«Інтер» транслює заклики розстріляти Яценюка, «Україна» — покарати Саакашвілі за «вбивства»

Скріншот каналу "Україна"

Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 7–12  серпня 2017 року.

Головними подіями тижня стали: затримання підозрюваних у розкраданні коштів на будівництві Євровалу, річниця вторгнення Росї в Грузію, відставка керівника «Укрзалізниці» Войцеха Балчуна.

«Інтер» намагається прив’язати Яценюка до розкрадання «Стіни»

У телеканалу «Інтер» та проекту «Стіна» складні стосунки: журналісти давно критикують споруду та натякають на участь Арсенія Яценюка в дерибані виділених на неї коштів. Але цього тижня в «Подробностях» стався справжній рецидив: журналісти випустили про «Стіну» одразу чотири сюжети.

Почалося все 8 серпня, коли ведуча Наталія Бєлишева повідомила: «НАБУ и САП задержали шесть человек, причастных к хищению средств во время строительства так называемой Стены, или Европейского вала». Тоді ж журналістка як бекґраунд додала, що «это проект главного “фронтовика” Арсения Яценюка. Начинался он как нечто грандиозное, по крайней мере, экс-премьер так его анонсировал. Европейский вал должен был остановить российское вторжение, но на деле оказалось, что это действительно всего лишь металлическая сетка, смотровые вышки и камеры видеонаблюдения». Експертних висновків щодо «Стіни» (яку деякі експерти підтримують) і жодних коментарів «Народного фронту» або Яценюка в повідомлені немає.

У сюжеті 9 серпня на цю ж тему кореспондент заявляє: «"Евровал" — стройка века главного «фронтовика» Арсения Яценюка. По факту — ров, земельная насыпь, смотровые вышки, камера наблюдения, металлическая сетка. Впрочем, незатейливое ограждение оказалось недешевой роскошью. Стоимость проекта — 4 миллиарда гривен». Можливо, така вартість пояснюється довжиною кордону в 2000 кілометрів чи складністю споруди? Але висновки роблять лише самі журналісти, не посилаючись на жодні джерела з цього приводу.

У сюжеті 10 серпня, який у випуску знову перший, Наталя Бєлишева вже вкотре самостійно, без жодних експертів, наголошує: «Распиаренный в свое время экс-премьером Яценюком проект “Стена” фактически провалился». Але це далеко не все. Ведуча вкотре згадує тему про підпал НІСу: «Строительство Евровала не раз критиковали СМИ, как и, впрочем, другие инициативы “Народного фронта” [не те, що інших політиків. — MS]. “Фронтовики” регулярно фигурируют в уголовных и коррупционных расследованиях [не те, що інші політики. — MS]. Буквально на этой неделе в политическом преследовании представителей этой политсилы обвинило интернет-издание “Страна.ua”. И напомню, что в сентябре прошлого года нападению подверглась редакция “Подробностей”».

Слова «Народному фронту» канал, звісно, не надає. Оцінок «Стіни» від експертів тут також немає. Як і пояснень, до чого ініціатива Яценюка, який, до речі, вже півтора року не прем’єр, до розкрадання на місцях?

11 серпня на «Інтері» головна новина дня — знову «Стіна». Сталося невідворотне й проект запросили прокоментувати «чергового по коментарях» на каналі Сергія Капліна. Але спочатку заява від кореспондента: «Политологи удивляются, почему за провал невероятно дорогого проекта отвечают лишь пешки, а не главный прораб». По-перше, не за провал, а за ймовірне розкрадання коштів. По-друге, який стосунок політологи мають до розслідування? По-третє, а хто назвав підозрюваних «пішаками»? П’ятеро із семи — керівники підприємств та служб. По-четверте, а хто в проекті «Стіна» — головний прораб?

Завершується тиждень «Стіни» на «Інтері» поетичним коментарем від Сергія Капліна: «Це не європейський вал. Це європейський завал. Після цієї крадіжки, після цієї оборудки у нас уже не буде абсолютно ніякого розуміння з нашими європейськими партнерами. Після будівництва цієї стіни між владою і простими людьми формується неймовірна стіна недовіри. Тому я вважаю, що авторів цієї стіни, тих, хто крав ці гроші, ідеологів, ідейних натхненників Яценюка, Авакова, їхніх шісток потрібно ставити до стінки за цю стіну».

У статті 28 «Закону про інформацію» написано, що «інформація не може бути використана для закликів до [...] насильства, жорстокості...» Сергій Каплін пропонує, а телеканал «Інтер» ексклюзивно транслює заклики до розстрілу екс-прем’єра та міністра МВС. Що, звісно, не дивно. Дивно, чому Сергій Каплін у такому разі не ініціює закону про повернення смертної кари?

«Україна» цілий тиждень розповідала про вбивства та інші «злочини» Саакашвілі

Телеканал «Україна» був одним із найкритичніших до Михеїла Саакашвілі протягом його перебування в Україні (тут, тут і тут). І за дві тижні після позбавлення його громадянства, «Сегодня» почали випускати щоденні критичні сюжети про екс-губернатора. Щоправда, явно перегнули палицю зі звинуваченнями.

7 серпня тут просто повідомили, що грузинська прокуратура передала всі чотири справи Саакашвілі до суду: «Саакашвили обвиняют в растрате государственных средств в особо

крупных размерах, разгоне протестов, который привел к жертвам, и причастности к захвату оппозиционного канала “Имеди"». Позицію сторони захисту чи самого Саакашвілі з цього приводу в сюжеті не транслюють.

8 серпня тема Саакашвілі продовжується. Цього разу «Україна» розповідає, що грузинська прокуратура намагається знайти екс-президента. У сюжеті навіщось присутній коментар від Іллі Киви, титрованого як «політик»: «Пусть он обратится в Европейский суд и получит документы, которые будут подтверждать его легальность как гражданина Грузии и непричастности его к тем преступлениям, в которых на сегодняшний день ему выдвинуты обвинение. Моё отношение как мужчине к мужчине: человек, для меня, который смог отказаться от своего гражданство, он предатель. Если этот человек был президентом своей страны и отказался от своей страны, он предатель два раза». По-перше, не зрозуміло, який стосунок до цієї справи взагалі має Ілля Кива, хіба що його повинні були протитрувати як «мужчину»? По-друге, навіщо «Україна» транслює коментар, повний сумнівних суджень? Адже в Європейський суд з прав людини Саакашвілі зможе звернутися лише коли вичерпає всі юридичні засоби у Грузії. Та й розглядають у цьому суді лише питання прав людини. Звісно, Саакашвілі сам заявляв, що планує звернутися у Страсбург, але з питання позбавлення українського громадянства, а не повернення грузинського. Балансу в сюжеті, як і раніше, немає.

9 серпня сюжет «України» збагатився одразу трьома коментарями. Нана Какабадзе, голова правозахисної організації «Колишні в’язні за права людини», закидає Саакашвілі вбивства: «Он должен отвечать за все поступки, все убийства, которые он совершал на улицах невиновных ребят, невиновных людей. Прямо расстреливали на улице на глазах всех». Тут варто зробити акцент на двох речах. По-перше, проти Саакашвілі немає відкритих кримінальних справ через убивства, тому такі коментарі без жодних доказів і позицій правоохоронців не варто подавати в сюжеті. По-друге, по-хорошому взагалі не варто цитувати Нану Какабадзе. Це людина, яка заявляє, що при Саакашвілі кожного в’язня (320 тисяч) зґвалтувати й зняли це на відео. Причому ґвалтували інколи у присутності дітей, а потім показували ці кадри священникам. Себто, ви розумієте...

У цьому ж сюжеті політолог Володимир Фесенко пояснює «закордонну активність» Саакашвілі. На його думку, це спричинено тим, що в серпні екс-губернатор не має політичних медіаконкурентів. Але, разом із тим, «начиная с сентября месяца, будут другие события, другие информповоды и Саакашвили неизбежно отойдёт на второй план». Тим, що про це все думає сам політик або члени його партії, журналісти не цікавляться. Mediasapiens уже писав, що тему Саакашвілі намагаються «відвести на другий план» прямо тепер.

10 серпня — новий день і новий сюжет про звірства Саакашвілі у Грузії на «Україні». Цього разу в матеріалу немає навіть інформаційного приводу, кореспонденти й численні коментатори просто перераховують, за що прокуратура відкрила проти екс-президента чотири кримінальних справи. Тут згадують усе: буцімто розтрати бюджетних коштів на епіляції, перельоти й масажисток, репресії проти ЗМІ і, знову, вбивства. Коментує один із учасників протестів у Тбілісі у 2007 та 2010 роках: «Многих людей забрали. Многих избили. Нескольких, вот двоих, недалеко от этого места, кинули на крышу и убили. И потом провели утром парад. Они повытирали кровь здесь и провели парад на этой крови». Цікаво, що в сюжеті є коментарі члена прокуратури, але про вбивство розповідає не він. Адже жодні убивства політику правоохоронці не закидають.

Згадали про екс-губернатора і в інтерв’ю з Олегом Ляшком цього ж дня. Депутат назвав Саакашвілі зрадником та «не конкурентом собі».

11 серпня «Україна» продовжує говорити про Саакашвілі. Цього разу — з Борисом Колесніковим. Співголова «Опоблоку» заявляє, що Саакашвілі «похож на советского алкоголика, которого выгнали с работы и он пытается где-то на проходной поймать начальника, директора завода и всё таки поговорить, как-то договориться. Он превращается..., он и был посмешищем». Журналістка дозволяє подібні порівняння, не реагуючи на них.

Тим часом у щоденному сюжеті до справи Саакашвілі додають звинувачення ще одразу в двох убивствах. Кореспондент перераховує вже наявні чотири справи: «...По четырем делам, в которых Саакашвили проходит в статусе обвиняемого. Убийство 28-летнего сотрудника банка Сандро Гиргвлиани...» Але Саакашвілі звинувачують не у вбивстві, а в буцімто перевищені службових повноважень через помилування убивць. Що далеко не одне й теж. Друге вбивство «Україна» теж вирішила сама додати Саакашвілі: «К четырём уголовным делам Михаила Саакашвили может прибавиться ещё одно. Родственники грузинского премьера Зураба Жвания, по официальной версии погибшего от несчастного случая, подозревают к причастности к нему Саакашвили. Они требуют допросить экс-президента». «Может прибавиться» — це не інформаційний привід для новини й не факт для висвітлення. Тим паче, що родичі загиблого просять допитати екс-президента й ще ніхто не заявляв про звинувачення проти нього. Також у сюжеті одразу кілька людей розповідає про тортури. А журналісти не нагадують, що за тортури Саакашвілі теж ніхто не судить. Про баланс думок ми вже мовчимо, ці сюжети — це просто перерахунки начебто гріхів (не доведених) екс-президента без жодного натяку на об’єктивність.

Сюжет 12 серпня акцентує увагу на тому, як Саакашвілі переміщається світом без паспорту. У сюжеті є ще один надважливий коментар від Іллі Киви: «Вот родину, родину и мать — её не выбирают. С ней рождаются и умирают. Отказавшись от родины, ты откажешься завтра от матери [Вконтакте заборонили, а “пацанські пабліки” живуть. — MS]. И где гарантия того, что в удобное время или вот в определённых обстоятельствах он завтра не предаст нас, украинцев? Предавший раз, будет предавать всё время!». Вистачає в сюжеті й інших, менш поетичних коментарів. Наприклад, політолог Володимир Фесенко переконує:«А по большому счёту, он никому не нужен. Это политик или политическая сила, которая создает конфликты, сумятицу и отбирает голоса. На победу не претендует, а голоса отбирает. В этом контексте он не нужен ни Тимошенко, ни Садовому, ни Анатолию Гриценко — никому по большому счёту!»Жаль, що ніхто не аналізує, чи потрібен Саакашвілі виборцям.

Телеканал «Україна» випускав сюжети проти Саакашвілі щодня протягом тижня і критично згадали його у двох інтерв’ю з іншими політиками. І лякає тут не тільки те, наскільки тенденційними та сумнівними є матеріали й висновки телеканалу. А й те, як легко журналісти заявляють про численні вбивства політика, зовсім не заморочуючись, аби пояснити глядачам контекст та зважену картину подій. Питання після такого тижня викликає лише одне: а що далі? У тортурах, вбивствах та епіляції державним коштом Саакашвілі вже звинуватили. А попереду ще хто знає скільки подібних сюжетів.

«1+1» знову рятує «Укроп» від кримінального переслідування

Телеканалу «1+1» знову довелося відстоювати регіонального члена «Укропу», в якого проблеми з законом. Цього разу «громадського активіста, майданівця і члена партії "Укроп"» Олександра Тиводара з Луцька.

9 серпня ведуча Наталія Мосейчук заявила: «Сотні людей зібралися на протест у Луцьку. Вони обурені затриманням громадського активіста, майданівця і члена партії "Укроп". Спершу авто Олександра Тиводара зупинили посеред міста озброєні люди в камуфляжі. Потім його звинуватили в незаконному прослуховуванні місцевих чиновників. Однопартійці Тиводара називають обвинувачення абсурдним і говорять про політичний тиск».

Сюжет сповнений гучних і сумнівних заяв. Кореспондент Олександр Привалов заявляє: «Траурний вінок під дверима СБУ, як символ продовження репресій 1937 року [Серйозно? — MS]. Протестувальники кажуть, у місті Олександра Тиводара знає чи не кожен. Він колишній афганець, за часів Майдану разом з активістами забезпечував у Луцьку громадський порядок». Що ж, по-перше, місцевий сайт опитав лучан, і багато з них ніколи не чули про Тиводара. По-друге, ні тут, ні далі не зазначено, а чим нині займається член «Укропу»? Себто в сюжеті побіжно згадується, що він керівник якоїсь «Варти порядку», але що це таке — незрозуміло. Судячи з сайту організації, вона допомагає поліції охороняти спокій у Луцьку.

До речі, хоч про діяльність Тиводала й не згадують, далі в сюжеті звучить коментар одного з учасників акції під СБУ: «Дякуючи таким, як Олександр Олександрович, сьогодні лучани і наші діти ходять спокійно, лучани сплять спокійно, тому що зменшилася криміногенна ситуація на Волині». Наскільки це заслуга саме Тиводара, незрозуміло, але насправді, за даними офіційних джерел, криміногенна ситуація на Волині погіршилася.

Усі заяви СБУ в сюжеті подані з приставкою «начебто», усі заяви колег укропівця — як факт. Ось що журналісти, наприклад, кажуть про позицію силовиків після обшуків, під час яких знайшли зброю та пристрої для стеження: «Спеціальні засоби у вигляді авторучок та наручних годинників вони начебто контрабандою доправляли в Україну. Ці фотографії начебто речових доказів з'явилися на офіційному сайті СБУ». А ось як передають заяви соратників Тиводара: «Затримання не що інше, як політичний тиск, бо зброя, яку вилучили мисливська, а міни та гранати не бойові».

Далі це підтверджують члени «Укропу»: «Це муляжі були, тому що громадське формування, воно неодноразово виїжджало з волонтерськими місіями на Схід України». У СБУ, до речі, підтвердили, що зброя була навчальною. Проте знайдені набої — бойовими й невідомого походження. Інформації про пристрої стеження члени «Укропу» чомусь не коментували. Єдині ж коментарі правоохоронців у сюжеті звелися до перерахунку вилученого під час обшуків.

Замість силовиків їхні дії коментує Ірина Констанкевич, народна депутатка України: «Ми бачимо такий, знову ж таки, театральний антураж, з яким затримували посеред міста, створивши великі корки так, щоб це спостерігала велика кількість громади нашої міської. Тобто створювалося враження, що цими діями хочуть показати, хто в місті, хто в області, хто тут в Україні господар».

У фіналі сюжету кореспондент знову нагадує про політику: «"Укроп" звернувся з вимогою до влади припинити брудну боротьбу з політичними опонентами». Тільки от незрозуміло, чому Тиводар є опонентом влади, якщо не займає жодної адміністративної посади?

10 серпня історія продовжилася, цього разу йшлося про суд, де для активіста обирали запобіжний захід. Леймотивом сюжету став фізичний стан підозрюваного. Ведуча Наталія Мосейчук розповідає: «... В Луцький міський районний суд затриманого привезли просто з лікарні, куди його шпиталювали з підозрою на гіпертонічний криз[...]До зали суду Олександра Тиводара несли на ношах під оплески його побратимів. Вони вважають затримання укропівця політичним переслідуванням [...] Медики категоричні, кажуть: слідчі дії щодо укропівця, зважаючи на стан його здоров'я проводити не рекомендують».

Далі стан Тиводара коментує фельдшер: «Артеріальний тиск, який встановив межі 200 на 100. Дуже багато високих ризиків є різних. Якби не наші медикаменти, я не знаю, щоб з ним було».

Жодної іронії щодо медичного стану підозрюваного, так само як і натяку на його симуляцію, в сюжеті немає. Хоча отак на «1+1» анонсували, наприклад, аналогічний суд за участі Романа Насірова в березні: «Тільки зараз і тільки у нас: картаті ковдри, непереможні вахтери, непідтверджені інфаркти та спецоперація «Детективи НАБУ» — не пропустіть». Що ж до побратимів, які аплодували Тиводару, то вони також, за повідомленнями місцевих ЗМІ, ображали присутніх журналістів. Але жодних інших позицій в сюжеті не представлено.

Завершується повідомленнями перифразом вчорашньої заяви від Ірини Констанкевич: «В основі цієї справи лежить не правопорушення, а політичне замовлення». І досі незрозуміло, до чого тут, взагалі, політика.

Також варто зазначити, що «1+1» практично не згадує про звинувачення в незаконному стеженні й не називає імена людей, за якими, ймовірно, слідкувала «Варта порядку».

Протягом тижня перевагу отримали такі політики та політичні сили:

Петро Порошенко — цього тижня Президента пропіарили лише раз, на рідному 5-му каналі.

Олег Ляшко — «головний радикал» піарився на «Україні» тричі.

Сергій Каплін — загострення критики проекту «Стіна» подарувало члену БПП одразу шість появ на «Інтері».

«Опозиційний блок» — партія з’являлася на телебаченні чотири рази. Три — на «Інтера», один — на «Україні».

«Укроп» — членів партії піарили на «1+1» три рази.

Микола Мартиненко — сторона захисту екс-депутата мала перевагу на «Інтері» та «Україні».

Ігор Гужва та «Страна.ua» — про переслідування журналістів розповідали на «Інтері».

Критика:

«Народний фронт» — одразу сім матеріалів із критикою «фронтовиків» вийшло на «Інтері».

Михеїл Саакашвілі — грузинського екс-президента шість разів критикували на «Україні».

«Держкіно» — кампанію проти «Держкіно» продовжили на «1+1» в одному сюжеті.

Загалом експерти «Детектор медіа» нарахували протягом тижня 44 сумнівних матеріали. На «Україні» — 18, на «Інтері» — 16, на «1+1» — шість, на ICTV та 5-му каналі — по два.

Детальніше про це читайте в публікації «Канал “Україна” слідами Саакашвілі. Моніторинг теленовин за 7–12 серпня 2017 року».

comments powered by Disqus