Розквіт фактчекінгу у світі: огляд найцікавіших проектів

Фото: reporterslab.org

Неправди було таки багато. Через надмірну кількість неправдивої інформації в ЗМІ та соціальних мережах довкола «Брекзиту» й американських виборів провідна фактчекінгова організація PolitiFact National назвала фейкові новини брехнею року.

Фактчекінговий проект The Washington Post мав у п’ять разів більше унікальних відвідувачів, ніж 2012 року. Перевірку фактів під час перших дебатів Гілларі Клінтон та Дональда Трампа на сайті американського проекту NPR (National Public Radio) переглянули рекордні шість мільйонів користувачів.

Під кінець року медіа почали навіть говорити про настання епохи постфакту чи постправди. Google та Facebook почали маркувати перевірені новини та боротися з фейками.

За даними дослідницької американської організації Duke Reporters Lab, нині у світі працюють 121 фактчекінгова організація в більше ніж сорока країнах. На їхньому сайті є мапа, де позначено всі організації — які працюють і які не працюють.

Третина з них розташовані у США. До 2015 року їх було вдвічі менше. Тільки у США виборчі заяви демократів та республіканців аналізували близько п'ятдесяти організацій. Перевіряли не лише кандидатів у президенти, але й в Сенат та судових органів.

Найбільшим гравцем на ринку залишається PolitiFact. Організація, якою володіє видання Tampa Bay Times зі штату Флорида, утворена 2008 року. За останні роки відкрилося близько 15 регіональних американських відділень PoiliFact. Багато фактчекінгових ініціатив при редакціях ЗМІ працюють сезонно, в період найбільшого попиту та інтересу — під час виборів, як-от Vox, FiveThirtyEight, FoxNews, Politico чи інші.

Канада

Правду можна виміряти м’ясом, точніше — кількістю вареної ковбаси в м'ясі. Так у 2014 році вирішили робити автори канадського проекту Baloney Meter при виданні The Canadian Press. З англійської слово baloney перекладається як «болонська варена ковбаса» і вживається в переносному значенні для позначення чогось брехливого. Коли лідер канадських консерваторів сказав, що марихуана значно небезпечніша, ніж цигарки — фактчекери сказали, що в цьому твердженні «багато ковбаси». Якщо ж висловлювання правдиве — пишуть, що в ньому «немає вареної ковбаси». Ще може бути «трішки вареної ковбаси», коли твердження загалом правдиве, однак потребує уточнення. У Baloney Meter працюють професійні журналісти, які здебільшого перевіряють канадських політиків. Цікаво, що доступ до їхніх текстів зазвичай платний, з огляду на платний доступ до контенту The Canadian Press.

Інший фактчекерський проект із Оттави, запущений напередодні виборів у 2015 році, — FactsCan. Це вже окремий сайт, на запуск якого троє фактчекерів — Дана Вагнер, Якоб Шрьодер та Тайлер Соммерс — зібрали кошти через краудфандинг. Перевіряють заяви уряду та партій, а рівень брехні вимірюють від «правди» до «сміховинно». Наприклад, FactsCan прем’єр-міністру Канади Джастіну Трюдо поставили позначку «брехня» за неправильно вказану причину поганих відносин зі США останніми роками. На сайті навіть передбачений розділ для виправлень у текстах, однак досі він пустий.

США

Брехню можна також виміряти оцінками, як у школі, за п’ятибальною шкалою. Так роблять багато американських команд. Наприклад, фактчекери The Fact Checker (2015 р.), які мають колонку в газеті The Gazette, що в місті Сідар-Рапідс у штаті Айова. Це класичний фактчекінговий проект, який фокусується на місцевих публічних особах. Кандидат на посаду шерифу округу Лінн отримав двійку (D) за заяву про те, що уряд США витратив мільярд доларів на боротьбу з наркоторговцями.

А ось це відео з заявою шерифа:

Нерідко фактчекінгові організації утворюються при університетських відділеннях журналістики. Наприклад, напередодні виборів президента та конгресменів в Університеті Вісконсин-Медісон (штат Вісконсин) у 2016 р. запустився проект The Fact Checks. Студенти під контролем викладачів перевіряють місцевих політиків. Наприклад, чи справді 42 % автомобільних доріг штату є низької якості.

Окремо варто відзначити фактчекінговий проект про погоду — Climate Feedback. Із 2015 року дослідники кліматичних змін вирішили боротися з неправдивою інформацією у ЗМІ на тему всесвітнього потепління. Отримавши фінансування від Каліфорнійського університету в місті Мерсед, створили окремий сайт. Усі твердження перевіряються науковцями зі ступенем PhD, і матеріали ЗМІ отримують оцінку рівня довіри від «дуже високо» до «дуже низько». Стаття британського видання Daily Mail про коливання температури в Тихому океані була гостро розкритикована сімома науковцями через неправильне використання відкритих даних NASA, причому кожен із критиків навів свої аргументи.

Політична реклама теж може стати об'єктом для систематичного фактчекінгу. В місті Цинциннаті, штат Огайо, редакція регіонального відділення мережі The USA Today Network вирішила перевіряти політичні передвиборчі ролики (зробили небагато, однак ідея цікава).

Латинська Америка

Якщо канадці придумали вимірювати правду рівнем м’ясистості ковбаси, то мексиканці свою шкалу істинності твердження ілюструють мисливським собакою в капелюсі детектива Шерлока Холмса, який «винюхує брехню політиків». Фактчекінговий проект видання Animal Politico народився 2015 року під назвою «Мисливський пес» (з ісп. El sabueso). Головна увага прикута до політиків національного рівня.

Шкала «правди» Animal Politico:

У Бразилії літні Олімпійські ігри породили багато політичних обіцянок щодо проведення заходу, який відбувся на фоні політичних протестів та організаторських скандалів. Тому в 2015 році виникла ініціатива Lupa, до складу якої нині входять десять досвідчених журналістів. Lupa перевіряє багато тем: вірус Зіка, жовта лихоманка, Трамп, Обама та інші важливі для бразильців питання. Це перше інформаційне агентство в Бразилії, яке систематично й безперервно перевіряє точність інформації: «Нам подобається думати, що тим самим ми сприяємо підвищенню суспільної дискусії». Тексти прикрашають етикетки з кумедними пінгвінами, які змінюються залежно від категорії.

Скриншот із сайту http://piaui.folha.uol.com.br

Африка

В Африці діє кілька фактчекінгових організацій. Найвідоміша з них — південноафриканська Africa Check, яка вже кілька років організовує тренінги, заохочує африканських журналістів за грошову винагороду займатися фактчекінгом та роз'яснює складні питання. Наприклад, причина й поширення насильства в Південно-Африканській Республіці, що насправді відомо про міграцію з ПАР тощо. У 2016 р. Africa Check вирішила запустити свою радіопрограму для розширення аудиторії.

Минулого року подібна ініціатива виникла в Кенії, де запустився сайт PesaCheck. Громадська організація перевіряє заяви публічних осіб щодо витрат бюджету в східноафриканських країнах, де існує серйозна корупція (з суахілі pesa означає «гроші»). Наприклад, в одному з розслідувань стверджувалося, що президент Кенії майже вдвічі перебільшив кількість матерів, які отримують безоплатну допомогу від держави.

Європа

Чи не наймасштабніший проект у Європі — іспанська телепередача в прайм-тайм El Objetivo на каналі La Sexta. Щотижневу програму яскравих ведучих Анни Пастор та Наталі Хернандес Ройо, яка виходила в прайм-таймі в неділю, переглядали до двох мільйонів глядачів. У годинній програмі можуть бути коментарі експертів, науковців, візуалізація, інтерв’ю з політиками (зокрема французькими, як-от Марі ле Пен) і т. п.

В Іспанії в 2015 р. видання El Confidencial запустило проект La Chistera. Логотип сайту — циліндровий капелюх із зайцем усередині. Такий вибір пояснюють тим, що в «суспільстві та політиці багато фокусників, які пропонують свою правду з твердженнями, витягнутими з капелюха». Фактчекери нещодавно знайшли три неправдивих твердження Хуана Луї Себріана, засновника впливової щоденної газети El Pais, у його інтерв'ю під час представлення нової книги.

В Ірландії газета TheJournal.ie започаткувала фактчекінговий проект у 2016 р. як експеримент напередодні виборчої кампанії. Почав вести її американський фрілансер Dan Mac Guill, який щотижня писав по кілька текстів. Якщо вам цікаво, чи справді в Північній Ірландії більше носіїв польської мови, ніж ірландської — прочитайте цю статтю.

Можна ще згадати німецький проект Faktenzoom, заснований студентами з Кельнської школи журналістики. Вони перевіряли заяви німецьких політиків на ток-шоу й дійшли до висновку, що Фраука Петрі, лідерка німецької право-популістської партії «Альтернатива для Німеччини», найчастіше казала неправду. Остання подала позов до суду за шкоду репутації і Factenzoom припинили діяльність. Більше про цей кейс — тут.

Щодо України, то в нас діють чотири фактчекінгові організації. Найстаріша — «Слово і діло», яка з 2008 року перевіряє виконання обіцянок політиків. У 2014 році з'явився сайт StopFake, який бореться з фейками російської пропаганди. У 2015 році при Vox Ukraine було утворено проект VoxCheck, який у текстах опирається на коментарі експертів і пише переважно про економічні питання. І в 2016 році з'явився FactCheck, аналог однойменного грузинського, кілька фактчекерів якого перевіряють висловлювання центральних політиків.

Фактчекінг в останні роки зробив великий крок уперед. Про нього говорять усе більше країн, політиків, упливових міжнародних медіа та організацій. Доступні та привабливі форми подачі перевірки фактів, особливо під час виборчих перегонів, зробили його цікавішим для читачів. Однак поразки фактчекерів у випадках із Дональдом Трампом та «Брекзитом» поставили чимало відкритих запитань перед фактчекінгом як інструментом. Подальші роки покажуть, чи зможе цей розквіт і плюралізм фактчекінгу перерости в один із факторів впливу на громадську думку або політиків.

comments powered by Disqus