The New York Times і Україна: що про нас пишуть? Дослідження

Після Євромайдану увага до України значно зросла, та навіть попри війну західні ЗМІ пишуть про нас мало. Йдеться не про кількість, а про якість контенту: статті в закордонних виданнях засвідчують брак інтересу до української тематики. На прикладі матеріалів американської газети The New York Times добре помітно головні промахи позиціювання України в закордонних ЗМІ.

З 2013 року інтерес до нас то з’являвся, то згасав, постійного фокусу на українській тематиці не було. Скажімо, того року (аж до грудня) найбільше матеріалів зі згадками про Україну вийшло 11 вересня: п'ять статей (це менше 1,5 % публікацій), дві з яких стосувалися спорту (див. графік 1). Тут слід згадати, що в листопаді Віктор Янукович не підписав угоди про асоціацію з ЄС і почалися протести на Майдані Незалежності. Матеріал, присвячений побиттю євромайданівців 30 листопада, з’явився 1 грудня. Загалом 1 грудня революційним подіям було присвячено два матеріали. Спочатку заворушення в Києві не були чимось сенсаційним, тож у листопаді 2013-го світ ще мало цікавився подіями, які згодом переросли в сумнозвісний Ukraine crisis.

9 грудня ситуація змінилася: цього дня частка матеріалів NYT, пов’язаних із Україною, зросла практично в 13 разів порівняно з середнім показником. Протестам була присвячена найбільша кількість матеріалів, пов’язаних із Україною. Це добре видно із першої хмарини тегів (розмір слова корелюється з частотою вживання в матеріалах). І надалі новини про київські події так само привертали найбільше уваги.

Хмарина тегів 1. Найпопулярніші слова в матеріалах NYT, пов’язаних із Україною 9.12.2013

Окупація Криму стала найгарячішою подією після Євромайдану — аж до липневої трагедії «Боїнга MH17». Наступне джерело інтересу — Мінські домовленості в лютому 2015-го (див. графік 2).

Таким чином, події в Україні ставали гарячими новинами, коли стосувалися всього світу або коли ситуація виходила з-під контролю, як у випадку з малайзійським «Боїнгом». Варто додати, що статті про Україну найчастіше опинялися в рубриках, присвячені світовим подіям та бізнесу. В цих рубриках міститься найбільша кількість статей NYT, а отже вони найбільш популярні серед читачів видання (див. графік 3). Утім, говорити про якийсь постійний інтерес складно, адже піки популярності чергувалися з періодами, коли про Україну загадували вкрай мало. Цікаво, що кількість статей зі згадками про Україну зростала одразу в усіх трьох категоріях — World, USA, Sports (див. графік 4).

Коментарі читачів традиційно багато розказують про популярність тієї чи іншої теми. Матеріали NYT поширюють за передплатою, анонімно коментувати їх неможливо, та це не захищає від провокативних повідомлень, що не відповідають політиці видання. Менеджер із питань комунікації в NYT так пояснює політику модераціїкоментарів: «Найкращий спосіб поважати зусилля наших читачів — забезпечити, щоб їхні коментарі були в культурному, інтелектуальному середовищі. Наша мета — щоб у NYT будь-яка гілка обговорень до кожної статті могла принести читачам відчутну цінність».

Найбільше коментарів, що суперечили політиці видання, збирали статті, пов’язані з воєнними діями ЗСУ та сепаратистів і загрозою вторгнення російських військ:

·         «Українські збройні сили зміцнюють свої позиції проти проросійських повстанців» (Ukraine Military Finds Its Footing Against Pro-Russian Rebels; 80,2 % коментарів не пройшли модерації);

Коментарі, які зібрали найбільшу кількість голосів:

«Те, що українські солдати “не бажають відкривати вогонь по своїх співвітчизниках”, звучить як позитивна новина. Проте стаття всіяна згадками про “терористів” і “сепаратистів” на сході, а це залишає деякі сумніви щодо погляду NYT на події в Україні, ба більше того — на об’єктивне висвітлення подій».

«Українське повстання на чолі з російським офіцером військової розвідки q високотехнологічною зброєю з Росії. Це точно “справжнє народне повстання”, або, як би це назвала Сара Пейлін, “справжні українці”. За винятком того, що вони такими не є! Це не народна революція проти іноземного завойовника, а радше путінське захоплення земель із залученням місцевого криміналу. Тепер, коли він отримав свій Крим, схоже, він залишить своїх бандитів без підтримки».

 «Путін знову попереджає про застосування сили, в той час як боротьба в Україні поширюється» (Putin Warns Again of Force as Ukraine Fighting Spreads; 77,2 % коментарів не пройшли модерації).

Коментарі, які отримали найбільшу кількість голосів:

«… Наступним кроком України має бути створення 10-кілометрової демілітаризованої зони на власній землі й невідкладної подачі заявки на повне членство в ЄС».

«… Минулими вихідними, під час режиму припинення вогню, українські військові вбили журналіста. Постає питання, наскільки ретельно самі ж українці дотримуються умов припинення вогню? Дуже прикро, що український уряд продовжує вірити в те, що замість вирішувати проблеми українців на сході вони можуть стріляти, аби підкорити їх».

·          «Повстанці вбили десятки людей, під час нападу на біженців — заявляє Україна» (Rebels Killed Dozens in Attack on Refugees, Ukraine Says; 76,7 % коментарів не пройшли модерації);

·         «Інтервенція Росії в Україна є можливою — НАТО» (Russian Intervention in Ukraine Is Likely, NATO Says; 74,6 % коментарів не пройшли модерації).

Впродовж 2013 року Україна не була цікавою для авторів The New York Times, а отже, можна припустити, не була цікавою й для читачів. Інтерес зріс у зв’язку з Євромайданом, точніше —  із застосуванням сили та кривавими подіями в Києві. Після цього Україна періодично опинялася на піку популярності в секції світових новин, зокрема у зв'язку з анексією Криму та подіями на сході.

Втім, за межі матеріалів про війну в NYT тема України практично не виходила. Газета не демонструє великого інтересу до інших подій в Україні, крім війни на сході, тож американський читач бачить дуже фрагментарну картину країни, розірваною війною, яка поступово здає свої території.

Інший важливий аспект — позиціювання України у виданні. Найчастіше вона виступає об’єктом певних дій, а не суб’єктом, здатним до оборони й реформ. Цю думку підтверджують слова (в матеріалах зі згадками про Україну, зрозуміло), що трапляються в найпопулярніших рубриках NYT у пікові для української теми дні (див. хмарини тегів 2–4):

Причини такого позиціювання України — це, зокрема, відсутність постійного кореспондента NYT в Україні, брак коментарів українських експертів та недостатні знання про країну, яка до 2013-го була «терра інкогніта» для американських ЗМІ.

Аналіз показує, що матеріали, в яких фігурує Україна, були популярними, якщо стосувалися подій, що мали значний вплив на геополітичну ситуацію в світі. Ідеться про анексію Криму, збиття «Боїнга» й підписання Мінських домовленостей.

У другій половині 2015 року інтерес до України значно впав, хоча згадані вище тенденції не втратили актуальності. В цей період найбільше матеріалів, пов'язаних із Україною, вийшло 29 вересня: 3,6 % загальної кількості публікацій видання. Більшість згадок звучали в контексті подій у Сирії (див. хмарину тегів 5).

Таку ж частку матеріалів можна спостерігати 31 серпня 2015 року (3,4 %). Основна новина того — протистояння біля парламенту, під час якого було застосовано бойову гранату й десятки людей отримали поранення.

Останній великий сплеск матеріалів, дотичних до України, спостерігався 27 листопада (2,6 %). Цього дня новини були присвячені двом темам: знеструмленню Криму й будівництву російського газопроводу в обхід України.

Перебіг військових дій на території України цікавив читачів менше. Але до статей на цю тему було багато коментарів, що не пройшли модерації NYT. Це може бути одним із індикаторів інформаційної війни, коли проплачені тролі працюють із західними виданнями, коментуючи важливі статті та поширюючи брехню серед читачів.

Як бачимо, позиція України в NYT недостатньо представлена, і ця тема не викликає серед аудиторії значного інтересу. Проблема в тому, що багато читачів мають слабке або часткове уявлення про Україну й українські події, а поодинокі матеріали у виданні не формують цілої картини й не пояснюють американцям, чому Україна важлива. Заради цьому може активна інформаційна політика України, бо наразі ми — далеко не пріоритетна тема для The New York Times.

ДОВІДКА:

Для пошуку статей про Україну у електронній версії видання NYT, автори використовували АРІ NYT (інтерфейс, що дає змогу шукати і завантажувати необхідну інформацію по опублікованих у NYT матеріалах), де головним критерієм пошуку стало слово «Ukraine». На виході ми отримали список статей у яких зустрічалось слово «Ukraine» в форматі JSON (один із форматів зберігання інформації), які були опубліковані на сайті в з 1.1.2013 по 15.08.2015, що теж був одним з критеріїв пошуку.

Також, при вивантажені даних, автори поставили відмітку, що їх додатково цікавить інформація щодо кількості матеріалів у кожні категорій у NYT по кожному дню із вибраного періоду. Зі всіх отриманих категорій були обрані вісім, які найчастіше потрапляли у топ 5 популярних категорій (API дає дані лише по п’яти найпопулярніших категоріях у вибраний день). Інформація лише по цих відібраних категоріях і використовувалась при аналізі.

Однією із особливостей API NYT є те, що завдяки ньому можна отримати не тільки кількість коментарів, що були опубліковані, а й загальну кількість коментарів, які були зроблені. Для визначення відсотку коментарів, що не пройшли модерацію, автори ділили кількість неопублікованих коментарів на загальну кількість коментарів даної статті.

Для отримання даних для Хмарини тегів автори:

1) Розбили отримані статті на слова

2) Усунули зайві проміжки між словами і відкинули закінчення в словах, щоб одне й те саме слово, але із різними закінченнями виглядало однаково.

3) Усунули слова, які часто зустрічаються, але не несуть якоїсь додаткової інформації (так званий «шум»): артиклі, прийменники, займенники, дні тижня і слово «Ukraine».

 Після цих всіх маніпуляцій для кожного дня вони отримували «очищений» список слів з матеріалів, в яких згадувалась Україна. Далі однакові слова були підсумовані і на виході була отримана частота кожного слова.

 

 

 

comments powered by Disqus