З носом чи без: що з нами роблять смайлики?

Фото: pixabay.com

Тоні переймався.

Не через те, що на його мультфільми критики найчастіше реагувалималоемоційним «тю». У нього з’явився новий задум, але поки занадто абстрактний. Палкий шанувальник «Історії іграшок», він хотів знайти «іграшку» ХХІ століття, чию історію ще не розповіли, й показати чудасії її світу. Проте ідея не квапилася з появою, хоч і грайливо бовталася десь у надрах його підсвідомості.

«Що б це могло бути? Що?» — ненастанно тужилась уява змученого пошуками режисера.

Аж раптом Тоні почув знайомий звук — хтось надіслав йому повідомлення. Він подивився на екран свого телефона. Обличчя новонародженої впізнав би кожен:

17 серпня в українських кінотеатрах відбудеться прем’єра «Емоджі муві» Ентоні Леонідіса — пригоди, яку, як запевняють творці фільму, не опишеш словами.

Події розгортаються всередині смартфона в місті Текстополіс, де живуть емоджі. Кожен із них мріє, щоб його обрали для повідомлення. Джин — не такий, як його побратими. Він емоційний і дещо непередбачуваний, тож аби змінитися, разом із друзями вирушає в захопливу подорож телефонними додатками в пошуках програми, яка йому допоможе. Але усвідомлює, що бути іншим — це ще й бути особливим.

Оповідь про створення «Емоджі муві» залишилася без щасливого кінця. Стрічка не розчулила знакомитих критиків і розчарувала переважну більшість глядачів. Нульовий рейтинг схвалення на Rotten Tomatoes, 1,7 — на IMDB. Газета New York Times назвала її «відверто ідіотською», а BuzzFeed — «ледве фільмом».

Спочатку було слово… :-)

Емотикони (англ. emotion + icon), або ж смайлики (англ. smiley), як ми звикли їх називати, почали завойовувати віртуальний простір, коли виявилося, що для спілкування в мережі самих слів недостатньо. Ще в 1969 році Владімір Набоков, відповідаючи на запитання New York Times про його оцінку власної вагомості сказав, що для цього мав би бути якийсь спеціальний типографічний символ із вигнутою дужкою на позначення усмішки.

Заховані в текстах гумор, іронія та сарказм найбільше потребували невербальної компанії. Тож програміст Університету Карнегі-Меллона (США) звернувся до своїх колег із ініціативою:

19 вересня 1982 року 11:44 <Скотт Фалман>

Пропоную використовувати наступну послідовність символів на позначення жартів:

:-)

Прижилося. Та ще й як!

2015 року Оксфордський словник англійської мови замість слова року обрав емоджі «обличчя зі сльозами радості» — представника покоління емотиконів, що виникло в Японії в середині 1990-х, а останніми роками перетворилося на чи не найбільш помітний тренд.

Ще трохи фактів для тих, хто думає, що емоджі — це несерйозно:

  • із 2014 року 17 липня відзначають як Всесвітній день емоджі, яким опікується Emojipedia;
  • 4 листопада 2016 року в Сан-Франциско відбулася перша міжнародна конференція, присвячена емоджі.

Леді полюбляють класику

Використання емотиконів впливає на нашу розумову діяльність, демонструють дослідження психологічного факультету Університету Фліндерса (Австралія). «Більшість із нас під час бесіди звертає увагу передовсім на обличчя співрозмовника, — розповідає доктор Оуен Чорчиз. — Наші експерименти підтвердили, що ця реакція відрізняється від реакції на будь-які інші об’єкти». Команда електрофізіологів під його керівництвом вирішила перевірити, що відбувається в голові людини, коли в неї перед очима смайлик.

Експеримент показав, що ділянка мозку, яка відповідає за розпізнавання обличчя, активується, коли людина бачить емотикон. Щоправда, тільки з більш поширеною й усталеною послідовністю знаків. Варто цю послідовність змінити — ефект зникне. Чорчиз пояснює, що ця нейронна реакція є повністю культурно зумовленою.

Мовознавець і випускник Стендфордського університету Тайлер Шнобелен тривалий час вивчав емотикони у Twitter і дійшов висновку, що ті, подібно до діалектів і сленгу, використовуються по-різному залежно від віку, статі й соціального класу користувачів мережі. Приміром, той, хто послуговується смайликом із дефісом, є представником, умовно кажучи, традиційного табору й рідше вдається до скорочень та абревіатур. І хоча через Twitter дуже складно отримати демографічні дані, Шнобелен переконаний, що серед прихильників безносого смайлика більше юних душею, котрі — скільки б років їм не було — «схильні твітити про Джастіна Бібера та Майлі Сайрус».

Результат моніторингу, проведеного сайтом для знайомств Zoosk, свідчить, що в чоловіків з :) у повідомленнях, які вони надіслали своїм фавориткам, було на 66 % менше шансів отримати відповідь. При цьому :-) підвищує цей показник на 13 %. Така статистика, звісно ж, — широке поле для спекуляцій щодо причинно-наслідкових зв’язків. Імовірно, наявність додаткової рисочки, так само, як і початок речення з великої букви, слугує сигналом для жінки, що її залицяльник доклав більше зусиль, щоб їй сподобатися, що вона йому не байдужа ;-)

Коли доречні, а коли ні?

Вони, без сумніву, потрібні.

Як демонструє аналіз тематичних чатів (кіноіндустрія й медицина), експерт, який використовує емотикони, видається привітнішим, а його слова краще запам’ятовуються. Найпопулярніші користувачі Фейсбука і Твіттера також ними не гребують, що зміцнює їхній статус, зазначають дослідники з Кембриджського університету.

Текстові повідомлення мають властивість видаватися холоднішими, ніж є насправді. Тож емотикони компенсують позірну відсутність тепла й доброзичливості. Дослідження вчених Гонконзького університету показує, що використання вподобальних емотиконів у критичній рецензії сприяє тому, що реципієнт відчуває добрий намір рецензента, легше сприймає критику й більш схильний виправити помилки та недоліки. Однак важливо, щоб у ній ішлося про деталі. Якщо вона загальна, ефект не настільки помітний.

Смайлики та емоджі все активніше проникають у ділове мовлення. Дослідники з Університету Міссурі-Сент Луїс з’ясували: наявність емотиконів у листах працедавців збільшує симпатію потенційних працівників, не підриваючи при цьому авторитету цих працедавців, якщо вони не зловживають ними, обмежуючись двома. Чотири в більшості вже викликає сумніви щодо адекватності автора.

Загроза писемності?

Дехто каже і про літературний потенціал емотиконів. Один із яскравих адептів цього руху — аналітик-програміст Фред Бененсон, який зібрав на Kickstarter кошти для перекладу «Мобі Діка» Германа Мелвілла. До його проекту «Емоджі Дік» долучилися тисячі волонтерів, які трансформували 6438 тестових речень у піктограми.

Копію «Емоджі Діка» замовила і Бібліотека Конгресу США, класифікуючи продукт як витвір мистецтва

І хоча кількість емотиконів, які продукує людство, невпинно зростає, все ж переважна більшість лінгвістів вважає, що вони наразі не претендують на те, щоб витісняти слова. З цим, вочевидь, погоджуються і творці «Емоджі Діка», адже про всяк випадок залишили поруч зі своїми викличними строкатими рядами оригінальний текст.

comments powered by Disqus