Сідниці, мопси і Гадюкіни: без чого Новий рік не Новий рік

Скрін-шот 112

Якщо підсумкові випуски «Перші про головне. Деталі» (ZIK) і «Завтра» («112 Україна») нічим принципово не відрізнялися від звичайних випусків, хіба частіше роздавалися ярлики «підсумки року», «подія року» та з'явилися в ефірі деякі новорічні атрибути (наприклад, новорічні прикраси і пси — бо ж рік собаки!), то «Факти тижня» (ICTV) та «Час. Підсумки року» (5 канал) підійшли до останнього випуску року дещо креативніше. Віталій Гайдукевич, як і минулого року, сидів у шалику під ялинкою і підбивав підсумки 2017 року у трьох частинах (31 грудня вийшла перша програма, 7 січня — друга). А от «Факти тижня» влаштували карнавал і шоу-програму за участі легендарних «Братів Гадюкіних».

Новини вільної України

«Перші про головне. Деталі» телеканалу ZIK розпочали випуск із резонансної новини про заручників у поштовому відділенні в Харкові, принагідно показавши коментар хлопчика, що був серед заручників.

Центральною темою випуску стало звільнення бранців — «відпустили наших». Ведуча Інна Москвіна емоційно анонсувала: «Ця подія для мене посунула на другий план усі негаразди, змусила дивитися трансляцію і пережити сильні емоції». В анонсі також наголосили на математиці обміну: «За наших 73-х бойовики отримали утричі більше своїх. Просили ще більше. Але, щоб ви розуміли, 47 людей зі списків терористів взагалі не схотіли їхати на обмін, а 26 відмовилися вже на блокпосту, де відбувалась операція». Власне, означення «обмін» проходить червоною ниткою крізь весь сюжет. Показова і риторика, що вживалася в сюжеті — «ворожий блокпост», «в оточенні терористів», «територія вільної України» (останню фразу кілька разів вживав кореспондент Олексій Кондаков, що перебував на місці подій). Закінчили згадуванням тих, хто ще досі перебуває в полоні у бойовиків і в російських в’язницях.

Не забули і про інші теми, що стали знаковими в минулому році: безвіз, появу державного бюро розслідувань, судову, медичну та освітню реформи. За словами ведучої, безвізу раділи «так щиро, як звільненню полонених», він — беззаперечна історична подія, але не для всіх: «звісно ж скористатися ним можуть лише більш заможні громадяни, маючи гроші на проживання, дорогу і заброньовані готелі». Дуже оцінне судження, правду кажучи — є чимало прикладів, як небагаті студенти примудряються подорожувати недешевою Європою не в останню чергу завдяки скасуванню віз. Говорячи про найрезонансніші затримання НАБУ, що відбулися в 2017 році, згадують про арешт Насірова, «вертольоти Матіоса», справу Розенблата і «рюкзаки Авакова». Розповіли і про події року за версією фонду «Демократичні ініціативи», але проілюстрували їх доволі дивно. Фразу: «Ну на першому місці безвіз, а до топу подій із політичного життя українці відносять справу Саакашвілі та акцію за імпічмент президента. Ну дійсно, ці зібрання були наймасовішими у році. Ще ми бачили Саакашвілі, який оточений сотнями прихильників прорвався через кордон, а під кінець року лишився майже без друзів. Генпрокурор звинуватив грузинського політика в організації протестів на гроші українського олігарха Сергія Курченка, а під Верховною Радою перекривши вулицю Грушевського понад два місяці стоїть наметове містечко активісти вимагають великої політичної реформи», — супроводжувала сумбурна картинка — колаж із зображенням Холодницького, Луценка чомусь із шиною, Авакова, Найєма, Саакашвілі в костюмі такому, як показували представників кавказької національності в радянських фільмах, Порошенко з великим українським паспортом. І вздовж них туди-сюди їздить Гройсман на котку для укладання асфальту. Як бачимо, йдеться переважно про Саакашвілі та його епопею; що тоді символізують інші персони? Яка, на думку ZIK, їхня роль у цій справі чи за які інші здобутки їх зробили частиною ілюстрації? Не зрозуміло. Цікаво й те, що в самому дослідженні від фонду справа Саакашвілі займає друге місце з результатом 10 %, далі названі — війна (9 %) та пенсійна реформа (6 %). А говорячи про опитування про них навіть не згадали, що є деяким перекрученням.

 

Але це все підсумки, а що «Перші про головне» прогнозують на 2018 рік? З огляду на один із найдовших сюжетів програми, на нас чекає старт президентських виборів. У сюжеті Олексія Братущака перераховані ті, хто може взяти участь у виборах. Причому до кожного з політиків підібрана коротка характеристика: Петро Порошенко — «Петро Другий», Арсеній Яценюк — «Куля в лоб», Юлія Тимошенко — «Вона», Андрій Садовий, Анатолій Гриценко та Віктор Чумак, об'єднані в категорію «Третій непрохідний», Святослав Вакарчук та Володимир Зеленський названі «Гастролерами», а Юрій Бойко та Олександр Вілкул — «Рукою Кремля». Олег Ляшко та Вадим Рабинович, за версією журналіста, — «новорічні кандидати». В сюжеті нікому особливо не віддається перевага — всіх коментують (народні депутати Сергій Лещенко, Володимир Філенко, політолог Олександр Солонтай, політтехнолог Сергій Гайдай), подекуди жорстко, відзначають плюси і мінуси. Але поява в такому переліку, та ще й другим по порядку Арсенія Яценюка — це сюрприз, адже політик, правду кажучи, зник із політичної орбіти і майже не світиться навіть на телебаченні. «Ще одним імовірним кандидатом на посаду президента називають Арсенія Яценюка», — але хто називає — не зрозуміло. Особливо, якщо згадати результати останніх опитувань, де Арсеній Яценюк впевнено пасе задніх із результатом в 1 %. Ну і третій у товаристві Садового і Гриценка — Віктор Чумак — викликає здивування. Він, звісно, опозиціонер, але поки що не на тому рівні, що і його колеги. Навіть, якщо говоримо про рівень упізнаваності.

Після сюжету про майбутні вибори, перейшли до певних підсумків — поговорили про українську економіку, що хоч повільно, але росте, про втрати, надзвичайні ситуації, міжнародну політику і те, чим українці здивували світ у 2017 році. На десерт «Перші про головне. Деталі» нагадали про львівську сміттєву аферу, але сюжет дуже вибивався із загальної тональності програми, як хвіст, пришитий білими нитками.

Канікули для слабаків

«Завтра» телеканалу «112 Україна», схоже, не знають ані сну, ані спокою — і 31 грудня виходили в ефір, і 7 січня не забули про глядачів.

В останній день 2017 року спробували підбити певні підсумки року, в чому допоміг запрошений до студії Тарас Чорновіл. Головною подією року назвали «Великий обмін», який відбувся 27 грудня. В доволі детальному сюжеті Анастасії Сохи є кілька цікавих моментів. Перший із них — синхрон одного з тих, хто відмовився повертатися на непідконтрольні території, Вадима Кіналя: «Я отказываюсь от обмена пленными, поскольку здесь мой дом, моя родина, моя семья, близкие мои. Попал туда случайно, так сказать по ошибке, совершил глупость». Нагадаємо, Кіналь — один із тих, кого в 2015 році було засуджено за участь у ДНР (за статтею ч.1 ст.258-3, ч.1, ч. 4 ст. 358 и ч. 1 ст. 263 «Створення або участь у терористичній групі або терористичній організації, підробка офіційних документів та їх використання, незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами»). Другий — акцент на тому, як зустрічають звільнених за списками бойовиків. У сюжеті багато синхронів звільнених полонених, їхніх рідних, доволі великий синхрон Президента. Важливо, що не забули дати слово й лікарю. Ще один важливий акцент — інформація про те, що 14 зі звільнених осіб підозрюються в дезертирстві (посилання на фейсбук-допис Юрія Бутусова). Тут сюжет так же, як і на ZIKу, резюмують інформацією про те, що ще 103 особи залишаються в полоні у бойовиків.

Цікаво, що гість студії Тарас Чорновіл, обговорюючи великий обмін, висловив припущення, що планом Путіна була розкрутка Медведчука, а те, як зустрічали звільнених, засвідчило, що цей план провалився. Говорячи про можливі майбутні обміни, загалом ситуацію на Донбасі, Чорновіл висловлює припущення, що це вирішується на рівні Вашингтона й того, як Трамп хоче тиснути на Росію. Із запрошеним експертом обговорювали й інші теми, зокрема підсумки року, який був «багатим на події різні — і страшні, і шокуючі, і радісні». Перелік подій, виокремлених у програмі, доволі прогнозований — тут і міжнародні новини, й українські, і спортивні, і культурні.

«Завтра» також згадали про опитування від «Демократичних ініціатив», але, на відміну від «Перших про головне. Деталі», згадали всі пункти, а не лише безвіз і Саакашвілі. Але й тут не обійшлося без дивини — фразу про 4 % Рабиновича ілюструє картинка, де в нього 5 %. Дрібниця, але показово, особливо з огляду на те, що Рабинович є автором власної програми на «112 Україна».

 Матеріал Ольги Паращук присвячено окремо підсумкам українського політичного року. Певна калейдоскопна манера, розмаїття спікерів ілюструє тезу про те, що рік був неоднозначним. Зі старту повідомили, що погані прогнози експертів, озвучені наприкінці 2016-го, не справдилися. Озвучили й позитивні відгуки експертів (зокрема, Вадима Карасьова) про реформи, похвалили й те, що коаліція вистояла, а депутати зробили перший крок до повного скасування депутатської недоторканності. Озвучили й гарячі точки — протистояння НАБУ і Генпрокуратури, ситуацію з Саакашвілі. На противагу загальнопозитивному тону журналістів — підкреслено упереджений, із нотками зневіри тон людей, опитаних на вулиці. Експерт у студії, Тарас Чорновіл, також оцінює рік, що минув, як позитивний: «По всіх, без винятку пунктах, коли ми порівнюємо, з чотирнадцятим, п'ятнадцятим, шістнадцятим роком по політичній ситуації, по всьому, він є кращим. Він дає нам перспективу».

Далі в програмі — історії простих українців: «Якщо трохи допомогти, або просто не заважати, вони можуть не лише перетворитися на історії великого успіху, але й на те, що змінить країну уже завтра». З усього виходить — перспектива в Україні є. На цій позитивній ноті не забули і пожартувати — нарізали з привітань різних українських Президентів різних років окремі фрази і зробили новорічне привітання. Ну а наприкінці випуску — ведучі з мопсами і привітаннями глядачам. Ну бо ж рік собаки.

Але вже 7 січня «Завтра» знову вийшли в ефір. Правда, в дещо зміненому форматі, «святковому та незвичному» — Олег Білецький поговорив із президентом Центру економічного розвитку Олександром Пасхавером про те, коли українці стануть заможнішими й відчують результати розпочатих реформ і будуть впевнені у своєму завтра, а Григорій Жигалов — із першим Президентом незалежної України Леонідом Кравчуком про подальший розвиток України, ризики і шанси 2018 року. Адже «політика і економіка — дві головні складові, що визначають долю країни».

Всьо чотко

На ICTV підсумковий випуск «Фактів тижня» мав дуже святковий формат: тут і ялинка, і перевдягання, і команда тижневика за столами з шампанським і бенгальськими вогниками. Ну просто «блакитний вогник» із підсумками 2017 року, ще й лейтмотив — усі бажання здійснюються. Ідея непогана — ввечері 31 грудня глядачі набагато краще сприймають позитивний, дещо гумористичний формат подачі серйозної інформації, аніж звичний тижневик. А інформації доволі багато — підсумували і політичний рік в Україні, і міжнародні події, не забули й дати прогнози на наступний рік.

Сюжет Володимира Соколова про український політикум, «дурдом ще той». Стендапи на трибуні Верховної Ради, біля ложі Кабміну, в порожній залі для голосувань — чимало знахідок роблять сюжет динамічним і цікавим. Український політичний рік, за версією журналіста, наповнювали «гучні арешти, корупційні скандали, зухвалі замахи та емоційні парламентські протистояння». Стиль викладення динамічний, доволі їдкий, саркастичний. Згадали дуже багато подій — від економічної блокади і провокації року, коли Москва намагалася зірвати «Євробачення» до віруса Petya і прориву державного кордону України шоуменом року, Михеїлом Саакашвілі. Така кліпова манера дещо втомлює і не дає цілісно сприйняти ситуації, та, схоже, журналіст на це й розраховував, бо завершив сюжет так: «Загалом же політичних акцій, маршів та різних протестів, як, наприклад, тих же власників євроблях, цього року вистачало в країні. Як і масових заворушень, сутичок та скандалів. Ось таким був непростий рік для країни. Та ну її, ту політику. Депутатів вже он як вітром здуло. А так ще й я запізнюся на свято. Що ж, друзі, з Новим роком».

Наступний матеріал — огляд найважливіших міжнародних подій очима спецкореспондента Андрія Бориса і його ексклюзивний репортаж із Північної Кореї, здійснена журналістська мрія. Оригінально, яскраво, змістовно: «Любов та релігія у країні своя. Всюдисущі погляди вождів: Кіма-отця і Кіма-сина, усім нагадують хто тут Бог». Не обійшлося й без російської тематики — вже не перший рік «Факти тижня» наполегливо в усьому шукають російський слід. У новорічній програмі Максим Крапивний нібито записав «ексклюзивні» перехресні інтерв’ю з Путіним і Трампом (насправді ж відеомонтаж). «Звісно, мій сюжет — новорічна фантасмагорія, гра журналістської уяви. Але, як кажуть “сказка — быль, да в ней намёк”. Чи матиме вона щось спільне з реальністю — побачимо наступного року», — зізнався автор наприкінці свого сюжету. Цей дотепний стьоб вписався би в політичну сатиричну програму. Чи виправданий такий прояв журналістської уяви в інформаційно-аналітичному тижневику? Ну хіба що в новорічному випуску.

Зробили «Факти тижня» і прогнози на 2018 рік. Але пішли не шляхом опитування компетентних експертів, а вкотре звернулися до мольфарів, екстрасенсів, астрологів і нумерологів. Тяга до провидців у «Фактів тижня» помічена не вперше: пам'ятаєте пошуки Віктора Януковича-молодшого за допомогою шамана? Але якщо Януковича-молодшого так і не знайшли, «прогнози» здобути все ж вийшло. Правда, дещо плутані і суперечливі, але які вже є. Лише про одне астрологи сказали однозначно — дострокових виборів не буде. Але напророкували жінку, «не из старых», яка з'явиться на політичній орбіті в листопаді-грудні 2018 року і сильно впливатиме на Україну.

З розважального контенту — відсилки до культового радянського гумористичного дуету Штепсель і Тарапунька (щоправда, сумнівно, що в молодого покоління глядачів ці кадри викликали замилування) про майбутнє. Їхній діалог про те, що буде у 2017 році, викликає легке зачудування — багато що вгадали, хоч і неточно. А от Тетяна Штан у сюжеті розповіла про найновіші досягнення людства — віртуальну реальність, штучний інтелект, біткоїни, генну інженерію, космічні технології. Інновації ведуча і журналістка випробували на собі — Оксана Соколова перебувала у студії у вигляді голограми, а Тетяна Штан поринула у віртуальну реальність.

Трояндочка на торті — сюжет Євгена Лєсного (до речі, українською мовою, за що йому окремий респект!) про те, чи можливо екстрено схуднути перед святами. Відважний журналіст спробував на собі й побути в ролі піддослідного для тренування собак, і моржував, і шоколадом обгортався, і сальсу танцював, і навіть вправлявся на пілоні — все для того, щоби втратити калорії і схуднути. Ну просто Бріджит Джонс української журналістики.

 

Особливо глядачам мають сподобатися танці на пілоні. Сідниці на весь екран — чим не квінтесенція року, що минає? «Всьо чотко» могли би заспівати гості новорічного ефіру «Фактів тижня» рок-гурт «Брати Гадюкіни». Але вони заспівали «Звьоздочку», що теж було дуже життєствердно. Гадюкіни співають, журналісти танцюють, «Факти тижня» йдуть у новорічну відпустку.

 

 Рефлексії під ялинкою

 Зовсім інший настрій панував на 5-му каналі в «Підсумках року» з Віталієм Гайдукевичем. Вдумливо, з багатою мовою, багатими епітетами, але дещо монотонно. Такий формат чудово пасував би до 1 січня, коли сидиш у кріслі злегка втомлений від гучних святкувань, попиваєш кефірчик чи мінералку, світло приглушене, щоб голова не боліла. І тут тобі спокійно й виважено, без яскравих плям і перепадів звуку, розповідають про рік, що минув. Але 31 грудня такий формат дещо вибивався із загальної передсвяткової метушні. Але це не завадило ведучому, як і минулого року, загорнутися в шалик, зручно розташуватися в кріслі біля ялинки й озвучити свої міркування з приводу 2017 року. Гайдукевич анонсував 12 історій, розподілених на три програми. Теми першого випуску розмаїті: «Перші історії будуть про війну, про Мінські домовленості, про глобальне (це міжнародний тероризм), про українську оборонку (а вона байдики не била) і про те, що непомітно, але змінило Україну — українська мова на радіо і телебаченні, її стало більше». Цікаво розставлені акценти у темі інформування про бойові дії: «От тільки про наші втрати в новинах говорять, а про знищених ворогів зазвичай ні, хоча там у ворога загиблих набагато більше. Як наслідок, виникає враження, що наших б'ють, а вони як безпорадні. Це не так». Не говорять — це ж Віталій Гайдукевич і про своїх колег? І в іншій підводці він до них не дуже лагідний: «Пригадайте скільки було стогону, що не виживуть, не буде репертуару. Рік минув. Усі живі, усі працюють», — це вже про мовні квоти. Взагалі, у його спічах достатньо узагальнень, але, можливо, в підсумках це й доречно.

 

 У другій програмі ведучий не лише змінив светр та інтер'єр, але й розставив інші акценти, переключившись на геополітичний вектор. Стосунки України із західними союзниками не сприймаються як щось, що матиме безумовно позитивні наслідки в подальшому: «Насправді, Захід міг би бути дієвішим, але зважає і на свої власні інтереси, і політичні реакції. Україна могла бути набагато результативнішою, але ж та біда — політичні нюанси. Це уповільнене може насправді наробити біди». Коротше, винні всі. Але, якщо зробити роботу над помилками, ситуацію ще можна врятувати.

Про непрості стосунки України з Польщею й Угорщиною: «Щойно Україна почала прибирати чужі історичні міфи і відновлювати своє, повертати на належне місце мову, як лояльне ставлення зникло». Але і на цю хворобу є ліки — «пам'ятати уроки історії, адже не буває вічних союзників і постійних друзів, можуть бути постійні інтереси, ну принаймні, якщо вірити Пальмерстону». Проаналізували і загальну ситуацію в Європі та дійшли висновку, що ситуацію може врятувати новий політичний ландшафт і нові політики-єврооптимісти, такі як Макрон. Ну і завершили другу підсумкову програму темою проявів сепаратизму в Європі: «Старий світ не вперше допустив кволість і недієвість в реакціях, закрив очі на безрезультативність і недієвість своїх бюрократів, а коли популісти зібрали усі мінуси і використали проти Євросоюзу. У євростолицях схопилися за голови». Дуже аргументовано, ґрунтовно, але, ніде правди діти, нуднувато. Дивитися будуть ті, хто хоче копнути глибше, а глядач, який випадково потрапив на 5 канал, навряд чи залишиться, щоб дізнатися, що буде далі.

 

 Так і живемо: з одного боку — сідниці й мольфари, з іншого — монотонність. Утім, може, 2018 рік принесе нові тенденції?

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Зміст публікації є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в публікації, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.

comments powered by Disqus