Run, Flynn, run. Три голоси американських медіа про зв'язки радника Трампа з Росією

Фото: mainepublic.org

14 лютого радник президента США з нацбезпеки Майкл Флінн вимушено пішов у відставку через таємні перемовини з російським послом щодо зняття американських санкцій. Сам факт спілкування про зняття санкцій не доведено, але замовчування розмов викликало серйозні підозри, та й Флінна складно не підозрювати у зв'язках із Кремлем після отримання ним гонорарів за виступ у Москві в 2015 році. 

The Washington Post: один убивчий дзвінок

Більшість медіа, які відверто не підтримували Дональда Трампа під час президентських перегонів, продовжують говорити про нього з кількома сталими тегами: фейки, брехня, хаос і безлад. У відповідь на це чинний президент США каже те саме про медіа, які його критикують, тобто майже про всі медіа, крім Fox. The Washington Post залишається вірним своїм поглядам у протистоянні з Трампом. Не дивно, що саме це видання опублікувало чи не найбільшу кількість великих матеріалів про відставку радника Трампа Флінна та його можливі зв'язки з Росією.

Звісно ж, у ситуації з Флінном The Washington Post використовує свою класичну зброю — редакторські колонки, в яких видання не зобов'язане залишатися неупередженим, а може відображати позицію всього колективу. У колонці «Країні потрібна чітка відповідь на питання зв'язків Трампа з Росією» видання роздає поради: потрібно створити незалежну комісію, яка розслідує зв'язки адміністрації Трампа з Росією. Не забуває The Washington Post і про те, що ФБР, яке могло допомогти Трампу перемогти на президентських виборах через розкриття інформації про листи Гілларі Клінтон, тепер же ФБР узяло на себе роль лідера в розслідуванні проросійських зв'язків команди Трампа. «Немає ніяких прямих доказів того, що представники передвиборчого штабу Трампа спілкувалися з російськими чиновниками, щоби збільшити його шанси на перемогу. Однак навіть окремі подробиці, про які нам стало відомо, ставлять під сумнів попередні висловлювання президента про те, що жоден представник його передвиборчого штабу не контактував із росіянами під час передвиборчої кампанії», — пише The Washington Post.

Інколи медіа стає трохи схожим на The Daily Show із Тревором Ноєм. Але їх можна зрозуміти: справді складно не глузувати з постів Дональда Трампа у Twitter. «Цей абсурд про зв'язки з Росією — це просто спроба приховати безліч помилок, допущених у ході провальної кампанії Гілларі Клінтон. Справжній скандал тут у тому, що секретні дані нелегально поширюються "розвідкою", немов цукерки. Дуже не по-американськи!» — цитує президента The Washington Post. Читачі MediaSapiens пам'ятають, що Трамп вже встиг дуже послідовно спочатку розкритикувати ЦРУ через доповідь про можливе існування російського компромату на нього, а потім сказав, що поважає розвідку, а вся ворожнеча надумана в медіа. Схоже, тепер настала черга ФБР. Утім, нічого нового: всі заяви Трампа, як і раніше, зводяться до вигуків: «Фейки! Брехня! Хаос! Безлад!».

Хоч в колонці ім'я Флінна згадується лише мимохідь — одразу зрозуміло, хто став інформаційним приводом до неї. Втім, ще майже за тиждень до публікації всі подробиці справи радника Трампа описали журналісти The Washington Post Грег Міллер та Адам Ентус у матеріалі «Радник із національної безпеки Флінн обговорював санкції з російським послом». «Усі джерела сказали, що Флінн говорив [із російським послом] про санкції. Двоє чиновників указали, що Флінн закликав Росію не вживати ніяких надзвичайних заходів у зв'язку з санкціями, накладеними президентом Бараком Обамою, бо їх буде переглянуто після присяги Трампа», — вже цієї цитати видання було би достатньо для політичного вбивства радника з національної безпеки. Наводиться багато аргументів: Флінн і російський посол Сергій Кісляк давно знайомі — ще з 2013 року, Росія не робила майже нічого у відповідь на висилку 35 росіян, яких у грудні звинуватили у шпигунстві на користь Росії, Флінн і посол не тільки розмовляли по телефону, а й обмінювалися СМС-повідомленнями. Є сумніви, що вони вітали одне одного з новорічними святами. Не менше в цьому сумніваються й журналісти The Washington Post. Медіа згадує, як Флінн хизувався запрошенням відвідати Головне розвідуправління Росії, і, схоже, це зіграло з ним злий жарт.

The Washington Post не забракло креативу, щоби не тільки описати політичне вбивство Флінна, а й указати, хто у владній структурі США від цього виграв, а хто — програв. Це зробив оглядач рубрики Global opinions Джош Рогін. На думку Рогіна, серед переможців опинилися головний стратег Білого дому Стівен Беннон, міністр оборони США Джеймс Меттіс, американська розвідка, російські «яструби» (прихильники ідеї конфронтації з Москвою), демократи в Конгресі, сирійська опозиція, віце-президент Пенс та Фетхуллах Гюлен, над яким уже не нависає молот екстрадиції до Туреччини. Окрім очевидного, що програв сам Флінн і президент Росії Володимир Путін, автор згадує в переліку лузерів апарат Ради національної безпеки й Кім Чен Ина, новини про ядерну програму якого з перших шпальт витіснила інформація про проросійські зв'язки радника Трампа. Ця стаття — цікавий розбір польотів про політичні розклади на шаховій дошці США і вплив на них падіння однієї фігури. Якщо порівняти з іншими матеріалами The Washington Post про відставку Флінна, ця стаття подає значно чіткішу картинку, ніж редакторські колонки й точно більше відповідає стандартам неупередженої журналістики.

Якщо матеріал Джоша Рогіна можна назвати найцікавішим оглядом політичних розкладів, то в розділі Opinions, беззаперечно, перемагає матеріал Енн Епплбаум про те, чому Флінна загубив один дзвінок. Головна думка — розмова радника національної безпеки по телефону з послом якоїсь держави, навіть Росії, була би цілком нормальною, якби йшлося про нормальний перехідний період початку нормального президенства. «Звичайний телефонний дзвінок обернувся потенційним скандалом — і Флінн це знав. Так само, як і багато інших — включно із президентом», — пише Епплбаум. Авторка не вважає, що дзвінок доводить стовідсоткову провину, але він — привід для сумнівів, які й коштували Флінну його політичної кар'єри.

Якщо уявити трикутник із журналістики думок, неупередженої журналістики зі збереженням усіх стандартів та The Daily Show із Тревором Ноєм, то The Washington Post перебуватиме десь посередині фігури: в ньому є елементи якісної неупередженої журналістики фактів, якісної журналістики думок, ангажованої редакторської позиції та політичної сатири.

The New York Times: виклик Трампу

The New York Times присвятив відставці Флінна набагато менше матеріалів за The Washington Post. Принаймні, повноцінних матеріалів. Наприклад, про нього згадується у статті, яка розповідає про потенційне військово-політичне напруження між Росією і США, але лише дотично. Схоже, що завдяки Флінну автор матеріалу Майкл Гордон актуалізує тему російсько-американського напруження через випробування Москвою крилатих ракет, заборонених договором 1987 року. Для Трампа, здається, досить швидко настали складні часи: водночас треба щось робити зі скандалами через зв'язки його команди з Росією та якось реагувати на напруження з боку Росії.

Найбільш ґрунтовна стаття The New York Times, присвячена конкретно справі Флінна, — «Помічники Трампа з передвиборчого штабу неодноразово контактували з російською розвідкою». Автори одразу згадують, що Флінн — не перший із наближених до Трампа людей, які тісно контактували з Росією. Ідеться перш за все про Пола Манафорта, який був політконсультантом в Україні для партії екс-президента Януковича. Ба більше, Манафорта пов'язують із використанням грошей чорної бухгалтерії злочинної партії. На відміну від The Washington Post, більшість подій, про які пише The New York Times, подаються у відстороненій і трохи новинній манері — факти, деякий аналіз та мінімум поглядів і власних припущень. Утім, матеріал про Флінна журналісти закінчують цитатою сенатора-демократа з Віргінії Марка Ворнера: «Має продовжуватися розслідування діяльності Флінна та всіх інших учасників передвиборчої кампанії, які мали змогу підтримувати неналежні зв'язки з російськими представниками». Статтю можна резюмувати так: мінімум упередженості й авторська позиція за допомогою коментаря наприкінці матеріалу.

Журналіст The New York Times Ніл Макфаркуар обрав дещо інший кут зору — у своєму матеріалі він оцінює, як відставка Флінна впливає на Росію. «Ейфорію [від перемоги Дональда Трампа на президентських виборах] замінює обережність після того, як радник президента США, якого сприймали як друга Росії, подав у відставку», — пише Макфаркуар. Він зазначає, що для багатьох політиків нині час замислитися, чи виправдаються їхні очікування потепління між Росією і США, чи Москва, навпаки, залишиться, головним суперником для Вашингтона. «Трамп змішує геополітичні яблука й апельсини в такий спосіб, що Москва може пошкодувати», — пише журналіст, згадуючи нещодавні заяви нового американського посла в ООН Ніккі Хейлі про агресію Росії в Україні.

The New York Times випадає з трикутника, в якому опинився The Washington Post, розкриваючи історію зі звільненням Флінна. Тут зовсім відсутні елементи The Daily Show, натомість є пряма між неупередженою журналістикою й журналістикою думок. Точка, де перебуває The New York Times, усе ж таки ближча до першої.

Vox: Флінн пішов, теплі почуття до Росії залишилися

Концепція Vox — пояснення фактів у ненав'язливий та інтерактивний спосіб. Зрозуміло, що видання просто не могло оминути теми відставки Флінна. Адже в цій темі ніхто нічого не зможе пояснити до кінця, бо на середині шляху просто забракне доказів і доведеться перейти на припущення, як це робить The Washington Post, або цитування спікерів у випадку The New York Times.

Найцікавіший із погляду пояснювальної журналістики матеріал «Скандал секретних перемовин Флінна з росіянами». «Схоже, що в радника Дональда Трампа з національної безпеки Майкла Флінна багато проблем», — так починається стаття. Vox пов'язує розмову між Флінном і російським послом із новими санкціями, які оголосив Барак Обама того самого дня, коли й відбулася розмова. До речі, майже всі факти Vox дає з посиланням саме на The Washington Post.

Vox ставить насправді цікаві запитання:

1. Чи брехав Флінн віце-президенту, чи останній відверто брехав на публіку?

2. Чи збрехав Флінн і розслідувачам ФБР?

Видання пише, що відповіді на ці два запитання означатимуть, чи залишиться радник президента на своїй посаді. Схоже, що читачі можуть відповісти «так» на обидва запитання, бо він незабаром після дати публікації пішов у відставку. Висновок, утім, не про Флінна, а про Дональда Трампа: «Трамп готовий віддати лояльних до нього людей вовкам, якщо вони потраплять у скандал, із якого навряд чи виберуться. Саме це й відбулось із Флінном».

«Флінн — не єдиний наближений до Трампа, чиї зв'язки з Росією досліджує ФБР», пише журналіст Vox Іочі Дрейзен. Цим він доводить думку, що з відставкою Флінна «теплі почуття» до Росії в адміністрації Дональда Трампа все одно залишаться. Із бекґраунду, як і The New York Times, звісно ж, Vox згадує Манафорта. «Після відставки Флінна, голова Пентагону Джеймс Меттіс та директор ЦРУ Майк Помпео позбулися того, хто може дати перевагу Путіну, незалежно від того, скільки це коштуватиме. Вони підштовхнули Трампа зайняти більш жорстку лінію з Путіним та відмовитися від постійної критики НАТО», — пише Дрейзен.

Vox у випадку з відставкою Флінна посилається на ті самі джерела, використовує ту саму інформацію, що й The Washington Post та The New York Times, інколи навіть із лінками на них. Утім, підходи значно відрізняються: статті Vox більше нагадують роз'яснювальну аналітику, а не подачу авторських думок або сухих фактів. 

comments powered by Disqus