«Українські сенсації» про Саакашвілі – це ще «дно», чи вже «дніще»?

Скрін-шот Українські сенсації

Ні для кого ніколи не було таємницею, що канал "1+1", будучи власністю Ігоря Коломойського,  відстоює  інтереси олігарха в усіх корпоративних війнах. Як індульгенцію тут, вочевидь, розглядали патріотичну позицію самого Ігоря Валерійовича під час Майдану та на посту голови Дніпропетровської облдержадміністрації.

Втім, коли сталося неминуче - влада розпочала боротьбу з олігархатом (і не конкретно з паном Коломойським, але з усією системою неправедних відносин між капіталом і владою), інтереси конкретного Коломойського та конкретного президента країни Петра Порошенка кардинально розійшлися.

Що одразу ж позначилося на контенті підконтрольного Коломойському телеканалу "1+1". Але якщо пропагандистські агітки з циклу "Українські сенсації" чи "Секретні матеріали" буквально до минулого вікенду ще хоч про людське око дотримувалися сякої-такої об'єктивності в своєму жанрі "розслідувань", то в День журналіста "професіонали" з "Українських сенсацій" видали продукт, який викликав  осуд навіть деяких журналістів самих «плюсів».

Хоча позаминулої суботи, коли Президент Порошенко особисто представляв нового губернатора Одещини Михеїла Саакашвілі, перед тим подякувавши його попередникові Ігорю Палиці (колишньому народному депутатові з групи впливу Ігоря Коломойського та екс-очільника «Укрнафти»), як кажуть, ніщо не віщувало. Навіть "ТСН. Тиждень", повідомляючи про цю подію, обмежилися досить толерантною презентацією біографії грузинського екс-президента, озвучивши його плани реформування Одещини.

Проте вже за тиждень "плюси" примудрилися зліпити цілих два пасквілі на нового губернатора Одещини, причому різними силами. Перший постріл "дуплету" вийшов під назвою "Украинские сенсации. Грузинский гастролер" у суботу, 6 червня. 

Зліплений за лекалами НТВ з їхніми "Анатомиями протеста", "Друзьями хунты" та іншими "шедеврами публіцистики", "Грузинский гастролер" вражає передусім якоюсь безпорадністю авторських інтонацій. Закадровий голос, переповнюваний праведним гнівом проти "злодіянь" Саакашвілі, явно перетискає з пафосом.

Анонімні автори ( і це знову ж таки, традиція НТВ-шних "розслідувань"), щоправда, на початку не забувають перелічити досягнення колишнього президента Грузії. Тобто, називають успішними подолання корупції, реформування поліції, дерегуляцію бізнесу. Але все це - побіжно, буквально одним рядком. Далі йде абсолютно чорний бік Місяця. Виявляється, Саакашвілі в Грузії все-таки більше ненавидять за розгін мирної демонстрації в листопаді 2007 року; за програш 5-денної війни 2008 року; за елітарну корупцію, коли бізнесменів змушували віддавати свої статки в бюджет( у бюджет, а не в кишеню президента! – Авт.); за вічний страх бути кинутим до в'язниці ні за що; за те, що збудував казино в Батумі, де розорилися тисячі мешканців (ну, може, не треба було грати, коли грошей нема? – Авт.); за те, що катував в'язнів (особисто? – Авт.); за те, що надміру полюбляв красивих жінок (а де ви бачили байдужих до них грузинів? Мені ще жоден не траплявся! – Авт.); за те, що розбудова Грузії, зокрема її нова візитівка - курорт Батумі, доступна лише заморським багатіям; за те, що, виявляється, віддав Грузію на поталу Путіну; за те, що... мешканці країни не можуть розплатитися з кредитами (але ж це, здається, відповідальність позичальника, а не кредитора – Авт.).

І так усі 30 хвилин. Безпардонних і нещадних маніпуляцій, що перетворюють реформатора Саакашвілі на злісного кримінального злочинця, за яким тюрма плаче аж чотири рази (рівно стільки кримінальних справ відкрито нині проти колишнього президента в Грузії).  

Дивитися цей "перл" від "Українських сенсацій" - усе одно що колупатися в лайні. Найцікавіше, що так само оцінила його й журналіст ТСН Марія Васильєва на своїй сторінці в ФБ:

"Вчера на моем родном телеканале толстым слоем жидкого манипулятивного повидла обмазали Саакашвили. С днем журналиста, так сказать. Коллеги, зачем вам это? После Майдана в вашем отношении к таким вещам ничего не изменилось? Вам объяснить, как реагировать на такие задания? Просто говорите: нет. НЕТ.
Мы пережили гораздо более страшные времена. В нас стреляли, нас подкарауливали титушки в темноте, нас били, нам угрожали. Сейчас наши коллеги рискуют в зоне боевых действий гораздо более важными вещами, чем страх быть уволенным с работы. Говорите нет. Это просто
".

А Вахтанг Кіпіані, чудово знаючи грузинські реалії та імена, підкреслив:

"Оскільки глядачі "плюсів" не знають грузинської політики, то їм під виглядом незалежних експертів і жертв режиму Саакашвілі "впарили" аналогів професора економіки Вітренко (Сігуа), жертву переслідувань хунти Калашнікова (Гогичаішвілі), прес-секретаря Кравчука (Сакварелідзе), генсека ліваків Симоненка (Шатберашвілі), переслідуваного екс-урядовця і інтелектуала Табачника (Хаіндрава), радника Віктора Януковича (Хухашвілі), незалежного політолога Погребинського (Арешидзе) і так далі. Ясно, що у всіх них красиві й незрозумілі грузинські прізвища, але підбір є саме таким. Як казав незабутній Чечетов, "оцените красоту игры".

Так, ми оцінили й не забудемо. Але на цьому журналісти "плюсів" не зупинилися, вирішивши, вочевидь, що суботнім фільмом про "грузинського гастролера" обмежуватися не можна. Відтак у недільному "ТСН. Тижні" вийшов сюжет Валентини Мудрик під назвою "Реформатор-вигнанець", який відрізнявся від свого брата-близнюка хіба що добором спікерів. Проте ніяк не відрізнявся розставленими акцентами. Тут тобі й Саакашвілі-злочинець, і маніпулятор західними політиками, і все інше, про що з таємничим виглядом повідали напередодні автори "Українських сенсацій".

Навіщо було їхати аж до Грузії, аби зняти черговий маніпулятивний сюжет на догоду власнику, незрозуміло. Його можна було елементарно склепати на коліні з "того, що було", тобто - з роботи попередників-колег.

Спасибі Фейсбуку, де добрі люди час від часу перепощують потрібну інформацію. Цього разу як ніколи доречно трапився на очі перепост повідомлення грузинського журналіста Темо Кігурадзе, де він поділився враженнями від роботи колег із "плюсів:

"Несколько дней назад моя очень хорошая знакомая из Украины попросила помочь съемочной группе канала 1+1 снять сюжет о Грузии и о времени правления Саакашвили. Я с радостью согласился, и был одним из тех, кто обеспечил ребят контактами соратников Саакашвили, его противников, а также координатами независимых экспертов. Более того, я встретился с ними и согласился дать интервью. Мы долго говорили с ребятами и они показались абсолютно вменяемыми и адекватными людьми. Тем более странно было видеть то убожество, что они в итоге выпустили в эфир. Сюжет получился в самых лучших традициях "журналистов" каналов совсем другой страны. Лично мои слова то и дело вырывались из контекста. Александр Билинский , я понимаю на кого вы работаете, я понимаю, что вам "так надо", но это просто стыдно. Я не ставлю здесь линк на сюжет, не желая тиражировать эту фигню. Пусть она остается на совести самих репортеров и их продюсеров".

Зрозуміло, що власнику каналу не хочеться втрачати такий ласий регіон, як Одещина – з Одеським припортовим заводом, який знову можуть почати приватизувати, з  усіма її портовими перевалками й так далі. Звідси, напевно, й ці істеричні інтонації авторів дешевих "сенсацій". Але навіщо вислужуватися перед господарем, вистрибуючи зі штанів?

Журналісти не лише «плюсів», а й інших каналів,  того ж «Інтера» чи «України», що безупинно піарять власних господарів та «мочать» їхніх ситуативних ворогів,  мусять нарешті збагнути: хоч як вірно собака служив би хазяїну, він залишається для нього не більше, ніж собакою. Чи прислугою, яку в будь-який момент можна викинути за ворота раю.

Одесити ж, як люди гонорові, навряд чи клюнуть на дешеві маніпуляції в телевізорі. Вони спершу подивляться, що їм Міхо запропонує. Ну, а якщо не впорається, дадуть собі раду.

comments powered by Disqus