Кому кораблі, кому євробляхи

Довгі новорічно-різдвяні канікули — це українська традиція. Свята, а отже й повне розслаблення триває «від Романа до Йордана». Телевізійний простір це також зачіпає — зростає кількість повторів найрейтинговіших шоу, зменшується кількість свіжого інформаційного продукту. 1214 січня лише ZIK та «112 Україна» змогли підготувати для глядачів свіжі підсумкові тижневики, а інші пообіцяли вийти в ефір за тиждень.

Три біди — кір, Земан і Путін

Порядок денний «Перших про головне. Деталі» та «Завтра» суттєво різнилася — лише три теми були висвітлені в обох програмах: спалах захворювання на кір в Україні, першість у першому турі президентських виборів у Чехії проросійського Мілоша Земана та пропозиція президента Росії Володимира Путіна віддати кораблі й військову техніку, захоплені в Криму 2014 року.

«Перші про головне. Деталі» розпочали випуск із інформації про спалах захворювання на кір, «Завтра» розмістили сюжет Марини Ступак на цю тему в середині випуску. Але обидва канали висвітлили ситуацію доволі схоже: послалися на Міністерство охорони здоров’я, наголосивши, що це не епідемія, а спалах, акцентували на симптомах хвороби, розповіли, що ліків від кору немає, а єдиний варіант уберегтися — зробити щеплення, про що подали відповідний синхрон міністра охорони здоров'я Уляни Супрун. Цікаво, якби такий сюжет робили «Подробности недели», чи процитували би Супрун, яку постійно ігнорують?

Були й певні розбіжності в подачі матеріалу. Якщо «Завтра» лише побіжно згадали про київський цирк як можливе місце, де діти могли інфікуватися, то «Перші про головне. Деталі» поїхали на місце можливого поширення інфекції:

«Кок.: У столичній адміністрації вирішили призупинити на місяць роботу цього закладу, і ще п'яти. Але рішення чиновників для цирку — не указ.

Працівниця цирку (?): Цирк работает в обычном режиме. Всё нормально, всё в порядке, кори, никакой, нету».

Але, по-перше, не зрозуміло, що за цирк: стаціонарний, пересувний? По-друге, як журналісти хотіли там виявити кір чи що вони хотіли виявити на місці — це теж питання. Ведуча згодом робить висновок, що цирк не винен: тоді навіщо було на цьому акцентувати?

Різниться й інформація про цьогорічний перебіг спалаху кору в Україні. «Перші про головне» постійно згадують Одещину та Київ, «Завтра» говорять і про інші регіони: «На кір хворіють по всій Україні. Найбільше хворих у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Одеській областях».

Плутаються канали і в кількості вакцинованих дітей: на ZIKу йдеться про те, що в Києві щеплення від кору має лише кожна п'ята дитина, тобто 20 %, а на «112 Україна» подають інформацію представника Київської міської державної адміністрації про 20 % не щеплених дітей. Очевидно, чиновник тут наводить не зовсім коректну інформацію, адже тоді виходить, що Києву боятися епідемії не потрібно. Можливо, журналістам було варто простежити за логічністю викладу й не давати синхрон, який, можливо, містить неточну цифру.

Загалом і сюжети, і підводки ведучих обох програм критичні до батьків, які не зробили дітям щеплення, і до так званої моди на відмову від щеплень, хоча і ZIK, і «112 Україна» дали висловитися і прихильникам такої позиції. «Завтра» у критиці пішли ще далі. Після сюжету про спалах кору в Україні — інформація про те, якою є ситуація з відмовами від щеплень у Європі. Розповіли про ситуацію в Бельгії та Франції, а закінчили переліком країн, де за відмови від щеплень на батьків чекають штрафи: «Григорій Жтгалов: І маю ще додати, у деяких країнах Європи батьків штрафують за відмову вакцинувати своїх дітей. В Італії державна програма із десяти щеплень обов'язкова, інакше штраф у 500 євро. У Словенії за відмову від вакцини штраф від 400 євро, у Чорногорії штрафують на 200 євро, у Німеччині батьки, які відмовились від імунізації дітей можуть віддати державі в якості стягнення до 2500 євро, у Польщі штрафують на 1200 євро, у Румунії аж 2200 євро. У цій країні один із найбільших показників захворюваності на кір від позаминулого року». З натяком, що, мовляв, час замислитися й українцям.

Менш одностайні програми у висвітленні президентських виборів у Чехії. Якщо «Перші про головне. Деталі» зробили лаконічний сюжет з інформацією про те, що проросійський Земан посів першість у першому турі, й більшу частину цього сюжету становила інформація про напад на кандидата на виборчій дільниці представниці руху Femen, то «Завтра» зробили свій матеріал глибшим. Хоч у підводці також приділили увагу представниці Femen, сюжет Олега Гнатюка — ґрунтовний, аналітичний, із залученням чеських експертів. По його завершення в ефірі було включення посла України в Чехії Євгена Перебийноса, який не лише аналізував ситуацію, але й розкрив значення українського питання в цих виборах: «У будь-якому разі я сподіваюся, що якимось серйозним чином зовнішня політика Чехії після президентських виборів не зміниться. Я думаю, що якщо переможе Іржі Драгош, то можна очікувати і більш виразної підтримки Чехією України. Нинішній уряд на чолі з Анреєм Бабішем, який наступного тижня буде змагатися за отримання довіри у парламенті, він, в принципі, уже декларував свою позицію щодо України, щодо підтримки України. І, скажімо, прем'єр-міністр Бабіш на останньому засіданні-саміті Європейської Ради у грудні підтримав разом з усіма європейськими лідерами продовження санкцій проти Росії ще на півроку».

Ще більшою різниця є у висвітленні пропозиції Володимира Путіна повернути Україні військову техніку, захоплену 2014 року. Якщо на ZIKу це інформаційне повідомлення тривалістю 33 секунди, де головною експерткою є Ірина Геращенко з цитатою: «Крим за кораблі не продаємо», то «112 Україна» не лише розпочинає програму з цієї теми, але й присвячує їй 20 хвилин ефірного часу (третину програми!). Тут і окремий сюжет Христини Чернеги, і спеціальний гість у студії — віце-адмірал Сергій Гайдук, командувач військово-морських сил України в 2014–2016 роках, і добірка тематичних цитат російського телебачення, що є своєрідної фішкою «Завтра». У сюжеті ситуацію коментують військові (Ігор Воронченко, командував військово-морських сил України) й експерти (Бачо Корчилава, Вадим Карасьов, російський політолог Дмитро Орешкін). Розмова з Сергієм Гайдуком торкається і стану українського флоту напередодні конфлікту, й оцінки пропозиції Путіна:

«Сергій Гайдук, командувач ВМС України (20142016 рр.): Ну, що стосується заяви Путіна, щодо повернення озброєння військової техніки, ну, на мій погляд, вона носить декларативний характер, тобто якщо говорити по міжнародним правовим нормам вона, юридично ця заява не оформлена. Тому може бути скільки завгодно дискусій і, повірте мені, вивчаючи це питання, розумієте дискусії починаючи від звільнення місць на причальній містівці для того, щоб розмістити яхти російських олігархів і провладних лідерів і закінчуючи тим, щоб скоротити особовий склад Чорноморського флоту, який буцімто утримує ці кораблі в тому числі питання вибухопожежобезпеки. Але, на мій погляд і маючи досвід розподілу Чорноморського флоту колишнього Радянського Союзу 1996 року і етап повернення озброєння військової техніки 2014 року, за цими заявами чітко проглядається політичне простирадло. Але електоратом цього простирадла, на мій погляд, може бути три напрямки: перший напрямок — це суто на російську аудиторію, тобто ідуть вибори, наш лідер він миротворець, він повертає...

Ведучий 1: Зрозуміло, це перша ланка.

Сергій Гайдук: Друга ланка — це на Сполучені Штати і Європу, те, що стосується санкційних питань.

Ведучий 1: Угу, обличчя Путіна. А третя?

Сергій Гайдук: Так, обличчя Путіна. А третя ланка — це суто стратегічний крок в сторону України».

Інші теми в тижневиках різняться. «Перші про головне» розповіли глядачам про вбивство юристки Ірини Ноздровської, причому не забули в сюжеті Олексія Братущака згадати одного з найпопулярніших ньюзмейкерів минулого року — Михеїла Саакашвілі:

«Кор.: Убивство отримало величезний резонанс після акції протесту під стінами обласного управління поліції. Юристка Ірина Ноздровська вела справу про загибель у ДТП своєї сестри, вимагала ув'язнення для водія і нібито отримувала погрози. За інформацією "Деталей", злочином почали перейматися у вищих ешелонах влади ще й тому, що на Печерських пагорбах побачили, вбивство можуть використати для розхитування ситуації політичні опоненти.

Михеїл Саакашвілі, екс-президент Грузії: Ирина Ноздровская, которая погибла, это был очень мужественный человек. Она участвовала в моей защите.

Кор.: 2 січня, на акції протесту також були активісти руху Саакашвілі. Саме тому, розслідування взяли під контроль у найвищих кабінетах влади».

Безапеляційний висновок, чому ж саме справу взяли під контроль на найвищому рівні, виглядає наївним. Дещо здивував і пасаж про те, що «і тут виринула одна деталь — загибла була помічником народного депутата з партії Арсена Авакова». Останні рейтинги Арсенія Яценюка справді не вражають, але не настільки, щоби отак легко зсунути його з позиції лідера «Народного фронту».

Ще один сюжет програми — матеріал Ірини Падалко, присвячено актуальній темі автомобілів на європейських номерах. Тут зроблено акцент на тому, що такі автомобілі — це порушення закону, але у владі не шукають способів розв’язання проблеми.

«Кор.: Та до сьогодні жодних законодавчих змін щодо так званих євроблях не прийняли.

Олег Назаренко: Сьогодні у Верховній Раді зареєстровано 23 законопроекти стосовно легалізації блях і немає жодного законопроекту, я відповідаю за свої слова, про скасування або хоча б зменшення мита на звичайні автомобілі».

Міжнародна тематика «Першим про головне» відверто не дається — сюжет про перемовини Північної та Південної Корей мало того, що затягнутий, так ще журналістка Анастасія Яценко переповідає інформацію з таким відверто знудженим поглядом, що мимоволі замислюєшся, чи ці сюжети взагалі потрібні хоча б комусь, хоча б самим медійникам. Зате точно потрібні сюжети про святкування Маланки — і журналістку Ганну Безуглу розважили, і глядач лишився задоволеним, що тижневик на одній хвилі з ним, святкує.

«Завтра» присвятило чимало ефірного часу українським олігархам та їхнім статкам. Спочатку сюжет Яни Полянської про розслідування «Аль-Джазіри» про спецконфіскацію грошей колишньої влади: «Український газовий магнат Онищенко і забудовник Фукс, який заробив мільярди в Москві у 2015 році, нібито домовилися купити у Курченка компанію Quickpace за 30 мільйонів доларів. Є, правда, нюанс: на рахунках компанії грошей значно більше — 160 мільйонів і вони заморожені рішенням українського суду. У Києві впевнені, це гроші, які колишня влада викрала з бюджету. Фукс документальний фільм поки не прокоментував, Онищенко ж через соцмережі заявив — договір не підписаний, а от "Аль-Джазіра" за свої слова відповідатиме в суді». У сюжеті звучить інформація від виконавчої директорки Центру протидії корупції з припущенням, що «Генпрокуратура засекретила рішення Краматорського суду, щоб не світити участь в оборудках представників теперішньої влади». На чому вони ґрунтуються — не зрозуміло. Вона ж каже: є ризик, що українці повертатимуть ці гроші з власних кишень. У включенні тему коментує начальник департаменту спецрозслідувань Генеральної прокуратури Сергій Горбатюк, і він повторює ту ж тезу:

«Ведучий: Ну і повертати ці гроші доведеться просто з кишені платників податків, правильно я розумію?

Сергій Горбатюк: Так, звичайно, якщо такі рішення будуть прийматися».

Ситуація названа специфічною і до неї формується критичне ставлення. Хоча ніяких доказів про те, що Онищенко буде подавати в суди, а тим більш про те, що суди будуть приймати рішення на його користь, — звісно, немає і бути ще не може. Іншої точки зору в сюжеті немає, хоча в інформаційному просторі України вистачало коментарів із протилежними тезами щодо мотивів засекречування рішення Краматорського суду, зокрема, через те, що тривають інші слідчі дії стосовно інших осіб та підприємств.

Окремий сюжет Михайла Ткача присвячено персоні, згадуваній у попередньому сюжеті, — Павлові Фуксу. З огляду на те, що «вперше у рейтинг найбагатших українців за версією журналу "Фокус" Павло Фукс увійшов у 2017 році за підсумками 2016-го і одразу посів 24-ту позицію. Його статки оцінили у 270 мільйонів доларів», — знати про це корисно.

Не забули і про заборону в Молдові транслювати російські інформаційні програми. Ця інформація актуалізована для українського глядача — ведучий Олег Білецький одразу розставляє акценти: «Експерти, які виправдовують таку заборону в Молдавії, прямо вказують на нас — на Україну, мовляв, дивіться, до чого призводить російська пропаганда. Ну а я ж пропоную подивитися, чого злякалися у Кишеневі, думаю, впізнаєте багато, ну дуже багато чого знайомого». Сюжет побудований на цитатах молдавського телебачення, що робить його доволі динамічним.

Реформи, кіно і технології

А команда Віталія Гайдукевича на 5-му каналі закінчує підбивати підсумки року 2017-го. В попередніх програмах поговорили і про геополітику, і про військову міць України.

На 14 січня глядачам залишили теми реформ, українського кіно й технологічного майбутнього, що, за словами ведучого, «якось неочікувано навалилося зусібіч». Новий ракурс, новий образ ведучого, але традиційне подання. Тема реформ розділена на два матеріали — в сюжеті Юлії Бишко йдеться про те, що не вдалося (закон про деокупацію Донбасу, Виборчий кодекс, недосконалий закон про Верховний суд), а в сюжеті Сергія Барбу — про вже запущені реформи (пенсійну, освітню та медичну). А між ними — спіч ведучого про те, що не все одразу і в Україні, нарешті, почався поступ: «Без згаданих законів Україна поволі б занурювалася в трясовину і стан, коли змінити хоть щось було б вже неможливо. Скептики кажуть — окей, але де результат? Гарне питання. Давайте перенесемося, наприклад, до Польщі часів шокових реформ. Чи був там результат в 2-3 роки? А через скільки стало помітно їхній результат? А якими словами поляки згадували того ж Бальцеровича, коли він змінював країну? Отож. Злими і зовсім не тихими.

Реформа — це завжди болісно і якщо мова про трансформацію пострадянського суспільства. Тим більш, якщо вже згадати про Бальцеровича, то дякую йому сказали вже потім, коли Польща вирулила з кризи. Звісно, щоб нинішні українські реформатори дочекалися свого дякую, треба, щонайменше, не зупинятися, бо ми лише на початку шляху. І йдемо цим шляхом тільки пару років, а до того байдики били».

Про поступ ідеться і в матеріалі про українське кіно, «так багато, так якісно українці ще ніколи не знімали». І, виходячи з сюжету Максима Волобоєва, далі буде, адже «у 2018 році українське кіно отримає держдопомоги удвічі більше, ніж 2017-го, — мільярд гривень із держбюджету». Прогнозує 5 канал і технологічний розвиток, причому Віталій Гайдукевич переживає, як би Україна не відстала від стрімкого темпу розвитку, намагаючись утриматися на плаву: «Дивишся на все це і думаєш, якби нам в усіх тих змінах, що ми напланували, знову в результаті не запізнитися на десятки років. Шкода буде стільки зусиль і знову побудувати вчорашній день. Про футуристичні перспективи, у нас, схоже, не замислюються. А сусіди по планеті на місті не стоять». Але вкотре наголошує, що підсумки року 2018-го залежать тільки від нас.

comments powered by Disqus