Головред слов’янської районки «Вісті»: «Роздержавлення – це стимул робити кращу газету»

Фото з особистого архіву Олександра Кульбаки

24 листопада Верховна Рада ухвалила закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». 7 грудня документ було направлено на підпис Президенту України. Після підписання закон набуде чинності з 1 січня 2016 року, і протягом наступних трьох років в Україні триватиме роздержавлення преси: вихід органів влади і місцевого самоврядування зі складу засновників (співзасновників) друкованих ЗМІ або перетворення друкованих ЗМІ, заснованих центральними органами виконавчої влади, на офіційні друковані видання.

Реформа, котра є одним із зобов’язань України перед Радою Європи, зачепить близько 550 видань. На прохання MediaSapiens Леся Карлова з прес-служби Національної спілки журналістів України поспілкувалася з кількома головними редакторами комунальних газет і з’ясувала, як вони зараз існують та яким бачать своє майбутнє після роздержавлення. У попередніх матеріалах ішлося про жидачівську газету «Наш час» (Львівська область), канівську газету «Дніпрова зірка» (Черкаська область) та житомирську обласну газету «Житомирщина». Нині пропонуємо ознайомитися з кейсом районної газети «Вісті» зі Слов’янська (Донецька область) та міркуваннями щодо роздержавлення її головного редактора Олександра Кульбаки.

«Закон про роздержавлення треба було приймати ще років десять тому, тоді зараз ми вже б міцніше стояли на ногах, – говорить Олександр Кульбака. – Адже незалежні ЗМІ можуть вибудовувати ефективнішу редакційну політику, створювати якісний продукт. А статус комунальної – дещо розслабляє редакцію: навіщо працювати краще, якщо все одно співзасновники дадуть якусь дотацію?».

Втім, як каже головний редактор, газета «Вісті» вже давно не дуже розраховувала на підтримку співзасновників (хоча й не відмовлялась від неї). Тому головним завданням було робити цікаву і читабельну газету, аби не втратити аудиторію.

Попри те, що в Слов’янську зараз нелегко і з передплатою, і з рекламою, Олександр Кульбака вітає прийняття закону про роздержавлення. «Коли ми будемо незалежними, ми будемо інакше працювати. Наприклад, писатимемо про район так само сміливо, як пишемо про місто (міська рада не входить у число співзасновників). Робота стане цікавішою – бо буде зовсім інша мотивація! А, значить, є надія, що в результаті наклад газети збільшиться. Головна загроза в тому, що дуже впав рекламний ринок і низька купівельна спроможність населення – звідси й падіння тиражів», – коментує він.

З його слів, з попереднім складом районної ради стосунки були досить напруженими. Виникали проблеми і з фінансуванням. «Попередній депутатський корпус був такий, що все в районі фактично вирішувала одна людина   голова районної ради, все робилося лише з його відома. Отож для нього газета, яка намагалася писати правду, була перешкодою. На нас не раз намагалися тиснути, переслідували через публікацію критичних матеріалів, присилали в редакцію перевірки», – розповідає пан Кульбака.

26 листопада газета «Вісті»вийшла з колонкою головного редактора про роздержавлення, у якій він зізнався читачам, що комунальна газета подекуди змушена була замовчувати правду про керівників Слов'янського району

Свого часу, вже після звільнення Слов’янська від незаконних збройних формувань, у газети «Вісті» були чималі проблеми з фінансуванням. Причиною цьому був матеріал – журналістське розслідування, що викривало дії одного з впливових депутатів районної ради. Редактору робили зауваження, що його звіт на депутатській комісії підготовлений «не по формі». А потім у редакцію прийшли перевіряльники – співробітники фінансово-господарського відділу райради і фінансового управління райдержадміністрації.

«З нинішнім складом районної ради працювати набагато краще, як і з головою районної ради. Новообраний голова ради щиро вболіває за долю газети. Він навіть переконував мене не поспішати брати участь у першому етапі реформування комунальних газет, не відмовлятися від бюджетної підтримки, аби з допомогою співзасновників редакція краще підготувалася до роздержавлення. Новий голова ради обіцяє фінансування, аби газета не закрилася. Однак я пояснив йому, що комунальний статус газети, як і видання газети комунальним підприємством, надалі тільки заважатиме її розвитку, і тому я як редактор вважаю за краще не відтягувати процес набуття газетою незалежності. Тож запропонував нашому співзасновнику – районній раді укласти угоду на висвітлення її діяльності. До речі, газета «Вісті» саме за такою схемою – через угоду на висвітлення діяльності – давно успішно співпрацює з міською радою міста-супутника Святогірська, хоча ця міськрада не є співзасновниками газети», – розповідає Олександр Кульбака.

Отож, редактор газети готовий долучатися до пілотного проекту з роздержавлення. Залишається переконати в необхідності цього кроку декого з членів редакційного колективу, які ще вагаються. Але, за словами головного редактора, виникає багато незрозумілих моментів.

«Закон містить багато загальних фраз. Наприклад, незрозуміло, який механізм перетворення комунальних газет на суб`єкти господарювання, який це має бути субєкт господарювання: товариство з обмеженою відповідальністю, приватне акціонерне товариство? А, може, фізична-особа-підприємець? Думаю, юридична служба НСЖУ має розробити якісь рекомендації, скажімо, типовий статут суб’єкта господарювання. Для чого кожній редакції вигадувати велосипед?» – зазначає головний редактор.

Олександр Кульбака розповідає: після роздержавлення розраховує на надходження від передплати, роздрібної торгівлі газетою та реклами. Хоча з рекламою, визнає, зараз дуже сутужно. Переважно дають оголошення підприємства та організації.

Після війни впав і тираж. Зараз він становить у межах 3 тисяч примірників. До початку військових дій був удвічі більшим. «Під час окупації Слов’янська газета три місяці не виходила – ми змушені були припинити випуск. Період окупації співпав у часі з передплатною кампанією на друге півріччя, яку наша редакція навіть на встигла оголосити. Отож, редакція лишилася і без грошей на рахунку, і без значної частини передплатників. Потім, після звільнення міста, один з підприємців району дав грошей на випуск перших трьох номерів газети. Затим «підставила плече» районна рада, яка виділила гроші на випуск газети, і впродовж трьох місяців водій редакції розвозив тритисячний тираж газети по усіх населених пунктах Словянського району. Газету тоді просто роздавали безкоштовно селянам через сільські та селищні ради», – розповідає редактор.

Підтримку редакції тоді надала і Національна спілка журналістів України. Редакція отримала фотоапарат, який використовує і досі.

Втім, припинення виходу газети під час окупації мало свої негативні наслідки: газета частково втратили довіру читачів. І це відбилося на передплаті.

«Зараз очікуємо великі проблеми з передплатою: є багато людей, які бояться, що війна повернеться. Люди міркують:а чи не вийде так, що газета знов не буде виходити? – каже пан Кульбака. – До того ж, у наших потенційних передплатників дуже складне матеріальне становище. Вони змушені вибирати – чи купити газету, чи шматок хліба. Та й газета після війни не стала кращою: зменшився обсяг, суттєво погіршилася якість друку. До війни ми друкувалися в Донецьку в сучасній друкарні, зараз мусимо друкуватися в Краматорську, де відсутнє сучасне поліграфічне обладнання. Отож, якість друку слабенька, замість повноколірної обкладинки вийшли на два кольори. Але іншого виходу немає».

Та попри всі ці проблеми головред налаштований оптимістично. І свій оптимізм він пов’язує з ухваленням закону про реформування комунальної преси. «Головне – редакційний колектив у нас згуртований і професійний. Після війни зібрати колектив було нескладно, і він залишився практично той самий. У нас родина журналістська – син і дружина працюють у газеті. А щодо решти – то сів тоді на велосипед і поїхав по домівках закликати: Виходьте на роботу», – згадує головред.

Леся Карлова, прес-служба НСЖУ

comments powered by Disqus