Власний наратив замість контрпропаганди

Фото Максима Лісового

20 березня ГО «Телекритика» презентувала результати соціологічного дослідження про вплив російської пропаганди у зоні конфлікту. Якщо хтось сподівався, що наслідки інформаційної війни розвіються самі по собі, то дані цього опитування, на жаль, не залишають підстав для необґрунтованого оптимізму.  

В одному з блоків опитування респондентів просили відповісти, наскільки вони поділяють чи не поділяють різні точки зору на події в країні – зокрема, протести зими 2013-2014 рр., його наслідки, нинішні дії влади на Донбасі тощо.  Результати засвідчили, що в окупованому Донбасі впевнено перемагає така інтерпретація подій, яка характерна для російської пропаганди. В інших південно-східних регіонах найбільш провокативні меседжі пропаганди не мають підтримки - проте є значна частка аудиторії, яка потенційно сприйнятлива до такої інформації. Крім того, опитування встановило й інший факт - близько третини респондентів стверджують, що можуть приймати російський канал «РТР», такий самий показник в «НТВ» та «ОРТ», «РБК» «ловлять» 17%.

 

Шеф-редактор «Телекритики» Наталя Лигачова: «Результати опитування - це вирок українській інформаційній політиці»

 «Давно складалося враження, що влада не сприймала інформаційну війну як війну», - сказав, коментуючи результати дослідження, генеральний директор КМІСу Володимир Паніотто. За його словами, очолюваному ним інституту державні органи  замовляли дослідження, пов’язані лише з виборчими кампаніями, а от дані щодо впливу пропаганди замовляли  лише громадські організації та окремі ЗМІ.

Володимир Паніотто, генеральний директор КМІС

 «Зрозуміло, що йде війна, але хоч  це війна і  інформаційна – деякий перерозподіл ресурсів міг би зберегти життя наших солдатів.  Адже пропаганда підвищує кількість людей, які стають сепаратистами», - зазначив Володимир Паніотто.

У  круглому столі «Протидія російській інформаційній агресії: спільні зусилля задля захисту демократії», організованому ГО «Телекритика» за підтримки Internews Network,  взяли участь медіаексперти, журналісти, представники громадських організацій та наукових інституцій. Учасники обговорювали особливості  кремлівської пропаганди, способи протидії їй на окупованих територіях та на міжнародному рівні, а також те, яким має бути медіапродукт українських журналістів, аби зменшити вплив російських меседжів. 

Чи ефективна заборона російських ЗМІ

Історії про «розіп’ятих хлопчиків» та «фашистів» на Майдані – хоч і не правдиві, проте не є випадковими фантазіями. Вони вкладаються у складну та добре продуману систему:  експерти наголошували, що у Росії працюють фахівці з інформаційних воєн, які ретельно продумують всю стратегію. «Кожне повідомлення російської пропаганди працює на чотирьох  рівнях, - пояснив Денис Богуш, засновник Центру дослідження Росії та президент Центру вивчення маніпулятивних технологій. -По-перше, це тваринний рівень – те, що найлегше зачіпає, історії про звірства, смерть. Другий рівень -  раціональний, сюди якраз відносяться тези про хунту та фашистів. І саме він дає відповіді та аргументи на всі питання, людей стає важко переконати у протилежному». Третій рівень, як пояснив  Денис Богуш, – це семантичний: сюди можна віднести сферу культури, весь комплекс понять «русского мира», заяви про утиски російськомовних, гегемонію США тощо. Четвертий рівень – архетипний – він грає на почуттях колективного страху.

Денис Богуш, засновник Центру дослідження Росії та президент Центру вивчення маніпулятивних технологій

Окрема складова – це пропаганда війни, яка заснована на тривозі та  поширенні  паніки. Політолог Олеся Яхно пояснила, що у російських повідомленнях парадоксальним чином поєднується і комплекс агресора, і жертви - з одного боку, з російських повідомлень можна зрозуміти, що причина війни - в  Росії, але в тих же ефірах журналісти начебто жаліють Україну. «Пропаганда вибудувана на всіх рівнях – залучені і соціальні мережі, і фільми, і політична реклама, - зазначила Олеся Яхно. – Крім того,  Росія працює із ідентичністю – кожна українська  подія  інтерпретується в їх ЗМІ і довкола неї створюється міфологія».

Олеся Яхно, політолог

Те, що відбувається зараз, можна назвати «неформальною третьою світовою війною», вважає професор Сергій Телешун, директор Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри політичної аналітики та прогнозування.

Протягом багатьох років українська держава нічого не протиставляла цій продуманій пропагандистській машині. Останні кроки, які були вжиті, оцінювались неоднозначно – йдеться про заборону російських телеканалів та серіалів. 

 Сергій Телешун, директор Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України,

«Ми знаємо ще з радянських часів – коли щось забороняють, людина ще більше зацікавлена отримати інформацію, - зауважив пан Телешун.  – Крім цього, треба сказати, що в українському медійному просторі є брак аналітичних програма: якщо ми не будемо його заповнювати – це зробить опонент». 

Тим не менш, у кроках заборони є своя логіка, зазначив Юрій Рубан,  екс-директор Інституту стратегічних досліджень. «Якщо не буде держави, то говорити про демократію чи тиранію буде важко. Потрібно зберегти державу, - вважає він. -  Однак наша держава не володіє тонкими механізмами державного управління – так само і в цьому випадку: вона робить ті кроки, які лежать на поверхні, тобто заборони. Якийсь резон у цьому є: адже якщо ми збудуємо соціологію інформаційного поля, то побачимо, що на ньому топчуться мільйони громадян, які мільйони людино-годин проводять біля телевізора. В будь-якій інформаційній війні кількість гармат має значення, тому і спадає на думку – мінімізувати їх кількість».

Юрій Рубан, екс-директор Інституту стратегічних досліджень

Маніпуляції та пропаганда є не лише в російських ЗМІ, але і в деяких українських - проросійського спрямування. Учасники круглого столу висловлювали різні погляди щодо того, як обмежити їх вплив.  В’ячеслав Гусаров, експерт з питань інформаційної безпеки Центру військово-політичних досліджень, пропонує жорсткий метод – введення цензури, тобто створення органу державного регулювання за інформаційними матеріалами в ЗМІ, в мережі Інтернет. Про шкоду від таких видань як «Вести», говорив і Сергій Черненко, завідувач сектору моніторингових досліджень аналітично-інформаційного відділу НІСД. «Однак довести на законодавчому рівні, що у «Вестях» є маніпуляції, досить складно. Я вважаю, що журналістське середовище має створити певну експертну раду, можливо,  на основі Мінінформполітики, яка  б могла робити висновки та якимось чином впливати на застосування законодавства щодо використання газет і телаканалів у маніпулятивному плані».  

Сергій Черненко, завідувач сектору моніторингових досліджень аналітично-інформаційного відділу НІСД

Міжнародна практика показує, що найефективнішим методом покращення якості продукту та уникнення маніпуляцій є розвиток саморегуляції, а не державне регулювання – на цьому наголосила Оксана Майдан, заступник директора проекту «У-Медіа», Internews Network. Професійний рівень журналістики і відповідно якість медіапродукту буде підвищуватись тільки в тому разі, коли буде запит суспільства:  «Є один рецепт, який в міжнародних програмах існує вже багато років – це проекти із медіаграмотності. Журналісти будуть робити якісний матеріал, коли на них буде попит. А попит буде тільки тоді, коли громадяни навчені, як критично сприймати медіа – для медіа грамотної людини історії про розіп’ятих хлопчиків виглядатимуть смішно».

 Оксана Майдан, заступник директора проекту «У-Медіа», Internews Network

Зрозумілі меседжі від влади

Одна з помилок у протидії російській пропаганді – це реактивна позиція України, а не проактивна, підкреслювали експерти. «Той, хто слідує, той наслідує», - зазначив Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження». На його думку, протидіяти  пропаганді необхідно не лише  шляхом викриття фейків, а й творенням власного дискурсу,  зокрема створенням образу нової України – країни, в якій відбуваються реформи. У першу чергу це є завдання для державних органів: «Влада має не тільки проводити реформи, але й краще пояснювати їх – як для власних громадян, так і на міжнародному рівні», - сказав пан Бистрицький.

Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження»

Це особливо важливо для протидії пропаганді на окупованих територіях - наголосив  Роман Шутов, програмний директор ГО «Телекритика», експерт з моніторингу російської пропаганди: «Органи державної влади мають продукувати більше меседжів, які б роз’яснювали позицію українського уряду  по відношенню до окупованих територій. Мова не тільки про Донбас, але й про Крим. Кожне рішення нашого уряду, яке певним чином стосується цих громадян, має бути пояснене і донесене до них».  Ще один важливий і потрібний крок з боку влади, за словами Романа Шутова, - це реакція на події та процеси, що відбуваються на окупованих територіях. «Неприпустимо, коли в Криму українських громадян заарештовують російські полісмени, а український уряд про це мовчить. Таким чином ми справді підписуємося під тим, що ми не впливаємо на ці процеси і навіть відмовляємося на них якось впливати. Це позиція жертви», - вважає він.

Роман Шутов, програмний директор ГО «Телекритика»

В Україні бракує потужного аналітичного центру із вивчення окупованих територій, додав  головний редактор інтернет-газети «Новости Донбасса», автор і ведучий програми Радіо Свобода «Донбас.Реалії» Олексій Мацука. Держава має мати дані про всі сторони життя регіону – починаючи від рівня народжуваності та смертності та закінчуючи постачанням води та продуктів у населенні пункти.

Якими мають бути медіа для жителів Донбасу та переселенців?

Не лише державні органи не приділяють уваги жителям окупованих регіонів, але і й ЗМІ. Український інформаційний простір повинен стати більш дружнім для мешканців окупованих територій і таким, в якому немає дискримінації та стигматизації – наголосили експерти. Лише в такому разі аудиторія обере українські медіа, а не пропагандистські російські.  «Зараз у дискурсі національних ЗМІ – обговорення економіки, політики, подій на Донбасі – однак з точки зору впливу на нас, а не на мешканців Донбасу, - наголосив Роман Шутов. - У своїх медіа ми вже дискримінуємо цих людей, не звертаємо увагу на їх проблеми, не забезпечуємо їх інформаційних потреб». Експерти підкреслювали, що в ефірі національних каналів немає жодної програми, яка безпосередньо розповідала би про жителів Донецької, Луганської області, Криму.

Зараз необхідно проводити інформаційну реабілітацію звільнених територій та окупованих – проте робити це треба у «м’якому форматі», зауважив В'ячеслав Гусаров. «Потрібно розуміти, що там не сприймається інформація з українських реалій, української культури»,  - сказав він.

В'ячеслав Гусаров, експерт з питань інформаційної безпеки Центру військово-політичних досліджень

 «Русскому миру треба протиставляти не “український мір в Донецьку”, а розмивати поняття руського міру», - погодився пан Мацука.  Він сказав, що найкраще було б створити справжній суспільний мовник на території Донецької області як пілотний варіант: «Замість цього там мовить  5 канал, де написано – Україна понад усе” – хто буде його дивитись у Донецьку? Складається враження, що жителям кажуть:  ви будете отримувати їжу лише тоді, коли скажете “Слава Україні”. Це принизливо для людської гідності».

Олексій Мацука, головний редактор інтернет-газети «Новости Донбасса», автор і ведучий програми Радіо Свобода «Донбас.Реалії» 

Учасники круглого столу наголошували також на тому, що українські ЗМІ мають відродити довіру до себе серед жителів південно-східних областей. Адже великою мірою вона була втрачена через те, що журналісти часом неповно та недостовірно висвітлювали події в зоні АТО. Зараз журналістам радять робити більше розслідувань – як про терористичні угрупування, так і про діяльність олігархів, про корупцію. Крім того, експерти вважають, що продукт для цих областей має бути російською мовою. «Це має бути український продукт російською мовою. Через мову людина оцінює, чи інформація правдива чи ні, якщо  мова своя – то більше довіри», - пояснила Ірина Брунова-Калісецька, науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології.

Ірина Брунова-Калісецька, науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології.

Під час круглого  столу лунала думка, що до жителів окупованих територій, та загалом Донбасу зараз варто ставитись як до жертв інформаційної війни – і вважати саме цю війну причиною того, що багато жителів голосували на референдумах за «ЛНР-ДНР». Однак пані Брунова-Калісецька заперечила цьому: «Сама людина ніколи не погодиться на те, що вона жертва і що вона була зазомбована чи щось таке. Якщо так звертатись до людей, то вони будуть навпаки чинити спротив». Психолог  рекомендувала звертати увагу у медіа на успішні історії переселенців – оскільки це той контент, який буде цікавим і для жителів окупованих територій, і для інших областей.

З цим погодилась і  Ольга Большакова, керівник Центру адвокації та лобіювання НАМ: «Переселенців не варто сприймати як якесь навантаження, навпаки, це ресурс у боротьбі із пропагандою - бо це люди, які свідомо обрали Україну. І в них залишилось багато звязків і на окупованих територіях, і  в Росії, за кордоном, які жили там, але лишались проукраїнськими».  Вона наголосила, що зараз переселенці поставлені у складні умови – потрібно шукати роботу та житло, і держава мала б витрачати більше ресурсів на їх допомогу. 

 Ольга Большакова, керівник Центру адвокації та лобіювання НАМ

Питання доступу

Окрім створення медіаконтенту, є ще й інше завдання  – донесення цього контенту до аудиторії, яка знаходиться на окупованих територіях. Учасники круглого столу обговорювали, яким чином жителям можна надати доступ до українських ЗМІ. Одна з пропозицій – забезпечити краще  проникнення української преси у прифронтову зону -  відновити там нормальну роботу поштових відділень та мереж доставки преси.

Трансляцію українських каналів можна було б організувати за допомогою пересувних приймачів, однак наразі держава не має необхідних приладів. «Зараз є потреба у  пересувних передавачах, - пояснила Тетяна Попова, заступниця Міністра інформації. – З Польщі були завезені передавачі – але вони статичні, а не пересувні, ні про які інші мені невідомо».

Тетяна Попова, заступниця Міністра  інформації

Андрій Лисенко, речник АТО, навів приклад міжнародного досвіду – зокрема, В’єтнаму, де по окупованій території розкидувались радіоприймачі з однією хвилею – на його думку, цей спосіб можна було б використати і на території Донбасу, щоб доносити туди інформацію через радіо. Він також говорив про нетрадиційні способи  донесення інформації – друк меседжів на побутових товарах, таких як запальнички чи сувенірна продукція. Однак Лисенко підкреслив, що над контентом, самими меседжами, мають працювати фахівці, це не має бути агресивна контрпропаганда.  «А ще ми забули про таку річ як гумор, комікси, вірші, пісні, які по здоровому глумляться над російською агресією, - зазначив пан Лисенко. - Це якраз та зброя, проти якої Росія ніколи не стане, якщо буде красиво намальована та ж карикатура».

 Андрій Лисенко, речник АТО

Креативні підходи для закордонного медіапростору

Ще один фронт, на якому Україна має протидіяти російській пропаганді – це закордон. Ресурси, які РФ витрачає у цьому напрямі, є надзвичайно  великими – як людські, так і фінансові.  До інформаційної війни залучені  і ЗМІ, і лобістські фірми, і  дипломатичні канали та спецслужби. Є дані, що тільки на піар та лобіювання  власних інтересів у Вашингтоні Росія щорічно витрачає близько 30 млн. доларів. Експерти вважають, що  не потрібно намагатись створити аналог Russia Today, необхідно діяти в інший спосіб. Учасники круглого столу говорили про два напрями – по-перше, той, який розрахований на загальну аудиторію, а також другий, що включає вужчі канали взаємодії. 

Андрій Портнов, редактор сайту historians.in.ua, який взяв участь у дискусії через Skype, радить розвивати такі речі як HromadskeInternational та створювати версії сайтів українських телеканалів різними мовами – не лише англійською – німецькою, французькою, італійською. Часто сайт перекладають лише англійською, однак цього замало, оскільки більша частина європейської аудиторії лишається не охопленою.

Крім того, Андрій Портнов наголосив, що треба  створити сайт, який би акумулював дані про присутність російських військ в Україні, в тому числі розміщував скани знайдених документів солдатів – це дуже допомогло б в інформаційній війні. 

Потрібно, аби ефективніше діяли українські дипломатичні кола – в тому числі, посольства та їх прес-служби. Експерти переконані, що зараз треба залучати нових людей, особливо були б корисними фахівці серед тих українців, які живуть за кордоном – вони знайомі із стилем життя та традиціями цієї країни, із способом формулювання думки. Дмитро Іванов, політичний оглядач Українського радіо,  запропонував проводити відкриті конкурси для відбору прес-аташе   закордонних посольств, оскільки від цих людей залежить просування інтересів України у світі.

Неправдиві чи неповні статті про Україну у закордонній пресі часто пов’язані із тим, що іноземні журналісти нічого не знають про нашу країну, не знайомі із українським середовищем. Щоб виправити цю ситуацію, експерти радять започаткувати добре продуману програму прес-турів в Україну для іноземних кореспондентів.

За кордоном необхідно просувати Україну і на культурному рівні, оскільки в цьому є значна прогалина та одна з причин успіху інформаційної війни Росії.

«Росія весь час грає на тому, що вона є культурно розпізнавальним суб’єктом, – зазначив Андрій Портнов - Це використовується проти нас. Тож з українського боку має бути продумана культурна дипломатія. Необхідно  збільшувати кількість позитивних асоціацій з Україною. Щоби у людей перша думка була не така – що це країна, яка створює клопіт, а щоб були культурні асоціації - Параджанов, Довженко, література, сучасне кіно, мистецтво».

З цим погодився і Дмитро Іванов, зазначивши, що культура є потужним інформаційним носієм, тому потрібно подумати про культурні обміни серед митців та журналістів, поширення наших продуктів за кордоном. «Документальне кіно протягом години фільму може пояснити те, що телеканал у новинах пояснюватиме днями, і так і не пояснить», - зауважив Дмитро Іванов.   

Дмитро Іванов, політичний оглядач Українського радіо

Приклад асиметричної відповіді на російську пропаганду навів Ярослав Ковальчук,директор департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД). «На Заході потрібно працювати не лише з політиками, але й з виборцями, оскільки політики орієнтуються на настрої населення», - зазначив він  та підкреслив, що велику роль у Європі відіграють академічні кола. Тому МЦПД працював саме з ними – так, були організовані  публічні лекції, міжнародні наукові конференції у таких країнах як Німеччина, Іспанія, Італія та Угорщина. Під час заходів українські експерти розповідали про справжню ситуацію в Україні, протистояння російській агресії, причини та історичні передумови конфлікту.

Ярослав Ковальчук, директор департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень

Перераховані методи учасники дискусії вважають креативними підходами до вирішення війни, які є більш ефективними, ніж пропаганда. «Не треба повторювати російську пропаганду, вступати з нею в непотрібні дискусії, - сказав Андрій Портнов. - Потрібно формувати власний наратив та власну історію, яка буде зовсім про інше, а не антиросійська. Варто говорити іншою мовою – не мовою історичних прав на Крим, а мовою міжнародного права, прав людини та захисту людського життя – це буде більш ефективна стратегія».

 

 Фото Максима Лісового

 

comments powered by Disqus