МедіаСекс. Частина перша: «Всі хочуть українську жінку! І тільки наші чоловіки перебирають»

MediaSapiens дослідив висвітлення пікантної теми — сексуальних стосунків. Ми дізнаємось, як пишуть і мовлять українські ЗМІ про секс, чого більше в таких матеріалах — користі чи шкоди й чому нашим медіа так складно говорити на цю тему. У першому матеріалі обєктом аналізу стали жіночі журнали — для балансу їх читав чоловік :)

Неординарна це справа — дослідити п’ять орієнтованих на жіночу аудиторію журналів на предмет адекватного висвітлення в них теми сексу. Пікантності додає те, що я не пригадую, коли востаннє (й чи було таке взагалі) читав подібний журнал. Тому для мене відкрився незвіданий світ із «кольорами сезону», одами березню та вічним перезавантаженням стосунків із чоловіками. І оскільки тема сексу в таких журналах невіддільна від «психології стосунків», ці матеріали теж було взято до огляду.

«Единственная» (№ 3, березень 2017 року)

Теми номера: мода і краса, змінюємо життя на краще (стосунки), «Будь здорова!» (дієта і здоровий спосіб життя в цифрах), любов і сім'я, події та люди (інтерв’ю з телеведучим, матеріал про життя Маріон Котійяр), огляд «музики, кіно, книжок», рецепти.

Реклама на сторінках*: 42 сторінки із 94 містять рекламу (44,7 %). Також до журналу додається рекламний буклет.

* Обкладинка теж рахується.

Після того, як ми дізналися, чому головна редакторка журналу Юлія Мелащенко любить березень, подивилися на модні тренди, поєднали червоне з рожевим і підібрали форму брів під губи, доходимо до неї — теми місяця: «Перезавантаження». У ліді пропонують стати «кращою версією себе». Хоча насправді йдеться тут про стосунки з чоловіками. Перша порада від «психолога, тренера і коуча» — згадувати, що хорошого було у ваших стосунках. Таке треба робити, коли у вас з’явилось із чоловіком «одноитожье». Але партнеру про таке в жодному разі говорити не треба — краще «вдосконалюватися самій». Наступна порада — знайти собі заняття: йога, танці, живопис. І коли ваші очі «горітимуть» від цих занять, це перейде й на стосунки. Не забувайте, що «женщины эмоционально богаче, нежели мужчины, поэтому отношения наполняем именно мы». Дещо образливо, але мого беземоційного лоба таким не проб’єш. Далі поради, як створити сім’ю, й пасаж про дітей та зміну звичок. Ні, сексу немає.

Тут виринає новий матеріал про конфлікти у стосунках. Він пропонує «завершить выяснения отношений с пользой для себя». Стаття радить не реагувати, якщо вдома чи на роботі чоловіки грубо розмовляють: «Если не реагировать на такого человека, то он переключится на другого». На кого іншого? На дитину, тещу? На кого?! І в жодному разі не кажіть чоловіку, що він не правий, — з’явиться привід для скандалу. Так, а ще можна поплакати в подушку. Кажуть, допомагає.

Після правил онлайн-шопінгу починається неочікувана рубрика «Репортаж»: «Что на самом деле думают о нас мужчины, которые знают о женщинах все?» Я чомусь думав, що репортаж — це про події і враження, але «Единственная», очевидно, вважає інакше. Чоловіки, яких опитали для цього матеріалу, проводять багато робочого часу в компанії жінок і, за переконанням редакції, «знают о них если не все, то очень многое». Цих чоловіків, отже, професія зобов’язала «общаться с женщинами, баловать их комплиментами и мириться с их капризами». Це ж, очевидно, все, що являють собою жінки. Запитали, що цих «експертів» у жінках приваблює, як вони ставляться до капризів і чи лякають чоловіків сильні жінки. Привіт, палітро стереотипів.

Далі про дітей, небезпеку для них від ґаджетів. Дієта. Цифри про норму цукру в крові та кількість порцій алкоголю на день. Інтерв'ю зі зразковою дружиною. Потому — матеріал про Маріон Котійяр, далеко не зразкову дружину. Але редакції наче соромно за це, тому в лід винесено її слова: «Я считаю, что говорить о личной жизни неприлично». На цю срамоту відвели три сторінки, що вдвічі менше за простір із рецептами страв.

Напевне, найбільше сексу в цьому журналі було в рекламі концерту Лободи.

Pink (січень — лютий 2017 року)

Теми номера: стильні люди (дівчата з обкладинки), список обов’язкових справ зірок на 2017-й, чоловіча логіка, секс, краса, здоров’я (дієта), мода, «мистецтво життя» (шопінг, кухня, світське життя, гороскоп).

Реклама на сторінках: 69 сторінок зі 116 містять рекламу (59,5 %).

Тему сексу винесено на обкладинку. Багатообіцяльно.

Після сторінок, як у бортовому магазині (речі з цінами), інтерв’ю й фотосесії, ВОНА — «мужская логика Вадима Олейника». Останній хоче, «чтобы каждая женщина была любимой и желанной для своего мужчины», а «о любви не нужно говорить, ее нужно чувствовать».

Невимушеним кроком ми дійшли до сексу. Ціла рубрика обіцяє п’ять матеріалів, а напівоголена жінка наче каже, що буде нехолодно. Секс-експертка (там так і написано) Коня Танева заявляє в колонці: «Когда ты хорошо зарабатываешь, у тебя классные друзья, ты снимаешь квартиру в центре и, не дай бог, у тебя есть кот, то зачем тебе парень на постоянку?». «А як же сім’я й діти?» — відчуваю, як у нервовому очікуванні завмерла «Единственная». Хоча почекайте, «потом наступает момент, — пише Коня, — когда домой не хочется, готовить не для кого, а постель такая холодная, что ты заводишь плед для обниманий… а после каждого оргазма что-то умирает внутри». Зрештою, «быть долго “сильной и независимой” — это опасно». Я би навіть сказав злочинно! Дивно, що це не внесли у Кримінальний кодекс. «Только сильная женщина может быть котиком, не пилить и не пытаться изменить мужчину». Алілуя.

Після цього чоловіки з телевізійного проекту «ООН» розповідають про стосунки з жінками та обирають між еректильним кільцем і масажером передміхурової залози. Нічого екстраординарного: комусь із ведучих подобаються інтимні зачіски, комусь ні. І ніби все. У рубриці про секс починається підрубрика «Психологія стосунків». Тут матеріал «Обирай серцем», де авторка обурюється в ліді, що, згідно зі статистикою, дві третини українських жінок виходять із декретної відпустки раніше «відведеного терміну». «Ну почему!?» — волає авторка. Далі вона описує важкість поєднання роботи з доглядом за новонародженим малюком. І завершує тим, що «выполнить план продаж, сдать тексты или открыть стартап ты всегда успеешь», а зараз «надо дать материнству шанс показать, на что оно способно». Уявімо, що цей текст у рубриці «Секс», бо діти — безпосередній наслідок сексу. Або хочеш сексу — народжуй дітей?

Далі авторка, яка вже розказала про материнство в тексті «Крестик на запястье», розповідає про свого колишнього: хлопця-поганця, чиї секс-навички можна було продавати «американским порностудиям за большие деньги». Але стосунки в них розладилися: він не працював і взагалі її бив (чи це метафора, невідомо). Вона його кинула.

Наступна колонка про День Святого Валентина. Після історії батьків авторки, які прожили тридцять років у шлюбі й мали таку прекрасну дитину, історії про хлопця з ДЦП, який теж знайшов собі дівчину і в них народилася дитина, чоловіка, який економив на всьому заради дружини і трьох дітей… Ми отримуємо на-гора цитату з Біблії. Після неї завершення матеріалу: «…чорт с ними, с валентинками». Отака рубрика про секс. Фініш.

Очевидно, що секс у цьому журналі невіддільний від дітей та сім’ї. Інакше він ні до чого хорошого не призведе. Заведете собі кота й обійматимете плед.

Звісно, навіщо для такої рубрики питати думки експертів, сексологів? Навіщо порушувати тему венеричних хвороб, оргазму, жіночої контрацепції чи лубрикантів. Можна просто описати історії зі свого життя про кохання, утвердитися у своїх поглядах і спати спокійно.

«Женский журнал» (ЖЖ, січень — лютий 2017 року)

Теми номера: яскрава особистість («бельгійська королева Матильда — одна скромність»), інтерв’ю з телеведучим, лінія життя (про роман Моніки Белуччі та Венсана Касселя), психологічна криза сорока років, як пережити свята самій, психологія стосунків матері й дитини, самотні зірки, матеріал про кольори, адюльтер, «бути успішною чи щасливою», як читають діти, перманентний макіяж, пластична хірургія, секс, здоров’я (стоматологія), простір (салати, інтер’єр), подорожі.

Реклама на сторінках: 71 зі 164 сторінок містять рекламу (43,3 %).

На секундочку: в рубриці «Мыслеформы», де подаються цитати відомих людей, присутній Євген Комаровський. Одна з цитат: «Беременность в конце концов длится всего девять месяцев. Пусть вас утешит: муж слонихи — слон — должен терпеть аж 22 месяца». Спробуємо розібратися, чим цінна ця цитата в журналі. По-перше, тим, що чоловік, який ніколи не відчує, що таке вагітність, каже жінкам, що це не страшно. По-друге, в ситуації «вагітна жінка» він хвилюється за чоловіка, який терпить кілька місяців без сексу. По-третє, йому шкода слона (ви ж розумієте, що у слонів немає ніяких шлюбних стосунків), який терпить 22 місяці. Так, це зовсім не цінна цитата, але вона тут є. Напишіть у коментарях, як думаєте, чому вона тут.

Отже, в номері є два матеріали, які цікаві для огляду: «Адюльтер: от добра добра не ищут» і «Плюс, минус или равно? Секс-выбор: постарше или помоложе?» Перший написав доктор медичних наук, уролог, сексопатолог Юрій Гурженко. Очікується виважений і якісний матеріал, але він доволі специфічний. Текст у «Жіночому журналі» про адюльтер не про жінок, їхні історії, статистику, а здебільшого про чоловіків. На початку маємо таке: «Интересно то, что в современном обществе люди по-разному относятся к адюльтеру… Если конкретные знакомые (друг, брат) — нормально, надо ключик дать, как-то помочь. Если изменил сам — положительно, ведь живешь один раз, надо все успеть. А вот когда изменяет муж или жена — очень отрицательно». Серйозно, тобто професор вважає, що в сучасному суспільстві брату дають ключ, щоби він зрадив дружині — й це прийнятно. Зраджувати (називаймо речі своїми іменами) партнеру в шлюбі теж люди вважають позитивним явищем. І тільки коли партнер зраджує, тоді вже треба хвилюватися. Цікава думка.

 Далі більше: «Недолюбленного мужчину долюбит другая женщина, поэтому надо его любить и не отпускать далеко, остерегаться при этом близких подруг — именно они в 95 % случаев пользуются тем, что у вас что-то не впорядке и “подбирают” мужчину». Тобто жінкам радять «далеко чоловіка не відпускати», очевидно, в інше місто йому не їздити. Адже його «підбере» — увага! — ваша подруга. Пильно придивіться до ваших подруг, пора починати їх ненавидіти. Чоловік же — як кіт: не годуватимеш і прибиратимеш лоток — піде до іншої.

«В целом сейчас распадается две трети браков. Причин множество, но самая распространенная — супружеская неверность. Моральный кодекс строителя коммунизма, как в СССР, уже не работает, а никаких других моралей у нас нет». Не буду згадувати десятки філософів, які описували категорію моралі, й навіть не наводитиму визначення моралі. Просто залишу тут думку про комунізм професора і дозволю собі з нею не погодитися.

Гендерна роль жінки підкреслюється в цьому матеріалі далі: «Смотришь на жену, думаешь: “Ты родила мне детей, как тебя можно не любить за это? Прихожу домой — ты меня кормишь, стираешь рубашки…” Разве это не любовь?» Та це ж кіт! «Лучше поступать так: уходит муж на работу — обнимите его и поцелуйте, создайте хорошее настроение, приходит муж — опять обнимите, поцелуйте, накормите». Дружина ж для цього й треба: годувати, прати сорочки і створювати гарний настрій, хіба ні? Якщо ви цього не робите — піде, точно піде.

Закінчується матеріал таким пасажем: «Американцы, европейцы, арабы — все хотят украинскую женщину! И только наши мужчины перебирают. Но если не любить наших женщин, то каких тогда?» Я, чесно кажучи, вражений, це наче автомобіль якийсь, а не живі люди. Замінімо тут слово: «Американці, європейці, араби — всі хочуть український автомобіль! І тільки наші чоловіки перебирають. Але якщо не любити наші авто, то які тоді?»

Наступний матеріал «Плюс, минус или равно? Секс-выбор: постарше или помоложе?» неочікувано порадував адекватністю. Нарешті маємо цілих три думки: авторки, психолога й сексолога. І тут психолог нарешті не радить терпіти, готувати їсти, шити, прати. Наприклад, про союз «старша жінка — молодий чоловік» каже таке: «Возможно, лет эдак 150 назад, когда в определенных слоях общества женщине была уготована роль исключительно жены и матери, так оно и было: чем младше супруга, тем больше здоровых детей она успеет родить. Но сейчас, когда на первый план выходят другие ценности, смешно ориентироваться на возраст — в определении привлекательности он занимает далеко не первое место». Також авторка статті Людмила Заглада не робить зі слів експертів істину в останній інстанції й не боїться не погоджуватися з ними у своїх коментарях. Закінчення матеріалу теж зважене: «Так что это вопрос вкуса, предпочтений, случайностей, в конце концов, главное, чтобы все были довольны».

«Elle Україна» (березень 2017 року)

Теми номера: образ місяця, річ місяця, майстер-клас (легке плаття, джинсова сорочка), must-have (сумка, годинник), арт (яскраві представниці українського авангарду), музика, інтерв’ю із засновницею грузинського Mercedes-Benz Fashion Week, найкращі детективні новинки, інтерв’ю-монолог молодої акторки, нарцисизм, вільні шлюби, стартапи, перфекціонізм, пошук щастя, астрологія («світ на порозі ери Водолія»), колаген, інтерв’ю з обличчям модного дому, мода, старовинні замки Швейцарії, краса Африки (репортаж із Зімбабве).

Реклама на сторінках: 146 зі 197 сторінок містять рекламу (74 %).

Для огляду цікаві два матеріали «В третьем лице» і «Шесть секретов идеального секса». Останній анонсується в журналі, але розміщений на сайті, й уже доволі давно. Та чому ж не прочитати, якщо пропонують. Хто ж не хоче ідеального сексу?

«В третьем лице» розповідає про вільні шлюби, в яких партнери зустрічаються з іншими людьми й не приховують цього. По-перше, матеріал нарешті безпосередньо про жінок і для жінок, чого не вистачало в попередніх журналах. Є (хоч якась) актуальність — менше року тому в New York Times з’явилася історія про вільний шлюб оскароносної акторки Мо’Нік та її чоловіка Сідні Хіксе, яка викликала дуже великий інтерес у читачів і переросла в колонку актриси.

Авторка згадує про термін «привілей пари» й пояснює, звідки він, наводить цитату першоджерела. Також у матеріалі є коментарі трьох жінок, які перебувають у вільних шлюбних стосунках. І якщо ці коментарі справді від реальних людей (вказано тільки імена та вік), то авторка непогано попрацювала над матеріалом, знайшовши їх і переконавши поділитися досвідом з іншими.

Другий текст теж порадував. Це цілком практичні поради, й перше правило (не може бути!) — відкрито говорити про секс. Нарешті хтось це сказав! У матеріалі навіть згадується соромітницькі імпотенція, фригідність та незадоволеність у сексі. До речі, щоби цього всього уникнути, Elle радить дати голові відпочити, тому що ці негативні явища частіше спостерігаються у людей розумової праці. Важливо: в тексті посилаються на дослідження Journal of Sexual Medicine, що вже непогано.

Напевне, для ідеального сексу прочитати матеріали в Elle недостатньо, але це тексти, які я справді розраховував побачити в жіночому журналі в рубриці «Секс». Вони не намагаються оминути не зовсім зручну — й це у 2017-му році! — тему різними «перезавантаженнями стосунків», а говорять відкрито і всім це радять. Дякую.

«Натали» (лютий 2017 року)

Теми номера: життя редакції, червоні сукні, зимові задоволення, інтерв’ю з ілюстратором Владиславом Єрко, Наталі Портман, письменницею Ліз Бурбо, актором Аароном Тейлором, правила життя актора Ахмета Сеітаблаєва, стосунки, розповіді про Йогана Пінзеля та Казимира Малевича, краса (лак, губи), інтимна зарядка, рецепти, релакс у Хургаді, подорож до Шарм-ель-Шейха.

Реклама на сторінках: 21 сторінка зі ста містить рекламу (21 %).

«Натали» приємно вразив оригінальними (а не передруками) інтерв’ю і значно меншою кількістю реклами. Як щодо сексу і стосунків?

Мені «пощастило», бо в лютому він — День Святого Валентина. А це значить що? Святий обов'язок будь-якого журналу надрукувати тематичний матеріал. «Натали» не виняток: у розділі «Стосунки» п’ять матеріалів. А ще ж є рубрика «Краса та здоров’я», де знайшовся текст під назвою «Сила любви» про інтимну зарядку. Джекпот.

Перший матеріал «Любовь — к любви» запевняє в підзаголовку: почуття любові можна відчувати 365 днів на рік. Це есе про День Валентина. Фабула: спочатку треба полюбити себе, а потім зможеш полюбити іншого. Пішли далі.

«Трудности перевода». Текст про те, що в любові є п’ять мов: мова слів, подарунків, дотиків, допомоги і спільно проведеного часу. Після того, як ці «мови» визначили, авторка пояснює, як знайти порозуміння, якщо у вас одна мова, а у вашого партнера — інша. Звідки така впевненість і чому саме такі «мови» — невідомо. І те, що на початку тексту авторка наводить приклад із серіалу «Секс у великому місті», анітрохи не допомагає розібратися. Швидше за все це текст із розряду астрології: в нього просто треба вірити або ні.

«Все в твоих руках» — колонка Олени Нєви про те, як вона у своїх бідах звинувачувала всіх, крім себе, але одного разу від мудрої людини почула: «Сама виновата!». Це авторку змусило не на жарт замислитись і переоцінити своє життя. Наводяться навіть «чотири пастки відповідальності». Звідки вони взяті — невідомо. Текст взагалі без жодного коментаря чи посилання на джерела. Такі собі «роздуми на тему».

«Дары Валентина» — про подарунки в цей день. Початок інтригує: «Накануне очередного дня Х моя подруга прошла тренинг, посвященный подаркам, который проводила одна сетевая косметическая компания. Он, конечно, больше предназначался для тех, кто работает в индустрии красоты, но в нашем случае это было совсем не важно. Потому что подарками можно добиваться успеха не только в бизнесе…» Тобто — увага — текст будується на переказі подружки авторки про тренінг від косметичної компанії. Такого оригінального підходу до джерел я ще не бачив. Не дивно, що жінкам, які у шлюбі, авторка радить «ужин в ресторане — с продолжением в номере» чи «фильм “50 оттенков серого — 2” — с продолжением». А якщо вам тільки подобається чоловік — вмикайте метод Таємного Санти й дивіться, кого він шукатиме очима. Таке радить подруга авторки психолог. Прекрасно, що в авторки стільки подруг, але чому це якийсь пекельний переказ чужих слів!? Усі ж знають про ефект зіпсованого телефону? Тому цей текст для стосунків радше зашкодить, аніж допоможе. Особливо про того Таємного Санту. Це що, якась школа, щоби дарувати чоловіку подаруночок і очікувати, що він розгадає, від кого він? На правах чоловіка візьмуся стверджувати — не розгадає.

Логічне продовження — текст «Гид по детским валентинкам». Матеріал учить спілкуватися з дітьми про кохання. Це офтоп огляду, тому йдемо далі — качати «м’язи любові».

Починається матеріал «Сила любви» обіцянками, що ви дізнаєтесь, як стати левицею в ліжку. Хто ж не хоче дізнатись! Я вже налаштувався на поглиблене читання премудростей — і тут бабах! На самому початку: «Важнейшая миссия каждой женщины — стать матерью». Знову ми повертаємося до наших баранів: хочеш сексу — народжуй. Просто займатися сексом жінкам не дано. Привіт абзац про пологи і «цветок любви» (це так у «Натали» (журналі для жінок) соромляться назвати речі своїми іменами). Після пояснення суті вправ, закінчується текст твердженням, що «мужчинам нравятся сильные женщины», тому не пропускайте інтимної зарядки. Коротше, щоби чоловіку сподобатися, треба дуже багато працювати. Дивовижне відкриття.

До речі, після цього тексту йдуть рецепти. Бо треба не тільки інтимні м’язи качати, а й готувати гарно. Ми ж уже знаємо — інакше недолюбленого чоловіка вкрадуть найкращі подруги жінки.

Жіночий презерватив

Із такого огляду можна зробити кілька невтішних висновків.

1. Тематика журналів, орієнтованих на жіночу аудиторію, здебільшого не виходить за межі моди, фільмів, телебачення, мистецтва й кухні. Вони наче показують: «Ось чого ти маєш прагнути, жінко!» Це видно як неозброєним оком зі змісту, так і в тих стереотипах, що проглядаються в текстах. Я би навіть не називав ці журнали «жіночими», адже вони відбивають інтереси якоїсь вузької когорти жінок, богеми, яка тільки те й робить, що кольори підбирає й книжки читає.

2. Я спеціально підрахував відсоток реклами. Найбільший показник — 74 % сторінок містять рекламу. Тобто в додаток до вагону комплексів вам ще пропонують платити за велетенську рекламну брошуру. Особливо порадували сторінки, де речі прямо подавалися з цінами.

3. У матеріалах про секс у жіночих журналах насправді дуже мало такого, що справді стосується жінок. Часто тексти навіть не стосувалися сексу, а були роздумами про стосунки. Ці опуси здебільшого не спиралися ні на коментарі експертів, ні на тематичні дослідження. Це колонки, блоги, есе. Ні в якому разі не варто ставитися до цих матеріалів як до чогось об’єктивного чи верифікованого. Їхня цінність приблизно така ж, як у розмов із друзями у школі.

Сексуального виховання як такого ці матеріали не пропонують. Ані про види сексу, ані про венеричні хвороби, ані про контрацепцію — нічого тут не було. І це при тому, що Україна залишається лідером у Європі за масштабами поширення ВІЛ-інфекції. І потім у 25 років жінки дізнаються, що взагалі на світі існують жіночі презервативи.

І розповідаю їм про це часто чомусь я.

Дивовижно.

comments powered by Disqus