Вісім TED-виступів про секрети медіа й соцмереж

Лаура Галанте, скрін-шот

 Виступи на TED по лаконічності й насиченості можна порівняти хіба із соняшниковим насінням: переглядаєш один, а рука вже тягнеться до іншого. Якщо серйозно, то ці короткі й сильні промови дуже добре провітрюють мозок і заряджають енергією навіть у такі сірі зимові дні.

Нижче — година інтелектуального задоволення та екстрашвидкий курс із медіаграмотності. Раджу переглянути все. Хоча ви й так не зможете зупинитися.

Скоро 2018-й. Треба нарешті купити VR-маску

На дворі вже майже 2018-й, тому не буду тягти й почну з передового — виступу гуру VR-журналістики Ненні де ла Пеньї (Nonny de la Peña). На TED вона розповідає, чому використовує віртуальну реальність для розповіді історій.

Якщо коротко — цей інструмент працює. Свій перший VR-репортаж (її тоді багато хто вважав дивачкою) Ненні вирішила зробити, використавши аудіо з черги до Банку їжі. Це благодійна організація, яка займається збором харчових продуктів та передачею їх нужденним. Того дня в черзі за їжею помер чоловік: він мав цукровий діабет і не зміг вчасно отримати продукти. Відтворивши ці події у VR-фільмі та наклавши автентичний звук, журналістам вдалося досягти небаченого досі відчуття присутності та емпатії (про цей проект — детальніше тут). Далі з-під пера цієї команди кореспондентів вийшло ще багато разючих матеріалів. Проте Ненні наголошує: незважаючи на новації у викладі самої історії, вони дотримуються всіх стандартів журналістики.

СТОП. Час клікати відповідально

Саллі Кон (Sally Kohn), колумністка й політична коментаторка CNN, порушує питання «відповідальних кліків».

 «Все, що ми пишемо у блозі, твітимо і на що клікаємо — це публічна дія, яка створює медіа», — каже вона. Тобто ви собі сидите в піжамці й наминаєте зефірки, а паралельно працюєте редактором медіапростору. Тож будьте відповідальні, адже ви тепер вирішуєте, що буде в топі, бо самі приділяєте цьому увагу. Нинішні алгоритми піднімають нагору ті історії, які стають популярними. І якщо вам обридли нескінченні новини про бійки політиків чи нові фото грудей Кім Кардашян, зробіть зусилля над собою (це, безсумнівно, страшенно важко) і припиніть на це клікати.

Алгоритми впливають на ваше життя більше, ніж здається

Засновник компанії з розробки ігор Area / Code Кевін Славін (Kevin Slavin) детальніше розповідає, як комп’ютерні алгоритми вливають на наше життя.

Виявляється, є навіть алгоритм, який вибудовує вартість зйомок фільму. Чи варто казати про те, що Netflix має програму, що вгадує, який фільм ви захочете подивитися далі. А що, коли ці алгоритми дадуть збій, як це було з багатьма іншими системами? У цьому виступі, як у відомому афоризмі: інколи питання важить більше за відповідь.

Багато інформації — багато фейків

Завдяки соціальним мережам ми можемо мати доступ до велетенського масиву інформації. Новини також поширюються блискавично. Наприклад, про те, що в Манагуа землетрус, світ дізнався у Twitter через 40 секунд після його початку. Однак журналіст Маркхем Нолан (Markham Nolan) наголошує: разом із таким масивом інформації з’являється також проблема фейків.

Він розповідає, як за допомогою безкоштовних інтернет-інструментів (Spokeo, Google maps, Wolfram Alfa) та навичок детектива можна доволі швидко докопатися до істини.

Facebook знає, що ви вагітна

Дженніфер Голбек (Jennifer Golbeck) — директорка Лабораторії взаємодії людей та комп'ютера в Університеті штату Меріленд.

Вона вивчає, як люди використовують соціальні медіа. У своєму виступі Дженніфер розповідає, чому соціальні медіа знають про нас значно більше, ніж нам здається. Вони вже вміють визначати наші політичні вподобання, характеристики особистості, стать, сексуальну орієнтацію, релігію, вік та інтелектуальні здібності. Навіть те, наскільки ви довіряєте людям, яких знаєте, і чи міцні ваші стосунки. Хоча вираховується все це не так очевидно. Інколи, наприклад, вподобайка під сторінкою з пончиками може свідчити про високий інтелект. Не вірите? Дивіться відео.

Не будьте хейтерами

Колись Twitter був простором свободи, де кожен міг висловити свою думку. Але тепер він перетворився на щось зовсім протилежне. Нині це місце, де можуть легко зацькувати й навіть зруйнувати чиєсь життя. Письменник і режисер Джон Ронсон (Jon Ronson) розповідає історію Джастін Сако — спеціалістки зі зв’язків із громадськості у Нью-Йорку.

Її невдалий расистський жарт у Twitter наразився на агресивну кампанію спротиву, поки сама авторка посту летіла в літаку й не могла відповісти на звинувачення. Зрештою жінка втратила роботу та була піддана остракізму. Джон каже, що таких людей багато й вони мають психологічні розлади. Подібні випадки він називає «демократією навпаки» і закликає не сприймати світ у чорно-білих кольорах, тому що він насправді сірий.

Лише на Big Data хорошого серіалу не побудуєш

Якось Amazon та Netflix вирішили проаналізувати великі масиви даних, щоби зробити ультрапопулярний серіал. Тільки ось у Netflix вийшло (вони зробили «Картковий будиночок»), а в Amazon — ні (ті зняли «Альфа-будинок»).

Дослідник Big Data Себастьян Верніке (Sebastian Wernicke) каже, що в Amazon пішли неправильним шляхом: вони повністю поклалися на аналіз даних. Але навіть із тотальною комп’ютеризацією та величезною кількістю інформації для справді унікального й успішного продукту потрібні спеціалісти й відвага йти на ризики.

Дрібка інформаційної атаки Кремля

Цей список був би неповним, якби тут не було TED-виступу про інформаційний вплив Росії. Аналітик кіберпростору Лаура Галанте (Laura Galante) була директоркою FireEye — американської компанії, що спеціалізується на наданні рішень і послуг мережевої безпеки.

Вона розповідає про те, як Росія використовує потоки інформації в Західному світі на свою користь. РФ застосовує фейки й хештеги, щоби спровокувати вас до потрібних їй дії. І про Крим тут теж є. «Ми маємо визнати, що в сучасному світі “кіберпростір” не складається лише з нулів і одиниць. За ними стоїть реальна інформація й реальні люди. Це значно більше, ніж просто мережа комп’ютерів і девайсів. Це мережа свідомостей людей, які взаємодіють із девайсами. І для цієї мережі немає ні брандмауерів, ні шифрувань, ні двофакторної автентифікації. І навіть паролів ніяких, що покликані вас захищати. Те, що ви маєте для захисту, набагато сильніше і завжди використовує оновлену версію. Це можливість критично мислити», — каже Лаура. І з нею важко не погодитися.

 

comments powered by Disqus