Якими є необхідні кроки з протидії російській пропаганді? (Рекомендації чеської організації The European Values)

Фото: theguardian.com / Yuri Kochetkov/EPA

The European Values – неурядова організація, яка визначає своєю головною метою захист ліберальної демократії в Чеській Республіці. Вона розробила рекомендації щодо протидії російській пропаганді, які викладено у звіті «Повномасштабна демократична відповідь ворожим дезінформаційним кампаніям. 50 заходів із протистояння кремлівському ворожому дезінформаційному впливу в Європі» (Full-Scale Democratic Response to Hostile Disinformation Operations 50 Measures to Oust Kremlin Hostile Disinformation Influence out of Europe).

Автори зазначають, що особливо помітною активізація поширення дезінформації з боку Російської Федерації та її союзників була в країнах – членах ЄС із 2013 року, з початку кризи в Україні.

 «Дезінформація має багаторівневу стратегію, на рівні ЄС і НАТО, вона намагається використовувати прокремлівські позиції окремих політиків. У рамках ЄС її спрямовано на посилення вже наявних протиріч між Півднем і Сходом, або між давніми й новими державами-членами на Заході проти Сходу. На державних рівнях її завдання – підірвати довіру громадян до своїх урядів, союзних організацій і держав, демократичних політичних партій, засобів масової інформації або державних установ (наприклад судових органів або поліції) у цілому», – пише автор звіту Якуб Янда, заступник директора The European Values, голова програми Kremlin Watch.

Він виокремлює ще одне завдання пропаганди: сприяти утворенню прокремлівських партій, на кшталт Альтернатива для Німеччини (АдН) (нім. Alternative für Deutschland, AfD), Національний фронт у Франції (фр. Front national), «Йоббік» («Рух за кращу Угорщину», угор. Jobbik Magyarországért Mozgalom) в Угорщині, Народна партія – Наша Словаччина (Ľudová strana – Naše Slovensko, ĽSNS), Партія незалежності Сполученого Королівства (United Kingdom Independence Party) у Великобританії.

У доповіді наведено дані, які підтверджують активізацію пропагандистської роботи. За результатами опитування Pew, 2015 року тільки 29% німецьких і 29% італійських громадян вважали Росію відповідальною за воєнні дії на сході України. 53% французів і 58% німців вважали, що їхня країна не повинна застосовувати військову силу, щоб захистити союзника по НАТО, якщо Росія нападе на нього.

Тільки 31% німецьких громадян вважає, що німецькі солдати мають стати на захист членів НАТО – Польщі та країн Балтії, якщо вони зазнають нападу з боку Росії. Такі дані отримали Bertelsman Foundation та Institute for Public Affairs 2016 року.

The European Values пропонує чотири напрями дій.

  1. Протидія дезінформації має бути пріоритетом у формуванні зовнішньої політики й питань безпеки.
  2. Публічно ставити під сумнів і відкидати пропагандистські заяви прокремлівських політиків і публічних осіб.
  3. Розкривати кампанії з дезінформації, їхню суть та канали поширення.
  4. Систематично підвищувати стійкість до пропаганди у вільних суспільствах.

Рекомендації протидії для державних органів

  • Розглядати пропаганду як національну загрозу.

Цілеспрямований і систематичний вплив дезінформації Російської Федерації має бути визначено як загрозу національній безпеці й демократичній правовій системі. Це слід чітко визначити в рамках Стратегії національної безпеки та Стратегії зовнішньої політики або її еквівалентів.

Існування та небезпеку наслідків організованих кампаній дезінформації з боку Російської Федерації чітко визнають деякі держави – члени ЄС. Ті держави, які мають глибокі знання та розуміння цієї загрози, мають надати чіткі докази існування пропаганди й поділитися своїми знаннями із союзними країнами та установами. Їхні політики й дипломати можуть поширювати цю інформацію серед тих, котрі мають обмежені знання або невелику цікавість до цієї проблеми.

  • Здійснювати моніторинги та оприлюднювати інформацію про зв'язки між Кремлем й екстремістськими угрупованнями.

Зв'язки між Кремлем та екстремістськими групами має бути перевірено та осмислено в рамках державних стратегій щодо боротьби з екстремізмом.

Коли ворожа іноземна держава організовує або підтримує екстремістські об'єкти як суверенну державу, державні органи безпеки мають ефективно відстежувати цю діяльність і робити їх надбанням громадськості. Знову ж таки, у разі потреби це питання має бути враховано під час формування державної зовнішньої політики.

  • Підготувати групу фінансової протидії.

Ця ідея базується на підході «воювати з банківськими рахунками, а не танками». Така група може в тісній співпраці із союзними державами заморозити активи РФ та угоди окремих осіб або установ Російської Федерації протягом кількох годин, коли виникне стратегічна криза.

  • Відстежувати фінансові й особисті зв'язки політиків із Кремлем.

Фінансові та особисті зв'язки прокремлівських політиків і партій із російським урядом та його довіреними особами потрібно відстежувати й (потенційно публічно) розкрити, оскільки вони несуть загрозу для національної безпеки.

  • Прокремлівських політиків має бути відсторонено від посад, пов'язаних із національною безпекою.

Прокремлівські політики можуть становити загрозу для національної безпеки через їхні зв'язки в Кремлі. Вони можуть передавати конфіденційну інформацію або інсайдерські знання. Цих політиків, очевидно, не може бути демократичним шляхом виключено з національних парламентів, але їх може бути витіснено із чутливих позицій, таких, як комітети з питань безпеки та оборони й особливо комітети з нагляду за розвідкою, через регулярні парламентські процедури. Єдине, що потрібно, це щоб була згода демократичних проєвропейських партій на такі дії задля національної безпеки.

  • Запровадити прозоре фінансування політичних партій.

Повністю прозоре фінансування політичних партій є прерогативою для будь-якого демократичного режиму. Кожна держава повинна мати дуже сувору правову базу (або ефективні заходи покарання), яка не дозволить непрозоре фінансування діяльності політичних партій або політичних кандидатів.

Насправді Кремль намагається підтримати радикальні й екстремістські політичні сили в Європі, тому держави мають зробити прозорість фінансування юридично обов'язковою.

Рекомендації для громадськості й журналістів

  • Громадянське суспільство повинне уважно стежити за діяльністю політиків і державних інститутів.

Політичні позиції й дії прокремлівських політиків мають висвітлювати та пояснювати в контексті поточних подій громадські організації, засоби масової інформації, експертна спільнота.

Складність цього питання вимагає міждисциплінарного підходу під егідою неурядових організацій (розслідування, політичні дослідження, висвітлення в ЗМІ, розвідка й досвід здійснення зовнішньої політики – усі ці зусилля має бути об'єднано).

  • Публічне викриття пропагандистського наративу.

Щодо російської пропаганди слід застосовувати контрзаходи. Запровадити такі заходи без порушення норм свободи слова можуть неурядові організації та експертна спільнота.

Прокремлівських політиків й організації має бути втягнено в публічну дискусію не тільки стосовно джерел їхнього фінансування, а й стосовно дій. Це можна зробити шляхом розслідувань або досліджень. Контрольні організації (Watchdog organizations) мають залучити й утримати політичні партії в межах проєвропейського політичного напрямку та уникати публікацій їхніх заяв, інтерв’ю, позицій у прокремлівських псевдоЗМІ.

  • Дебатувати з громадянами, особливо в регіонах.

Потрібно здійснювати інформаційні заходи, наприклад багатопартійні дебати політиків у регіоні, аби пом'якшити сприйняття концепції «влада проти народу». Політики також повинні дістати досвід і мати підготовку в боротьбі з дезінформацією. Такі програми з підготовки може розробити експертна спільнота й спеціалізовані науково-дослідні центри.

  • Забезпечити прозорість власності та фінансування ЗМІ.

Якщо є проекти, ворожі до ліберально-демократичних цінностей та інтересів безпеки держави, то їх має бути висвітлено в журналістських розслідуваннях і внесено в контрольні списки агентства контррозвідки.

Громадськість має знати, які медіа є пропагандистськими. Тому власники й джерела фінансування медіа повинні бути відкритими. Тиск як із боку журналістської спільноти, так і з боку всього суспільства може бути ефективним інструментом для досягнення цієї мети.

  • Має бути обговорено визначення ЗМІ та правові рамки.

Кожна держава-член повинна створити цільову групу експертів, яка вивчить сліпі плями або невідповідності в медіаправі.

Поточні правові рамки було створено без урахування можливих пропагандистських кампаній. За нинішніх умов треба проаналізувати та переглянути умови й терміни ліцензування ЗМІ для телевізійного мовлення, розробити запобіжні заходи та рекомендації щодо уникнення дезінформації, розпалювання ненависті, помилкових повідомлень тощо.

  • Медіа й громадянське суспільство мають бути захищені огранами національної безпеки.

Вільні засоби масової інформації та громадянське суспільство є основою для демократії. Ці групи можуть потрапити під тиск пропаганди або прокремлівських довірених осіб.

Державні органи безпеки, такі, як МВС, поліція й контррозвідка, повинні забезпечити умови для безпечної роботи неурядових організацій, які кидають виклик пропаганді. Вони можуть зазнавати як фізичних, так і кіберзагроз. Тільки захищені структури можуть бути вільними та сміливими у своїх публічних діях.

  • Докладне й регулярне вивчення впливу дезінформації.

Відсутність відповідних даних щодо оцінювання впливу різних методів дезінформації є однією з проблем під час розробки контрзаходів. Тому потрібно здійснювати регулярні опитування, аби встановити, які заходи діють для тих чи інших національних і місцевих контекстів. Ці опитування має бути підтримано міжнародними інститутами й фондами.

  • Держави повинні здійснювати регулярні та докладні соціологічні дослідження пропаганди.

Держава повинна мати точні й свіжі дані про вразливі місця для свого суспільства. Тільки так держава може розробити конкретні довготермінові або невідкладні заходи, спрямовані на протидію дезінформації. За цю діяльність зазвичай відповідає підрозділ МВС. Одне з можливих вирішень цього завдання –запровадження довготермінового гранта для Академії наук або авторитетних соціологічних інститутів університетів на здійснення опитування й дослідження на щоквартальній основі.

  • Журналістські об'єднання мають навчити й перевіряти своїх членів.

Національні та міжнародні професійні журналістські об'єднання повинні бути дуже активними в цій сфері. Наприклад, вони мають розробити свої кодекси поведінки, розвивати й використовувати свої етичні комісії проти тих, які систематично поширюють пропаганду під прикриттям журналістики. Цих осіб і проекти мають перевіряти громадськість і журналісти. Тих, котрі перешкоджатимуть таким перевіркам, має бути публічно вигнано з об'єднання.

  • Факультети журналістики у вишах повинні навчати техніки дезінформації.

Журналісти є зберігачами інформації для всього суспільства. ЗМІ та журналістським об'єднанням треба розробити навчальні програми для журналістів про методи роботи кампаній із дезінформації та про можливості їх виявлення.

Факультети журналістики мають уключати спеціальні курси у свої навчальні програми, які підтримує держава, і, можливо, забезпечити додаткове фінансування. Водночас боротьба з дезінформацією повинна стати пріоритетом національної безпеки. Також необхідно запровадити міжнародний обмін знаннями на рівні ОБСЄ, Ради Європи або неурядових організацій.

  • Запровадити викладання медіаосвіти в початкових і середніх школах.

Одна з найвразливіших цілей пропаганди – молодь. Для таких уразливих груп потрібно запровадити уроки з поширення інформації та медіапрактики. Такі уроки, реалізовані в рамках навчального плану початкових і середніх шкіл, є життєво важливою частиною громадянської освіти. Національні уряди мають визначити це як пріоритет і надати відповідні кошти й методичні основи з метою ефективного виконання цих кроків. Учителі повинні бути достатньо кваліфікованими, аби вирізняти пропаганду з інформаційного потоку.

Учителі також мають тісно співпрацювати з неурядовими організаціями, спільно розробляти методологічні основи, педагогічні інструменти й практичні заняття з метою розв’язання проблеми.

Крім того, педагогічні факультети мають уключати спеціальні програми у свої навчальні програми. Водночас держава повинна офіційно підтримувати такі програми й вимагати їх запровадження та потенційно надавати додаткові кошти для них.

«Вищезазначені рекомендації – то необхідні заходи негайного реагування. Вони допоможуть уникнути катастрофічних соціальних і політичних наслідків, які можуть незворотно змінити європейські суспільства. За вмілого маніпулювання громадськість буде дедалі більше втрачати довіру до своїх демократичних режимів, вільних засобів масової інформації та політичних партій», - підсумовує The European Values. На думку організації, залишився тільки один вибір: дозволити ворожій пропаганді підірвати демократію в Європі або зупинити її.

 

 
comments powered by Disqus