Нацрада проти СТБ: регулятор-імітатор

"Комсомольская правда в Украине"

Розбір польотів у Нацраді

Минулого тижня інтернет сколихнув відеофрагмент соціального ток-шоу каналу СТБ «Один за всіх». У ньому 14-річна та 10-річна сестри розповідають подробиці розбещення своїм батьком. Дуже швидко скандальне відео було заблоковано на YouTube холдингом StarLightMedia, до якого входить канал СТБ, на підставі захисту авторських прав. Але на нього встигла звернути у Facebook увагу членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення голова правління ГО «Телекритика» Наталія Лигачова. У відповідь члени Нацради повідомили, що взяли справу в роботу.

3 грудня Нацрада розглянула результати моніторингу ефіру телеканалу СТБ. Як з’ясувалося, поширений минулого тижня фрагмент був вирізаний з випуску № 94 ток-шоу «Один за всіх» від 30 серпня (тема - «Батько зґвалтував дочку і зняв з неї скальп?»). Проведений Нацрадою моніторинг зафіксував, що у випуску відкрито розповідалося про насилля з боку батька до малолітніх дітей, а трансляція програми відбувалася без спеціального попередження про її зміст у проміжку часу 20:55-22:30, тобто в час, доступний для перегляду дітьми.

Регуляторний орган уже не вперше отримав скаргу на зміст програм каналу СТБ та їхніх анонсів. 19 травня Нацрада вже проводила моніторинг ефіру СТБ, який зафіксував у програмі «Слідство ведуть екстрасенси» о 19:35 трансляцію сцен використання дітей в окультно-містичних сюжетах, а в програмі «Кохана, ми вбиваємо наших дітей» о 22:30 – показ сцен насилля в сім’ї.

За останній рік у Нацраді були задокументовані кілька скарг громадян на зміст програм і анонсів СТБ:

  • скарга громадянки М. Егиазарян (вх. № 15а/164-Е від 09.02.2015) щодо денних анонсів передач «Детектор брехні», «Я соромлюсь свого тіла», «Кохана, ми вбиваємо дітей» та «Врятуйте нашу сім’ю»;
  • скарга громадянки Т. Маслової (вх. № 24а/181 від 16.02.2015) щодо змісту передачі «Я соромлюсь свого тіла»;
  • скарга громадянина М. Мисюри (вх. № 24а/295 від 16.03.2015) щодо анонсу передачі «Один за всіх»;
  • скарга громадянина В. Грищенка (вх. № 24а/771-Б від 24.09.2015) щодо змісту програми «МастерШеф».
  • скарга громадянина І. Гудза (вх. № 24а/829 від 04.11.2015) щодо трансляції анонсів передачі «Детектор брехні-8».

Ці скарги Нацрада переадресовувала керівництву СТБ з проханням звернути увагу на редакційну політику каналу. Більш того, 20 жовтня регулятор, реагуючи на стурбованість Міністерства соціальної політики, публічно на своєму сайті закликав керівників телерадіоорганізацій дотримуватися етичних і професійних норм під час розповсюдження інформації про неповнолітніх.

Очевидного ефекту від цих звернень не виявилося, і 3 грудня регулятор нарешті розглянув на своєму засіданні питання каналу СТБ, приділивши увагу насамперед випуску «Один за всіх» від 30 серпня.

Проект рішення Нацради передбачав оголошення каналу СТБ попередження. Відповідальний секретар Нацради Катерина Котенко одразу закликала колег уникати завчасних звинувачень каналу в порушеннях і «не переходити на рівень комуністичних дискусій і зібрань». «Ми тут не судді. Завдання регулятора, в першу чергу, - не допускати порушень у майбутньому і контролювати порушення, які є зараз. Тому ця дискусія спрямована на те, щоб соціальні передачі, які зараз виходять на кількох каналах, один з яких СТБ, захищали права дітей та інших учасників цих програм», - сказала вона.

Позицію СТБ висловив голова правління каналу Володимир Бородянський. Наведемо кілька тез із його виступу і відповідей на запитання членів Нацради:

  • Телевізор несе функцію не лише розважальну, а й соціальну. «Один за всіх» - дуже жорстка програма. Але мене дивують глядачі, які пишуть, що це не можна показувати по телевізору, і при цьому миряться з тим, що це відбувається в сусідньому дворі. У цьому селі п’ять років людина била власних дітей, п’ять років бабуся зверталася в міліцейські органи, і ніхто не реагував. Ця людина зняла скальп зі своєї молодшої доньки, і ніхто цього не помічав. Знадобилася така жорстка форма (програма «Один за всіх». – ред.), щоб батька посадили в СІЗО. Історія завершилася б трагедією, якби не втрутився один із центральних телеканалів.
  • Нас звинувачують, що ми показали обличчя дитини. Так, ми показали обличчя дитини. Чому? Тому що всі вважали, що така історія неможлива, що це неправда. Наші глядачі сумніваються, чи це реальні люди, чи актори. Ми хочемо, щоб люди, які чинять насильство у своїх сім’ях, бачили, що буде з ними, якщо вони будуть так чинити.
  • На телевізійному шоу склалася така атмосфера, коли діти розказали правду про насильство в сім’ї, знайшли місце, де вони можуть сповідатися і де їм повірять. Так не повинно бути! Цим мають займатися соціальні служби, міліція.
  • У нас був дозвіл законного представника дітей на їхню участь у програмі.
  • Це моє усвідомлене серйозне рішення (показувати історію дітей саме в такий спосіб і в такій редакції. – ред.). Напевно, ми переступили межу допустимого. Напевно, можливо, потрібно було закрити обличчя дітей. Хоча я не вважаю, що це порушення, яке вимагає такого обговорення, яке зараз у Національній раді. Мені здається, навпаки, нам необхідно показувати, що відбувається в нашій країні, щоб це змінювалося.

З-поміж шести присутніх членів Нацради (через лікарняний була відсутня Ольга Герасим’юк) на захист каналу СТБ активно виступала лише Катерина Котенко, решта її колег так чи інакше говорили про порушення в діях мовника.

Юрій Артеменко, голова Нацради:

- Я дуже ціную роботу каналу СТБ. Більш того, я ініціював клопотання представити Дмитра Карпачова до відомчої або державної нагороди (досить дивні наміри голови Нацради, враховуючи результати журналістського розслідування інтернет-видання «Дуся» майже дворічної давнини щодо компетентності цього телеведучого. – ред.). Те, що ви підняли соціальну проблему, - дуже правильно. Але ви перегнули палку, показуючи обличчя дітей. Дитина говорила, не усвідомлюючи своїх дій. Завтра ситуація в її житті зміниться, а цей сюжет залишиться. Якби ви показали обличчя матері, а обличчя дитини закрили, - нічого б не змінилося в довірі глядачів до програми. Коли телеканали показують сюжети, наприклад, про викриття корупції, то людей знімають зі спини, а чомусь дитину ви показуєте відкрито.

Якими нормами закону «Про телебачення і радіомовлення» пропонує керуватися наш апарат у проекті рішення:

  • частиною 2 статті 6, в якій міститься пряма заборона щодо трансляції програм або їх відеосюжетів, що можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися;
  • частиною 5 статті 28, якою встановлено заборону розповсюдження програм, здатних впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і програм, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцени, звернені до сексуальних інстинктів;
  • частиною 2 статті 62, якою телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом.
  • нормами ст. 62, якою передбачено, що такі програми або передачі повинні мати спеціальне попередження і відповідно позначатися в розкладі програм телерадіоорганізацій та спеціально позначатися безпосередньо перед їх трансляцією.

Катерина Котенко, відповідальний секретар Нацради:

- Чим ми зараз тут займаємося? Ми судді? Ми моралісти великі? Ми все-таки регулятор і діємо в рамках закону. Я не збираюся брати участь у дискусії на рівні партійних зборів. Ми тут не для того, щоб обговорювати загальні морально-етичні норми суспільства. Це в першу чергу проблема насильства в сім’ї, а не показу облич дітей. Якщо ми зараз почнемо зображати великих моралістів і винесемо санкцію попередження до телеканалу СТБ за цей сюжет, то нам потім буде соромно дивитися в обличчя тим людям, у яких ця соціальна проблема продовжується. Я вперше бачу, що кримінальна справа була порушена по тому, що відбувалося в ефірі.

Я не спеціаліст у правах дітей, сподіваюся, що інші зможуть відповісти, чи були там порушені права дітей, чи ні. Це не тема нашої сьогоднішньої дискусії. Тема дискусії – чи завдав сюжет психічну й фізичну шкоду дітям. Враховуючи контекст, у якому жили ці діти (герої програми. – ред.), і ніхто не реагував, доки не втрутився канал, ми не те, що не можемо виносити попередження – просто соромно буде, якщо ми це зробимо. Якщо ми зараз перейдемо на сторону букви закону, а не духу закону, тоді треба розформовувати Нацраду. Ми не беремо норму закону й автоматично розсилаємо попередження. Ми повинні звертати увагу на весь контекст.

Я хочу подякувати Володимиру Бородянському за те, що він прийняв саме таке рішення (показати історію дітей у такий спосіб і в такій редакції. – ред.). Наступного разу прийміть, будь ласка, таке саме рішення.

Олег Черниш:

- Тема програми дійсно важлива, добре, що ви її підняли. Але є журналістська етика, і треба включати голову й думати, що можна показувати на екрані, а що не можна. Засоби, які використав телеканал, я вважаю надмірними. Це могло негативно вплинути як на долю дітей, яких показували на екрані, так і на дітей, які могли дивитися цю програму.

Необхідно було закрити обличчя та змінити імена та прізвища дітей, а от оригінал запису відправити до правоохоронних органів, до уповноваженого з прав дитини. При цьому глядачі так і не почули, що зло було наказано. Вважаю, що канал не дотримався правил журналістської етики, таке показувати по телебаченню не можна, травмувати дітей не можна.

Мені навряд чи можуть зробити закиди, що я мораліст. Але коли я подивився запис програми, в мене був шок. Я не повірив, що це було в ефірі каналу. Закрити очі на це я не можу.

Олександр Ільяшенко:

- Ці теми слід піднімати – із цим ніхто не сперечається. Чи потрібно це питання обговорювати в стінах Нацради? Ми нещодавно ознайомлювалися з досвідом колег з Польщі. Якщо ми за засідання розглядаємо близько 50 питань, то в наших польських колег на засіданнях проходить від 5 до максимум 10 питань, більшість із яких (відсотків 70) – саме такі питання, як те, що ми розглядаємо сьогодні. Тому я вважаю, що ми обов’язково мали розглянути це питання. Прийнявши рішення, ми даємо сигнал індустрії, яким чином ми як регулятор бачимо цю проблему.

По суті справи моя думка така: закрити обличчя дітей можна було, але тоді потрібно було закрити й обличчя їхніх батьків. Бо інакше односельчани зрозуміли б, про яких дітей іде мова. Я ставлю для себе питання інакше. Куди ми рухаємося? Сьогодні ми показали цей сюжет і якось відреагували. А завтра інший канал покаже, наприклад, статевий акт у родині з усіма подробицями і скаже, що інакше не було можливості досягти якоїсь мети. Так можна дійти до безмежності.

Якби це був прямий ефір, у мене питань би не було. Але це був запис.

Сергій Костинський:

- Це питання не змісту (що показувати), а форми (як показувати). Як на мене, у цій програмі межу було перейдено. І у виступі представника СТБ я почув: «Ми перейшли межу».

Уляна Фещук, заступник голови Нацради:

- Соціальний ефект від того, що відбулося, високий. Якби ви приховали обличчя дітей, їхнє майбутнє склалося б інакше. Батьків ми маємо винити і маємо їх показувати. А от щодо дітей – навіть якщо вони переїдуть до іншого міста чи села, невідомо, як складеться їхня доля. Я проходила студентську практику в прокуратурі, знаю, як допитувати неповнолітніх. Це має відбуватися в присутності батьків, але, як правило, в присутності батьків вони не говорять про ті проблеми, що в них існують. Вони готові про це сказати чужим людям. Спасибі, що ви це робите. Але закривати обличчя дітей я вважаю дуже важливим. Втім, більшої шкоди дітям завдали користувачі інтернету, які вихопили шматок програми з контексту і поширили в інтернеті та соціальних мережах.

На засідання Нацради були запрошені та прийшли представники Індустріального телевізійного комітету, Міністерства молоді та спорту та Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики, але не було ані правозахисників, ані дитячих психологів. А для зваженості й усвідомленості рішення Нацраді слід було їх запросити і вислухати. Бо представник Мінмолоді обмежився загальними фразами про необхідність боротися з насильством у сім’ях, член парламентського комітету Олександр Опанасенко взагалі не виступав, а виконавчий директор ІТК Сергій Сьомкін, ясна річ, захищав СТБ. Його ключова думка: «Якщо винести попередження, канал буде довго думати, а чи показувати наступні серйозні теми, чи не показувати». Пан Сьомкін також натякнув на незаконність можливого попередження Нацради для СТБ: «Щодо журналістської етики – є спеціальні уповноважені органи. Кожен державний орган, відповідно до Конституції, діє в межах і в спосіб, передбачений законодавством. Тому я прошу Нацраду діяти в спосіб, передбачений законодавством».

Позицію громадської організації «Телекритика» представляла ваш автор. Наші міркування детальніше викладемо нижче. До них більшість членів Нацради, на жаль, не дослухалися. Тому що після годинної дискусії і 15-хвилинної перерви для непублічної наради члени Нацради не спромоглися оголосити каналу попередження. За санкцію проголосували троє Юрій Артеменко, Олег Черниш та Сергій Костинський. Проти – Катерина Котенко та Уляна Фещук. Утримався Олександр Ільяшенко.

Після цього п’ятьма голосами (всі, крім Олега Черниша) ухвалили запропонований Уляною Фещук компромісний проект: визнати порушення каналом СТБ цитованих вище частин статей 6, 28 і 62 закону «Про телебачення і радіомовлення», зобов’язати канал привести діяльність у відповідність до законодавства, поставити програми «Детектор брехні», «Я соромлюсь свого тіла», «Кохана, ми вбиваємо дітей», «Врятуйте нашу сім’ю», «Один за всіх», «МастерШеф» і «Слідство ведуть екстрасенси» на постійний моніторинг.

Кілька тез про журналістську етику

Позиція ГО «Телекритика», яку ваш автор намагалася донести до Нацради і керівництва СТБ, полягає в наступному. У сюжеті програми «Один за всіх» порушено Кодекс етики українського журналіста, затвердженого з’їздами найбільших журналістських організацій України – Національної спілки журналістів і Незалежної медіа-профспілки. Стаття 18 кодексу проголошує наступне:

«Журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обґрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали відношення до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов’язаних із насильством».

Комісія з журналістської етики минулого року розглядала скаргу на один з випусків програми «Один за всіх» і визнала, що журналісти СТБ частково порушили норми Кодексу етики українського журналіста, а саме статті 18. Своїм рішенням Комісія висловила дружнє попередження журналістам програми «Один за всіх» телеканалу СТБ і закликала журналістів при поширенні інформації, яка може стосуватися неповнолітніх дітей, бути особливо обережними, уникати зайвої сенсаційності.

У світовій практиці теж передбачені особливі застереження щодо показу дітей на телебаченні. Наприклад, Кодекс мовлення британського регулятора Ofcom, переклад якого доступний на сайті Індустріального телевізійного комітету, містить таку норму:

«…Компанії мовлення мають бути також особливо обережними, щоб не надавати навідної інформації, яка може привести до упізнання неповнолітніх і тих, кого це стосується або могло б стосуватися як жертви, свідка, звинувачуваного або іншого суб’єкта у справі злочину на сексуальному ґрунті, що фігурують у кримінальних, цивільних або сімейних судових розглядах…».

Зарубіжні регулятори взагалі особливо прискіпливі до контенту з точки зору захисту прав неповнолітніх. Саме це здебільшого є предметом їхніх розглядів, про що говорили учасники конгресу регуляторів України, Польщі, Словаччини та Чехії у вересні цього року.

У випуску «Один за всіх» від 30 серпня, який став предметом моніторингу Нацради, в жодному разі не можна було називати справжніх імен дітей-жертв розбещення та показувати їхніх облич (їх слід було «розмити», заретушувати чи в інший спосіб приховати). Саме так працюють редакції, що керуються професійними та етичними стандартами журналістики. Наприклад, газета «Факты», акціонером якої був власник каналу СТБ Віктор Пінчук, за свою історію надрукувала десятки чи навіть сотні історій регіональних власкорів про злочини та соціальні проблеми, і видання змінювало імена фігурантів історій (особливо дітей) і не публікувало фотографій з їхніми обличчями. «Комсомольская правда в Украине», публікуючи матеріал про скандальний випуск «Один за всіх», заретушувала обличчя дітей з телевізійного екрану.

Телеканал СТБ зауважує, що в нього був дозвіл законного представника дітей на показ їх у програмі. Але отримання дозволу не дає права посягати на гідність дитини. У цьому контексті процитуємо норму з Редакційних настанов BBC:

«Ми повинні забезпечувати, щоб фізичне та емоційне благополуччя і гідність людей віком до 18 років, а особливо дітей молодших 15 років були захищені під час виробництва і трансляції програм та онлайнових матеріалів незалежно від будь-якої згоди, одержаної від них, їхніх батьків, опікунів чи будь-кого іншого, хто замінює батьків».

Канал СТБ отримав згоду батьків, які роками знущалися зі своїх дітей. Самі представники СТБ в коментарях «Комсомольской правде в Украине» розповіли, що після ефіру щодо батька дівчаток відкрито кримінальне провадження і він перебуває в СІЗО, а щодо матері вирішується питання про позбавлення батьківських прав. Чи не здається вам, співробітники СТБ, що такі батьки не мали права вирішувати за своїх дітей виносити на загал речі інтимного характеру? На думку пана Бородянського, діти захотіли сповідуватися телевізійникам. Але діти 10 і 14 років не можуть прийняти усвідомлене рішення сповідуватися на всю країну!

Не виключено, що журналісти й редактори СТБ ставили собі такі запитання. Адже Володимир Бородянський сказав у Нацраді, що сам прийняв рішення показувати історію в «Один за всіх» саме в такий спосіб і в такій редакції. Цікаво, чи збиралася щодо цього питання редакційна рада каналу? Чи взагалі вона працює? Чи є в каналу СТБ редакційний статут (на офіційному сайті каналу знайти його не вдалося) і чи керується канал ним? І чи поширюється дія цього статуту на всі «творчі об’єднання» та продакшни, які виготовляють контент для каналу СТБ? Чи редакційною політикою каналу одноосібно керує голова правління, який виходить насамперед із комерційних міркувань?

Канал СТБ у гонитві за рейтингами і рекламними грошима (а програма «Один за всіх» традиційно збирає високі показники телеперегляду), на нашу думку, брутально використав дітей-жертв, знехтувавши їхніми правами. І Нацрада, яка по суті закрила на це очі, дала сигнал іншим мовникам, що вони можуть використовувати героїв своїх програм, як їм заманеться, в комерційних інтересах топ-менеджерів і власників-олігархів.

Безправність учасників телепрограм (у тому числі неповнолітніх) посилюється кабальними умовами угод, які телеканали спонукають підписувати своїх героїв, позбавляючи їх права висловлювати якісь претензії до каналу, брати участь у програмах інших мовників чи давати коментарі іншим журналістам. А в разі невиконання умов цих угод телевізійним героям погрожують судом і величезними штрафами. Маленькі забиті люди, які чи то з власної дурості, чи за гонорари погоджуються на участь у телепроектах, навіть не наважуються судитися з великими телекорпораціями та їхніми арміями юристів.

При цьому ми роками чуємо від медіахолдингів, що вони хочуть бути бізнесом. Але медійний бізнес – це в першу чергу соціальна відповідальність, яка, судячи зі ставлення до глядачів, для власників і керівників українських великих телегруп поки що є майже порожнім звуком.

Регулятор чи імітатор?

ОК, позиція телеканалу СТБ зрозуміла: він вважає, що має рацію, та не розуміє, до чого тут узагалі чіпляються. Тож питання до Нацради: чому не зреагувала? Коли гравцеві ринку незрозуміло, що він переходить межу, на місце його має поставити регулятор. У європейських країнах регулятори телерадіогалузі реагують, у тому числі, на скарги глядачів і застосовують санкції. У випадку з моніторингом СТБ адекватним рішенням було б оголошення попередження. Навіщо приймати рішення про якесь чергове звернення до каналу, якщо вже були і звернення, і заклики, а ефекту не було?

Нацрада в черговий раз самоусунулася від нагляду і контролю за контентом мовників. Вона під різними приводами не втручається в контент і тільки імітує функції регулятора телерадіопростору. Кілька років тому офіс координатора проектів ОБСЄ в Україні надавав Нацраді потужну підтримку (у тому числі фінансову) в розробці нормативних актів і впровадженні регулювання шкідливого для дітей контенту і стимулюванні виробництва телепродукту для дитячої аудиторії. І де ж результати цього проекту? Зведені нанівець. Можливо, на цей факт зверне увагу офіс Ради Європи, який нині надає підтримку державному регуляторному органу, та вплине на Нацраду.

Нацрада побоялася, що канал оскаржить рішення про попередження і вона програє в суді? Але ж це не спинило її оголосити попередження каналу «Інтер» у січні цього року за результатами моніторингу його новорічного ефіру. Формальних законних підстав для попередження «Інтеру» за показ Кобзона, Газманова і Валерії не було. Але був запит обуреної громадськості до регулятора зреагувати на редакційну політику «Інтера». Суспільний запит збігся із потребою держави в інформаційній безпеці. І Нацрада відреагувала. Так, канал оскаржив її рішення, але, зрештою, було підписано мирову угоду, й «Інтер» узяв на себе певні зобов’язання в редакційній політиці.

Тобто поки що Нацрада реагує та захищає інтереси суспільства лише тоді, коли вони збігаються з інтересами держави. У ситуації з СТБ національна безпека не зачіпається, тож і втручатися регулятор не бачить сенсу.

А отже, слід ставити питання про склад Нацради, у якій переважають лобісти великих медіакорпорацій, а від громадськості присутня лише Ольга Герасим’юк. Тим часом у Нацраді досі вакантною є посада одного із членів за квотою Президента України. І Петрові Олексійовичу настав час якомога швидше дослухатися до журналістської спільноти і призначити восьмого члена регуляторного органу не за квотою медіахолдингів чи політичних партій, а за квотою громадянського суспільства.

До речі, перша заступниця голови Нацради Ольга Герасим’юк має окрему думку щодо результатів моніторингу ефіру каналу СТБ. Вона категорично не погоджується та відмежовується від рішення, прийнятого її колегами за її відсутності. Завтра ми опублікуємо її точку зору, а також коментар юриста й адвоката Клима Братковського. MediaSapiens продовжуватиме дискусію довкола розглянутого Нацрадою питання контенту каналу СТБ і готовий опублікувати різні думки з цього приводу.

comments powered by Disqus