Телевізійний «фейс-контроль»: як журналісти пропускають у новини лише обраних

Скрін-шот Україна

Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 18–24 вересня 2017 року.

Головними новинами тижня стали: пожежа в дитячому таборі в Одесі, виправдальний вирок підозрюваним у масових заворушеннях 2 травня 2014 року, мітинг лікарів у Києві, вибухи на складах боєприпасів під Маріуполем.

Журналісти неякісно та однобоко висвітлюють вимоги мітингарів-медиків

19 вересня українські медики вийшли на мітинг біля Верховної Ради. Вони мали кілька вимог, але, мабуть, найгучнішими серед них були ліквідувати заборгованість по заробітній платі та переглянути запропоновану МОЗ реформу медицини. Більшість журналістів, висвітлюючи подію, замовчали позиції профільного міністерства, а ICTV та «Інтер» відверто стали на бік активістів. При цьому майже ніхто не заглибився в причини медичних проблем.

Ведуча ICTV Інна Шевченко починає матеріал із того, що «медикам уже зовсім увірвався терпець». Як сильно і як довго працівники галузі страждали раніше, щоправда, журналістка не уточнює.

Найбільше уваги в сюжеті «Фактів» приділяють зарплатній заборгованості: кореспондентка Оксана Коваленко в сюжеті запевняє, що затримка виплат почалася «після реєстрації лікарень на баланс місцевій владі. Найбільші борги в дотаційних регіонах країни». Оскільки журналісти не деталізують, про яку саме «перереєстрацію» лікарень ідеться, складно проаналізувати справедливість їхніх заяв (ще раз наголосимо, що ця думка в сюжеті подається саме журналістами, без жодних посилань на експертів чи активістів). Імовірно, йдеться про зміни до Бюджетного кодексу в 2015 році. Але проблеми із зарплатами для медиків у будь-якому разі виникали й до цього: у 2014, 2013, 2012, 2011 роках.

До речі, за збігом обставин, буквально напередодні «Факти» розповідали про проблеми в Коломийській лікарні, на яку в місцевому бюджеті буцімто бракує грошей. Хоч він і профіцитний, про що журналісти не згадали. У цьому сюжеті 18 вересня ICTV радив використовувати для вирішення проблем Коломиї стабілізаційні дотації. 19 вересня про комплексне вирішення проблем медиків не згадували, Кабмін лише обіцяв медпрацівникам погасити борги по зарплаті з резервного фонду. Хоча Уляна Супрун запевняє, що без ухвалення профільних законів проблема виникне знову. Але ані їй, ані незалежним експертам «Факти» слова не надають.

Також ICTV жодним чином не збалансовує ці заяви, передані кореспонденткою: «Протестувальники обурені скороченням лікарень, браком фінансування галузі [...] Ще люди вимагають не ухвалювати реформи, які нашкодять і системі охорони здоров'я, і пацієнтам». МОЗ іще в червні офіційно спростував скорочення лікарень. Уляна Супрун зранку в день мітингу заявляла, що заплановані реформи збільшать зарплату лікарів. Що ж до шкоди пацієнтам, то, взагалі-то, варто було би конкретизувати, які саме реформи тут мають на увазі, але в будь-якому разі автори законопроектів та експерти називають чимало переваг від запланованих змін.

Насправді ж замовчування — це проблема не лише ICTV. Думку МОЗ щодо реформи (й то лише у вигляді дописів Уляни Супрун у Фейсбуку) продемонстрували тільки «1+1» та «UA: Перший».

«Інтер» же пішов у викривлені балансу ще далі, й до критичної позиції численних мітингувальників додав позицію одразу трьох політичних опонентів Супрун.

Ось що, наприклад, заявив нардеп Олег Мусій, заступник голови комітету ВР з питань охорони здоров’я: «Те, що намагаються пропхнути сьогодні в порядку денному, от ту псевдореформу геноциду українського народу [здається, цей вислів політики використовують занадто часто. — MS ], це дуже добре, що вийшли медики, і хай почують народні депутати за що вони збираються голосувати. За те, щоб ці люди були позбавлені роботи».

Проти МОЗ у сюжеті висловилися також Ольга Богомолець, голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, і Сергій Каплін, нардеп та лідер профспілок, який і себе попіарив, і людей покритикував: «...Я завжди захищав і буду захищати перше — профспілки, а ще найслабших. [...] Ті реформи, які сьогодні пропонують, а зокрема медична, нічого іншого, як корумпування і грабіж системи охорони здоров'я, знищення системи охорони здоров'я не мають».

Узагалі, сюжет «Інтера» подає головною темою мітингу саме медичну реформу: «Вышли сказать свое "нет" новой медреформе», — описує акцію кореспондентка Ольга Теребінська.Реформу ж коментує троє політиків. Двоє мітингувальників у сюжеті також висловлюються за призначення іншого міністра охорони здоров’я. А от темі зарплат, що стала центральною на більшості інших каналів, «Інтер» виділив лише один синхрон одного учасника акції. Тож тут вектор сюжету явно зміщений із соціальних проблем на політичні.

Зазначимо, що ці ж особливості характеризують і сюжет СТБ: там теж майже не згадують про зарплати, там теж присутні коментарі Капліна та Богомолець, хоча немає коментарів Супрун. Різниця полягає лише в тому, що тут до озвучених заяв політиків намагаються ставитися критично. Наприклад, у Сергія Капліна запитують про проплаченість мітингу, а коментар Богомолець підводять фразою: «Хоч акцію анонсували як аполітичну, на сцену один за одним піднімалися політики».

Таким чином, можна виділити кілька очевидних вад висвітлення події журналістами. Перше й найважливіше — це тотальне ігнорування позиції МОЗ із приводу медреформи. Подібне замовчування — одна з причин, чому в медиків узагалі формується уявлення про масові «звільнення» та «закриття медзакладів». З іншого боку, якщо мітингувальники праві, то журналісти мусили би гостро поставити ці запитання перед відповідальними міністерськими чиновниками й, можливо, спонукати їх публічно визнати, що проблеми існують і реформу треба ще раз обдумати.

Друга проблема — це політизація акції, що добре було продемонстровано в сюжеті СТБ. Якщо подію запланували як аполітичну, але політики все одно прийшли на неї попіаритися, то єдиний спосіб завадити їм — не повідомляти про їхні заяви, тим паче якщо вони позбавлені новинності та конструктивності.

Третя проблема — поверховість висвітлення мітингу. Про причини затримки зарплати повідомили лише на ICTV (без посилань) та на «1+1» і «UA: Першому» з посиланнями на Уляну Супрун. На інших каналах лишилося загадкою, звідки взявся борг у 80 млн і як зробити так, щоб він більше не з’являвся.

«Інтер» заявляє, що арешт Лавриновича руйнує віру в українське право

21 вересня до політиків, яких захищає «Інтер», додався Олександр Лавринович, міністр юстиції часів Януковича та Ющенка. 15 вересня суд арештував його на 60 діб через підозру в захопленні влади шляхом змін до Конституції в 2010 році. «Подробности» з цим не згодні.

Ведуча Катерина Лисенко розповідає: «Защита Александра Лавриновича собирается обращаться в ЕСПЧ и другие международные инстанции, если Апелляционный суд не отменит решение о его содержании под стражей. […] Александра Лавриновича подозревают в насильственном захвате власти. Но доказательств — практически нет. На днях за него вступилась и украинская политическая элита».

Всю українську еліту представляє в сюжеті Іван Драч, що востаннє був депутатом одинадцять років тому: «Про те, що зробив Лавринович, що він, так би мовити, віддав владу Януковичу, це дуже смішно через те, що — яким чином він може це все зробити, яку б він посаду не мав? Цим всім займався, мабуть, Конституційний суд, якісь інші структури, державні органи і претензії — до них. Але я так думаю, що до Януковича далеко дуже, а Лавринович близенько. То його "хап" і в буцегарню. І це просто якось неймовірно, що це у нас це дуже легко й просто робиться».

На «Інтері» всі ці закиди так і лишаються незбалансованими, хоч прокоментувати їх варто.

По-перше, яким чином Лавринович буцімто сприяв Януковичу в зміні Конституції й розширенні таким чином повноважень Президента, пояснювали в ГПУ: «Через внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів тексту Конституції України в редакції 1996 року та її офіційної публікації». По-друге, хоч «Янукович далеко», йому теж повідомили про підозру за цією справою. По-третє, «легко й просто» Лавриновича арештували все ж через суд, а слідство у справі тривало з 2014 року. 27 вересня, до речі, екс-міністра відпустили. Загалом, можливо, коментар Івана Драча й «елітний», але малоінформативний і потребував у сюжеті доповнення.

Син та адвокат екс-міністра Максим Лавринович теж спростовує звинувачення ГПУ, заявляє, що насправді батька арештувати за відмову давати «фальшиві свідчення проти колишнього керівництва держави», й переконує, що у справи немає перспектив. Можливо, він і правий, але й тут коментар від ГПУ для балансу все ж не завадив би.

Відсутність «юридичних перспектив» та необґрунтованість арешту, за словами «Інтера», підтверджують і політичні експерти. Кирило Молчанов, наприклад, упевнений: «Для того, чтобы отвлечь внимание от дела об госизмене, придумали дело об узурпации власти, но так как единственный, кто присутствует в Украине на сегодняшний день — это Лавринович, то, по сути, его показательно и, скажем так, и арестовали». Експерт, щоправда, так і не пояснює, навіщо відволікати увагу від справи про узурпацію влади й настільки дивно арештувати тільки тих, кого фізично можливо арештувати.

Ще більш категоричні заяви робить інший експерт Олександр Мартиненко: «Всі ці роки, які він прожив в Україні після Революції, він абсолютно був законослухняною людиною і точно в нього немає жодного впливу на слідство, на суди...» Чому це входить до компетенції пересічного політексперта й чому «Інтер» ігнорує думку ГПУ з приводу обґрунтованості арешту — незрозуміло.

Фінал сюжету взагалі представляє арешт Лавриновича як національну трагедію. Спочатку кореспондентка Оксана Григор'єва заявляє: «Защитники также готовят обращения в международные инстанции, так как, по их словам, вера в украинское право после этого ареста — подорвана окончательно». Глядачам, звісно, приємно буде почути незбалансовану заяву про те, що в їхній державі не варто більше вірити в право. Дивно, що коментар Януковича про «агонію влади» в сюжет не взяли.

Максим Лавринович закінчує повідомлення: «Трагізм цієї всієї ситуації полягає в тому, що батько опинився за ґратами за рішенням суду, а рішення суду виноситься "Іменем України". І та Україна, за яку він боровся, яку він для нас з вами створював — сьогодні садить його за грати».

Зазначимо, що Олександр Лавринович справді стояв біля витоків української політики й був членом «Народного руху України» з часу його заснування. А в 2007 році став заступником голови фракції Партії регіонів.

«Інтер» же у своєму сюжеті не лише замовчав сумнівні факти справи та біографії політика, а й явно гіперболізував озвучені речі. На початку матеріалу журналісти від себе заявили, що у справі «майже немає доказів», а в кінці повідомлення переказали думку про те, що українському праву більше не варто вірити. Такі крайнощі й заангажованість новинарів не пасують ані їм, ані людям, що в «Подробностях» заявляють про свою невинуватість.

ICTV розкрив виборчу стратегію партії «Наш край» і сам, очевидно, увійшов до цієї стратегії

21 вересня «Факти» на ICTV вирішили розповісти про стратегію партії «Наш край» на виборах до територіальних громад. Але не так, як про стратегії політиків розповідає, наприклад, Insider чи як про саму партію «Наш край» розповідає «Українська правда». А з більш піарним підходом.

Ведуча Інна Шевченко заявляє: «Розвивати та відновлювати інфраструктуру, створювати нові робочі місця та відроджувати невеличкі населенні пункти з руїн — така стратегія партії “Наш край”, яка не стоятиме осторонь цьогорічних виборів до об’єднаних територіальних громад і візьме в них участь». По-перше, «не стоятиме осторонь» та «візьме участь» — це тавтологія. По-друге, незрозуміло, про що саме йдеться — передвиборчу агітацію партії чи її політичну програму після ймовірного приходу до влади? По-третє, «розвивати», «створювати» й «відроджувати» — це загальні слова, функції, а не стратегії адміністраторів. Але головне запитання: чому взагалі «Факти» розповідають про плани лише однієї політичної сили, яка навіть не має фракції у Верховній Раді?

Зазначимо, що ICTV — єдиний телеканал, що хоч і рідко, але піарить «Наш край». У березні йому присвятили три сюжети, у травні — чотири, у червні — два.

Інна Шевченко продовжує: «Рішення партії підтримали делегати з усіх областей, адже досвід керування такими громадами політсили чималий. За останні два роки її представники, здобувши перемогу на подібних виборах, уже продемонстрували, як за короткий термін можна вдихнути нове життя у занедбані, а часом і зовсім забуті населенні пункти».

Жодних прикладів чи статистики в сюжеті немає. На екрані під час начитки показують нетитровані поселення, де є лавки, асфальт і прапори ЄС. Зазначимо, що «Наш край» на виборах в об'єднаних територіальних громадах уже демонстрував високі результати, тож тим паче дивно, чому журналісти не навели цифри замість розмитих формулювань і незрозумілих кадрів.

Закінчує сюжет коментар співголови партії «Наш край» Олександра Мазурчака: «... Я думаю, що сьогодні політична партія “Наш край” — це єдина партія, яка послідовно й постійно звертає увагу й відстоює інтереси місцевого самоврядування і громад у цілому».

У «Фактах» точно єдина, адже не те що іншим партіям, навіть політологам тут слова не надають, і думка про унікальність «Нашого краю» залишається в сюжеті незаперечною істиною. Хоча децентралізацію підтримують, наприклад, БПП і «Самопоміч», а Радикальна партія заявляє на своєму сайті, що «права місцевої громади повинні мати першорядне значення». Громади обіцяють захищати і в «Опозиційному блоці». Хоча, можливо, в усіх цих партій просто немає такої стратегії, як у «Нашого краю», щоб розповідати про них у новинах?

«Україна» та ICTV доводять шкоду оцінних суджень у журналістиці

22 вересня під Маріуполем загорівся склад боєприпасів. Висвітлення наслідків цієї події в новинах яскраво демонструє, чому журналістам не можна допускати в сюжетах оцінних суджень.

23 вересня ведуча ICTV Інна Шевченко розповіла: «...Не чекаючи евакуації, люди повиїжджали, повернулись уже після опівночі. Половина села пошкоджена».

А от кореспондентка Олена Уланова на «Україні» цього ж дня висловлює іншу думку: «Ущерб осколками местным жителям нанесён незначительный, говорят спасатели. Несколько разбитых окон и листов шифера».

Хто ж із новинарів виявився правим? Ніхто. Адже, висловлюючись метафорично, журналісти не мають вказувати в сюжетах, що склянка «наполовину порожня» чи «наполовину повна», вони мають вказувати об’єм рідини в мілілітрах. У даному випадку — чіткий перелік пошкоджень, значущість яких належить оцінювати самим жителям села.

На 5-му каналі, наприклад, слово надали місцевому селищному голові: «Самое большое повреждение — это четыре дырки в шифере. Сгорело сено, поврежден забор, в общем, серьезных повреждений нет. В одном доме там стекло разбито, окно».

Приклад ICTV та «України» добре ілюструє, як людина залежно від свого суб’єктивного досвіду по-різному може оцінювати «значущість» одних і тих же подій. Проблема ж полягає в тому, що журналісти безальтернативно передали свої оцінки глядачам, забравши в тих можливість зробити власні висновки. Ба більше, погляди журналістів виявилися ще й різними, тож про одну й ту ж подію українці отримали різну інформацію.

У Ріната Ахметова день народження! «Україна» передає привітання

21 вересня свій 51-й день народження святкував Рінат Ахметов, власник телеканалу «Україна». Журналісти, які й так щодня піарять свого хазяїна, не обійшли цю подію стороною. Із усього різноманіття речей, за які хвалять олігарха в «Сегодня», для тематичної «вечірки» на честь дня народження обрали футбол.

Вступне слово бере ведуча Олена Кіт: «Сегодня президент донецкого “Шахтера” принимает поздравления от родных, друзей и коллег. Этот день рождения встречает на волне одного из наиболее триумфальных периодов в истории клуба. [...] С каждым годом жажда побед у горняков растёт, несмотря на все трудности, и благодаря целеустремлённости самого титулованного президента в истории украинского футбола. В этом году “Шахтер” опять в прямом смысле слова играет для болельщиков. Матчи с его участием стали самыми посещаемыми в чемпионате страны. Близкие и коллеги Рината Ахметова уверены — всё это благодаря любви к футболу и победным амбициям именинника».

Далі на святі виступають «гості»: Борис Колесніков, віце-президент «Шахтаря», Сергій Палкін, гендиректор клубу, Паулу Фонсека, головний тренер команди, Андрій Павелко, президент ФФУ, Андрій Шевченко, головний тренер збірної України, та Сергій Бубка, голова національного Олімпійського комітету. Загалом шість спеціально записаних синхронів-привітань, деякі з яких варто частково процитувати:

Борис Колесніков: «...[Бажаю. — MS] праздновать не только состоявшиеся праздники и даты, но и создавать для нас, для всех болельщиков "Шахтера" новые даты»;

Андрій Павелко: «... [Бажаю. — MS] вам таких же эмоций, которые вы дарите всем нашим болельщикам. [...]все болельщики и вся футбольная Украина вам желает именно успехов и той синергии, эмоции, счастья, которые каждый получает смотря и более за "Шахтер"»;

Сергій Бубка: «Действительно, вы живете футболом. Вы любите футбол, и вы вкладываете деньги и средства в эту прекрасную игру [...] Вы человек спорта, человек слова. Желаю вам удачи, мира, добра на нашей земле. С днем рождения!».

Із погляду критеріїв інформаційної журналістики тут і коментувати немає чого: канал олігарха випускає сюжет-привітання для олігарха, де три хвилини вся футбольна еліта України розхвалює його, дякує за емоції та бажає особисто створювати нові дати для вболівальників. Звісно, що ні для інших великих бізнесменів, ні для інших власників клубів «Україна» подібного не робить.

Хочеться лише із запізненням приєднатися до привітань і побажати Рінату Ахметову всіх тих «емоцій, щастя та синергії», які дарує глядачам перегляд каналу «Україна».

Перевагу на телеканалах отримали такі політики й політичні сили:

Петро Порошенко — цього тижня Президент з’являвся на телебаченні лише раз, на рідному 5-му каналі.

Володимир Гройсман — тиждень розгляду реформ приніс прем’єру переможних сім піарних появ на телебаченні. По дві від «1+1», ICTV, «Інтера» й одну від «України».

Сергій Каплін — член БПП тричі з’являвся на «Інтері».

Арсеній Яценюк — екс-прем’єр фігурував у дивному, як завжди, сюжеті Дар'ї Щасливої на «1+1».

«Опозиційний блок» — партію цього тижня можна було тричі побачити на «Інтері» й один раз на «Україні».

«Наш край» — стратегію партії розкрили на ICTV.

Олександр Лавриновича — екс-міністра юстиції двічі відстоювали на «Інтері».

Критика:

Вадим Рабінович — страшно уявити, чим лідер партії «За життя» так насолив «Інтеру», але цього тижня телеканал випустив про нього одразу три сумнівних критичних сюжети й не випустив жодного сюжету ані про «Народний фронт», ані про МВС. «Подробности», ви здорові?

Олег Ляшко — про «головного радикала» випустили критичний сюжет на «Інтері». Тут чорнобильці закидають Ляшку, що той тримає закон про їхні пенсії «під сукном». Насправді ж політик, згідно з офіційною інформацією, подав його ще півтора року тому.

МОЗ — критичні сюжети про міністерство вийшли на «Інтері» та ICTV.

Михеїл Саакашвілі — два анонси критичної до Саакашвілі документальної стрічки показали в новинах на «Україні».

Загалом експерти «Детектора медіа» нарахували протягом місяця 43 сумнівних матеріали: шістнадцять на «Інтері», п'ятнадцять на «Україні», шість на «1+1», чотири на ICTV та по одному на 5-му каналі й «112».

Детальніше про це читайте в публікації «“Шатун-майдан” і повернення чупакабри. Моніторинг теленовин за 18–24 вересня 2017 року».

comments powered by Disqus