У центрі криз. Що з життя України цікавить світові медіа

Скрін-шот faz.net

Останні тижні у світових медіа були десятки приводів писати про Україну: вбивство екс-депутата російської Думи в центрі Києва, українські санкції щодо російських банків із державним капіталом, дискусії щодо необхідності повної блокади Донбасу, вибух складів із боєприпасами, заборона в'їзду на територію України для російської конкурсантки пісенного конкурсу «Євробачення». MediaSapiens обрав найцікавіші медіаприводи минулого тижня та подивився, що про них писали в західних медіа.

Убивство Вороненкова

Убивство колишнього члена Комуністичної партії Росії в самому центрі Києва не могло оминути шпальти іноземних медіа. Особливо беручи до уваги ймовірність замовлення від найвищого керівництва Росії. «Далеко не всі, хто свариться з президентом Росії Володимиром Путіним, гине за таких жорстоких та підозрілих обставин. Але достатньо багато критиків Путіна й справді були вбиті», — таку підводку для статті The Washington Post написав Девід Філіпов. Він вирішив зробити оригінальну добірку десяти найбільш загадкових смертей критиків Путіна. Звісно, кожне з них із певною мірою впевненості можна пов'язати з політичним замовленням.

У списку загадкових обставин загибелі The Washington Post згадує Бориса Нємцова, Бориса Березовського, Станіслава Маркелова та Анастасію Бабурову, Сергія Магнітського, Наталію Естемірову, Анну Політковську, Олександра Литвиненка, Сергія Юшенкова і Юрія Щекочихіна. У цілому стаття не про Україну, а про російський політичний лад, де страшно сказати щось зайве про владу. Україна згадується лише коли Девід Філіпов цитує Петра Порошенка, який назвав убивство актом державного тероризму з боку Росії.

У німецькому Frankfurter Allgemeine Zeitung вийшла стаття під заголовком «Смерть у Києві». Автори статті Фрідріх Шмідт та Конрад Шуллер вирішили, на відміну від The Washington Post, згадати про нещодавнє вбивство журналіста Павла Шеремета: «За кілька вулиць від місця вбивства Вороненкова загинув журналіст Павло Шеремет, який також був критичний до режиму в Москві». Порівняння цікаве, але з розряду «версії та здогадки».

Frankfurter Allgemeine Zeitung зауважує, що причиною вбивства Вороненкова могла бути інформація у справі екс-президента України Януковича. «Вороненков не раз заявляв, що готовий дати свідчення на суді […] Говорив, що звинувачення Януковича у державній зраді обґрунтоване», — пише німецьке видання. Втім, не менш цікаво, що Frankfurter Allgemeine Zeitung не приховує й темної сторони Вороненкова: так, він намагався жити в путінській Росії, так, стиль його життя не відповідав його офіційним статкам і його прізвище фігурує у справі Panama Papers, так, він був серед тих, хто критикував Майдан, його друзями були наближені до Путіна люди. Але це було тільки доти, поки Вороненков не придбав у Москві будівлю вартістю п'ять мільйонів доларів. Українське громадянство, каяття, гучні заяви були вже після — тоді, коли російському депутатові потрібно було втікати в Україну.

Британський The Guardian дотримується схожої думки з Frankfurter Allgemeine Zeitung та The Washington Post. Він наводить позицію другого опального колишнього депутата російської Думи Іллі Пономарєва, який вважає, що Вороненков був смертельно небезпечний для російської влади.

У світових медіа вбивство Вороненкова розглядається більше в контексті російських політичних процесів, хоча з Україною його пов'язує не так уже й мало: українське громадянство, зміна політичних поглядів, інформація у справі Януковича та безпосередньо місце вбивства.

Блокадні обійми з Росією

Питання блокади Донбасу спричинило в Україні неабиякі дискусії: були як прибічники блокади, різкі противники, так і ті, хто намагається знайти золоту середину. Втім, усвітових медіа ці дискусії залишилися майже непомітними. Можливо, світ просто втомлюється від того, що Україна перестала асоціюватися ще з чимось окрім війни, сепаратистів та корупції. Останнім часом додалося ще «Євробачення», але це MediaSapiens ще згадає окремо.

Як не дивно, питанням Донбасу, блокади та ймовірної інтеграції Донбасу в Росію давно цікавиться іспанське видання El Pais. Нещодавно в El Pais публікували репортаж із Авдіївки, в якому авторка зосереджує увагу перш за все на стані населення, яке опинилось у складній ситуації «між урядовими військами і сепаратистами».

«Україна. Блокада штовхає Донецьк в обійми Москви», — з таким заголовком вийшов матеріал El Pais. Риторика матеріалу дивує з перших рядків статті: сепаратистів видання називає ніжно los insurgentes — повстанцями або бунтарями. Так от, на думку видання, ці «повстанці» забезпечують нормальну життєдіяльність у Донецьку і за допомогою Москви намагаються привернути до себе населення з іншого боку барикад. Авторка Пілар Бонет вважає, що якби не звуки пострілів, які інколи чути з околиць Донецька, можна було би вважати, що місто повернулося до нормального життя після трьох років війни, яку підтримує як Москва, так і український уряд у Києві. «Співрозмовники видання, причетні до прийняття рішень у самопроголошеній Донецької Народній Республіці (ДНР), кажуть, що цей район, відрізаний від української Донецької області, перебуває на межі нових потрясінь», — переймається Пілар Бонет. На її думку, економічна блокада з боку Києва сприятиме все більшій інтеграції окупованої території з Росією.

Незважаючи на дивну термінологію й певні симпатії до населення, яке «опинилося заручником ситуації», El Pais не назвеш у матеріалах про окупований Донбас відверто проросійським виданням. Із французьким Agora Vox усе простіше. Після заголовку «Донбас зближується з Росією й відходить від України, яка розсипається» редакторська політика видання одразу стає зрозумілою. Французький рупор російської пропаганди простежується навіть у картинках, які видання підбирає для матеріалу: на одній «Интеграционный комитет Россия — Донбасс», а на іншій карикатура ria.ru, що зображає Україну як маленьке обідране дівчисько, якому США дарують «свободу».

У висвітленні ситуації з блокадою Донбасу здивувало навіть The Washington Post, у якому вийшла стаття: «За словами Кремля, Україна відрізає повстанський Донбас своїми руками». До речі, саме «повстанський», а не «сепаратистський». Слово ж «повстанці» трапляється в матеріалі ще одинадцять разів. Стаття нагадує просто збірку коментарів сторони України, Росії та сепаратистів.

Блокадні дискусії й «таке собі» їх відбиття у світових медіа продемонстрували, що світ дуже втомився від того, що відбувається на сході України. Натомість меседжі російської пропаганди на цьому фоні прекрасно підхоплюються рупорами Кремля. Такими як Agora Vox, наприклад.

Пісенний фронт

Питання блокади Донбасу залишилося поза увагою світових медіа. А от що було в самому центрі, то це «Євробачення». Ідеться про заборону російській конкурсантці перетинати український кордон протягом трьох років. Річ у тому, що російська співачка Самойлова відвідувала Крим і робила це з російської території. «Закон один для всіх», — вирішила СБУ та заборонила Самойловій в'їзд. Цілком очікувано, що у відповідь Україну вдарила хвиля критики. Не залишились осторонь і організатори «Євробачення». За їхніми словами, вони хоч і поважають українські закони, однак заборона не відповідає духу пісенного конкурсу. У критичний спосіб організатори висловили сподівання, що українська сторона змінить рішення та запропонували росіянці виступати наживо онлайн.

The New York Times зауважила, що навколо цьогорічного конкурсу «Євробачення» було й так багато шуму, а заборона в'їзду для Самойлової лише додала драми. Видання акцентує на тому, що Україна сприйняла обрання Самойлової конкурсанткою як провокацію Росії.

Німецьке Deutsche Welle в матеріалі Андрія Бреннера «Євробачення за законами військового часу» вважає, що Україна втратила шанс вчинити елегантно і пропустити Самойлову на конкурс, як США допускає присутність у штаб-квартирі ООН тих, хто перебуває під американськими санкціями. Бреннер вважає, що в обох країнах, і Росії, й Україні, вчинили з певною часткою цинізму. Росія — тому що відправляє на конкурс співачку з обмеженими фізичними можливостями, яка стане інструментом російської пропаганди. Україна — тому що робить усе, щоби гучно продемонструвати, що вона бореться з російською агресією. Варто сказати, що інші провідні світові медіа не акцентували увагу на тому, що рішення відправляти на Євробачення у Києві людину з інвалідністю  - складова кремлівської пропаганди.  

Особливу зацікавленість до цьогорічного конкурсу «Євробачення» виявили навіть австралійські медіа, які взагалі дуже рідко згадують про Україну. А тут якраз ситуація сприятлива: минулого року Австралія  втретє взяла участь у європейському пісенному конкурсі та непогано про себе заявила, посівши друге місце. У матеріалі австралійського ABC про ситуацію з Самойловою журналісти подали позиції всіх сторін, розповіли про анексію півострова, про пісню Джамали, про часи Сталіна, Помаранчеву революцію та Вірку Сердючку. Втиснули так багато всього в невеликий матеріал, що заплутаються всі, хто географічно перебуває далі від Польщі, а австралійці — тим паче.

«Поважаємо, але вчиняйте елегантніше», — приблизна теза більшості медіа, які писали про скандал, пов'язаний із «Євробаченням» в Україні у 2017 році, та не відрізняються проросійськістю.

comments powered by Disqus