Регіональні медіа – висвітлення подій чи промивання мізків?

MediaSapiens

Два тижні Україна живе євромайданним життям, а громадяни з нетерпінням чекають інформації про події, що схвилювали все суспільство.

Експерти Українського освітнього центру реформ дійшли висновку, що провладні ЗМІ приховують від своїх читачів об’єктивну, правдиву та об’ємну картину найважливіших подій у країні, не даючи їм можливості зробити власні висновки про те, що відбувається. Найкраще протестні акції висвітлюються у Львові та Вінниці, а найбільше запудрюють мізки читачам у Харкові та Сумах.

Сергій Бондаренко, експерт, голова правління «Центру аналізу та розвитку громадських комунікацій «ДІАЛОГ»: «Мирні протести у Донецькій області висвітлюються неповно».

В засобах масової інформації Донбасу здебільшого є дві позиції – одна моя і друга «неправильна». Експрес-моніторинг восьми друкованих і трьох інтернет-видань, авторитетних у медійному просторі регіону, засвідчує незбалансованість висвітлення громадських протестів. Донецькі ЗМІ пишуть або багато, або нічого: багато щодо позиції влади, майже нічого про те, як громадяни виборюють своє право бути почутими.

Тема масових протестів табуйована у газетах «Жизнь» та «Донецкие новости». Після «чорного четверга» у Вільнюсі матеріали здебільшого містять обґрунтування, чому Угоди про асоціацію з ЄС не підписано, про можливі економічні ризики та роз’яснення «паузи заради майбутнього», як у публікаціях «Евроинтеграция: кто есть кто?» и «Евроинтеграция без паники».

«И с той, и с другой стороны это не союз, а попытка заковать Украину в цепи». Наталья Дяченко, учитель ОШ №138: «Сегодня майдан – это трибуна, где каждый может высказать своё мнение». Евгений Старожук, безработный: «Майданы порождаются теми силами, которые их финансируют». Игорь Суханов, менеджер: «Да я и сам пошуметь на митинге не прочь, особенно, если за плату. Вы думаете, студенты выходят просто так?» – такі відгуки розмістила газета «Вечерний Донецк» у статті «Що породжує евромайдан?».

На шпальтах газет можемо прочитати офіційну версію останніх подій, але інформація про протестні заходи, як на місцевому, так і на національному рівні, відсутня. Тижневик «Панорама» також не помітив євромайданів, але розмістив матеріал «Мантры об интеграции» з думками фахівця-економіста щодо наслідків підписання або непідписання Угоди (№ 48 за 28.11-04.12.2013).

Як зазначає Валерій Кочуєв, експерт, голова Агенції розвитку місцевого самоврядування: «Не дивлячись на певну збалансованість матеріалів щодо інтеграції України до Європейського Союзу, є сумніви в їх неупередженості. Посилання на державних службовців, експертів, науковців, результати досліджень формально свідчать про баланс думок, але фактично відбувається маніпуляція громадською свідомістю. Адже лише півтора тижні тому, ці ж самі видання в один голос говорили про переваги Асоціації з ЄС як єдиний шлях виходу на новий економічний, соціальний та політичний рівень розвитку України. Подібна непослідовність інформаційної політики, стрімкий розворот у смисловій подачі матеріалів вводять читача в оману. Така позиція підриває авторитет ЗМІ».

5 грудня на першій шпальті газети «Донецкие новости» з’явився матеріал «И еще раз о злобном “Беркуте” и “избитых студентах”». Матеріал є прикладом цинічного маніпулювання шляхом пересмикування та зміщення акцентів: «С тяжелыми травмами госпитализировано 92 милиционера. ...В госпитале Киева умер один из бойцов Внутренних войск, принимавший участие в наведении порядка на майдане. Парню было всего 18 лет! Военнослужащий войсковой части 3024. ВЕЧНАЯ ЕМУ ПАМЯТЬ!». «Посмотрите, как изощренно промывают людям мозги в донецких газетах. Провластная пресса буквально надрывается в попытках очернить людей на Майдане. При этом публикует откровенную ложь, сообщая, что в Киеве убивают милиционеров. Цель у этого всего одна. Главное – настроить дончан против людей в Киеве. Посеять рознь и раскол в обществе и не дать людям объединиться в одно движение против правительства», – так прокоментував цей факт журналіст і блогер Денис Казанський.

Лідером у висвітленні донецьких протестних акцій можна вважати газети «Донбасс» та «Донбасс-Неделю». У їх випусках за час протестів є матеріали, які описують ситуацію з різних точок зору. На сторінках цих газет представлені як коментарі прихильників європейської інтеграції, так і Митного союзу, думки експертів («На донецком евромайдане рисуют картины и раздают конфеты», «Майданы воссоеднились, а президент рассказал о петле» (№ 137 від 28.11.2013); «О девочке со спичками и евромайданах», «Евромайдан уезжает в Киев»(№ 138 від 30.11.2013 року)). В цілому можна оцінити матеріали в газеті «Донбасс» як збалансовані та максимально об’єктивні.

Найкраще події на євромайданах висвітлюють донецькі інтернет-видання «Остров», «УРА-Информ.Донецк», «Новости Донбасса». Сайти дозволяють громадянам задовольнити той інформаційний голод, який вони відчувають, не отримуючи інформації щодо висвітлення суспільних протестів в абсолютній більшості друкованих видань у регіоні. Майже з самого початку протестних акцій (22 листопада 2013 року) онлайн-ресурси почали давати об’єктивну картину з місць подій. Можна відзначити, що в окремих матеріалах не дотримано балансу думок, але якщо системно стежити за публікаціями, вимальовується цілісна картинка. Великим плюсом онлайн-видань є оперативність.

Донецькі випуски газет «Комсомольская Правда» та «Сегодня» також активно висвітлюють події на євромайдані, але київському. На жаль, майже немає інформації про протестні акції, які проходять в Донецькій області. Якщо оцінювати матеріали, то вони більш збалансовані. Автори матеріалів намагаються подати думку різних зацікавлених сторін, спираючись на факти. «Комсомольская правда» не лише інформує своїх читачів про останні події, можливі сценарії їх подальшого розвитку, а й дає практичні поради, що робити під час заворушень та сутичок. «Московский комсомолец. Донбасс» приділив увагу подіям, що відбувалися на євромайданах Донецька та Луганська. В матеріалі «Евроинтеграция с кулаками» (№ 48за 28.11-04.12.2013 р.) автори чомусь зосередилися на «скандалах та інтригах» між учасниками майданів.

«У Донецьку дуже бояться політичної епідемії, яка може стати справжньою проблемою для нинішнього режиму, бо Донецьк вважається ядром цієї влади. Щоб уникнути епідемії, місцеві ЗМІ цензуруються і там повністю ігнорують новини, здатні мобілізувати проти режиму громадську думку. Подивіться місцеве ТБ – жодного ток-шоу про євромайдани, почитайте місцеві газети – ні слова про останні події. Повна пасивність городян. Чому? Це результат багаторічної роботи щодо спайки місцевих медіа і влади. Пасивність підноситься як норма. Що буде далі? Влада не знає – тому вибрали сценарій “народної” підтримки. Але це фальш – на мітинги підтримки зганяють комунальників, депутатів райрад і людей без думки», – каже редактор сайту «Новости Донбасса» Олексій Мацука.

Алла Ярова, медіаексперт, кандидат філологічних наук, Суми: Євроінтеграція і євромайдан: короткий аналіз сумського медійного простору

Мені видається важливим і цікавим проаналізувати висвітлення теми євроінтеграції та євромайдану в місцевих медіа в розрізі конструйованих смислів і, так би мовити, у розвитку: тиждень перший: з 20 до 27 листопада, тиждень другий: з 27 листопада до 4 грудня.

Отже, тиждень перший. Узагальнивши, можна сказати, що інформаційні сайти «Сумиінфо» та Xpress, а також комунальні видання «Сумщина», «Білопільщина», газета не комунальної форми власності «Ваш шанс» стали лідерами у подачі матеріалів про євроінтеграцію. Частина матеріалів має виразні ознаки замовності. Головні смисли надрукованих матеріалів протягом цього тижня такі:

1.                  Від євроінтеграції виграє кожен («Давос на українській землі», «Білопільщина», №145-146, 16.11.13; «Від євроінтеграції виграє кожен», «Сумщина», № 46, с. 5). У цьому переконують читачів посли європейських держав («Голландський посол про євроінтеграцію: ваш корабель майже приплив до гавані», Сумщина № 46, с.2), народні депутати від Партії регіонів, керівники обласних установ, організацій («Костянтин Макаренко: Від підписання асоціації з Європейським Союзом ми очікуємо гарантій для простих працівників», Xpress, 14.11.13).

2.                  Не опозиція, а влада справжній євроінтегратор: «…ведь сложно будет обвинить Партию регионов в том, что она не хочет евроинтеграции, поскольку именно регионалы дали большинство голосов за интеграционные проекты, а Президент Виктор Янукович объявил ЕС своей стратегической целью»(«Год в парламенте: обещания и реальность», Сумиінфо, 18.11.13).

3.                  Законопроект про лікування Тимошенко не голосує опозиція: «Отвечая на вопрос, чем можно объяснить тот факт, что оппозиция не поддержала внесение в повестку дня заседания Верховной Рады законопроекты о лечении заключенных за рубежом, политики сказали: «Это страх функционеров родной партии Тимошенко перед ее освобождением». («Оппозиционный триумвират в составе:Кличко, Яценюка и Тягныбока боится свободной Тимошенко – эксперты», Сумыинфо, 19.11.13).

4.                  Юлія Тимошенко – злочинець: «Україна має відчувати сором, якщо вона звільнить Тимошенко, оскільки демократії не мають піддаватися тиску злочинців. Свідчення із Сполучених Штатів вказують на чіткий зв'язок з Павлом Лазаренком і з відмиванням грошей, які були взяті з кишень українців) .(«Ніколас Гіаннакопулос: Україна має відчувати сором, якщо вона звільнить Тимошенко», Xpress,14.11.13).

5.                  Угода про Асоціацію з ЄС буде підписана у Вільнюсі 28 – 29 листопада: «Приостановление Кабинетом министров подготовки к подписанию соглашения об ассоциации с ЕС не означает отказ от евроинтеграционных намерений».( «ПР: Украина не отказывается от евроинтеграции», Сумиінфо,21.11.13).

На відміну від проаналізованих видань, газета «Данкор» подала фактично один матеріал «Сумы вошли в тройку самых проевропейских городов» і тут же під рубрикою «По теме» – «Люблин поддерживает евроинтеграцию Украины». А газета «Панорама» мимохідь згадала тему євроінтеграції України в статті «Бессортирье европейского уровня», порушуючи проблему відсутності туалетів усередині шкільних будівель.

Тиждень другий. Тема євроінтеграції доповнюється матеріалами про всеукраїнський і сумський євромайдани. Газети «Данкор», «Панорама», «Сумщина» друкують статті, в яких розповідають про мирні акції українців на підтримку євроінтеграційного курсу.

Головні смисли:

1. Сумчани вийшли на протест, проте не масово: «Евромайдан в Сумах собрал больше людей, чем на востоке, но заметно меньше, чем на западе Украины» («Евромайдан по-сумски», Данкор, №48, с.1); Майдан уСумах: холостий постріл?, Сумщина, №47, с.2).

2. Угода про асоціацію може бути підписана. Євромайдан дав Президенту України додатковий аргумент для переговорів з Євросоюзом і Росією («Україна має другий шанс підписати асоціацію з ЄС», «Сумщина», № 47, с.2; матеріал з ознаками замовності «Без паніки: євроінтеграція триває», «Панорама», №48, с.4, «Юрій Перепека:В України з’явився шанс отримати позитивний максимум від підписання Угоди з ЄС», Сумиінфо, 29.11.13).

Аналізована тема знову активно обговорюється і на шпальтах видання «Ваш шанс», №48. Звертають на себе увагу матеріали, які мають ознаки замовності, зокрема «От голодомора – до банановой республики?» (с. 2А), «Евромайдан: начало развала?» (с.3А), «Техкемп»: курс молодого бойца» (с.3А). Головні смисли, що їх подає ця газета, відмінні від названих вище друкованих ЗМІ:

3. Американці відкрито готують переворот в Україні, а тому підтримують євромайдан.

4. Масові протести значною мірою спричинила сама влада, яка переконувала народ у правильності євроінтеграції.

5. Головне гасло євромайдану – «Путяра, іди геть!», а причина – ментальна установка в підсвідомості українців «геть від Москви!».

Інформаційні сайти «Сумиінфо» й Xpress на цьому тижні стали провідниками таких смислів, поданих також у матеріалах із виразними ознаками замовності:

6.                  Угода про асоціацію з ЄС не відповідає національним інтересам України через складну економічну ситуацію (Xpress, «Олександр Волков: Угода про асоціацію з ЄС повинна повністю відповідати національним інтересам…», 28.11.13).

7.                  Народне віче й акції протесту – сценарій дестабілізації України: «…Формировалась привычная колона юльков, украшенная свежепостиранными белыми флагами, символизирующими политическую девственность своего лидера. Она, конечно, не с ними, но всем своим большим сердцем, а также остальным ливером, увеличенным от длительной лежки…», «Приматы из Свободы. Они выстроились сосвоими трехчленными символамии постарались изобразить подобие колоны», «Майдан быстро деградировал, на нем стали собираться какие-то мужики в возрасте под пятьдесят лет». (Александр Зубенко. Дестабилизация Украины. Часть первая: партийное вече, Xpress 02.12.13.).

Важливо наголосити, що названі інформаційні сайти не подавали статті про мирні акції протесту громадян як про події. Читачам пропонувалася здебільшого чиясь оцінка цих подій.

Юрій Хомайко, медіаексперт, Харків: Провладні харківських ЗМІ приховують об'єктивну картину

Найбільш послідовно та докладно події на київському євромайдані, аналогічному майдані у Харкові та навіть в інших обласних центрах України, висвітлює інтернет-видання «Главное», що від початку свого існування має репутацію опозиційного. Журналісти сайту, як правило, дотримуються такого важливого стандарту, як відокремлення фактів від коментарів, але в межах одного повідомлення на цьому сайті не прийнято дотримуватися балансу думок. Добре, що поруч із новинами про акції мітингувальників інформаційні стрічки містять і інформацію про дії та реакцію влади. Журналісти уникають будь-якої власної оцінки, надаючи можливість окремими текстами висловити її політикам та публіцистам. Вагомим плюсом цього сайту є його оперативність, хоча не завжди ми бачимо посилання на джерела. Можемо тільки здогадуватися, що більшість повідомлень із Києва виходить із сайту 5-го каналу.

На відміну від «Главного» сайт «Объектив» завжди має посилання, як правило, на інші інформаційні ресурси («Кореспондент.net», УНИАН, «Громадське ТБ»). Інформаційна стрічка цього сайту теж дає хронологічно послідовну картину того, що відбувається на майданах столиці, Харкова та інших міст.

Ще один сайт – «SQ» – не вважає доцільним таке ретельне висвітлення. За весь день 1 грудня там розміщено лише один (щоправда, досить великий) матеріал «В Киеве проходят массовые акции протеста».

Зовсім ігнорують протестні акції на столичному майдані комунальні газети «Слобідський край» та «Харьковские известия». Правда, перша сторінка «Харьковских известий» від 30 листопада прикрашена фотографією зібрання на майдані під прапорами ЄС, але з тексту під заголовком «Эта трудная дорога в будущее» виходить, що ці люди вийшли підтримати позицію президента.

Наступний (позачерговий) номер від 2 грудня теж відкривається великим фото з мітингу в Харкові, який організувала влада. До речі, обидві газети відверто перебільшують кількість присутніх на провладному мітингу (100 тис.!) і применшують число учасників опозиційних майданів (по Києву – до 10 тис.!). Головний матеріал «Слобідського краю» має назву «Тисячі людей у Харкові висунули свої вимоги до ЄС», але немає жодного натяку на те, що тисячі людей мають і вимоги до української влади.

Наприклад, 2 грудня у «Слобідському краї» маємо відвертий приклад маніпулювання думкою громадян. Журналісти винесли у заголовок: «Посли ЄС і США осудили дії демонстрантів», хоча насправді посол ЄС Ян Томбінський і посол США Джефрі Пайєтт заявили: «Ми засуджуємо сьогодні насильство на вулиці Банковій і напад на громадські будівлі, а також закликаємо всі сторони уникати конфронтації… Ми закликаємо всі верстви українського суспільства, щоб вони подолали свої розбіжності мирним шляхом. Ми закликаємо всі зацікавлені сторони політичного процесу до встановлення безпосереднього діалогу, сприяти взаємоприйнятного врегулюванню поточних розбіжностей».

Таким чином, констатуємо, що не відбувається нічого дивного. Провладні ЗМІ приховують від своїх читачів об’єктивну, об’ємну картину найважливіших подій у державі, тим самим не даючи їм можливості зробити власні висновки.

Ірина Ярошинська, медіа експерт координатор проектів Вінницького прес-клубу; Юрій Пархомчук, медіаексперт: Висвітлення подій навколо євромайдану у вінницьких ЗМІ в цілому об'єктивне

Після проведеного аналізу трьох вінницьких газет та шести інтернет-видань Вінниці експерти дійшли висновку, що висвітлення подій, які розгортались у Вінниці навколо євромайдану, в цілому подано об’єктивно та з дотриманням журналістських стандартів.

Серед друкованих видань газета «33-й канал» (№49 від 27 листопада 2013 року) присвятила висвітленню подій розворот 2-3-тю та 11-ту сторінку свого часопису під спільним заголовком «Слава всім, хто вийшов на Євромайдани». Така велика газетна площа пояснюється тим, що 33-канал позиціонує себе як співорганізатора вінницького майдану. Журналіст видання Роман Ковальський разом зі співаком Віктором Бронюком та шоуменом Сергієм Борзовим справді стали на чолі вінницького майдану, кинувши заклик у фейсбуку про зібрання без політичних прапорів.

Газета подала репортаж з місця події, але у порівнянні з іншими виданнями відчувається, що події висвітлюються зсередини, немає погляду ззовні.

Також видання розмістило звернення засновників газети, які одночасно є депутатами Вінницької облради. На сторінці подано результати опитування вінничан ГО «Подільський центр опитувань» щодо бажання бачити себе у Євросоюзі.

На розвороті під рубрикою «Лист у номер» розміщено матеріал вінницького педагога Василя Берка щодо необхідності вступу до Євросоюзу.

На сторінці є звернення до голови Вінницької облради 260 жителів Шаргородського району. І як довершення – лист із віршем читача з Росії (Орловська область), який підтримує позицію рядових українців.

На 11-й сторінці журналіст, який разом із Віктором Бронюком став співорганізатором вінницького майдану, подав інтерв’ю з Віктором Бронюком щодо виходу його нової пісні «Люби ти Україну!», яка стала гімном вінницького майдану та вийшла в ротацію саме напередодні подій, які ми описуємо.

Але «33-й канал» не дотримався стандарту баланс думок, не надавши слово жодному з вінничан, хто не підтримує підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Газета «РІА» подала репортаж із вінницького майдану та розмістила фейлетон у додатку «20 хвилин». Загалом журналістка Ольга Литвинюк подала якісний репортаж, доповнила його доверстками з інформацією про присутність вінничан на майдані в Києві, розказала про життя у Митному союзі, повідомила про різницю між Угодою про асоціацію та євроінтеграцією. Є коментар начальника зовнішньоекономічних зв’язків Вінницької торгівельно-промислової палати. Також на розвороті подається Хроніка розвитку подій.

У додатку до газети «20 хвилин» розміщено фейлетон Олега Левадного, в якому чітко показано, що вінничани не знають, про що йде мова у документі Асоціації.

Видання «Місто» виділило на репортаж найменше площі порівняно з іншими виданнями – менше 3-ї сторінки. Але, на мій погляд, подала матеріал найсвіжіше, найзрозуміліше. Матеріал чітко поділений на блоки «Без політки», «Думка представників місцевої влади», «Думка людей».

Що стосується вінницьких інтернет-видань, то жоден із сайтів першої шістки міста за цифрою щоденної відвідуваності не залишався осторонь подій. Ба більше, всі головреди сайтів самі виходили на майдан, а дехто й очолив громадський спротив.

Так, редактор сайту «Вінниця.інфо» Юрій Басюк (вважається близьким до Порошенка) був одним із організаторів перших мітингів у Вінниці 22 і 24 листопада – «Вінниця ЗА Європу!!!», а також став членом Громадської ради «Вінницький Євромайдан». Також Юрій Басюк акредитувався на самміт Східного партнерства і зробив серію репортажів «Вінничани з Вільнюса…».

З 22 листопада на площі першого вінницького майдану і редактор сайту «Моя Вінниця» Олександр Вірник. Сайт вважається симпатиком міської влади, тому не дивно, що саме тут міський голова Володимир Гройсман озвучив 22 листопада свою позицію про європейський вибір Вінниці і України та 30 листопада засудив застосування сили на євромайдані.

Загалом «Моя Вінниця» не залишила протягом тижня поза увагою жодної події в рамках акцій на підтримку європейського вибору України.

Втім, найбільш наповненою кількісно єврострічка була протягом тижня все ж на сайті «ВінницяОК», який пов’язують із Олександром Домбровським, народним депутатом, позбавленим мандату в лютому 2013 р. Сам Домбровський теж двічі висловив впевненість, що на майдані люди виборюють своє майбутнє (дивіться тут і тут).

Різноплановістю ньюзмейкерів відзначився сайт «Свобода слова», який єдиним подав точку зору на події навіть лідера Компартії України Петра Симоненка. І не лише тому, що комуністи, як вважається, мають певний вплив на сайт, а суто через специфіку формату, що передбачає оприлюднення всіх партійних релізів.

Найбільше відчувався партійний вплив власників у стрічці сайту LikeNews. Останній промовчав про перші мітинги у Вінниці, які проголосили себе «зоною без політики», і включився у процес лише з 26 листопада із появою майдану під партійними прапорами. В новинах бекґраундом наголошується, що організатором вінницького євромайдану\модератором\куратором є Людмила Станіславенко, дружина одного з братів Ткачуків, керівників вінницького УДАРу.

Єдиним дозволяв певний сарказм щодо місцевого партактиву опозиції на євромайданах сайт IVIN, що входить в зону впливу ліберального крила місцевих регіоналів. Для прикладу, характерна стилістика подачі таких матеріалів: «Тим часом, як на аполітичний страйк вийшли студенти, учора опозиція тихенько відмітингувала під партійними прапорами. 26 листопада вінницька опозиція провела альтернативний малолюдний майдан… Варто відзначити, що дорогі мерседеси та тойоти, пов’язанні стрічками “Україна – це Європа”, були припарковані прямо на площі Театральній. На нашу думку, це аж ніяк не свідчить про «європейськість» їх власників.». При цьому сайт загалом досить збалансовано висвітлював тему, а його головред теж був на майдані з першого дня.

Роман Шостак, медіаексперт, керівник проектів Львівського прес-клубу: В медіа Львівщини євромайдани – топ-тема

Усі провідні видання Львівщини – паперові та електронні – зробили тему Майдану №1.

Цій топ-темі присвячені перші шпальти газет і левова частка інформаційних повідомлень на сайтах (від 30 до 60% від їхньої загальної кількості). Наприклад, 6 грудня, агенція ZIK подала в розділі новин «Львів» 31 матеріал, приурочений темі майдану, а 43 – іншим темам. Агенція «Захід.нет» того ж дня: 16 інформацій про майдан, а 16 – на інші теми.

Обидві інформаційні агенції поставили на головній сторінці вікна для перегляду онлайнових трансляцій громадського телебачення (spilno.tv), а ZIK – ще й «Радіо «Свобода».

Інші львівські сайти – «Галнет», «Щоденний Львів» – поставили на своїх головних сторінках веб-камеру для перегляду онлайн-трансляції зі львівського євромайдану, що розташувався на проспекті Свободи біля пам’ятника Тарасу Шевченку.

Місцевим сайтам не вдалося транслювати наживо хід засідання сесії Львівської обласної ради 1 грудня, на якому було обговорено суспільно-політичну ситуацію в Україні. Це засідання в прямому ефірі показувало Львівське державне телебачення, однак у сайтів не було технічної можливості взяти цей телевізійний сигнал для переадресування в інтернеті. Але й попри це самий факт такої телевізійної трансляції сесії Львівської облради, яка більшістю голосів депутатів підтримує всі акції мітингувальників, засвідчує, що на Львівщині майже немає тих, хто не хоче європейського цивілізаційного вибору, і з цим змушені рахуватися місцеві органи виконавчої влади, що підпорядковані Києву.

До професійної честі львівських ЗМІ є те, що, підтримуючи майдан стратегічно, вони не забувають про баланс думок у висвітленні цієї теми. Це відображено не лише в тому, що ЗМІ впродовж майже 18 днів протестних акцій невтомно публікують повідомлення прес-служби Львівської облдержадміністрації про «соціальні та економічні здобутки і щедроти президента і уряду, в тому числі і на Львівщині», але й у багатоголоссі думок щодо сценаріїв розвитку майдану.

Наприклад, у редакційні статті львівської газети «Ратуша» «Останній євробастіон. Україна — понад усе! Але не для всіх…», опублікованій 5 грудня, головний редактор Микола Савельєв акцентує увагу на позиції свого колеги-журналіста (цитуємо): «Цікавий погляд зсередини на перебіг подій у львівського журналіста, керівника сайту Новий погляд Романа Онишкевича, який на Київському майдані з перших годин. Складається враження, – прокоментував Роман Андрійович ситуацію, – що керівництво опозиційної трійки просто не чекало такої кількості люду в столиці й тепер просто не знає, що з такою масою протестуючого електорату робити. Будь-яка несанкціонована активність навіть на рівні: Та давайте врешті щось робити!», тут же присікається обуреними криками: Ти – провокатор!!!. Хоча всі прекрасно розуміють, що одними концертами, криками і маханням прапорами обмежуватися не можна, але чогось енергійно-дієвого ніхто не пропонує. Коли хтось каже: Та чого ж ми тут просто стоїмо?!, Арсеній Петрович у відповідь пафосно парирує: Ми не стоїмо – ми йдемо вперед! Інколи спадає на думку, що певні особи не проти досидіти тут до президентських виборів 2015 року. А якщо порахувати всіх задекларованих зі сцен тітушок, то вони вже мали сидіти по 20 чоловік на кожному дереві й по 10 за кожним кущем. Ще трішки такої бездіяльності – й активний спротив людей почне перетворюватися на фарс. Добре розумію, що лідери опозиції бояться, щоб людей криваво не змасакрували (досвід у міліції вже є), та сидіти і нічого не робити — це теж не вихід».

У Львові – попри його історичні вболівання за Україну і Європу – не має індульгенції ніхто з місцевих політиків, якщо він раптом некоректно протиставляє себе громаді. Яскравий приклад – випадок на євромайдані з народним депутатом Юрієм Михальчишиним, який «Львівська газета» описала так: «Депутат Верховної Ради від “Свободи” Юрій Михальчишин порушив домовленість з організаторами Львівського майдану та спробував захопити місце біля мікрофона – повідомляє кореспондент “Газети” з місця події. При цьому він обізвав студентів, які зібрались на площі сопляками. У відповідь студенти його освистали».

Журналісти Львова, які як громадяни у переважній більшості симпатизують організаторам львівського майдану, професійно виконують роль громадських контролерів. Політично: не забувають нагадувати їм про помилки після перемоги Помаранчевої революції 2004 року. Економічно: вимагають від активістів публічного висвітлення форм і способів допомоги мітингувальникам від різних верств суспільства. Так стало відомо, що доброчинні пожертви на майдан за добу у Львові становлять від 18 до 35 тисяч гривень, а відправлення щоденних 10 автобусів зі Львова до Києва з учасниками акцій протесту – від 80 до 90 тисяч.

Найважливішим активом теми Майдану у львівських ЗМІ є ігнорування продукованих маніпуляторами в інформаційному пострадянському просторі ідей сепаратизму, територіальної окремішності чи ідеологічного розколу України. Складається враження, що сьогодні за пошук ефективної національної ідеї замість політиків та економістів узявся обурений автократизмом влади народ – від Львова до Луганська, від Києва до Криму.

Тож можна дійти висновку, який тільки підтверджує результати майже дворічного моніторингу УОЦР. Ті газети, які й раніше пропонували читачам велику кількість джинси, як-от «Донецкие новости», «Слобідський край», «Харьковские известия», продовжують маніпулювати громадською свідомістю і в цих умовах. Приємним винятком стала хіба що вінницька газета «33 канал», де раніше фіксувалося до 35% замовних матеріалів. У Львові, де ситуація дещо краща порівняно з іншими регіонами, за оцінками експертів, і протестні акції висвітлюються об’єктивно та різносторонньо. Чи не найбільш зневажливий тон у висвітленні протестів дозволяє собі сайт Xpress, де експертами в певні місяці фіксувалося до 70 відсотків джинси.

Підготувала Світлана Єременко, медіаексперт, керівник проекту з моніторингу регіональних медіа УОЦР

comments powered by Disqus