Українські тревел-блоги: від щоденника авантюр до прибуткового блогу

Фото: remotelands.com

Від Твіттера до повноцінних сайтів, від фотографій на телефон до документальних фільмів, від тижня до кількох років – якось так можна схарактеризувати діапазон українських тревел-блогів. У подорожі вирушають не тільки професійні мандрівники. Часом це просто людина, яку звільнили з роботи та яка захотіла нарешті втілити дитячу мрію. Або хтось, хто із жахом усвідомив перспективу офісу й відтоді не сидить на місці більше як рік.

Keep Eyes Open

Від раптового бажання позбавитися стабільності ніхто не застрахований. У Юлії Савицької було все розмірено. І, як вона каже, нічого не віщувало біди. Вона жила в Києві, марила модою, працювала в Gucci, Dior, хотіла стати фешн-журналісткою, регулярно їздила на море з путівкою all inclusive і складала гроші на авто. А потім якоїсь миті змінила традиційний єгипетський напрямок на непальський: пройшла двотижневий трек у Гімалаях.

Непал, Фото: Keep Eyes Open

Так 2009 року з’явився блог Keep Eyes Open. Точніше, виник він раніше, але тревел-блогом став саме в цей непальський період: «Блог пройшов багато трансформацій, але завжди був утіленням моїх основних зацікавлень у житті, – каже Юлія. – Спершу це був фешн-блог: індустрія моди займала всі мої думки. Потім настав етап подорожей, і блог отримав інше спрямування. Мандри тепер головне захоплення й справа життя, тому блог присвячено їм. Але, попри те, що він постійно змінював тематику, завжди виконував одну функцію, був ниточкою зв’язку із читачами».

Оновлений блог став платформою для розповідей про авантюрну семимісячну поїздку у В’єтнам, Таїланд, Камбоджу, Балі, Перу, Болівію, Аргентину, Індію, Індонезію, Непал та Еквадор, на яку дівчина наважилася, звільнившись із роботи й вирушивши дивитися світ із заощадженими грошима.

Однак гроші мають здатність закінчуватися. А щоб разом із ними не закінчувалася подорож, дівчина заснувала власний інтернет-магазин. Він давав змогу подорожувати й заробляти дистанційно.

Сам блог, за словами Юлії, прибутку не приносить: у ньому немає реклами та проплачених постів: «Він існує тільки для зв’язку із читачами та як спосіб поділитися своїми думками, розповідями про наші подорожі», – розповідає мандрівниця.

Аргентина, Фото: Keep Eyes Open

Попри те, що блог існує автономно, деякі матеріали звідти кочують на інший сайт – Girls in travel. Це бізнес-проект: дівчина організовує регулярні мандри в різні куточки земної кулі, у які беруть лише дівчат – займатися йогою, учитися на кулінарних курсах десь у Танзанії й влаштовувати посиденьки в екзотичних кав’ярнях.

«Пости в блозі більш особисті, хоча деякі ми публікуємо на GirlsinTravel, – каже Юлія. –  Першими клієнтами цих дівчачих зібрань були саме читачки блогу, які знали мою історію, стежили за першою мандрівкою, пройнялись моєю любов’ю до Непалу та поїхали в першу спільну подорож. Тепер, щоправда, більшість клієнтів знаходить нас через Інстаграм – своєрідне продовження блогу та його нове втілення».

Блог має чітку структуру: пости згруповано в розділах за роками, країнами й континентами. Виокремлено й рубрику з найкращими матеріалами за весь період публікацій.

У блозі Юлії не варто шукати неймовірних звітів про виживання з одним доларом у кишені, подорож автостопом або каучсерфінг. Там усе цивілізовано й дещо готельно-ресторанно. Зате можна дізнатися, де в Пномпені не варто куштувати балют.  

Anna&MariaTimes

Іще одну дівчачу авантюру втілили українки Марія Хандусь та Анна Морозова. Майже три роки тому вони вирушили в навколосвітню подорож, маючи на двох дві тисячі доларів. Це була піврічна поїздка автостопом, до того ж стопили вони не лише автівки, а й літаки, яхти та пороми. Тільки на шляху до Америки в їхній колекції було 200 машин, два човни й один літак. Після того перестали лічити.

Жили переважно в незнайомців, знайдених на CouchSurfing. Але траплялися й несподівані місця для ночівлі: бари, буддистські храми Малайзії та церкви. Підпрацьовували офіціантками, барменами, моделями, event-менеджерами, фотографинями. Була навіть екзотична професія – іноземець у китайському клубі. Там присутність іноземців підвищує статус клубу, з ними фотографуються й платять за це гроші.

Фестиваль Burning Man у Сан-Франциско, Джерело фото: Inspired

Звісно, бували й маленькі неприємності. Наприклад, Анна, написала про п’ять місць, у яких вона «ледь не здохла». Наприклад, між островами в Індонезії, коли мандрівниці вирішили зекономити на човнах і проплисти кілометр самостійно, але не врахували сильну підводну течію та акул. Або коли дівчина заблукала в тайзі й чотири дні провела без води, їжі та надії зустріти живу людину.

Однак веселих історій було більше: «Ми дуже швидко втратили цікавість до туристичних місць. Набагато цікавіше потрапити в місцеву сім’ю, пожити в ній кілька днів, подивитися на побут. Ми завжди намагалися оминати туристичні стежки. Масовий туризм псує людей, убиває природу, від місця нічого не лишається. Країну з вікон готелю по-справжньому не побачиш»,розповідає Анна.

Протягом усієї подорожі вона публікувала блог на сайті Inspired. Там і нині можна знайти інструкцію щодо того, як потрапити в найвищий басейн світу, поради для отримання віз або засвоїти 10 уроків навколосвітньої подорожі для натхнення й мотивації. Анна каже, що не створювала власний сайт, бо так набагато простіше й вдається охопити більше аудиторії.

Навколосвітня подорож не завершилась, а продовжується в іншому форматі. Дівчата періодично їздять у різні куточки світу, улаштовують тревел-конференції, читають лекції й навіть знімають документальне кіно про менонітів у Мексиці. Стежити за нескінченними пригодами дівчат можна у Фейсбуку.

If Tuesday

Група чи сторінка в соцмережі – це ще один із форматів тревел-блогу, який приваблює аудиторію без значних зусиль. Андрій Ніколаєв вибрав саме його й створив блог If Tuesday, у якому розповідав про пригоди у своїй навколосвітній подорожі. Хлопець принципово не створював власного сайту – лише групу в соцмережі. Це російська ВКонтакте. Попри те, що звідти поступово видаляється значна частина аудиторії, варіант Фейсбуку тревел-блогери розглядають рідше; є проблеми з доступом у деяких країнах. У Китаї, скажімо, Фейсбук і Твіттер офіційно заборонено.

«Спершу блог створено, щоб оперативно розповідати про свої переміщення для друзів і рідних, а також на пам’ять собі, – розповідає Андрій. –  Але із часом сторінкою цікавилося дедалі більше людей: спершу друзі друзів, колеги. Вони ділилися записами, і це залучало більше людей. Кілька разів у мене брали інтерв’ю з посиланням, тож це теж додало народу. Ось так поступово й розширювалося коло читачів».

Іорданія, фото Андрія Ніколаєва

Нині його читає близько шести тисяч людей. Для створення сайту, стверджує мандрівник, цього замало. Та коли цифра досягне десяти тисяч, можна буде подумати про власний онлайн-ресурс. Там буде можливість викладати найкращі пости. Власний сайт додає певної серйозності та позбавляє спонтанності: у соцмережі пишеш те, що думаєш, і одразу, поки емоції свіжі. Багато читачів, пояснює Андрій, і цінують його блог саме за формат щоденника.

«Насправді в блозі у ВК я бачу скоріше мінуси, – каже він. – Велика кількість моїх знайомих просто припинила користуватися ВК, тому й не читає сторінку. Ще один мінус – це логістика. Усі давні записи йдуть донизу, із часом знайти давній запис важко. До того ж є обмеження знаків у тексті – великі матеріали не можна прикріпити».

А доки блог не трансформувався в більший формат, Андрій розповідає про свої мандри для соцмережної аудиторії. Нещодавно завершилась його дворічна мандрівка 22 країнами світу. Спочатку в кишені хлопця було 1400 доларів. Періодично він працював десь за їжу та житло, волонтерив у школах для безхатченків, сиріт і в реабілітаційних центрах для наркозалежних, підпрацьовував вантажником, офіціантом та актором другого плану в Боллівуді.

Індія, фото Андрія Ніколаєва

Їздив Андрій переважно автостопом, а ночував у своєму наметі чи в незнайомців із CouchSurfing. І традиційно писав про все найцікавіше в блозі: місця, людей, зустрічі, кухню, дорогу. Там можна знайти навіть описи трьох видів амазонських дельфінів – боуто або рецепти з бразильськими ягодами асаї. Словом, начитавшись блогу, ви, якщо й не поїдете слідом, то принаймні знатимете все про місцеву флору та фауну.

Crazzzy Travel

Вони випадково зустрілися в бібліотеці, потім довго не могли одне одного знайти, потім зустрічалися раз на місяць у різних країнах Європи і, зрештою, вирішили взагалі не розлучатися й перетворити своє життя на суцільну мандрівку. Це якщо коротко пояснити, чому з’явився англомовний український блог Crazzzy Travel Анастасії Власенко та Іллі Стріхара. Вони побували на п’яти континентах і за кілька років побачили 42 країни. У блозі розповідають, як поєднувати мандри з роботою, як прожити життя в подорожі та не вбити свого партнера.

Анастасія Власенко та Ілля Стріхар, фото з Італії 

Аудиторія блогу переважно зі США, Європи (Україна, Велика Британія, Франція, Італія) та Азії. На місяць унікальних відвідувачів сайту набігає до семи тисяч, каже Ілля. Почали писати англійською саме тому, що аудиторія широка (а зацікавлені українці не мають проблем з англійською). І є більше можливостей для монетизації: заробляють за рахунок платних статей, посилань, банерів і згадувань у соцмережах, рідше – оглядів готелів, місць і продуктів.

«Найбільше читачам цікаві комплексні гіди про те, як поїхати в довгу й дешеву подорож, – розповідає Ілля. – Наша аудиторія це студенти або ті, що мають роботу, але надто нею не переймаються, а хочуть розвиватися й не жити в замкненому світі вдома. Тож ми розповідаємо, як шукати дешеві квитки, заощаджувати гроші, працювати віддалено. Також нас читають пари, тому теми, на кшталт “Як подорожувати вдвох і не вбити одне одного” теж добре заходять. Наразі ми плануємо заглиблюватися в поради стосовно окремих країн і місць».

Окрім розповідей про нові країни, культури та людей, пара ділиться практичними порадами, де саме можна заробити. Це докладна інструкція, за що варто та не варто братися в дорозі. Можна знайти купу варіантів безплатного житла й харчування, лише допомагаючи в господарстві. Наприклад, на органічних фермах, які є на всіх континентах. Або на круїзних лайнерах, подорожуючи морями-океанами. Завжди є варіант викладати англійську чи волонтерити в якомусь із притулків. А фотографи можуть продавати світлини з мандрівок на фотостоках.

Існує не одна англомовна підбірка найцікавіших чи найкорисніших тревел-блогів світу. Переважно топ-100 визначають за рівнем читабельності, цікавості та тематичній специфіці. Скажімо, видання The Expeditioner визначило найпопулярніші півсотні блогів, проаналізувавши їхні дані з Google Analytics за останні кілька місяців. Підбірки українською та російською не можуть похвалитися такою масштабністю. Як правило, у списки найкращих зараховують до десяти спеціалізованих сайтів про мандри, які навіть не завжди актуальні на 2016 рік.

Ось перелік кількох, із яких можна виловити лайфхаки для мандрів:

  • Девочка на шаре. Тут є не лише екзотичні країни, а й розповіді про подорожі Україною.
  • Ярко о путешествиях. Особливість цього блогу, що він не зосереджується на виключно бюджетних поїздках. Тут можна знайти і огляди найпрестижніших готелів, і поради, як отримати дешевшу візу. А ще розповіді про школи в різних країнах і навіть репортажі про авіацію.
  • OpenMind. Як заробляти подорожуючи, протягом 12 років жити в Америці та розпочати першу самостійну мандрівку. Пишуть про різне, є багато дописувачів.
  • Двоколісні хроніки. Український гурт «Фолькнери» два роки тому рушив у веломандрівку навколо світу і доїхав до Австралії. А раніше бував ще в кількох експедиціях, довжиною кілька тисяч кілометрів. У блозі майже про всі поїздки є фільми.
  • Два автостопщика. Як не дивно, це блог про мандрівки виключно автостопом. Ніяких п’ятизіркових готелів, тільки автентика всіх континентів.
  • Nuisidoma. Блог стан у пригоді, якщо вам бракує відео та знань, як подорожувати Америкою (і не тільки) з мінімумом купюр у кишені.
comments powered by Disqus