Темна сторона онлайн-коментарів (результати дослідження The Guardian)

Фото: huffingtonpost.com

The Guardian продовжує серію «Інтернет, якого ми прагнемо», яка висвітлює проблему зростання онлайн-образ. У рамках цього проекту видання публікує думки інтернет-користувачів, журналістів, експертів кіберпростору щодо того, як зменшити кількість образливих коментарів і тролінгу в мережі.

The Guardian замовило дослідження 70 мільйонів коментарів на своєму сайті, залишених користувачами з 1999 року й дотепер. Виявилося, що з-поміж десяти авторів, які зібрали найбільше образливих коментарів, вісім жінок і двоє чорношкірих чоловіків. MediaSapiens публікує скорочений переклад результатів дослідження й статті видання.

The Guardian — не єдиний сайт новин, на якому передбачена можливість залишати коментарі, так само як і не єдиний сайт, на якому, як виявилося, деякі з залишених «під рискою» коментарів є грубими, нетерпимими або просто бридкими. На всіх новинних сайтах, де є можливість залишати коментарі, занадто часто трапляється так, що на адресу журналістів або інших читачів лунають слова, які не можна навіть уявити сказаними в обличчя, — й The Guardian тут не є винятком.

Нове дослідження коментарів на нашому власному сайті надало перші кількісні докази того, про що вже давно підозрювали жінки-журналістки: статті, написані жінками, викликають більше образливих коментарів та зневажливого тролінгу, аніж написані чоловіками, незалежно від того, про що в них ідеться.

Хоча більшість наших постійних коментаторів — білі чоловіки, ми виявили, що представників цієї категорії не було серед тих, хто зазнавав найгірших образ та зневажливого тролінгу. З десяти постійних коментаторів, на адресу яких регулярно лунали образи, було вісім жінок (чотири білих і чотири не білих) і двоє чорношкірих чоловіків. Дві жінки й один із чоловіків мали нетрадиційну сексуальну орієнтацію. З восьми жінок, які опинилися в «топ-десятці», була одна мусульманка й одна єврейка.

А хто ж ті десять постійних коментаторів, на адресу яких було вжито найменше образ? Усі чоловіки.

Ми вирішили проаналізувати 70 мільйонів коментарів, залишених на The Guardian (зокрема й коментарі, блоковані нашими модераторами), — як величезний набір даних, які потрібно дослідити, а не як проблему, яку потрібно сховати під килим. Детально про методологію — тут. Аналізувалися коментарі за період із 4 січня 1999 року по 2 березня 2016 (лише 22 тис. коментарів були опубліковані до 2006 року).

Ось що ми виявили

Наразі 1,4 мільйона коментарів (2 % від загального числа) було заблоковано модераторами The Guardian через порушення стандартів спільноти The Guardian. Більшість із них були певною мірою образливими (містили лайку або перехід на особистості) або були настільки віддаленими від теми дискусії, що могли зірвати розмову.

1. Щоби визначити, чи відрізняється ставлення коментаторів до авторів-чоловіків та авторок-жінок, ми класифікували авторів статей за статевою ознакою. Тимчасом як кількість опублікованих статей постійно зростала, гендерний розподіл авторів залишався значною мірою таким самим, як у більшості медійних організацій.

2. Гендерний розрив різниться залежно від розділу сайту. В розділі «Спорт» (блакитний колір) було найменше статей, написаних жінками, але в розділах «Світові новини» (сірий колір) і «Технології» (рожевий) авторки не відставали. Єдиний розділ, який має значно більше статей, написаних жінками, — «Мода» (жовтий колір).

3. Статті, написані жінками, отримують більше блокованих (тобто образливих або лайливих) коментарів майже в усіх розділах сайту. Але чим більш «чоловічим» є розділ, тим більше блокованих коментарів одержують авторки статей (наприклад, розділи «Спорт» і «Технології»). Розділ «Мода», де більшість статей написано жінками, один із небагатьох, де чоловіки-автори незмінно отримують більше блокованих коментарів.

4. З іншого боку, приблизно з 2010 року статті, написані жінками, незмінно отримують більше заблокованих коментарів, аніж статті, написані чоловіками.

5. В деяких розділах незмінно з’являється більше блокованих коментарів, аніж в інших. У розділах «Світові новини» (темно-сірий колір), «Погляди» (фіолетовий) та «Навколишнє середовище» (блакитний) кількість лайливих та образливих коментарів була вищою за середню. Те саме стосується й розділу «Мода» (жовтий).

6. Ми також виявили, що деякі теми привертають агресивніші або образливіші коментарі, ніж інші. Бесіди про кросворди, крикет, кінські перегони й джаз були шанобливими; дискусії про ізраїльсько-палестинський конфлікт — ні. У статей про фемінізм дуже високий рівень заблокованих коментарів. І так само — у статей про зґвалтування.

В цьому дослідженні ми зосередилися на гендері частково тому, що хотіли перевірити теорію, що жінки зазнають більше образ, аніж чоловіки. Однак і автори, й модератори зазначають, що представники етнічних та релігійних меншин, а також представники ЛГБТ-спільноти, судячи з усього, одержують непропорційно велику кількість образ.

На сайті The Guardian коментаторів просять дотримуватися наших стандартів — правил спільноти, покликаних зробити бесіду конструктивною та шанобливою — користувачів, які порушують ці стандарти, блокують. Модератори The Guardian не блокують коментарів лише через те, що не погоджуються з їхнім змістом.

Крім того, The Guardian блокує коментарі з юридичних причин, але це становить дуже малу частку заблокованих коментарів. Спам не блокується (тобто не замінюється стандартним повідомленням модератора), але вилучається, й не входить до наших висновків; ніхто не відповідає на блоковані коментарі, які самі автоматично видаляються.

Переважну більшість блокованих коментарів було заблоковано тому, що їх визнали певною мірою образливими або — в іншому випадку — такими, що загрожують розмові (наприклад, вони не відповідали темі дискусії). Тож для досягнення мети цього дослідження ми використовували заблоковані коментарі як показник образливої та деструктивної поведінки. Навіть із урахуванням людської помилки, велика кількість коментарів у цій базі даних дає нам підстави для впевненості в результатах.

Але що ми маємо на увазі під образливою й деструктивною поведінкою?

У крайньому випадку онлайн-образа набуває форми погрози вбити, зґвалтувати або заподіяти каліцтво. На щастя, такі образи траплялися на сайті The Guardian украй рідко — а коли й з'являлися, їх негайно було блоковано, а таких коментаторів — забанено.

Менш екстремальна образа автора, яка передбачає використання принизливої та образливої лексики на адресу автора статті або іншого коментатора, є значно поширенішою на всіх інтернет-сайтах новин і становить значну частину коментарів, заблокованих на сайті The Guardian.

Ось деякі приклади. Журналістка пише про демонстрацію під клінікою, яка спеціалізується на абортах, і читач відповідає: «Ти настільки потворна, що якщо б ти завагітніла, я б особисто відвіз тебе в клініку абортів». Британський мусульманин пише про свій досвід ісламофобії й одержує рекомендацію: «Вступи в шлюб із бійцем ІДІЛ, а потім подивишся, як тобі це сподобається!». Чорношкірого кореспондента називають «расистом, який ненавидить білих людей», коли він повідомляє новину про те, що ще один афроамериканця було застрелено поліцією. Ми не стали би терпіти такі образи в реальному житті й у The Guardian, ми не збираємось їх допускати і в інтернеті.

Модератори The Guardian також блокували коментарі, що містили перехід на особистості (як на адресу читачів, так і журналістів). Коментарі на зразок: «Ти такий розумний», «Вважаєш себе журналістом?» або «Тобі платять за те, що ти це пишеш?» є поверховими й не додають нічого цінного до дискусії.

«Зневажливий тролінг» також блокувався — це коментарі на зразок «Заспокойся, любий», які радше висміюють або якимось іншим чином сприяють вибуттю з дискусії автора або інших читачів, аніж стосуються власне обговорюваного питання.

Ми знаємо, що образи в інтернеті не завжди стосуються окремих людей. Мова ворожнечі, як її визначає закон, рідко трапляється серед коментарів сайту The Guardian (і коли вона з'являлась, одразу блокувалась, а коментатора одразу було забанено). Але прояви ксенофобії, расизму, сексизму й гомофобії можна було регулярно спостерігати. Візьмімо, наприклад, деякі з коментарів під статтею про масові утоплення мігрантів — чоловіків, жінок і дітей — у Середземному морі: «Ці люди не дають нічого тим країнам, у які приїздять»; «Чим більше трупів, що плавають у морі, тим краще»; «НЕХАЙ ВОНИ ВСІ ПОТОНУТЬ!». У The Guardian такі коментарі вважались образливими, тож їх було заблоковано одразу після появи на сайті.

Крім того, модератори The Guardian блокували коментарі, які могли би порушити або зірвати дискусію: різні види whataboutery (практика реагування на складне питання або проблему шляхом озвучення іншого складного питання або проблеми, аби відвернути увагу від початкового питання — Macmillan Dictionary) або зауваження, які явно не стосувалися теми дискусії. Хоча такі коментарі не є образливими самі по собі, вони унеможливлюють конструктивне обговорення й демонструють неповагу до журналіста й інших коментаторів у дискусії. (У статті The Guardian пропонує тест-гру «Який би коментар ви заблокували?». — MS.)

У The Guardian читачі й журналісти мають змогу повідомити про образливі коментарі або коментарі, які не стосуються теми дискусії, й модератори швидко заблокують їх, якщо вони порушують стандарти спільноти. Модерація зводить до мінімуму шкоду, якої завдають образливі коментарі на сайті.

Але для журналістів образи рідко обмежуються сайтом, на якому публікується їхня робота; на деяких сайтах і соціальних мережах буває дуже важко домогтися видалення образливих коментарів. Таким чином, образи, які вони можуть побачити під своїми статтями, це лише частина того, що їм перепадає: кожен витончений коментар, кожен злісний твіт — це, як висловилася Зої Квін (Zoe Quinn), лише одна сніжинка в лавині.

Люди, які зазнають образ в інтернеті, часто просто ігнорують їх — вони вважають, що це лише слова, а не реальне життя. Але трапляються випадки, коли все інакше, наприклад, якщо розкривається реальна особиста інформація людини (ім'я, адреса, номер телефону) — і знищується її анонімність; або якщо поширюється неправдива інформація про особу; або коли фотографії оголеної особи розміщуються без її згоди. Або ж коли переслідувач від імені особи реєструється на сайті знайомств і ціла низка занадто справжніх чоловіків з'являється біля її дверей в очікуванні сексу. Як сказала одна жінка, яка мала такий досвід: «Віртуальна реальність може стати справжньою реальністю, і це може зруйнувати ваше життя».

Але на додаток до тієї психологічної й професійної шкоди, якої онлайн-образи й переслідування можуть завдати окремим особам, існує також і соціальна шкода. Нещодавнє дослідження, проведене Pew Centre, виявило, що не лише 40 % дорослих особисто зазнавали образ онлайн, але й 73 % були свідками того, як зазнавали образ інші особи. Це може змусити замовкнути людей, які могли б брати участь у дискусіях, — особливо жінок, ЛГБТ і представників расових або релігійних меншин, які стають жертвами расового або сексуального насильства та / або спостерігають такі ситуації з іншими.

Невже це культура, в якій ми хочемо жити? Невже це той інтернет-простір, якого ми прагнемо?

Ще п'ять років тому проблема онлайн-образ та переслідувань сприймалась як несерйозна. Але тепер це не так. Громадськість занепокоєна, а пропозиції стосовно подолання інтернет-переслідувань мають значно більшу підтримку.

The Guardian прагне вирішити цю проблему. Наше дослідження є складовою цього процесу, спробою бути відкритими й ділитися з публікою виявленою інформацією. Ми плануємо провести детальніше дослідження, щоби глибше вивчити проблему і не лише з’ясувати для себе причини того, що онлайн-дискусії йдуть шкереберть, але й визначити заходи, яких можуть вжити медійні організації, щоб допомогти зробити ці дискусії кращими та ширшими.

The Guardian уже прийняло рішення скоротити кількість відкритих для коментування із-поміж матеріалів, що стосуються кількох особливо спірних тем, як-от міграція та раси. Це дозволить модераторам приділити більше уваги тим дискусіям, які, як нам уже відомо, можуть одержати більше образливих коментарів, ніж інші.

Проте, на відміну від багатьох новинних сайтів, The Guardian не планує повністю закривати коментування. Здебільшого читачі The Guardian збагачують журналістику. Блокується тільки 2 % коментарів (ще 2 % видаляються, тому що є спамом або відповідями на заблоковані коментарі); більшість коментарів сповнені поваги і багато які є чудовими. Хороші коментарі приємно читати — і це явище більш поширене за «не читайте коментарів», як вважають недоброзичливці.

Як стверджує професор Деніел Кітз Ситрон (Danielle Keats Citron) в книзі «Злочини на ґрунті ненависті в кіберпросторі», образлива поведінка не є ані нормальною, ані неминучою. Якщо вона має місце, це культурна проблема, яку ми повинні спробувати вирішити колективно, використовуючи всі засоби, наявні в нашому розпорядженні: технологічні й соціальні.

comments powered by Disqus