Без шансу на порятунок. Як ЗМІ розповідали про справу Насірова

«1+1»

Затримання голови ДФС Романа Насірова 2 березня стало поки що найгучнішою політичною подією року. Наступні 72 години тема не полишала телеканали й очікувано стала головною новиною в телетижневиках 5 березня. Журналісти виявили у «справі Насірова» неймовірну єдність. Чи то щоби задовольнити аудиторію — яка, на думку «Інтера», хоче, щоби посадили вже хоча б когось. Чи то через те, що виступили на боці влади, яка, очевидно, підтримувала запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. Чи то з якихось інших причин — але в невинуватість Насірова не повірив жоден із п’яти головних телетижневиків. Ба більше, журналісти виступили з власними звинуваченнями на адресу голови ДФС, відверто виступаючи на боці прокуратури. Так, 5 канал це робив через недвозначні натяки в підводці ведучого, а «1+1» присвятив попереднім «гріхам» головного податківця цілий окремий сюжет.

Телеканал «Україна»

Безапеляційно у вині Насірова були впевнені на телеканалі «Україна». Журналісти навіть не розглядали варіанту, що голова ДФС міг бути невинним чи виграти свою справу в суді чесно. Ось які варіанти завершення історії Насірова озвучили в «Сегодня»: «Дадут ли Насирову возможность сбежать сейчас или выпустят под залог позже, опять таки с последующей возможностью уехать из страны, или реально доведут дело до приговора?» Така ж позиція на телеканалі і до хвороби чиновника: «Видимо, о том, что за ним могут прийти, главого фискала предупредили заранее. И то ли он действительно слег от такой новости, то ли больница — прикрытие традиционное для чиновников и политиков...»Звісно, жодних доказів таких теорій на телеканалі немає.

До речі, про лікування. Попередній діагноз «інфаркт» на телеканалі висміюють окремо, наводячи фрагмент фільму «Любов та голуби». Крім звинувачень від НАБУ (описаних у загальних словах), журналісти додають сюжету й власних закидів. Наприклад, згадують, що Роман Насіров відвідував інавгурацію Трампа, вартість квитків на яку «доходила до миллиона долларов». Це подвійна маніпуляція, адже, по-перше, ціни варіювалися — раніше міністр фінансів Олександр Данилюк, критикуючи поїздку свого підопічного,  називав суму в 250 тисяч доларів. По-друге, сам Насіров заявляв, що не заплатив за поїздку ні копійки, адже його запросили друзі.

Наступне звинувачення на адресу фіскала — він буцімто підкупив депутатів груп «Воля народу» та «Відродження», щоби ті голосували так, як потрібно нинішній коаліції. Політтехнолог Денис Богуш додає, що через Насірова «шли определенные потоки». Доказів чи альтернативних думок із приводу цієї заяви у сюжеті немає. Зате є невеличкий фрагмент героїзації прокуратури, коли журналісти емоційно підкреслюють, що в суді було «восемь(!) адвокатов против двух прокуроров». І хоч їх там було аж вісім, позиції жодного щодо захисту Насірова в сюжеті немає. Перипетії із замінуванням суду та «зникненням судді» в сюжеті назвали «фарсом».

Телеканал «1+1»

На «1+1» арешт та суд Насірова розглядають у порівнянні з «реаліті-шоу»: «Тільки зараз і тільки у нас: картаті ковдри, непереможні вахтери, непідтверджені інфаркти та спецоперація “Детективи НАБУ” — не пропустіть». Журналісти починають сюжет жартами й жартами ж його продовжують. Спочатку іронічно переказують хроніку подій, а потім транслюють жарти із соцмереж, де користувачі висміюють лікарняний образ голови ДФС. Зате в сюжеті є позиція адвокатів підсудного: «Ці дії, які проводяться на даний час із паном Насіровим, є відголоском і відгуком гучної поразки, яку зазнала Спеціалізована антикорупційна прокуратура і НАБУ. Правоохоронні органи, розраховуючи на якусь сенсацію, вдаються до таких дій».

От тільки на інкримінованій провині журналісти не зупиняються. І наступний сюжет детально розповідає про попередні скандали із життя Насірова. «ТСН» згадали Роману Насірову все: проблеми з люстрацією у відомстві, великі суми готівки в декларації, поїздку на інавгурацію Трампа й навіть незазначені в декларації ті самі квартири в Лондоні. Ваду цього сюжету найкраще можна пояснити якраз на останньому прикладі. Роман Насіров неоднаразово коментував ситуацію з невнесенням цих квартир до декларації: було навіть зібрано спеціальну комісію, яка, до речі, довела його правоту. Але цих фактів у сюжеті не згадують, так само як і позиції Насірова щодо інших «скандалів» із його минулого. Зате знову подають синхрон прокуратури про актуальні звинувачення від НАБУ, цього разу вже без позиції адвокатів. Згадують тут і про тимчасового виконувача обов’язків голови ДФС — Мирослава Продана. Його описують теж виключно негативно, характеризують «тотально вінницьким», «горіховим королем» та настільки зовнішньо схожим на Насірова, що ніхто навіть не помітить різниці.

Але чим сюжет «ТСН» справді виділяється на фоні колег — це унікальною версією затримання Насірова.«Хто саме й чому тільки зараз дозволив чіпати повністю підконтрольного владі фіскала? За даними “ТСН. Тижня”, це справа рук Роберта Сторча, який мав стати аудитором НАБУ. Але його призначення провалила Верховна Рада. За нашими даними, це не завадило американцю отримати свій кабінет в антикорупційному бюро і надати свій протекторат Артему Ситнику. Сторч цю інформацію поки що не коментує», — заявляють на «1+1». Ніхто інший цієї сенсаційної заяви телеканалу (НАБУ діє, тому що йому «дозволив» іноземець і надав свій протекторат!) теж не коментує.

Телеканал «Інтер»

Телеканал «Інтер» зосередив увагу на історії арешту Романа Насірова, заявивши при цьому ще в самій назві сюжеті, що той «обошел закон». Цю ж фразу журналісти повторюють і в матеріалі, розповідаючи про момент, коли голові ДФС зачитували підозру: «Сам фискал лежит с закрытыми глазами и тем самым вслепую обходит закон». Вислів «обійти закон» — неймовірно суперечливе та багатоаспектне поняття, яке, за різними трактуваннями, може означати як порушення закону, так і дії в його межах. У будь-якому разі — це юридичний висновок, якого журналісти виносити не можуть. Тим паче, не зрозуміло, що цим має на увазі «Інтер», адже в результаті аргументи адвокатів про те, що їхній підопічний був у момент оголошення підозри непритомним, суд не прийняв. Загалом же сюжет просякнутий іронією, на кшталт «смог даже пару слов сказать» та «казалось бы, мужчина в самом расцвете сил». Саму хронологію подій тут описують як «хронологию лежачих странствий». Факт того, що затримання протриває всього 72 години, ілюструють кадрами з мультфільму «Попелюшка», де після півночі карета перетворюється на гарбуз. А аргументів адвокатів стосовно невинуватості голови ДФС у сюжеті так і не подають.

Телеканал ICTV

На ICTV в тематичному сюжеті дев’ять із одинадцяти хвилин говорили про діагноз та лікування голови ДФС. Спочатку згадали історії інших чиновників та політиків, що хворіли в суді, потім перейшли до самого Романа Насірова, з’ясовуючи, симулював фіскал свою хворобу чи ні. Тут є позиція і прокуратури, й адвокатів, але самі журналісти схиляються все ж до версії з фейковою хворобою, заявляючи, що це «чергова історія з черговим смертельно хворим». Ще більше підігрування прокуратурі з’являється у фіналі повідомлення, коли журналісти транслюють заклики Мустафи Найєма заблокувати суд «сьогодні увечері», а потім і Назара Холодницького, керівника Спеціалізованої антикоруційної прокуратури, який іронізує з приводу відводу судді.

5 канал

Тематичний сюжет 5-го каналу був найкращим серед тижневиків. Журналісти збалансовано передали позиції адвокатів, прокурорів, роз’яснили самі звинувачення і, головне, акцентували, що всі медичні висновки прокуратурі ще треба буде довести в суді. Підставив колег тільки ведучий «Часу. Підсумків тижня» Віталій Гайдукевич, який у своїй підводці наговорив багато далеких від неупередженості речей. Зокрема, він зацікавився: «Хто попередив Насірова, щоб він сховався до Феофанії?». Чому би замість «хто» не вживати в цій ситуації «чи», якщо журналісти все одно не мають відповідей та аргументів? Також ведучий ставить запитання: «Чому суд за таких обставин досі існує нібито в окремій, далекій від нас реальності?», далі історія з реальностями та претензіями Гайдукевича до суду ніяк не розкривається. Порушено й інші теми: «Чи можуть настільки хворі люди обіймати відповідальні посади?», «Чому НАБУ чекала вечора, а не прийшла до Насірова вдень?» І на жодне з запитань у сюжеті немає відповіді. Ба більше, ці частини підводки взагалі не згадуються в матеріалі, навіть побіжно.

Така ситуація в телетижневиках небезпечна з кількох причин. Хоч підсумкові новини й передбачають певну аналітичність та суб’єктивність, вони залишаються журналістикою, а отже мають ґрунтуватися на фактах. Журналісти не можуть ставити запитання на кшталт: «Хто попередив Насірова, щоб він сховався до Феофанії?» — не навівши жодних доказів, що голову ДФС справді попередили. Це подвійне звинувачення — НАБУ в тому, що там існує витік інформації, та Насірова в тому, що він намагався втекти від слідства. За такі речі до суду можуть потрапити самі журналісти.

Хоча хвороба Романа Насірова й виглядає підозріло, до офіційного висновку спеціалістів його не можна вважати симулянтом. Журналісти не можуть однозначно іронізувати зі стану підсудного, навіть на секунду не припускаючи, що той справді може бути хворим. А такий сумнів був лише на ICTV. Врешті-решт, «підозрілий» — означає підозру, а не однозначний висновок.

Хоч, як вдало зазначили на «Інтері», «люди» бажали, щоби Насірова відправили в СІЗО, але журналісти цього бажати не можуть. Бо в такому разі це стає тиском на суд, підбурюванням населення (як заклики Мустафи Найєма на ICTV) й, головне, порушенням презумпції невинуватості. Практично всі етичні кодекси журналістів передбачають невтручання в судові справи. Етичний кодекс українського журналіста теж: «Журналіст у своїх повідомленнях не втручається у судові справи, поки ведеться слідство, уникає характеристик людей, запідозрених у злочині, але вина яких не встановлена вироком суду». Це правило існує тому, що журналістика має неймовірну силу. І чим більше ЗМІ переконують, що Насіров винен, якщо не у зв’язку зі справою Онищенка, то через наявність лондонських квартир, то тим більший тиск на суд чинитиме суспільство й тим менше можливостей на захист матиме Роман Насіров.

До цього, власне, зводиться вся суть проблеми. Суспільство та журналісти вимагають від народних обранців жити з тими ж обов’язками, що й вони, але не хочуть визнавати, що вони мають і такі ж права. Справа не в голові ДФС, а в тому, що журналісти беруть на себе функції суду, раз за разом призначаючи злодіїв та жертв.

Детальніше про це й те, як телеканали заодно засуджували Андрія Садового й Надію Савченко, читайте в публікації «Пацієнт радше винен. Огляд тижневиків ICTV, “України”, “1+1”, “Інтера” та 5-го каналу за 5 березня 2017 року».

comments powered by Disqus