Раптова зима, російський шпигун і трохи підсумків року

Поки одні нарізають олів’є, запалюють бенгальські вогні, згадують найяскравіші події року, що минає, та вітають глядачів, інші працюють у звичному режимі й анонсують підсумки року під ялинку, 31 грудня. Огляд тижневиків за 2224 грудня 2017 року. Попередній моніторинг читайте тут.

Кінець грудня — час, коли хоч-не-хоч замислюєшся про те, яким був рік, що минає. 2017-й хоч і не був роком виборів, усе ж був роком бурхливим і в політичному, і в соціально-економічному, і в культурному планах. Тут і пенсійна, освітня та медична реформи, й вистражданий безвіз, і політичні скандали різних калібрів, і гучні судові процеси, і, безперечно, давноочікувана подія — звільнення військових і цивільних, що перебували в полоні «ЛНР / ДНР». Тому не дивно, що деякі з тижневиків уже 22–24 грудня анонсували підбиття підсумків року. Деякі з них повинні були випускати останню програму 2017 року 31 грудня і, можливо, щоб не псувати глядачам святкового настрою і не заважати нарізати салати, вирішили підбити підсумки раніше, щоб останній день року повністю присвятити святковому формату. Так, наприклад, зробили команди «Подробностей недели» на «Інтері». Вони ще в п’ятницю, 22 грудня, повідомили, що зустрінуться з глядачами вже в наступному році. Підсумки року підбили команди «ТСН. Тиждень» на «1+1» та «Событий недели» на каналі «Україна» в неділю, 24 грудня.

Старий рік минає...

Підбиття підсумків — діло серйозне. Треба проаналізувати весь рік, виокремити найяскравіші тенденції, найпомітніші події, не забути важливих персонажів, героїв і антигероїв, а разом із тим не забути зробити припущення, яким буде прийдешній рік.

Щось таке спробували зробити на каналі «Україна». З підсумкових, що цього тижня намагалися проаналізувати рік, «События недели» найближче підійшли до хрестоматійного зразка. Звісно, якщо не брати до уваги традиційні для програми хвилинки висловлення вдячності Рінату Ахметову, коментарі від представника «Опозиційного блоку» Бориса Колесникова в сюжеті про нелегку долю українських робітників у Польщі, дуже довгий синхрон Петра Порошенка в сюжеті про рішення арбітражного суду в Стокгольмі у справі контракту з «Газпромом» і пасіонарний піар Олега Ляшка, якого вже давно не було помітно в підсумкових (певно, це Олегу Валерійовичу презент під ялинку). Якщо пригадати, що всі ці персонажі — традиція для «Событий», то вони чудово вписуються в концепцію підсумків року. І, як підказує досвід, наступного року ми з ними не розлучимося.

У цілому випуск було побудовано на опитуванні, яке проводилося серед читачів сайту Segodnya.ua і які обрали подію, реформу, найгучнішу справу та надзвичайну ситуацію року. В номінації «Подія року», обійшовши «Євробачення» (до речі, єдину культурну подію, згадану в програмі) і безвіз, перемогла домовленість про обмін «всіх на всіх», що мала відбутися за кілька днів після виходу програми в ефір. Тут мимоволі трохи шкодуєш, що підсумок року вже було підбито до події — хороший сюжет міг би бути. А втім, те, що перемогла подія, як лише мала відбутися — дзвіночок про далекоглядність тих, хто готував опитування. За словами ведучого Олега Панюти, це вибір не експертів, а простих людей.

Біля переліку подій — цифри, але глядачу не кажуть, чи то відсотки, чи то голоси. На сайті можна подивитися подробиці опитування, що проводилося з 17 по 23 грудня, і зрозуміти, що йдеться саме про відсотки, загалом же проголосувало трохи більше 500 читачів.

Реформою року було названо освітню реформу, яка стартує вже в 2018 році. І логічним був перехід до сюжету про єдину, за словами Панюти, реформу, яка вже працює — пенсійну. Сюжет Максима Урлапова про «пенсійну реформу Гройсмана» адресований тим, кого ця реформа стосується: «Всех без исключения украинцев. 70 вам лет, 50 или 30 эта реформа повлияет и на вашу жизнь, и на жизнь ваших детей и даже внуков». Динамічний, зрозумілий сюжет без криків «зрада», а з чіткими інструкціями, що робити.

«Клетчатое одеяло, янтарные прииски, крыша дома в центре Киева — следующий рейтинг нашей программы посвящён громким делам уходящего года. Мы выбрали не только самые известные, но и самые яркие», — сповіщає ведучий, а на сайті це опитування назване «уголовное дело года», що, погодьтеся, має дещо іншу конотацію. Тут Розенблата й Насірова перемагає Саакашвілі, правда, те, в чому ж саме полягає його справа, на сайті вирішили не формулювати. А в програмі Панюта пояснює: «Саакашвили обвинили в содействии участникам преступных организаций». І всі, мовляв, справи мають перспективи розвитку в 2018 році.

Надзвичайною ситуацією року стала пожежа в дитячому таборі «Вікторія» на Одещині, що обійшла спалах кору й вибухи на складах боєприпасів. Цікаво, що на сайті було ще опитування про весілля року, але в програмі його вирішили не озвучувати. Певно, вирішили, що достатньо буде і власного розважального контенту, адже вже кілька програм поспіль сюжети Дмитра Волкова вражають. Минулого разу він розповідав про ядерну війну, нині — про фантастику, що стала реальністю: історії про те, як робот зі штучним інтелектом отримав громадянство, про друкування кісток на 3D-принтері, редагування генів та ракети на Марс. «Так что вы там поосторожнее со своим пылесосом, а то не ровен час он на вас подаст в суд за то, что хватает его за хобот. Кстати, в очередь за гражданством могут стать хлопцы и девчата из сексшопа», — попереджає журналіст в іронічному, а проте пізнавальному сюжеті. Іронії достатньо і в сюжеті Оксани Котової про коефіцієнт корисної дії українських парламентарів. Журналістка проаналізувала, хто з депутатів сумлінно ходить на засідання й найбільше голосує. До обговорення депутатів-лідерів, представників «Народного фронту» і БПП, долучився фізіогноміст, із доволі дивними коментарями (чого варті намагання визначити депутатське его за формою носа та за напрямком кінчика носа визначити, що депутат, мовляв, зацікавлений у матеріальних результатах своєї праці) й експресивною подачею матеріалу. Названо в сюжеті й депутатів-двійочників. Закінчили програму привітанням із Різдвом, анонсом новорічного ефіру та лаконічним привітанням із прийдешнім роком.

Яким-яким, а лаконічним не можна назвати новорічне привітання від команди «ТСН. Тиждень». Напевно, найщиріше з тих, що були цього тижня. Та й сама програма вкотре підтвердила гасло «ТСН вражає». Центральним сюжетом програми стали не підсумки, а експеримент (як його називають у програмі, «грандіозна спецоперація», «унікальний проект порятунку дитячого здоров'я»), поставлений на семикласниках однієї зі львівських шкіл. Ідеться про недостатнє споживання молока і проблеми зі здоров’ям, викликані браком кальцію. «Ви досі думаєте, що ваша дитина здорова? Подивіться наш сюжет», — хто ж із батьків зможе лишитися байдужим після таких слів? Резюме сюжету тріумфальне: «А які грандіозні вигоди це принесе всій Україні, ми розкажемо вже після новорічних свят, адже наш експеримент триває. Але якщо ви нам повірили вже, то підіть налийте склянку молока хоча б своїй дитині». Зізнаюсь, експеримент переконливий: одразу після перегляду сюжету Галини Сергєєвої пішла й налила молока синові-третьокласнику. Попри деяке нагнітання, проблему поставлено і шляхи її вирішення подано.

Вражали «ТСН» і в інших сюжетах: про вірогідний наступний президентський строк Путіна (причому навіщось вирішили показати процес притоплення нещасного пса; а як щодо дітей біля екрану?), дали поради від астролога, що ставити на святковий стіл (адресувавши ці поради жінкам — звісно, хто б іще опікувався вечерею?), дали поради щодо родинного бюджету (який, знову ж таки, переважно в руках жінок, бідні жінки, бо треба ж «ділити домашній бюджет, щоб і за квартиру платити, і дітям іграшки та одяг купувати, чоловіка не образити, та і собі на гарну сукню викроїти»).

Стас Ясінський, розповідаючи про рішення Стокгольмського арбітражного суду, назвав його найбільшою перемогою України за весь час війни на Донбасі. «Загалом Україна виграла 75 мільярдів доларів, які залишаться в кишенях наших громадян. Це майже 1700 доларів на кожного українця. За іншого рішення суду ці гроші Україна мала заплатити “Газпрому”. Що таке 75 мільярдів доларів для України — це два річних бюджети держави. І це по 150 тисяч гривень на кожного з 14 мільйонів українських пенсіонерів.

Що втратила Росія. Це 20270 найдорожчих російських танків “Армата” по ціні 3,7 мільйона доларів за штуку. Це півтори тисячі найдорожчих військових винищувачів СУ-34 та СУ-35 по ціні в 50 мільйонів доларів за літак. Це винагорода для тисяч найманців на Донбасі на багато років. І все це Москва втратила за один день. Хороший день», — так цю суму ще ніхто не вимірював. Його ж матеріал про зелений тариф продовжує енергетичну тему й дає реальні поради, як заробляти на електроенергії.

Сюжет Сергія Швеця про шпигуна, виявленого в оточенні прем'єр-міністра України, також із своєрідними акцентами. Журналіста дивує навіть не факт самої діяльності шпигуна, як його показовий арешт «у прямому ефірі» й те, що справу коментує начальник контррозвідки Петров:

«Особливо дивним є засвічення по телевізору головного контррозвідника генерала Петрова, людини непублічної, як твердять наші джерела, вкрай засекреченого професіонала високого польоту. Знавці твердять, що в секретних службах про нього складають легенди.

Юрій Бутусов: Коли оперативну роботу замінюють піаром, коли начальник контррозвідки виступає в ролі телевізійного спікера, щоб засвідчити начальству свою особисту участь, це викликає здивування більше, ніж радості.

Кор.: Такий підхід дав можновладцям підстави побачити в арешті Єжова і внутрішню політичну боротьбу.

Микола Маломуж, екс-голова служби зовнішньої розвідки: Такі дії не характерні для спецслужб. Зазвичай, інформацію надає відкритий співробітник, який не веде оперативної роботи. Це могли зробити для того, щоб показати необачність самого прем'єр-міністра. Тут присутня політична складова, нібито прем'єр сам припустився помилки й може отримати певні моральні чи політичні проблеми.

Кор.: Сам прем'єр-міністр теж підтверджує, що має впливових ворогів.

Володимир Гройсман: Я розумію, що хтось, можливо, хотів використати цю ситуацію, щоб мене там дискредитувати. Наголошую на тому, що, по-перше, на мене це не діє, по-друге, я буду виявляти будь-які такі прояви і буду публічно про них говорити. Не треба нічого від суспільства приховувати. І всім іншим ворогам передаю привіт і хочу сказати, що все буде добре.

Кор.: Оцей останній привіт і є найцікавішим. Та нічого конкретнішого прем'єр сказати не захотів. Словом, ця історія з багатьма інтригами».

І хоча класичних підсумків не було, лише час від часу проставлялися маркери щодо важливих подій року, що минає; у випуску «ТСН. Тижня» відчувався святковий дух, підкріплений згадками про святкування Різдва: «Вперше цього року офіційно католицьке Різдво відзначає і Україна. І ось кадри із найдавнішого костьолу Києва — Прокафедрального собору святого Олександра, де зібралися городяни на різдвяну месу».

Де не було святкового настрою, то це у студії «Подробностей недели». І хоча випуск був анонсований як останній у році, пообіцяли аналізувати головні подробиці 2017 року, головним підсумком року стала чергова поява Юрія Бойка як символу року, що минає.

Із суворим обличчям ведучий Олексій Ліхман критикував народних депутатів, а в сюжеті Катерини Лисенко про Верховну Раду вже не вперше за останній місяць з'явився Сергій Льовочкін із кількома доволі довгими синхронами: про кадрову політику, про закон про реінтеграцію Донбасу, про реформи. Критика парламенту викликає ефект дежавю — із програми в програму риторика не змінюється, одні й ті ж обличчя і претензії.

Із гостями у студії (Тетяна Острікова, Олексій Гончаренко, Олександр Мартиненко) обговорювалися й кадрові прогалини української влади, зокрема, знову згадували Уляну Супрун, яку на «Інтері» критикують щопрограми, не даючи їй жодної можливості висловити свою позицію. З вагомих сюжетів — матеріал про затримки зарплат, повінь на Закарпатті, зміни у схемах поштових відправлень і перетину кордону, систему переливання крові. Головний лейтмотив — у 2018 році буде ще гірше.

Справи земні

Ті ж програми, що не займалися підбиванням підсумків року, змогли присвятити ефірний час справам поточним. А яскравих тем цього тижня було кілька — несподіваний сніг, що паралізував вулиці столиці, рішення арбітражного суду в газовій справі, виведення росіян зі складу СЦКК та викриття шпигуна в оточенні прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана.

Тему снігового колапсу й того, як підсумкові до неї підійшли, дуже точно характеризує синхрон ведучого «Часу. Підсумків тижня» Віталія Гайдукевича: «Кожного року десь в грудні у нас починається народна розвага "Вгадати, наскільки несподівано до нас прийде зима?". До слова, в розвагу грають не лише тільки комунальники, яким найчастіше закидають, що вони, мовляв, не готові. Давайте згадаємо і тих "унікумів", які традиційно не встигли вдягнути зимову гуму». А от Оксана Соколова у «Фактах тижня» іронізує: «Чоловікам цього тижня і дійсно довелося штовхати, розчищати, розкопувати. Ось найпопулярніші атрибути останніх днів: лопата і сіль. Святий Миколай прийшов з такими снігопадами, що частина України поринула у колапс». У цілому на горіхи дісталося й комунальникам, і несвідомим співгромадянам. Коротше, «вкучугурило», як повідомили «Перші про головне. Деталі» на ZIKу.

Доволі одностайні були ЗМІ і в оцінці рішення Стокгольмського арбітражного суду: воно позитивне для України, різниця в тому, це стриманий оптимізм чи беззаперечна перемога, як у версії «ТСН. Тиждень».

Виведення росіян зі складу Спільного центру з контролю над припиненням вогню 5 канал подав як заплановану акцію з певною метою: «Мета Кремля — змусити Україну і в цьому питанні домовлятися стосовно тиші, врегулювання безпосередньо з бойовиками. Ця мета була абсолютно не завуальована, ледь не прямим текстом. Реакція на таке не забарилася, навіть Захід відповів доволі таки оперативно і швидко. Тепер Москва грає на тому, що вона вже й не проти повернути своїх представників до групи СЦКК, лише тільки висуває свої додаткові умови. І все це нібито на тлі вже уставлених домовленостей, що до нового року має відбутися обмін людьми».

Веніамін Трубачов у «Фактах тижня» на ICTV теж каже про причини виведення, пов’язані з реальними завданнями російських військових: «Головну причину демаршу називає МЗС Росії. Їм не подобається, що з Нового року усі росіяни, у тому числі і військові, повинні будуть при перетині кордону з Україною здавати біометричні дані.

Олег Жданов, військовий експерт: Первая и главная функция, которую выполняют российские офицеры в составе миссии, — это разведка.

Кор.: І саме тому російським офіцерам треба було якнайшвидше виїхати з України, щоб не залишати свої персональні дані.

Олег Жданов: Мы понимаем прекрасно, что там просто офицеров нет. Там все в основном сотрудники спецслужб. Многие работают под прикрытием. Поэтому засветит такое количество сотрудников Российская Федерация не готова».

Наслідки виходу оцінюють «Завтра» на каналы «112»: «Якщо повністю зупинити бойові дії на Донбасі Спільному центру із питань контролю та координації не під силу, то припинити обстріли бодай на час ремонту трубопроводів, електрики чи будівель йому регулярно вдавалося. І це саме те, що можуть втратити люди, що вимушені жити на лінії бойового зіткнення».

«Шпигунська сенсація тижня», як охарактеризували у «Фактах тижня» арешт перекладача Гройсмана. Журналістів передусім цікавить, чи Єжов не мав доступу до державної таємниці: «Єжов, за твердженням як керівництва, так і колег, не мав доступу до державної таємниці.

Вадим Кастеллі, перекладач: На всю Україну сьогодні є три перекладачі, наскільки я знаю, які мають офіційний доступ до державної таємниці. Я їх всіх знаю. Я є одним із них.

Кор.: Вадим Кастеллі працював перекладачем при всіх чотирьох попередніх президентах України, починаючи від Кравчука.

Вадим Кастеллі: За те, хто з нас шпигун, знає тільки Господь Бог і СБУ». Власне, останніх критикують за показовий арешт. А от «Завтра» цікавить те, що деякі записи в соціальних мережах мають антимайданівську риторику: «Дружина Єжова, громадянка Росії, на його ж сторінках у соцмережах окрім фото з сімейного відпочинку викладає пости з риторикою антимайдану.

Фрагмент запису зі сторінки Єжова: Цей пам’ятник встановили 5 грудня 1946 року, після того, як Київ звільнили від гітлерівців. Зараз гітлерівці повернулися в Київ. Пам’ятник Леніну знищений».

Крім цих тем, у кожній програмі були й сюжети-родзинки, що здивували, змусили замислитися чи усміхнутися.

Після сюжету про Чорнобильську зону 24 грудня «Факти тижня» згадали про снігову людину й НЛО. Навіть страшно уявити, що буде далі. Не оминули увагою й питання зимового відпочинку українських депутатів і чиновників, зимовий відпочинок в Україні та Польщі й особливості українського виробництва, від ігристого вина до трамваїв.

Натомість «Завтра» намагалися повернути своїх глядачів на землю й розповіли про будинок, у якому народився композитор Микола Леонтович. Споруда перебуває в аварійному стані, проте її все ще можна врятувати; вони ж єдині з усіх тижневиків обговорювали ситуацію навколо протестів у Криму разом із гостем у студії, політологом Дмитром Раїмовим і в сюжеті Юлії Стець.

«Час. Підсумки тижня» детально дослідив ситуацію навколо «Приватбанку» та Коломойського, а також проаналізував, які наслідки матиме те, що з цього року 25 грудня в Україні є вихідним днем, замислився про те «чи наважаться в Україні православні святкувати в унісон з усіма християнами світу? Чи вони будуть боятися змін і... Ну фактично виходить так, що триматися церковних традицій Російської імперії».

«Перші про головне. Деталі» завершили випуск сюжетом про подарунки «під ключ» та новорічні ялинки міст України. Політика політикою, а свято одно наближається.

Моніторинг здійснює громадська організація «Детектор медіа» за підтримки уряду Королівства Данії. Висновки й погляди, висловлені в моніторинговому звіті, можуть не збігатися з поглядом уряду Королівства Данії.

 

comments powered by Disqus