Головред газети «Житомирщина» про роздержавлення: «Головне питання – приміщення»

Сьогодні, 24 листопада, Верховна Рада може нарешті ухвалити закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» (законопроект № 1123), який передбачає роздержавлення преси: вихід органів влади і місцевого самоврядування зі складу засновників (співзасновників) друкованих ЗМІ або перетворення друкованих ЗМІ, заснованих центральними органами виконавчої влади, на офіційні друковані видання.

Реформа, котра є одним із зобов’язань України перед Радою Європи та якої добиваються українські медійні організації, має як прихильників, так і противників серед близько 550 видань, що підлягають роздержавленню. На прохання MediaSapiens Леся Карлова з прес-служби Національної спілки журналістів України поспілкувалася з кількома головними редакторами комунальних газет і з’ясувала, як вони зараз існують та яким бачать своє майбутнє після роздержавлення.

У попередніх матеріалах ішлося про жидачівську газету «Наш час»(Львівська область), головний редактор якої Андрій Данилець до процесу роздержавлення ставиться стримано, хоча й має намір брати участь у пілотному проекті, та про канівську газету «Дніпрова зірка» (Черкаська область), головний редактор якої Євген Бруслиновський уже зараз шукає теми й напрямки роботи, які збережуть виданню аудиторію після роздержавлення. Нині пропонуємо ознайомитися з кейсом житомирської обласної газети «Житомирщина» та міркуваннями щодо роздержавлення її головного редактора Дмитра Панчука.

Якби роздержавлення відбулося ще кілька років тому, сьогодні газета «Житомирщина» вже б міцно стояла на ногах. У цьому переконаний її головний редактор Дмитро Панчук. Він зауважує: якщо затягнути процес роздержавлення, комунальні газети або зникнуть, або перетворяться на бюлетені, які важко буде назвати газетами.

«На сьогоднішній день комунальні газети в Україні знаходяться у дуже важкому стані. Цей процес постійний, він весь час поглиблюється і ускладнюється, – каже пан Панчук. – Якщо років двадцять тому в районках працювало до 10 осіб, а в обласних – до 40, то сьогодні в районних виданнях по двоє-троє осіб, а в обласних штати скоротилися втричі. Тобто стан газет погіршується. І якщо цей процес не припинити, не роздержавити, то за рік-два, максимум за три, зважаючи на нинішні складні економічні умови, видання будуть зникати. Або перетворяться на бюлетені…»

Через брак професійних журналістів, які не хочуть працювати в комунальних ЗМІ, там, каже головред, мало журналістики. Більше оголошень – аби видання могло вижити.

«Всі комунальні газети – залежні»

Газета «Житомирщина» - одна з найстаріших в Україні. За три роки їй буде століття. Нині наклад становить 24 тис. примірників, у штаті працює 11 журналістів. Економічна ситуація, за словами головного редактора, у виданні стабільна. Жодного разу за роки незалежності не була затримана заробітна плата. Фінансову стабільність редакція забезпечує самотужки. На співзасновників не покладається, бо не відчуває їхньої підтримки.

«Тираж скрізь падає, і я бачу, що впаде і в нас. Адже у зв`язку з матеріальним становищем населення передплата йде дуже слабо, – коментує Дмитро Панчук і додає: до процесу роздержавлення видання готове вже давно. – Якби це було зроблено раніше, ми сьогодні уже б міцно стояли на ногах. Хто б там що не говорив, але всі комунальні газети залежні. Якщо мені хтось скаже, що він друкує, що хоче, – то неправда. Співзасновники мають важелі впливу на видання».

У «Житомирщині» до числа співзасновників належать обласна адміністрація, обласна рада та трудовий колектив. Відносини з владою, за словами пана Панчука, такі, що «їх немає». «Вони нам не платять, а ми їх практично не друкуємо. На випуск газети в нас потреба в коштах 4 мільйони гривень на рік. Адміністрація уклала з нами угоду на 40 тисяч. Це для нас абсолютно нічого», – каже головред.

Натомість, завжди влада робила спроби впливати на редакційну політику. «Такі спроби є в кожної влади. Але завжди на тиск ми відповідали адекватно і відстоювали свою позицію. Єдине можу сказати: з жодною владою, яка була в області, ми не дружили. Нас і сьогодні називають опозиційною газетою, бо ми об`єктивно висвітлюємо події. А владі це не подобалося, вона хоче, щоб її хвалили», – коментує пан Панчук.

Журналісти не хочуть працювати на «бюджетну» зарплату

«Житомирщина» вже давно заробляє на себе самотужки. Це і реклама, й інші види діяльності. Втім, реклама зараз теж не приносить надприбутків. Через падіння економіки, зменшується кількість підприємств, які готові платити за рекламу, рекламних агентств тощо.

Частину тиражу газета передплачує і доставляє самостійно – така послуга існує в обласному центрі.

Одна з проблем, з якою стикається «Житомирщина», – кадрова. «Молоді журналісти не хочуть працювати за ті мізерні кошти, які передбачені бюджетом. Комунальні газети могли би бути значно кращими, бо багато в чому видання залежить від кадрів. Через нас пройшли десятки журналістів, які тут починали, а пішли туди, де більша зарплата. Якщо ми цей процес затягнемо, він ще більше вдарить по друкованих ЗМІ», - вважає головний редактор.

Збільшити зарплату обласній комунальній газеті не дозволяє законодавство. Журналіст без стажу, відповідно до рішення Кабміну, отримує мінімальну ставку. Натомість, на переконання пана Панчука, конкурентна зарплата має бути на рівні 8 тис. Тоді можна залучати кваліфікованих працівників.

«У нас колектив старий. Кілька молодих журналістів поїхали за кордон, двоє осіб у декреті. Зараз ми відчуваємо, що знайти готові кадри дуже важко. Багато перехопив інтернет, де легше працювати, багато пішло на телебачення. Друкована продукція вимагає грамотності і підготовки. У газеті читається кожна буква, а це означає відповідальність. Люди шукають легшу працю», – зазначає головред.

Доля районок може бути невтішною

Втім, якщо за своє видання в процесі роздержавлення Дмитро Панчук спокійний, то доля районних газет може бути невтішною. На його думку, без державної підтримки їм буде важко вижити.

«Тут потрібно знайти відповідь на питання: яке завдання перед собою ставить влада. Зберегти цей дуже важливий прошарок інформаційного простору – комунальні ЗМІ – чи знищити. Щоб впливати на людей, вже не потрібні комунальні газети. Це показали вибори, коли було випущено десятки агітаційних видань. Крім того, створюються і приватні сайти… Тому тут потрібна державна політика. Адже саме ця преса, місцева, найближче всього до людей, вона їм потрібна», - переконує пан Панчук.

За його словами, попри поширення інтернет-видань та байдужість молоді до друкованих ЗМІ, говорити про зникнення паперових версій – зарано. «Наприклад, у США прогнозували, що у 2015 році там уже не буде друкованих видань. Натомість бачимо, що паперові газети виходять, просто шукають нові форми, які дають непогані результати», - звертається головред до міжнародного досвіду.

Майнове питання

Ще важливе питання – як буде проведене роздержавлення. І тут головне для редакцій – приміщення. «Житомирщина» його орендує. Має й власні, але чи будуть вони передані трудовому колективу? Головред каже, що у виданні нетипова ситуація: газета комунальна, а редакція – приватна. Всі три співзасновники вклали кошти у створення редакції. Тож яким чином вирішиться питання з приміщенням – невідомо. «Як нас роздержавлять? Чи залишать газеті тільки перо і блокнот? Майно нікого не цікавить. Головне питання – приміщення. Якщо його не буде, тоді як? На хатах збиратися?» – розмірковує пан Панчук.

Тож у процесі роздержавлення вкрай важливим, на його думку, є вирішення питання з майном.

Леся Карлова, прес-служба НСЖУ

comments powered by Disqus