі більше школи комбінують форми викладання медіаосвіти, що приводить до поєднання теорії й практики: теоретичні знання з розвитку критичного мислення вчителі підкріплюють напрацюванням практичних навичок учнів зі створення медіапродуктів. 

Водночас експерти й вчителі наполягають на обох формах упровадження медіаосвіти: інтеграції медіаосвіти в різні дисципліни й викладанні окремої дисципліни з власною системою контролю й оцінювання, що дасть змогу дисциплінувати роботу учнів.

Підручники та інші джерела інформації  

Підручників для учнів із медіа-освіти в школах не вистачає, тому на уроках використовують електронні роздруківки й презентації, які підготував учитель, тощо. 

Серед підручників та методичних посібників, які вже напрацював Інститут соціальної та політичної психології НАПНУ й Академія української преси, учителі вибирають ті, що будуть цікаві/доступні школярам. Також із підручників/програм для викладання вибирають теми, що може бути представлено в школі з огляду на наявне технічне оснащення та спеціальності вчителя. 

Підручники використовують вибірково через те, що деякі з них занадто теоретизовані. Експерти знову вказують, що для підготовки підручників для учнів необхідно створювати творчі колективи з науковців і вчителів-практиків, здатних розробляти кейси з врахуванням віку школярів.

Навички та вміння учнів

Формування критичного самостійного мислення в учнів залишилось основним пріоритетом медіаосвіти, на якому вчителі роблять акцент. Водночас зросла кількість тих, що на відкрите запитання вибрали «свідоме ставлення до інформації», «уміння захищатися», «здатність протистояти маніпуляціям». Зміна фокусу в навчанні МО з боку вчителів пояснювалась відповіддю на інформаційні виклики часу. Вони вважають за необхідне допомогти учням розібратися в навалі інформаційних маніпуляцій та захиститися від них.

Залучення батьків

Посилилась тенденція щодо залучення батьків до вивчення медіаосвіти за минулий навчальний рік: 68 із 90 опитаних учителів використовують різноманітні форми залучення батьків: найчастіше – презентації вчителів під час батьківських зборів класу (49%) та загальношкільних батьківських зборів (7%), презентації учнів для батьків під час батьківських зборів (20%). Батьківський лекторій із МО як стислий курс із медіаосвіти застосовує 24% опитаних учителів.

Фактори, що можуть прискорити впровадження МО

  • Більшість опитаних учителів (83 особи з 90) та всі 17 координаторів вважають наказ Міністерства освіти та науки щодо обов’язкового викладання медіаосвіти запорукою успішного поширення медіаосвіти в Україні. Такий наказ відкрив би можливості для поширення медіаосвіти на всі школи України, оскільки передбачає оплачувані години, а відтак фінансування для вчителів, розробку відповідних підручників й інших супроводжувальних матеріалів, відповідне обладнання шкіл тощо.

  • На друге місце вчителі поставили фінансову підтримку для розробки матеріалів із МО. Це може бути додаткова платня за підготовку методичних посібників/підручників, наближених до реальних потреб шкіл та вчителів-практиків, додаткові гуртки та міжшкільну діяльність. Фінансове стимулювання також сприятиме більшій кількості спільних заходів та об’єднанню вчителів у творчі групи, що приведе до узагальнення кращого досвіду в нових навчальних матеріалах. Водночас експерти й вчителі зазначають, що в них бракує досвіду підготовки конкурсних заявок на гранти, та очікують допомоги в цій сфері з боку АУП та міжнародних організацій.
  • Систематичне підвищення кваліфікації було названо третім із найвпливовіших факторів для успішного поширення медіаосвіти. Регулярні обміни досвідом, семінари та конференції для вчителів, а також можливості переймати міжнародний досвід шкільної медіаосвіти стануть додатковим чинником активізації впровадження медіаосвіти в школах України й піднімуть фаховий рівень учителів.

Подальші перспективи

Серед основних напрямків і перспектив розвитку медіаосвіти можна визначити три головних.

1) Організаційний, що полягає у всебічній адміністративній підтримці
впровадження МО в освітній процес у різних формах (як окремої дисципліни, інтеграції, поширення на молодші класи) з боку адміністрацій шкіл і Міністерства освіти та науки.

2) Методичний, що полягає в розробці та розповсюдженні методичних
матеріалів: підручників, навчальних програм, зошитів для учнів, методичних розробок
та інтерактивних додатків, мультимедійного матеріалу та практичних кейсів для
викладання МО в школах.

3) Комунікативний – створення умов і можливостей для інтенсивного обміну досвідом, навчання, спілкування професіоналів, що викладають МО.

Фокус-групові дискусії

У рамках дослідження було проведено фокус-групові дискусії з учнями шкіл, які мають досвід вивчення медіаосвіти та є учасниками національного/регіонального експерименту. Їх було проведено у восьми населених пунктах України: містах Дніпропетровську, Миколаєві, Полтаві, Львові, с. Хотів у Київській області, с. Погоріловому в Миколаївській області, смт Козелець у Чернігівській області та м. Смілі Черкаської області.

Серед підтем фокус-груп були, зокрема, такі:

Розуміння школярами мети й завдань курсу медіаосвіти

Респонденти доволі легко формулюють мету та завдання вивчення курсу: «Більше знати про ЗМК, як ними користуватися, щоб ми володіли ними, а не вони нами» (с. Погорілове). У всіх групах учні розуміють та визнають необхідність й актуальність такого знання: «Ми постійно перебуваємо в медіасередовищі, а тому повинні розбиратися в цих речах» (с. Хотів), «Без цього зараз ніяк. Ми йдемо в ногу із часом, за МО – майбутнє» (м. Дніпропетровськ).

Серед тих переваг, які має медіаосвіта, учні визначають такі.

  •  Уміння працювати з інформацією: «Відсіювати, вибирати, обробляти інформацію» (с. Хотів).
  • Правильно поводитися з інформацією: «Предмет, на якому здобуваємо навички й знання про те, як поводитися з інформацією» (с. Хотів).
    Уміння захищатись від неправдивої інформації: «Щоб на тебе не впливала реклама,не піддаватися спокусам» (м. Львів), «Уміння фільтрувати те, що треба, і те, що не треба» (м. Сміла).
  •  Розвиток критичного мислення: «Це розвиток критичного мислення та його ставлення до інформаційного середовища» (м. Полтава).
  •  Формування медіакультури: «Це спосібність людини використовувати медіапродукти, робить людину більш медіаграмотною» (м. Дніпропетровськ).
    Аналіз медіапродукції та її технічних властивостей: «Аналізувати медіапродукти, відрізняти те, що створено у віртуальній реальності, від того, що існує насправді"(м. Дніпропетровськ).
  •  Можливість творчої самореалізації: «Можна творчо себе реалізувати – як спосіб самовираження, знімати відео, писати сценарії» (м. Миколаїв), «Це розвиток особистості» (смт Козелець).
  •  Можливість дізнатися про історію медіа – кіно, фотографії: «Як це все виникало и почало діяти…» (м. Сміла).
  • Знати та використовувати правила поводження в інтернеті та користування
    соціальними мережами.

Формати навчання

Урок медіаосвіти в більшості шкіл проходить раз на тиждень, зазвичай першим чи останнім уроком. Учні визнають, що такої кількості занять недостатньо, але збільшити кількість занять із предмета, який цікавить, за рахунок інших навряд чи погодились би.

Лише в школах, де активно залучають учнів до практичних завдань (міста Дніпропетровськ, Миколаїв), зацікавлення щодо збільшення кількості занять надзвичайно високе.

Це також підтверджує думку попереднього дослідження про те, що для успішного
впровадження медіаосвіти в школах потрібне зацікавлення та включення самих учителів, які зможуть зацікавити учнів.

Здебільшого учні приєднуються до думки, висловленої в попередньому дослідженні, щодо більш раннього впровадження медіаосвіти, починаючи з молодших класів (5-й клас). Ті, що почали вивчати медіаосвіту з 8-го класу й мають уже трирічний досвід навчання, демонструють набагато кращі знання та обізнаність у предметі.

Поступовий рух здобування учнями знання від загальних теоретичних, історичних основ знайомства з медіа до реалізації власних знань на практиці в підготовці медіапродукції підтверджується кращим володінням матеріалом, демонстрацією обізнаності в різних аспектах функціонування медіа тими учнями, які пройшли такий шлях здобування медіаосвіти.

Форми подачі й домашні завдання

Слід зазначити, що більшість уроків медіаосвіти відбуваються у форматі проблемних дискусій та обговорень. На уроках активно застосовують технічні засоби: комп’ютери, медіапроектори, інтерактивні дошки – залежно від рівня технічної оснащеності та можливостей школи. Часто у великому обсязі використовують фото й відеоматеріали з подальшим їх аналізом та обговоренням у класі. Пошук інформації за темою, підготовка презентацій, аналіз відеосюжетів, розробка власної медіапродукції – звичайні завдання з дисципліни.

Активно застосовують групові методики організації навчального процесу. Особливо під час підготовки домашніх завдань, які найчастіше мають вигляд розробки власних медіапродуктів: рекламних роликів, стінгазет, відеоматеріалів, колажів, проведення опитувань: «Ми знімали фільми, брали інтерв’ю, робили рекламу про школу.. А ще було завдання розповісти про те, чим займався клас, куди їздив і що робив за рік. Ми захищали цей проект перед всією школою…Там були всі від 5-го по 11-й клас» (м. Сміла).

Як зазначають учні, вони перебувають у ситуації конкуренції не лише між собою, а й з попередніми поколіннями тих, що здобували медіаосвіту. Наприклад, досвід попередніх учнів та їхні проекти стимулюють до творчих пошуків.

Цікаві теми

Респонденти легко згадують теми уроків, іноді відтворюючи чи не всю програму
курсу. У тих учнів, у навчанні яких домінує теоретична підготовка, більшу цікавість викликають теми, пов’язані з маніпуляцією інформацією та захистом від неї: «Засоби захисту від неправдивої інформації» (м. Львів). Учні, що дістають також практичну підготовку, захоплено пригадують власні проекти: «Найцікавіше – як робити новини», «Створення відео. Відкритий урок, присвячений підготовці репортажу про сам урок" (м. Миколаїв), «Книга – наш друг як тема створення соціальної реклами» (м. Дніпропетровськ), «Робити політичну рекламу про Україну мені сподобалось найбільше» (м. Сміла), «Мені було цікаво робити соціальну рекламу про запобігання дитячому суїциду, пов’язаному із соціальними мережами й неувагою батьків» (смт Козелець), «Зробити кліп із малюнків як ілюстрацію поезії виявилось важко, але дуже цікаво» (м. Сміла), «Репортаж “Мовна проблема в Україні” дав нам можливість поспілкуватися з людьми на вулицях. Ми побачили, що люди бояться камер» (смт Козелець).

Серед інших тем також згадували історію формування засобів масової інформації, походження радіо, ТБ, інтернет, типи соціальної інформації, ефекти медіакультури, розвиток медіатехнологій, спецефекти в кінематографі, рекламу та її спрямованість, рекламу й пропаганду.

Респонденти зазначали, що особливо важко їм дається термінологія, складно
запам’ятовуються спеціальні терміни.

Учні вважають, що сам предмет медіаосвіти є цікавим для всіх, але зауважують: «Дуже часто потрібно себе примусити щось робити, лише тоді можна дістати задоволення від творчого процессу» (м. Дніпропетровськ). Саме тому потрібні не лише ентузіазм і здатність запалити учнів бажанням навчатися від учителя, а й вимогливість і контроль з його боку.

Усвідомлення користі від МО/МГ

Учні висловлюють різні думки з приводу того, яку користь вони отримують від вивчення курсу медіаосвіти. Найчастіше така користь пояснюється потребами й вимогами сучасності, у яких медіаосвіта перетворюється на одну з найважливіших наук: «Без медіакультури сьогодні неможливо вижити» (м. Миколаїв).

Найчастіше усвідомлення користі під час здобування медіаосвіти учні пов’язують із такими можливостями.

  • Запобігання маніпулюванням інформацією: «Звертаю увагу на неточності та
    перебільшення в подачі інформації на ТБ та в інтернеті»
    (с. Хотів), «Основна мета – це не піддаватися маніпулятивним засобам, які використовуються ЗМІ» (м. Полтава).
  • Запобігання кіберзлочинності: «Не потрапити на злочинців у мережі», «Не викладати фото, не викладати інформацію про себе, не погрожувати людям, не шантажувати, не переходити за невідомими посиланнями» (м. Полтава).
  • Уміння шукати й працювати з інформацією: «Коли заходжу в інтернет, умію шукати й сприймати інформацію» (с. Хотів), «Збільшується якість сприйняття інформації, збільшується кількість вільного часу» (м. Миколаїв).
  • Розрізнення видів і способів подачі інформації: «Під час перегляду новин цікаво
    дивитись і розуміти
    , які способи передачі інформації застосовують», «Під час
    спілкуванн
    я з людьми розрізняю різні типи інформації» (с. Хотів).
  • Уміння спілкуватись, дискутувати, висловлювати та аргументувати власні думки: «Учимося висловлювати власну думку, спілкуватися». (с. Хотів).
  • Стимул для створення чогось нового, творчого, власного: «Дуже захоплює,
    хочеться створювати щось нове, дуже цікаво
    » (с. Погорілове), «Брали участь у конкурсі журналістів. Був фестиваль медіашкіл, де виставляли роботи школярів з усього міста» (м. Дніпропетровськ).
  • Здобування нового знання через освоєння комп'ютерних програм для обробки
    інформації: «Ознайомлення з програмами для створення відео та реклами, освоєння фоторедакторів, створення колажів» (с. Погорілове).
  •  Формування критичного підходу до аналізу інформації та критичного мислення:
    «Перевірка кількох джерел, дізнатися про те, хто цю інформацію готував»
    (м. Миколаїв), «Ті, хто не вивчає, утрачають критичність мислення, об’єктивність, захищеність від неправдивої інформації» (м. Миколаїв).

Порівнюючи свої здобуті знання з курсу медіаосвіти зі знаннями своїх однолітків, які не мали можливості ознайомлення з таким курсом, учні визнають, що знають набагато більше, ніж інші школярі, але також розуміють, що знають іще недостатньо, набагато менше, ніж професіонали. Водночас висловлювали думки, що стати медіаграмотним можна й самотужки, не вивчаючи предмет у школі, важливо мати бажання: «Користь, звісно, є, але все залежить від самої людини. Якщо вона зацікавлена чимось, необов’язково це вивчати в школі. І учні тих шкіл, де МО нема, можуть стати медіаосвіченими й самі, знайти спосіб вивчити це…» (смт Козелець).

Серед учнів старших класів дуже чітко лунає думка про те, що вивчати та займатись медіа можна все життя, і не в останню чергу тому, що вони постійно змінюються й розвиваються: «Неосяжна кількість прийомів створення медіапродукції. Медіа розвивається з кожним роком, це потрібно вивчати та вчитися застосовувати» (м. Дніпропетровськ). «Ми маємо бути обізнаними у сфері інформаційних технологій, які оточують нас кожен день» (середня школа в с. Хотів).

Необхідність таких знань також дуже добре усвідомлюють учні, оскільки медіа – це вже невід'ємна частина нашого повсякденного життя, від якого ми не зможемо позбавитися. Саме тому потрібно навчитись використовувати їх на власну користь. Із функціонуванням медіа пов’язана й більшість сучасних професій: «Сучасні професії пов’язані з медіа та вмінням працювати з ним» (м. Дніпропетровськ). Але що іще  важливіше відзначити, то це те, що учні розуміють: меж досконалості у вивченні й здобуванні навичок роботи з медіасферою фактично не має: «Кожен день з'являється
щось нове, тому потрібно більше пізнавати,
удосконалювати свої вміння» (м. Миколаїв).

У цьому виявилась найбільша відмінність від результатів торішнього дослідження, за яким перевага здобуття медіаосвіти концентрувалась навколо питання запобігання маніпулятивному впливу медіа.

Звіт підготувала Європейська дослідницька асоціація (ERA) в рамках «Українського медійного проекту “У-Медіа”» (umedia.kiev.ua), що здійснюється за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Результати дослідження є виключно відповідальністю ERA й необов’язково відображають думки Інтерньюз та USAID. Вересень 2016 року

 

 

 

comments powered by Disqus