Росіяни здійснювали прямий вплив на референдум у Нідерландах щодо України — розслідування New York Times

Фото: eurointegration.com.ua

16 лютого The New York Times опублікувала розслідування Ендрю Гіґґінса (Andrew Higgins) «Фейкові новини, фейкові українці: як група росіян схилила вибір голландців» (Fake News, Fake Ukrainians: How a Group of Russians Tilted a Dutch Vote), котре доводить, що росіяни, нерідко видаючи себе за українців, діяли спільно з популістами-євроскептиками. Мета — локально вплинути на голосування щодо Угоди про асоціацію ЄС з Україною, а глобально — зруйнувати єдність європейської спільноти. Європейські політичні еліти припускають, що саме референдум у Нідерландах міг стати передвісником Brexit та обрання Дональда Трампа президентом США.

«Українська команда» ван Боммеля

Член лівого крила голландського парламенту Гаррі ван Боммель (Harry van Bommel), діючи зі своєю «українською командою» — групою емігрантів, чиї симпатії були на боці Росії — переконував виборців у тому, що їм слід відхилити Угоду про асоціацію «Україна — ЄС», пише пан Гіґґінс.

«Вони відвідували громадські зібрання, виступали на телебаченні й використовували сайти соцмереж, щоби позиціювати українську прозахідну владу як кровожерливу клептократію, не гідну голландської підтримки. Як зауважив згодом сам Ван Боммель, було дуже зручно показати, що не всі українці прихильно ставляться до угоди», — йдеться у статті.

Та ціною цією зручності виявилася правда, оскільки найактивніші учасники так званої української команди були або росіянами, або вихідцями з тих «російськомовних регіонів України, що відкололися», і в своїй риториці лише повторювали меседжі Кремля.

«Голландський референдум, що відбувся у квітні минулого року, став тараном, націленим на Європейський Союз. Таким чином, відхиливши Угоду про асоціацію "Україна — ЄС", задовольнивши Москву та проросійських популістів у Європі, голландські виборці приголомшили політичні еліти», — пише журналіст.

Достеменно не відомо, чи керували «українською командою» з Росії, чи її дії були зумовлені власними вподобаннями учасників. Пан Ван Боммель зізнався, що не перевіряв їх за національністю та громадянством. Та хай там як європейські політичні еліти припускають, що саме референдум у Нідерландах міг стати передвісником Brexit та обрання Дональда Трампа президентом США. Нині ж європейський істеблішмент особливо занепокоєний тим, що росіяни «активно втручаються в підготовку до цьогорічних виборів у Франції, Німеччині і, можливо, в Італії, згадуючи висновок Центрального розвідувального управління про те, що Москва втрутилася в перебіг президентських виборів у США».

Так, у лютому, зауважує пан Гіґґінс, Норвегія заявила про хакерські атаки на урядові міністерства та політичну партію. Звинувачення у втручанні також посипалися на Росію з боку німецьких, французьких та італійських чиновників, а міністр оборони Великобританії закинув Москві «збройну дезінформацію».

Зросла активність російських хакерських атак на комп'ютери державних установ і підприємств Нідерландів, де вже 15 березня відбудуться парламентські вибори. І хоча Росія, відповідно до даних тамтешньої розвідки, не єдина в переліку зарубіжних країн, звідки зафіксовано спроби проникнення, голландська газета Volkskrant нещодавно повідомила, що до цих дій причетні ті ж дві російські хакерські групи, що викрали листування Національного комітету Демократичної партії США.

Аби якось втихомирити занепокоєння щодо хакерського зламу системи, голландський міністр внутрішніх справ заявив, що підрахунок голосів на виборах у березні буде здійснюватися вручну.

Зруйнувати ЄС ізсередини: вага популістів

«Ті, хто при владі, дуже занепокоєні — є більш ніж достатньо підстав для тривоги щодо втручання у виборчий процес, — каже аналітик Гаазького центру стратегічних досліджень Сійбрен де Йонг (Sijbren de Jong). — Проте реальний ризик становлять популісти, які лобіюють, свідомо чи несвідомо, порядок денний Росії, оскільки вони знають, що він шкодить статус-кво в Європі, який вони самі хочуть знищити. Усе, що потрібно Росії, — це сісти, склавши руки, й дозволили популістам пропагувати їхню волю».

Ендрю Гіґґінс пише, що досі ніхто не віднайшов конкретних доказів того, що саме Росія як держава, а не її окремі громадяни намагаються маніпулювати виборчим процесом. Постає також питання, для чого Москві докладати зусиль у цьому напрямі в такій країні, як Нідерланди, що не має настільки великої геополітичної ваги, як США чи Німеччина. Цитуючи пана де Йонга, автор пише, мовляв, минулорічний референдум показує, що «невеликі зусилля проходять довгий шлях» і можуть допомогти «зруйнувати Європейський Союз ізсередини».

При цьому він зауважує, що Нідерланди мають далеко не сприятливий рельєф для російської діяльності, що пояснюється причетністю РФ до катастрофи рейсу MH17: «Минулого року Рада безпеки (Нідерланди) пов’язала з Росією загибель 298 осіб — включно з двомастами голландськими громадянами — які перебували в пасажирському літаку, що летів із Амстердама і був збитий у липні 2014-го над територією, підконтрольною російським озброєним заколотникам на сході України. Знахідка була піар-катастрофою для Москви, тож російські хакери атакували комп’ютери голландського агентства, поки російські прихильники в Нідерландах, включно з членами “української групи” ван Боммеля, працювали не покладаючи рук, аби посприяти неправдоподібним альтернативним теоріям щодо збитого малайзійського боїнга рейсу MH17».

Журналіст наголошує, що навіть антиєвропеєць, противник іммігрантів та борець із політичними елітами Герт Вілдерс (Geert Wilders) зберіг дистанцію від Москви, на відміну від лідерів популістських сил у Франції та Італії. І хоча сам пан Вілдерс, чия партія лідирує в опитуваннях громадської думки, не є союзником Росії, пише автор, його «євроскептичний порядок денний чудово узгоджується з ширшим порядком денним Кремля — послабити ЄС та зруйнувати європейську єдність щодо Російської Федерації». А науковий співробітник Нідерландського інституту міжнародних відносин Сіко ван дер Меєр (Sico van der Meer) заявив, що Росія розглядала Захід як противника й мала очевидну зацікавленість у перемозі популістів, які виступають проти європейських політичних еліт, незалежно від їхнього особистого погляду на Росію, оскільки всі вони хочуть підірвати цілісність ЄС та, в деяких випадках, НАТО. Адже росіяни вважають, що «послаблення супротивника укріплює власну міць».

Сутінкова зона між дипломатією та розвідкою

Цікаво, що в доповіді голландської спецслужби AIVD, яка містить оцінку діяльності Росії, зазначено: виміряти масштаб проросійського втручання вкрай важко, оскільки зусилля Москви із формування громадської думки зосереджені «в сутінковій зоні між дипломатією та роботою розвідки». У ній також наголошується, що Нідерланди були частиною «глобальної кампанії з упливу на політику щодо РФ та її сприйняття», і в рамках цих зусиль Москва використовувала «мережу контактів, вибудованих протягом багатьох років».

Зокрема, таким контактом був росіянин за походженням, історик та політичний аналітик Володимир Корнілов, який зростав у Східній Україні (Донецьку), а нині живе в Гаазі, де створив дослідницький центр «однієї людини» за йменням Центр євразійських досліджень. Варто також зазначити, що викрадені проукраїнськими хакерами електронні листи засвідчили: в минулому, працюючи у фінансованому Росією науково-дослідному інституті в Києві, пан Корнілов постійно постачав інформацією та порадами політиків у Москві й не лише там.

Корнілов описує себе як «українського емігранта в Гаазі», який був «приголомшений нескінченним потоком брехні і пропаганди» щодо Росії й почувався зобов'язаним відповісти. Напередодні голландського референдуму він провів кампанію проти торгівельної угоди з Україною. «Тут, після референдуму, всі думали, що це виключно голландська проблема, але тепер ми бачимо, що це був тільки початок, — сказав в інтерв’ю The New York Times Володимир Корнілов, заперечивши будь-які фінансові чи інші зв’язки з російською державою. — Існує величезна криза в Євросоюзі».

При цьому журналіст зазначив, що аналітик агітував не сам. «Володимир Корнілов сконтактувався з паном Ван Боммелем, а також із Тьєррі Боде (Thierry Baudet), головою консервативної дослідницької групи "Форум за демократію". Останню перетворили на політичну партію, що стає на бік Росії з цілої низки питань, вступає в конкурентну боротьбу за місця на березневих виборах, заявляючи про своє вороже ставлення до Євросоюзу», — йдеться у статті.

Так, під час кампанії щодо референдуму пан Боде опублікував у Twitter допис про те, що Україна «не є державою», а також цитував фейкові новини з приводу того, що українські солдати розіп'яли трирічного російськомовного хлопчика на сході України.

Ця історія, як відомо, розпочалася з вигаданого сюжету, який вийшов в ефірі російського «Первого каналу», «головного телеканалу країни, що перебуває під державним контролем», пише The New York Times.

 «Ця оманлива історія поширювалася через сайти соцмереж та супроводжувалася ще більш кричущим випадком у контексті продукування фейкових новин. Йдеться про випадок, коли на YouTube з'явилося відео, на якому нібито члени "Азова" спалили голландський прапор і пригрозили здійснити терористичні атаки на Нідерланди, якщо голландські виборці не підтримають Україну», — пише пан Гіґґінс. Щоправда, відеоролик швидко розпізнали як фейковий, розслідування Bellingcat виявило його зв’язок із так званою фабрикою тролів, розташованою під Санкт-Петербургом — організацією, яка штампує фейкові новини та чинить наругу над тими, хто критикує Росію в онлайні, використовуючи сайти соцмереж як плацдарм для дій.

«Усе, що Кремлю лишається зробити, — це лайкнути або ретвітнути, а тоді просто сісти, склавши руки, і сказати “спасибі”», — каже пан де Йонг. Проблема в тому, що анонімність в інтернеті практично унеможливлює розрізнення пересічних людей, які заявили про свої справжні думки, та спонсорованих державою тролів. «Тут немає пістолету, що димить, а лиш тільки багато диму», — визнає дослідник.

У свою чергу пан Боде в інтерв'ю NYT в Амстердамі заперечив поширення російської пропаганди і сказав, що він просто намагається протистояти «разючій європейській русофобії», а також переконатися в тому, що російську сторону не буде заглушено.

Фейкові українці

Натомість Україна, пише Ендрю Гіґґінс, що скерувала посадовців та активістів до Нідерландів лобіювати підтримку голосування за угоду, презентуючи Україну як жертву російської агресії, відкрито заявляла про ідентичність та приналежність кожного з учасників.

Голландський парламентар Міхель Серваес (Michiel Servaes), який агітував на користь Угоди з Україною, розповів, що люди на кшталт Боде пропагували наративи, які були «слово в слово такими, ніби їх виголошував офіційний представник Кремля». Окрім того, на одному публічному заході він опинився під шквалом критики від учасника з аудиторії, який представлявся українцем, але згодом виявився росіянином.

«Це насправді дещо шокувало, — сказав пан Серваес. — Люди представилися українцями, але насправді були росіянами».

Зі свого боку пан Ван Боммель визнав, що деякі з його «українських» помічників, імовірно, були громадянами Росії, але додав, що це була не його робота — перевіряти громадянство. «Я ніколи не просив людей показати паспорти, — сказав він під час інтерв'ю в Гаазі. — Якщо вони підтримують нашу політичну платформу — ласкаво просимо».

Особливо активним членом «української команди», пише розслідувач, був Микита Ананьєв, 26-річний студент, який народився в Москві, а згодом переїхав разом із матір'ю до Нідерландів, де нині працює головою Російської студентської асоціації. Він визнав, що під час кампанії брав участь у 15 чи більше агітаційних зустрічах по всій території країни, виступаючи проти української Угоди, яку описував як продукт «іржавої та корумпованої номенклатури», а також наслідок негативного ставлення до Росії в ЄС.

NYT також зазначає, що в 2013 році Микита Ананьєв, який нині вчиться в університеті в регіоні Твенте на сході Нідерландів, їздив до Москви у «школу молодіжних лідерів» за фінансування Росспівробітництва — державної організації, яка сприяє культурному обміну й працює над пропагуванням поглядів Москви в усьому світі. А в грудні цей активіст відвідав Брюссель із метою участі в Європейському російському форумі — щорічних зборах проросійських політиків та експертів за підтримки МЗС РФ.

Скаржачись, що росіян, які захищають свою країну і критикують її противників, часто несправедливо ярликують розвідниками, Ананьєв сказав в інтерв’ю Гіґґінсу: «Я не шпигун. Поки ні».

 

 

comments powered by Disqus